| | |
| абсолютизо́вувати – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | абсолютизо́вувати |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | абсолютизо́вуймо |
| 2 особа | абсолютизо́вуй | абсолютизо́вуйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | абсолютизо́вуватиму | абсолютизо́вуватимемо, абсолютизо́вуватимем |
| 2 особа | абсолютизо́вуватимеш | абсолютизо́вуватимете |
| 3 особа | абсолютизо́вуватиме | абсолютизо́вуватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | абсолютизо́вую | абсолютизо́вуємо, абсолютизо́вуєм |
| 2 особа | абсолютизо́вуєш | абсолютизо́вуєте |
| 3 особа | абсолютизо́вує | абсолютизо́вують |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| абсолютизо́вуючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | абсолютизо́вував | абсолютизо́вували |
| жін. р. | абсолютизо́вувала |
| сер. р. | абсолютизо́вувало |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| абсолютизо́вувавши |
