| абсолютизува́ти – дієслово недоконаного і доконаного виду | ||
| Інфінітив | абсолютизува́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | абсолютизу́ймо | |
| 2 особа | абсолютизу́й | абсолютизу́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | абсолютизува́тиму | абсолютизува́тимемо, абсолютизува́тимем |
| 2 особа | абсолютизува́тимеш | абсолютизува́тимете |
| 3 особа | абсолютизува́тиме | абсолютизува́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ (МАЙБУТНІЙ) ЧАС | ||
| 1 особа | абсолютизу́ю | абсолютизу́ємо, абсолютизу́єм |
| 2 особа | абсолютизу́єш | абсолютизу́єте |
| 3 особа | абсолютизу́є | абсолютизу́ють |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| абсолютизу́ючи | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | абсолютизува́в | абсолютизува́ли |
| жін. р. | абсолютизува́ла | |
| сер. р. | абсолютизува́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| абсолютизо́ваний | ||
| Безособова форма | ||
| абсолютизо́вано | ||
| Дієприслівник | ||
| абсолютизува́вши | ||