| | |
| абсолютизува́ти – дієслово недоконаного і доконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | абсолютизува́ти |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | абсолютизу́ймо |
| 2 особа | абсолютизу́й | абсолютизу́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | абсолютизува́тиму | абсолютизува́тимемо, абсолютизува́тимем |
| 2 особа | абсолютизува́тимеш | абсолютизува́тимете |
| 3 особа | абсолютизува́тиме | абсолютизува́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ (МАЙБУТНІЙ) ЧАС |
| 1 особа | абсолютизу́ю | абсолютизу́ємо, абсолютизу́єм |
| 2 особа | абсолютизу́єш | абсолютизу́єте |
| 3 особа | абсолютизу́є | абсолютизу́ють |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| абсолютизу́ючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | абсолютизува́в | абсолютизува́ли |
| жін. р. | абсолютизува́ла |
| сер. р. | абсолютизува́ло |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
| абсолютизо́ваний |
| Безособова форма |
| абсолютизо́вано |
| Дієприслівник |
| абсолютизува́вши |
