| беззако́нник – іменник чоловічого роду, істота | ||
| відмінок | однина | множина |
| називний | беззако́нник | беззако́нники |
| родовий | беззако́нника | беззако́нників |
| давальний | беззако́нникові, беззако́ннику | беззако́нникам |
| знахідний | беззако́нника | беззако́нників |
| орудний | беззако́нником | беззако́нниками |
| місцевий | на/у беззако́нникові, беззако́ннику | на/у беззако́нниках |
| кличний | беззако́ннику | беззако́нники |