беззако́нник – іменник чоловічого роду, істота | ||
відмінок | однина | множина |
називний | беззако́нник | беззако́нники |
родовий | беззако́нника | беззако́нників |
давальний | беззако́нникові, беззако́ннику | беззако́нникам |
знахідний | беззако́нника | беззако́нників |
орудний | беззако́нником | беззако́нниками |
місцевий | на/у беззако́нникові, беззако́ннику | на/у беззако́нниках |
кличний | беззако́ннику | беззако́нники |