| безклу́бий – прикметник | ||||
| (який має малорозвинені або пошкоджені клуби – про тварин) | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | безклу́бий | безклу́ба | безклу́бе | безклу́бі |
| родовий | безклу́бого | безклу́бої | безклу́бого | безклу́бих |
| давальний | безклу́бому | безклу́бій | безклу́бому | безклу́бим |
| знахідний | безклу́бий, безклу́бого | безклу́бу | безклу́бе | безклу́бі, безклу́бих |
| орудний | безклу́бим | безклу́бою | безклу́бим | безклу́бими |
| місцевий | на/у безклу́бому, безклу́бім | на/у безклу́бій | на/у безклу́бому, безклу́бім | на/у безклу́бих |