| бейлі́к – іменник чоловічого роду | ||
| (феодальне володіння – у тюрків) | ||
| відмінок | однина | множина |
| називний | бейлі́к | бейлі́ки |
| родовий | бейлі́ка | бейлі́ків |
| давальний | бейлі́ку, бейлі́кові | бейлі́кам |
| знахідний | бейлі́к | бейлі́ки |
| орудний | бейлі́ком | бейлі́ками |
| місцевий | на/у бейлі́ку | на/у бейлі́ках |
| кличний | бейлі́ку* | бейлі́ки* |
| [іст.] |