благополу́ччя – іменник середнього роду | ||
відмінок | однина | множина |
називний | благополу́ччя | |
родовий | благополу́ччя | |
давальний | благополу́ччю | |
знахідний | благополу́ччя | |
орудний | благополу́ччям | |
місцевий | на/у благополу́ччі, благополу́ччю | |
кличний | благополу́ччя* |