| брилува́тий – прикметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | брилува́тий | брилува́та | брилува́те | брилува́ті |
| родовий | брилува́того | брилува́тої | брилува́того | брилува́тих |
| давальний | брилува́тому | брилува́тій | брилува́тому | брилува́тим |
| знахідний | брилува́тий, брилува́того | брилува́ту | брилува́те | брилува́ті, брилува́тих |
| орудний | брилува́тим | брилува́тою | брилува́тим | брилува́тими |
| місцевий | на/у брилува́тому, брилува́тім | на/у брилува́тій | на/у брилува́тому, брилува́тім | на/у брилува́тих |