| | |
| бундю́читися – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | бундю́читися, бундю́читись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | бундю́чмося, бундю́чмось |
| 2 особа | бундю́чся | бундю́чтеся, бундю́чтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | бундю́читимуся, бундю́читимусь | бундю́читимемося, бундю́читимемось, бундю́читимемся |
| 2 особа | бундю́читимешся | бундю́читиметеся, бундю́читиметесь |
| 3 особа | бундю́читиметься | бундю́читимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | бундю́чуся, бундю́чусь | бундю́чимося, бундю́чимось, бундю́чимся |
| 2 особа | бундю́чишся | бундю́читеся, бундю́читесь |
| 3 особа | бундю́читься | бундю́чаться |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| бундю́чачись |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | бундю́чився, бундю́чивсь | бундю́чилися, бундю́чились |
| жін. р. | бундю́чилася, бундю́чилась |
| сер. р. | бундю́чилося, бундю́чилось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| бундю́чившись |
