| | |
| бурла́чити – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | бурла́чити |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | бурла́чмо |
| 2 особа | бурла́ч | бурла́чте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | бурла́читиму | бурла́читимемо, бурла́читимем |
| 2 особа | бурла́читимеш | бурла́читимете |
| 3 особа | бурла́читиме | бурла́читимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | бурла́чу | бурла́чимо, бурла́чим |
| 2 особа | бурла́чиш | бурла́чите |
| 3 особа | бурла́чить | бурла́чать |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| бурла́чачи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | бурла́чив | бурла́чили |
| жін. р. | бурла́чила |
| сер. р. | бурла́чило |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| бурла́чивши |
