| бу́чити – дієслово недоконаного виду | ||
| Інфінітив | бу́чити | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | бу́чмо | |
| 2 особа | буч | бу́чте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | бу́читиму | бу́читимемо, бу́читимем |
| 2 особа | бу́читимеш | бу́читимете |
| 3 особа | бу́читиме | бу́читимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | бу́чу | бу́чимо, бу́чим |
| 2 особа | бу́чиш | бу́чите |
| 3 особа | бу́чить | бу́чать |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| бу́чачи | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | бу́чив | бу́чили |
| жін. р. | бу́чила | |
| сер. р. | бу́чило | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| бу́чивши | ||