¹¹ І сказав Бог: Нехай земля вродить траву, ярину, що
насіння вона розсіває, дерево овочеве, що за родом своїм плід приносить, що в
ньому насіння його на землі. І сталося так.

¹² І земля траву
видала, ярину, що насіння розсіває за родом її, і дерево, що приносить плід, що
насіння його в нім за родом його. І Бог побачив, що добре воно.

¹³
І був вечір, і був ранок, день третій.

¹⁴ І сказав Бог: Нехай
будуть світила на тверді небесній для відділення дня від ночі, і нехай вони
стануть знаками, і часами умовленими, і днями, і роками.

¹⁵ І
нехай вони стануть на тверді небесній світилами, щоб світити над землею. І
сталося так.

¹⁶ І вчинив Бог обидва світила великі, світило
велике, щоб воно керувало днем, і світило мале, щоб керувало ніччю, також
зорі.

¹⁷ І Бог умістив їх на тверді небесній, щоб світили вони над
землею,

¹⁸ і щоб керували днем та ніччю, і щоб відділювали світло
від темряви. І Бог побачив, що це добре.

¹⁹ І був вечір, і був
ранок, день четвертий.

²⁰ І сказав Бог: Нехай вода вироїть дрібні
істоти, душу живу, і птаство, що літає над землею під небесною
твердю.

²¹ І створив Бог риби великі, і всяку душу живу плазуючу,
що її вода вироїла за їх родом, і всяку пташину крилату за родом її. І Бог
побачив, що добре воно.

²² І поблагословив їх Бог, кажучи:
Плодіться й розмножуйтеся, і наповнюйте воду в морях, а птаство нехай
розмножується на землі!

²³ І був вечір, і був ранок, день
п’ятий.

²⁴ І сказав Бог: Нехай видасть земля живу душу за родом
її, худобу й плазуюче, і земну звірину за родом її. І сталося
так.

²⁵ І вчинив Бог земну звірину за родом її, і худобу за родом
її, і все земне плазуюче за родом його. І бачив Бог, що добре
воно.

²⁶ І сказав Бог: Створімо людину за образом Нашим, за
подобою Нашою, і хай панують над морською рибою, і над птаством небесним, і над
худобою, і над усею землею, і над усім плазуючим, що плазує по
землі.

²⁷ І Бог на Свій образ людину створив, на образ Божий її
Він створив, як чоловіка та жінку створив їх.

²⁸ І поблагословив
їх Бог, і сказав Бог до них: Плодіться й розмножуйтеся, і наповнюйте землю,
оволодійте нею, і пануйте над морськими рибами, і над птаством небесним, і над
кожним плазуючим живим на землі!

²⁹ І сказав Бог: Оце дав Я вам
усю ярину, що розсіває насіння, що на всій землі, і кожне дерево, що на ньому
плід деревний, що воно розсіває насіння, нехай буде на їжу це
вам!

³⁰ І земній усій звірині і всьому птаству небесному, і
кожному, що плазує по землі, що душа в ньому жива, уся зелень яринна на їжу для
них. І сталоск.

³¹ І побачив Бог усе, що вчинив. І ото, вельми
добре воно! І був вечір, і був ранок, день шостий.

Буття 2

¹ І були скінчені небо й земля, і все воїнство
їхнє.

² І скінчив Бог дня сьомого працю Свою, яку Він чинив. І Він
відпочив у дні сьомім від усієї праці Своєї, яку був чинив.

³ І
поблагословив Бог день сьомий, і його освятив, бо в нім відпочив Він від усієї
праці Своєї, яку, чинячи, Бог був створив.

⁴ Це ось походження
неба й землі, коли створено їх, у дні, як Господь Бог создав небо та
землю.

⁵ І не було на землі жодної польової рослини, і жодна ярина
польова не росла, бо на землю дощу Господь Бог не давав, і не було людини, щоб
порати землю.

⁶ І пара з землі підіймалась, і напувала всю
землю.

⁷ І створив Господь Бог людину з пороху земного. І дихання
життя вдихнув у ніздрі її, і стала людина живою душею.

⁸ І насадив
Господь Бог рай ув Едені на сході, і там осадив людину, що її Він
створив.

⁹ І зростив Господь Бог із землі кожне дерево, принадне
на вигляд і на їжу смачне, і дерево життя посеред раю, і дерево Пізнання добра і
зла.

¹⁰ І річка з Едену виходить, щоб поїти рай. І звідти
розділюється і стає чотирма початками.

¹¹ Імення одному Пішон,
оточує він усю землю Хавіла, де є золото.

¹² А золото тієї землі
добре; там бделій і камінь онікс.

¹³ Ім’я ж другої річки ?іхон,
вона оточує ввесь край Етіопії.

¹⁴ А ім’я річки третьої Тигр, вона
протікає на сході Ашшуру. А річка четверта вона Ефрат.

¹⁵ І взяв
Господь Бог людину, і в еденському раї вмістив був її, щоб порала його та його
доглядала.

¹⁶ І наказав Господь Бог Адамові, кажучи: Із кожного
дерева в Раю ти можеш їсти.

¹⁷ Але з дерева знання добра й зла не
їж від нього, бо в день їди твоєї від нього ти напевно помреш!

¹⁸
І сказав Господь Бог: Не добре, щоб бути чоловіку самотнім. Створю йому поміч,
подібну до нього.

¹⁹ І вчинив Господь Бог із землі всю польову
звірину, і все птаство небесне, і до Адама привів, щоб побачити, як він їх
кликатиме. А все, як покличе Адам до них, до живої душі воно ймення
йому.

²⁰ І назвав Адам імена всій худобі, і птаству небесному, і
всій польовій звірині. Але Адамові помочі Він не знайшов, щоб подібна до нього
була.

²¹ І вчинив Господь Бог, що на Адама спав міцний сон, і
заснув він. І Він узяв одне з ребер його, і тілом закрив його
місце.

²² І перетворив Господь Бог те ребро, що взяв із Адама, на
жінку, і привів її до Адама.

²³ І промовив Адам: Оце тепер вона
кість від костей моїх, і тіло від тіла мого. Вона чоловіковою буде зватися, бо
взята вона з чоловіка.

²⁴ Покине тому чоловік свого батька та
матір свою, та й пристане до жінки своєї, і стануть вони одним
тілом.

²⁵ І були вони нагі обоє, Адам та жінка його, і вони не
соромились.

Буття 3

¹ Але змій був хитріший над усю польову звірину, яку
Господь Бог учинив. І сказав він до жінки: Чи Бог наказав: Не їжте з усякого
дерева раю?

² І відповіла жінка змієві: З плодів дерева раю ми
можемо їсти,

³ але з плодів дерева, що в середині раю, Бог сказав:
Не їжте із нього, і не доторкайтесь до нього, щоб вам не
померти.

⁴ І сказав змій до жінки: Умерти не
вмрете!

⁵ Бо відає Бог, що дня того, коли будете з нього ви їсти,
ваші очі розкриються, і станете ви, немов Боги, знаючи добро й
зло.

⁶ І побачила жінка, що дерево добре на їжу, і принадне для
очей, і пожадане дерево, щоб набути знання. І взяла з його плоду, та й з’їла, і
разом дала теж чоловікові своєму, і він з’їв.

⁷ І розкрилися очі в
обох них, і пізнали, що нагі вони. І зшили вони фі?ові листя, і зробили опаски
собі.

⁸ І почули вони голос Господа Бога, що по раю ходив, як
повіяв денний холодок. І сховався Адам і його жівід Господа Бога серед дерев
раю.

⁹ І закликав Господь Бог до Адама, і до нього сказав: Де
ти?

¹⁰ А той відповів: Почув я Твій голос у раю і злякався, бо
нагий я, і сховався.

¹¹ І промовив Господь: Хто сказав тобі, що ти
нагий? Чи ти не їв з того дерева, що Я звелів був тобі, щоб ти з нього не
їв?

¹² А Адам відказав: Жінка, що дав Ти її, щоб зо мною була,
вона подала мені з того дерева, і я їв.

¹³ Тоді Господь Бог
промовив до жінки: Що це ти наробила? А жінка сказала: Змій спокусив мене, і я
їла.

¹⁴ І до змія сказав Господь Бог: За те, що зробив ти оце, то
ти проклятіший над усю худобу, і над усю звірину польову! На своїм череві будеш
плазувати, і порох ти їстимеш у всі дні свойого життя.

¹⁵ І Я
покладу ворожнечу між тобою й між жінкою, між насінням твоїм і насінням її. Воно
зітре тобі голову, а ти будеш жалити його в п’яту.

¹⁶ До жінки
промовив: Помножуючи, помножу терпіння твої та болі вагітности твоєї. Ти в муках
родитимеш діти, і до мужа твого пожадання твоє, а він буде панувати над
тобою.

¹⁷ І до Адама сказав Він: За те, що ти послухав голосу
жінки своєї та їв з того дерева, що Я наказав був тобі, говорячи: Від нього не
їж, проклята через тебе земля! Ти в скорботі будеш їсти від неї всі дні свойого
життя.

¹⁸ Тернину й осот вона буде родити тобі, і ти будеш їсти
траву польову.

¹⁹ У поті свойого лиця ти їстимеш хліб, аж поки не
вернешся в землю, бо з неї ти взятий. Бо ти порох, і до пороху
вернешся.

²⁰ І назвав Адам ім’я своїй жінці: Єва, бо вона була
мати всього живого.

²¹ І зробив Господь Бог Адамові та жінці його
одежу шкуряну і зодягнув їх.

²² І сказав Господь Бог: Ось став
чоловік, немов один із Нас, щоб знати добро й зло. А тепер коли б не простяг він
своєї руки, і не взяв з дерева життя, і щоб він не з’їв, і не жив повік
віку.

²³ І вислав його Господь Бог із еденського раю, щоб порати
землю, з якої узятий він був.

²⁴ І вигнав Господь Бог Адама. А на
схід від еденського раю поставив Херувима і меча полум’яного, який обертався
навколо, щоб стерегти дорогу до дерева життя.

Буття 4

¹ І пізнав Адам Єву, жінку свою, і вона завагітніла,
і породила Каїна, і сказала: Набула чоловіка від Господа.

² А далі
вона породила брата йому Авеля. І був Авель пастух отари, а Каїн був
рільник.

³ І сталось по деякім часі, і приніс Каїн Богові жертву
від плоду землі.

⁴ А Авель, він також приніс від своїх перворідних
з отари та від їхнього лою. І зглянувся Господь на Авеля й на жертву
його,

⁵ а на Каїна й на жертву його не зглянувся. І сильно
розгнівався Каїн, і обличчя його похилилось.

⁶ І сказав Господь
Каїнові: Чого ти розгнівався, і чого похилилось обличчя твоє?

⁷
Отож, коли ти добре робитимеш, то підіймеш обличчя своє, а коли недобре, то в
дверях гріх підстерігає. І до тебе його пожадання, а ти мусиш над ним
панувати.

⁸ І говорив Каїн до Авеля, брата свого. І сталось, як
були вони в полі, повстав Каїн на Авеля, брата свого, і вбив
його.

⁹ І сказав Господь Каїнові: Де Авель, твій брат? А той
відказав: Не знаю. Чи я сторож брата свого?

¹⁰ І сказав Господь:
Що ти зробив? Голос крови брата твого взиває до Мене з землі.

¹¹ А
тепер ти проклятий від землі, що розкрила уста свої, щоб прийняти кров твого
брата з твоєї руки.

¹² Коли будеш ти порати землю, вона більше не
дасть тобі сили своєї. Мандрівником та заволокою будеш ти на
землі.

¹³ І сказав Каїн до Господа: Більший мій гріх, аніж можна
знести.

¹⁴ Ось Ти виганяєш сьогодні мене з цієї землі, і я буду
ховатись від лиця Твого. І я стану мандрівником та заволокою на землі, і буде,
кожен, хто стріне мене, той уб’є мене.

¹⁵ І промовив до нього
Господь: Через те кожен, хто вб’є Каїна, семикратно буде пімщений. містив
Господь знака на Каїні, щоб не вбив його кожен, хто стріне
його.

¹⁶ І вийшов Каїн з-перед лиця Господнього, й осів у країні
Нод, на схід від Едену.

¹⁷ І Каїн пізнав свою жінку, і стала вона
вагітна, і вродила Еноха. І збудував він місто, і назвав ім’я тому містові, як
ім’я свого сина: Енох.

¹⁸ І народився в Еноха Ірад, а Ірад породив
Мехуяїла, а Мехуяїл породив Метушаїла, а Метушаїл породив
Ламеха.

¹⁹ І взяв собі Ламех дві жінки, ім’я одній Ада, а ймення
другій Цілла.

²⁰ І породила Ада Явала, він був батьком тих, що
сидять по наметах і мають череду.

²¹ А ймення брата його Ювал, він
був батьком усім, хто держить у руках гусла й сопілку.

²² А Цілла
також породила Тувалкаїна, що кував всіляку мідь та залізо. А сестра
Тувалкаїнова Ноема.

²³ І промовив Ламех до жінок своїх: Адо й
Цілло, послухайте ви мого голосу, жони Ламехові, почуйте ви слова мого! Бо якби
я мужа забив за уразу свою, а дитину за рану свою,

²⁴ і як буде
усемеро пімщений Каїн, то Ламех у сімдесятеро й семеро!

²⁵ І
пізнав Адам ще свою жінку, і сина вона породила. І назвала ймення йому: Сиф, бо
Бог дав мені інше насіння за Авеля, що забив його Каїн.

²⁶ А
Сифові теж народився був син, і він назвав імення йому: Енош. Тоді зачали були
призивати Ймення Господнє.

Буття 5

¹ Оце книга нащадків Адамових. Того дня, як створив
Бог людину, Він її вчинив на подобу Божу.

² Чоловіком і жінкою Він
їх створив, і поблагословив їх. І того дня, як були вони створені, назвав Він
їхнє ймення: Людина.

³ І жив Адам сто літ і тридцять, та й сина
породив за подобою своєю та за образом своїм, і назвав ім’я йому:
Сиф.

⁴ І було Адамових днів по тому, як він Сифа породив, вісім
сотень літ. І породив він синів і дочок.

⁵ А всіх Адамових днів
було, які жив, дев’ять сотень літ і тридцять літ. Та й помер
він.

⁶ І жив Сиф сто літ і п’ять літ, та й породив він
Еноша.

⁷ І жив Сиф по тому, як Еноша породив, вісім сотень літ і
сім літ. І породив він синів і дочок.

⁸ А були всі дні Сифові
дев’ять сотень літ і дванадцять літ.

⁹ І жив Енош дев’ятдесят літ,
та й породив він Кенана.

¹⁰ І жив Енош по тому, як Кенана породив,
вісім сотень літ і п’ятнадцять літ. І породив він синів та
дочок.

¹¹ А були всі Еношеві дні дев’ять сотень літ і п’ять літ.
Та й помер він.

¹² І жив Кенан сімдесят літ, та й породив він
Магалал’їла.

¹³ І жив Кенан по тому, як породив Магалал’їла, вісім
сотень літ і сорок літ. І породив він синів та дочок.

¹⁴ А всіх
Кенанових днів було дев’ять сотень літ і дев’ять літ. Та й помер
він.

¹⁵ І жив Магалал’їл шістдесят літ і п’ять літ, та й породив
він Яреда.

¹⁶ І жив Магалал’їл по тому, як Яреда породив, вісім
сотень літ і тридцять літ. І породив він синів та дочок.

¹⁷ А були
всі дні Магалал’їлові вісім сотень літ і дев’ятдесят і п’ять літ. Та й помер
він.

¹⁸ І жив Яред сто літ і шістдесят і два роки, та й породив
він Еноха.

¹⁹ І жив Яред по тому, як породив він Еноха, вісім
сотень літ. І породив він синів та дочок.

²⁰ А були всі Яредові
дні дев’ять сотень літ і шістдесят і два роки. Та й помер він.

²¹
І жив Енох шістдесят і п’ять літ, та й породив Метушалаха.

²² І
ходив Енох з Богом по тому, як породив він Метушалаха, три сотні літ. І породив
він синів та дочок.

²³ А всіх Енохових днів було три сотні літ і
шістдесят і п’ять літ.

²⁴ І ходив із Богом Енох, і не стало його,
бо забрав його Бог.

²⁵ І жив Метушалах сто літ і сімдесят і сім
літ, та й Ламеха породив.

²⁶ І жив Метушалах по тому, як породив
він Ламеха, сім сотень літ і вісімдесят і два роки. І породив він синів та
дочок.

²⁷ А всіх Метушалаходнів було дев’ять сотень літ і
шістдесят і дев’ять літ. Та й помер він.

²⁸ І жив Ламех сто літ і
вісімдесят і два роки, та й сина породив,

²⁹ ім’я йому назвав:
Ной, говорячи: Цей нас потішить у наших ділах та в труді рук наших коло землі,
що Господь її викккляв.

³⁰ І жив Ламех по тому, як Ноя породив,
п’ять сотень літ і дев’ятдесят і п’ять літ. І породив він синів та
дочок.

³¹ А всіх Ламехових днів було сім сотень літ і сімдесят і
сім літ. Та й помер він.

³² І був Ной віку п’ять сотень літ, та й
породив Ной Сима, Хама та Яфета.

Буття 6

¹ І сталося, що розпочала людина розмножуватись на
поверхні землі, і їм народилися дочки.

² І побачили Божі сини
людських дочок, що вродливі вони, і взяли собі жінок із усіх, яких
вибрали.

³ І промовив Господь: Не буде Мій Дух перемагатися в
людині навіки, бо блудить вона. Вона тіло, і дні її будуть сто і двадцять
літ.

⁴ За тих днів на землі були велетні, а також по тому, як
стали приходити Божі сини до людських дочок. І вони їм народжували, то були
силачі, що славні від віку.

⁵ І бачив Господь, що велике
розбещення людини на землі, і ввесь нахил думки серця її тільки зло
повсякденно.

⁶ І пожалкував був Господь, що людину створив на
землі. І засмутився Він у серці Своїм.

⁷ І промовив Господь: Зітру
Я людину, яку Я створив, з поверхні землі, від людини аж до скотини, аж до
плазунів, і аж до птаства небесного. Бо жалкую, що їх Я вчинив.

⁸
Але Ной знайшов милість у Господніх очах.

⁹ Це ось оповість про
Ноя. Ной був чоловік праведний і невинний у своїх поколіннях. Ной з Богом
ходив.

¹⁰ І Ной породив трьох синів: Сима, Хама й
Яфета.

¹¹ І зіпсулась земля перед Божим лицем, і наповнилась земля
насильством.

¹² І бачив Бог землю, і ось зіпсулась вона, кожне бо
тіло зіпсуло дорогу свою на землі.

¹³ І промовив Господь до Ноя:
Прийшов кінець кожному тілу перед лицем Моїм, бо наповнилась земля насильством
від них. І ось Я винищу їх із землі.

¹⁴ Зроби собі ковчега з
дерева ?офер. З перегородками зробиш ковчега, і смолою осмолиш його ізсередини
та ізнадвору.

¹⁵ І отак його зробиш: три сотні ліктів довжина
ковчега, п’ятдесят ліктів ширина йому, а тридцять ліктів височина
йому.

¹⁶ Отвір учиниш в ковчезі, і звузиш на лікоть його від гори,
а вхід до ковчегу влаштуєш на боці його. Зробиш його на поверхи долішні,
другорядні й третьорядні.

¹⁷ А Я ось наведу потоп, воду на землю,
щоб з-під неба винищити кожне тіло, що в ньому дух життя. Помре все, що на
землі!

¹⁸ І складу Я заповіта Свойого з тобою, і ввійдеш до
ковчегу ти, і сини твої, і жінка твоя, і жінки твоїх синів із
тобою.

¹⁹ І впровадиш до ковчегу по двоє з усього, з усього
живого, із кожного тіла, щоб їх заховати живими з тобою. Вони будуть самець і
самиця.

²⁰ Із птаства за родом його, і з худоби за родом її, і з
усіх плазунів на землі за родом їх, по двоє з усього увійдуть до тебе, щоб їх
зберегти живими.

²¹ А ти набери собі з кожної їжі, що вона на
споживання, і буде для тебе й для них на поживу.

²² І зробив Ной
усе, як звелів йому Бог, так зробив він.

Буття 7

¹ І сказав Господь Ноєві: Увійди ти й увесь дім твій
до ковчегу, бо Я бачив тебе праведним перед лицем Своїм в оцім
роді.

² Із усякої чистої худоби візьмеш собі по семеро, самця та
самицю її, а з худоби нечистої двоє: самця та самицю її.

³ Також
із птаства небесного по семеро, самця та самицю, щоб насіння сховати живим на
поверхні всієї землі.

⁴ Ось бо по семи днях Я литиму на землю дощ
сорок день і сорок ночей, і всяку істоту, яку Я вчинив, зітру з-над поверхні
землі!

⁵ І зробив Ной усе, як звелів був Господь.

⁶
А Ной був віку шостисот літ, і стався потоп, вода на землі.

⁷ І
ввійшов Ной, і сини його, і жінка його, і невістки його з ним до ковчегу перед
водою потопу.

⁸ Із чистої худоби та з худоби, що нечиста вона, і з
птаства, і всього, що плазує на землі,

⁹ по двоє ввійшли до Ноя до
ковчегу, самець і самиця, як Бог Ноєві був ізвелів.

¹⁰ І сталося
по семи днях, і води потопу линули на землю.

¹¹ Року шостої сотні
літ життя Ноєвого, місяця другого, сімнадцятого дня місяця, цього дня відкрилися
всі джерела великої безодні, і розчинилися небесні розтвори.

¹² І
був дощ на землі сорок день і сорок ночей.

¹³ Того саме дня до
ковчегу ввійшов Ной, і Сим, і Хам та Яфет, сини Ноєві, і жінка Ноєва, і три
невістки його з ними,

¹⁴ вони та всяка звірина за родом її, і
всяка худоба за родом її, і всяке плазуюче, що плазує по землі, за родом його, і
всяке птаство за родом його, усяка пташка крилата.

¹⁵ І ввійшли до
Ноя, до ковчегу по двоє із кожного тіла, що в нім дух життя.

¹⁶ А
те, що ввійшло, самець і самиця з кожного тіла ввійшли, як звелів йому Бог. І
замкнув Господь за ним ковчега.

¹⁷ І був потоп сорок день на
землі, і збільшилась вода, і понесла ковчега. І він високо став над
землею.

¹⁸ І прибула вода, і сильно збільшилась вона на землі, і
пливав ковчег на поверхні води.

¹⁹ І дуже-дуже вода на землі
прибула, і покрились усі гори високі, що під небом усім.

²⁰ На
п’ятнадцять ліктів угору вода прибула, і покрилися гори.

²¹ І
вимерло всяке тіло, що рухається на землі: серед птаства, і серед скотини, і
серед звірини, і серед усіх плазунів, що плазують по землі, і кожна
людина.

²² Усе, що в ніздрях його дух життя, з усього, що на
суходолі вимерло було.

²³ І винищив Бог усяку істоту на поверхні
землі, від людини аж до скотини, аж до плазуна, і аж до птаства небесного, вони
стерлись з землі. І зостався тільки Ной та те, що з ним у ковчезі
було.

²⁴ І прибувала вода на землі сто і п’ятдесят день.

Буття 8

¹ І згадав Бог про Ноя, і про кожну звірину та про
всяку худобу, що були з ним у ковчезі. І Бог навів вітра на землю, і вода
заспокоїлась.

² І закрились джерела безодні та небесні розтвори, і
дощ з неба спинився.

³ І верталась вода з-над землі, верталась
постійно. І стала вода спадати по ста й п’ятидесяти днях.

⁴ А
сьомого місяця, на сімнадцятий день місяця ковчег спинився на горах
Араратських.

⁵ І постійно вода спадала аж до десятого місяця. А
першого дня десятого місяця завиднілися гірські вершки.

⁶ І
сталося по сорока днях, Ной відчинив вікно ковчегу, що його він
зробив.

⁷ І вислав він крука. І літав той туди та назад, аж поки
не висохла вода з-над землі.

⁸ І послав він від себе голубку, щоб
побачити, чи не спала вода з-над землі.

⁹ Та не знайшла та голубка
місця спочинку для стопи своєї ноги, і вернулась до нього до ковчегу, бо стояла
вода на поверхні всієї землі. І вистромив руку, і взяв він її, та й до себе в
ковчег упустив її.

¹⁰ І він зачекав іще других сім день, і знову з
ковчегу голубку послав.

¹¹ І голубка вернулась до нього вечірнього
часу, і ось у неї в дзюбку лист оливковий зірваний. І довідався Ной, що спала
вода з-над землі.

¹² І він зачекав іще других сім день, і голубку
послав. І вже більше до нього вона не вернулась.

¹³ І сталося,
року шістсотого й першого, місяця першого, першого дня місяця висохла вода з-над
землі. І Ной зняв даха ковчегу й побачив: аж ось висохла поверхня
землі!

¹⁴ А місяця другого, двадцятого й сьомого дня місяця
висохла земля.

¹⁵ І промовив Ноєві Господь,
кажучи:

¹⁶ Вийди з ковчегу ти, а з тобою жінка твоя, і сини твої,
і невістки твої.

¹⁷ Кожну звірину, що з тобою вона, від кожного
тіла з-посеред птаства, і з-посеред скотини, і з-посеред усіх плазунів, що
плазують по землі, повиводь із собою. І хай рояться вони на землі, і нехай на
землі вони плодяться та розмножуються.

¹⁸ І вийшов Ной, а з ним
сини його, і жінка його, і невістки його.

¹⁹ Кожна звірина, кожен
плазун, усе птаство, усе, що рухається на землі, за родами їхніми вийшли з
ковчегу вони.

²⁰ І збудував Ной жертівника Господеві. І взяв він
із кожної чистої худоби й з кожного чистого птаства, і приніс на жертівнику
цілопалення.

²¹ І почув Господь пахощі любі, і в серці Своєму
промовив: Я вже більше не буду землі проклинати за людину, бо нахил людського
серця лихий від віку його молодого. І вже більше не вбиватиму всього живого, як
то Я вчинив був.

²² Надалі, по всі дні землі, сівба та жнива, і
холоднеча та спека, і літо й зима, і день та ніч не припиняться!

Буття 9

¹ І поблагословив Бог Ноя й синів його, та й
промовив: Плодіться й розмножуйтеся, та наповнюйте землю!

² І ляк
перед вами, і страх перед вами буде між усією звіриною землі, і між усім
птаством небесним, між усім, чим роїться земля, і між усіма рибами моря. У ваші
руки віддані вони.

³ Усе, що плазує, що живе воно, буде вам на
їжу. Як зелену ярину Я віддав вам усе.

⁴ Тільки м’яса з душею
його, цебто з кров’ю його, не будете ви споживати.

⁵ А тільки Я
буду жадати вашу кров із душ ваших, з руки кожної звірини буду жадати її, і з
руки чоловіка, з руки кожного брата його Я буду жадати душу
людську.

⁶ Хто виллє кров людську з людини, то виллята буде його
кров, бо Він учинив людину за образом Божим.

⁷ Ви ж плодіться й
розмножуйтеся, роїться на землі та розмножуйтесь на ній!

⁸ І
сказав Бог до Ноя та до синів його з ним, кажучи:

⁹ А Я, ось Свого
заповіта укладаю Я з вами та з вашим потомством по вас.

¹⁰ І з
кожною живою душею, що з вами: серед птаства, серед худоби, і серед усієї земної
звірини з вами, від усіх, що виходять з ковчегу, до всієї земної
звірини.

¹¹ І Я укладу заповіта Свого з вами, і жодне тіло не буде
вже знищене водою потопу, і більш не буде потопу, щоб землю
нищити.

¹² І Бог промовляв: Оце знак заповіту, що даю Я його поміж
Мною та вами, і поміж кожною живою душею, що з вами, на вічні
покоління:

¹³ Я веселку Свою дав у хмарі, і стане вона за знака
заповіту між Мною та між землею.

¹⁴ І станеться, коли над землею Я
хмару захмарю, то буде виднітися в хмарі веселка.

¹⁵ І згадаю про
Свого заповіта, що між Мною й між вами, і між кожною живою душею в кожному тілі.
І більш не буде вода для потопу, щоб вигубляти кожне тіло.

¹⁶ І
буде веселка у хмарі, і побачу її, щоб пам’ятати про вічний заповіт між Богом і
між кожною живою душею в кожному тілі, що воно на землі.

¹⁷ І
сказав Бог до Ноя: Це знак заповіту, що Я встановив поміж Мною й поміж кожним
тілом, що воно на землі.

¹⁸ І були сини Ноєві, що вийшли з
ковчегу: Сим, і Хам, і Яфет. А Хам він був батько Ханаанів.

¹⁹ Оці
троє були сини Ноєві, і від них залюднилася вся земля.

²⁰ І зачав
був Ной, муж землі, садити виноград.

²¹ І пив він вино та й
упився, й обнажився в середині свого намету.

²² І побачив Хам,
батько Ханаанів, наготу батька свого, та й розказав обом браттям своїм
надворі.

²³ Узяли тоді Сим та Яфет одежину, і поклали обидва на
плечі свої, і позадкували, та й прикрили наготу батька свого. Вони відвернули
дозаду обличчя свої, і не бачили наготи батька свого.

²⁴ А Ной
витверезився від свого вина, і довідався, що йому був учинив його син
наймолодший.

²⁵ І сказав він: Проклятий будь Ханаан, він буде
рабом рабів своїм браттям!

²⁶ І сказав він: Благословенний
Господь, Симів Бог, і хай Ханаан рабом буде йому!

²⁷ Нехай Бог
розпросторить Яфета, і нехай пробуває в наметах він Симових, і нехай Ханаан
рабом буде йому!

²⁸ А Ной жив по потопі триста літ і п’ятдесят
літ.

²⁹ А всіх Ноєвих днів було дев’ятсот літ і п’ятдесят літ. Та
й помер.

Буття 10

¹ Оце нащадки синів Ноєвих: Сима, Хама та Яфета. А
їм народились сини по потопі:

² Сини Яфетові: ?омер, і Ма?о?, і
Мадай, і Яван, і Тувал, і Мешех, і Тирас.

³ А сини ?омерові:
Ашкеназ, і Рифат, і То?арма.

⁴ А сини Явана: Еліша, і Таршіш, і
китти, і додани.

⁵ Від них відділилися острови народів у їхніх
краях, кожний за мовою своєю, за своїми родами, у народах своїх.

⁶
А сини Хамові: Куш, і Міцраїм, і Фут, і Ханаан.

⁷ А сини Кушові:
Сева, і Хавіла, і Савта, і Раама, і Савтеха. А сини Раами: Шева та
Дедан.

⁸ Куш же породив Німрода, він розпочав на землі
велетнів.

⁹ Він був дужий мисливець перед Господнім лицем. Тому то
говориться: Як Німрод, дужий мисливець перед Господнім лицем.

¹⁰ А
початком царства його були: Вавилон, і Ерех, і Аккад, і Калне в землі
Шінеар.

¹¹ З того краю вийшов Ашшур, та й збудував Ніневію, і
Реховот-Ір, і Калах,

¹² і Ресен поміж Ніневією та поміж Калахом,
він оте місто велике.

¹³ А Міцраїм породив лудів, і анамів, і
легавів, і нафтухів,

¹⁴ і патрусів, і каслухів, що звідси пішли
филистимляни, і кафторів.

¹⁵ А Ханаан породив Сидона, свого
перворідного, та Хета,

¹⁶ і Евусеянина, і Амореянина, і
?ір?ашеянина,

¹⁷ і Хіввеянина, і Аркеянина, і
Синеянина,

¹⁸ і Арвадеянина, і Цемареянина, і Хаматеянина. А потім
розпорошилися роди Ханаанеянина.

¹⁹ І була границя Ханаанеянина
від Сидону в напрямі аж до ?ерару, аж до ?ази, у напрямі аж до Содому, і до
Гомори, і до Адми, і до Цевоїму, аж до Лашу.

²⁰ Оце сини Хамові,
за їхніми родами, за мовами їхніми, у їхніх країнах, у їхніх
народах.

²¹ А Симові теж народились йому, він батько всіх синів
Еверових, брат старший Яфетів.

²² Сини Симові: Елам, і Ашшур, і
Арпахшад, і Луд, і Арам.

²³ А Арамові сини: Уц, і Хул, і ?етер, і
Маш.

²⁴ А Арпахшад породив Шелаха, а Шелах породив
Евера.

²⁵ А Еверові народилося двоє синів: ім’я першому Пеле?, бо
за днів його поділилась земля, а ймення його брата Йоктан.

²⁶ А
Йоктан породив Алмодада, і Шелефа, і Хасар-Мавета, і Єраха,

²⁷ і
Гадорама, і Узала, і Диклу,

²⁸ і Увала, і Авімаїла, і
Шеву,

²⁹ і Офіра, і Хавілу, і Йовава. Усі вони сини
Йоктанові.

³⁰ А оселя їхня була від Меші в напрямі аж до Сефару,
гори східньої.

³¹ Оце сини Симові, за їхніми родами, за мовами
їхніми, у їхніх країнах, у їхніх народах.

³² Оце роди синів
Ноєвих, за нащадками їхніми, у їхніх народах. І народи від них поділились на
землі по потопі.

Буття 11

¹ І була вся земля одна мова та слова
одні.

² І сталось, як рушали зо Сходу вони, то в Шинеарському краї
рівнину знайшли, і оселилися там.

³ І сказали вони один одному:
Ану, наробімо цегли, і добре її випалімо! І сталася цегла для них замість
каменя, а смола земляна була їм за вапно.

⁴ І сказали вони: Тож
місто збудуймо собі, та башту, а вершина її аж до неба. І вчинімо для себе
ймення, щоб ми не розпорошилися по поверхні всієї землі.

⁵ І
зійшов Господь, щоб побачити місто та башту, що людські сини будували
її.

⁶ І промовив Господь: Один це народ, і мова одна для всіх них,
а це ось початок їх праці. Не буде тепер нічого для них неможливого, що вони
замишляли чинити.

⁷ Тож зійдімо, і змішаймо там їхні мови, щоб не
розуміли вони мови один одного.

⁸ І розпорошив їх звідти Господь
по поверхні всієї землі, і вони перестали будувати те місто.

⁹ І
тому то названо ймення йому: Вавилон, бо там помішав Господь мову всієї землі. І
розпорошив їх звідти Господь по поверхні всієї землі.

¹⁰ Оце
нащадки Симові: Сим був віку ста літ, та й породив Арпахшада, два роки по
потопі.

¹¹ І жив Сим по тому, як породив Арпахшада, п’ять сотень
літ. І породив він синів і дочок.

¹² А Арпахшад жив тридцять і
п’ять літ, та й породив він Шелаха.

¹³ І жив Арпахшад по тому, як
породив він Шелаха, чотири сотні літ та три роки. І породив він синів та
дочок.

¹⁴ Шелах же жив тридцять літ, та й породив він
Евера.

¹⁵ І жив Шелах по тому, як породив він Евера, чотири сотні
літ і три роки. І породив він синів та дочок.

¹⁶ Евер же жив
тридцять літ і чотири, та й породив він Пеле?а.

¹⁷ І жив Евер по
тому, як породив він Пеле?а, чотири сотні літ і тридцять літ. І породив він
синів та дочок.

¹⁸ Пеле? же жив тридцять літ, та й породив
Реу.

¹⁹ І жив Пеле? по тому, як породив Реу, дві сотні літ і
дев’ять літ. І породив він синів та дочок.

²⁰ А Реу жив тридцять і
два роки, та й породив Серу?а.

²¹ І жив Реу по тому, як породив
Серу?а, дві сотні літ і сім літ. І породив він синів та дочок.

²²
А Серу? жив тридцять літ, та й породив Нахора.

²³ І жив Серу? по
тому, як породив Нахора, дві сотні літ. І породив він синів та
дочок.

²⁴ А Нахор жив двадцять літ і дев’ять, та й породив він
Тераха.

²⁵ І жив Нахор по тому, як породив він Тераха, сотню літ і
дев’ятнадцять літ. І породив він синів та дочок.

²⁶ Терах же жив
сімдесят літ, та й породив Аврама, і Нахора, і Гарана.

²⁷ А оце
нащадки Терахові: Терах породив Аврама, і Нахора, і Гарана. А Гаран породив
Лота.

²⁸ Гаран же помер за життя свого батька, у краї свого
народження, в Урі халдейському.

²⁹ І побрали Аврам та Нахор для
себе жінок. Ім’я Аврамовій жінці Сара, а ймення Нахоровій жінці Мілка, дочка
Гарана, Мілчиного батька і батька °ски.

³⁰ А Сара неплідна була,
не мала нащадка вона.

³¹ І взяв Терах Аврама, сина свого, і Лота,
сина Гаранового, сина свого сина, і Сару, невістку свою, жінку Аврама, свого
сина, та й вийшов з ними з Уру халдейського, щоб піти до краю ханаанського. І
прийшли вони аж до Харану, та й там оселилися.

³² І було днів
Терахових дві сотні літ та п’ять літ. І Терах помер у Харані.

Буття 12

¹ І промовив Господь до Аврама: Вийди зо своєї
землі, і від родини своєї, і з дому батька свого до Краю, який Я тобі
покажу.

² І народом великим тебе Я вчиню, і поблагословлю Я тебе,
і звеличу ймення твоє, і будеш ти благословенням.

³ І
поблагословлю, хто тебе благословить, хто ж тебе проклинає, того прокляну. І
благословляться в тобі всі племена землі!

⁴ І відправивсь Аврам,
як сказав був до нього Господь, і з ним пішов Лот. Аврам же мав віку сімдесят
літ і п’ять літ, як виходив з Харану.

⁵ І Аврам узяв Сару, свою
жінку, та Лота, сина брата свого, і ввесь маєток, який набули, і людей, що їх
набули у Харані, та й вийшли, щоб піти до Краю ханаанського. І до Краю
ханаанського вони прибули.

⁶ І пройшов Аврам по Краю аж до місця
Сихему, аж до дуба Мамре. А ханаанеянин тоді проживав у цім
Краї.

⁷ І Господь явився Авраму й сказав: Я дам оцей Край
потомству твоєму. І він збудував там жертівника Господеві, що явився
йому.

⁸ А звідти він рушив на гору від сходу від Бет-Елу, і намета
свого розіп’яв, Бет-Ел від заходу, а Гай від сходу. І він збудував там Господу
жертівника, і прикликав Господнє Ймення.

⁹ І подавався Аврам усе
далі на південь.

¹⁰ І стався був голод у Краї. І зійшов Аврам до
Єгипту, щоб там перебути, бо голод у Краї тяжкий став.

¹¹ І
сталося, як він близько прийшов до Єгипту, то сказав був до жінки своєї Сари:
Отож то я знаю, що ти жінка вродлива з обличчя.

¹² І станеться, як
побачать тебе єгиптяни й скажуть: Це жінка його, то вони мене вб’ють, а тебе
позоставлять живою.

¹³ Скажи ж, що сестра моя ти, щоб добре було
через тебе мені, і щоб я позостався живий через тебе.

¹⁴ І
сталось, як прийшов був Аврам до Єгипту, то єгиптяни побачили жінку, що дуже
вродлива вона.

¹⁵ І побачили її вельможі фараонові, і хвалили її
перед фараоном. І взята була та жінка до дому фараонового.

¹⁶ І
він для Аврама добро вчинив через неї. І одержав він дрібну та велику худобу, і
осли, і раби, і невільниці, і ослиці, верблюди.

¹⁷ І вдарив
Господь фараона та дім його великими поразами через Сару, Аврамову
жінку.

¹⁸ І прикликав фараон Аврама й сказав: Що ж то мені ти
вчинив? Чому не сказав мені, що вона твоя жінка?

¹⁹ Для чого
сказав ти: Вона моя сестра? І я собі взяв був за жінку її. А тепер ось жінка
твоя, візьми та й іди!

²⁰ І фараон наказав людям про нього. І
вислали його, і жінку його, і все, що в нього було.

Буття 13

¹ І піднявся Аврам із Єгипту, сам, і жінка його, і
все, що в нього було, і Лот разом із ним, до Не?еву.

² А Аврам був
вельми багатий на худобу, на срібло й на золото.

³ І пішов він в
мандрівки свої від Не?еву аж до Бет-Елу, аж до місця, де напочатку намет його
був поміж Бет-Елом і поміж Гаєм,

⁴ до місця жертівника, що його
він зробив там напочатку. І Аврам там прикликав Господнє Ймення.

⁵
Так само й у Лота, що з Аврамом ходив, дрібна та велика худоба була та
намети.

⁶ І не вміщала їх та земля, щоб їм разом пробувати, бо
великий був їхній маєток, і не могли вони разом пробувати.

⁷ І
сталася сварка поміж пастухами худоби Аврамової та поміж пастухами худоби
Лотової. А ханаанеянин та періззеянин сиділи тоді в Краю.

⁸ І
промовив до Лота Аврам: Нехай сварки не буде між мною та між тобою, і поміж
пастухами моїми та поміж пастухами твоїми, бо близька ми рідня.

⁹
Хіба не ввесь Край перед обличчям твоїм? Відділися від мене! Коли підеш ліворуч,
то я піду праворуч, а як ти праворуч, то піду я ліворуч.

¹⁰ І звів
Лот свої очі, і побачив усю околицю Йорданську, що наводнена вся вона аж до
Цоару, перед тим, як Содом та Гомору був знищив Господь, як Господній, садок, як
єгипетський край!

¹¹ І Лот вибрав собі всю околицю йорданську. І
Лот рушив на схід, і вони розлучилися один від одного.

¹² Аврам
оселився в землі ханаанській, а Лот оселився в рівнинних містах околиці, і
наметував аж до Содому.

¹³ А люди содомські були дуже злі та
грішні перед Господом.

¹⁴ І промовив Господь до Аврама, коли Лот
розлучився із ним: Зведи очі свої, та поглянь із місця, де ти, на північ, і на
південь, і на схід, і на захід,

¹⁵ бо всю цю землю, яку бачиш, Я
її дам навіки тобі та потомству твоєму.

¹⁶ І вчиню Я потомство
твоє, як той порох землі, так, що коли хто потрапить злічити порох земний, то
теж і потомство твоє перелічене буде.

¹⁷ Устань, пройдись по Краю
вздовж його та вширшки його, бо тобі його дам!

¹⁸ І Аврам став
наметувати, і прибув, і осів між дубами Мамре, що в Хевроні вони. І він збудував
там жертівника Господеві.

Буття 14

¹ І сталось за днів Амрафела, царя Шинеару, Арйоха,
царя Елласару, Кедор-Лаомера, царя Еламу, і Тидала, царя ?оїму,

²
вони вчинили війну з Бераєм, царем Содому, і з Біршаєм, царем Гомори, з
Шин’авом, царем Адми, і Шемевером, царем Цевоїму, і з царем Белаю, що Цоар
тепер.

³ Усі ці зібрались були до долини Сіддім, вона тепер море
Солоне.

⁴ Дванадцять літ служили вони Кедор-Лаомерові, а року
тринадцятого повстали.

⁵ А року чотирнадцятого прибув Кедор-Лаомер
та царі, що були з ним, і побили Рефаїв в Аштерот-Карнаїмі, і Зузів у Гамі, і
Емів у Шаве-Кір’ятаїмі,

⁶ і Хорянина в горах Сеїру аж до
Ел-Парану, що він при пустині.

⁷ І вернулись вони, і прибули до
Ен-Мішпату, воно тепер Кадеш, і звоювали всю землю Амалика, а також Аморея, що
сидів у Хаццон-Тамарі.

⁸ І вийшов цар Содому, і цар Гомори, і цар
Адми, і цар Цевоїму, і цар Белаю, тепер він Цоар, і вишикувалися з ними на бій у
долині Сіддім,

⁹ із Кедор-Лаомером, царем Еламу, і Тидалом, царем
?оїму, і Амрафелом, царем Шинеару, і Арйохом, царем Елласару, чотири царі проти
п’ятьох.

¹⁰ А долина Сіддім була повна смоляних ям; і втекли цар
Содому й цар Гомори, та й попадали туди, а позосталі повтікали на
гору.

¹¹ І взяли вони ввесь маєток Содому й Гомори, і всю їхню
поживу, і пішли.

¹² І взяли вони Лота, сина брата Аврамового, бо
пробував у Содомі, і добро його та й пішли.

¹³ І прийшов був
недобиток, та й розповів єврею Аврамові, а він жив між дубами амореянина Мамре,
брата Ешколового й брата Анерового, Аврамових спільників.

¹⁴ І
почув Аврам, що небіж його взятий у неволю, та й узброїв своїх вправних слуг, що
в домі його народились, три сотні й вісімнадцять, і погнався до
Дану.

¹⁵ І він поділився на гурти вночі, він та раби його, і
розбив їх, і гнався за ними аж до Хови, що ліворуч Дамаску.

¹⁶ І
вернув він усе добро, а також Лота, небожа свого, і добро його повернув, а також
жінок та людей.

¹⁷ Тоді цар Содому вийшов назустріч йому, як він
повертався, розбивши Кедор-Лаомера та царів, що були з ним, до долини Шаве, вона
тепер долина Царська.

¹⁸ А Мелхиседек, цар Салиму, виніс хліб та
вино. А він був священик Бога Всевишнього.

¹⁹ І поблагословив він
його та й промовив: Благословенний Аврам від Бога Всевишнього, що створив небо й
землю.

²⁰ І благословенний Бог Всевишній, що видав у руки твої
ворогів твоїх. І Аврам дав йому десятину зо всього.

²¹ І сказав
цар содомський Аврамові: Дай мені людей, а маєток візьми собі.

²²
Аврам же сказав цареві содомському: Я звів свою руку до Господа, Бога
Всевишнього, Творця неба й землі,

²³ що від нитки аж до ремінця
сандалів я не візьму з того всього, що твоє, щоб ти не сказав: Збагатив я
Аврама.

²⁴ Я не хочу нічого, даси тільки те, що слуги поїли, та
частину людям, що зо мною ходили: Анер, Ешкол і Мамре, частину свою вони
візьмуть.

Буття 15

¹ По цих-о подіях було слово Господнє Аврамові в
видінні таке: Не бійся, Авраме, Я тобі щит, нагорода твоя вельми
велика.

² А Аврам відізвався: Господи, Господи, що даси Ти мені,
коли я бездітний ходжу, а керівник мого господарства він Елі-Езер із
Дамаску.

³ І сказав Аврам: Отож, Ти не дав нащадка мені, і ото мій
керівник спадкоємець мені.

⁴ І ось слово Господнє до нього таке:
Він не буде спадкоємець тобі, але той, хто вийде з твойого нутра, він буде
спадкоємець тобі.

⁵ І Господь його вивів надвір та й сказав:
Подивися на небо, та зорі злічи, коли тільки потрапиш ти їх полічити. І до нього
прорік: Таким буде потомство твоє!

⁶ І ввірував Аврам Господеві, а
Він залічив йому те в праведність.

⁷ І промовив до нього: Я
Господь, що вивів тебе з Уру халдейського, щоб дати тобі землю оцю, щоб став ти
спадкоємець її.

⁸ І промовив Аврам: Господи, Господи, з чого я
довідаюся, що буду спадкоємець її?

⁹ Він же промовив до нього:
Візьми трилітнє теля, і трилітню козу, і трилітнього барана, і горлицю, і
пташеня голубине.

¹⁰ І взяв він для Нього все те, і розсік його
пополовині, і дав кожну частину його відповідно до другої, але птаства не
розсік.

¹¹ І зліталося хиже птаство на трупи, та Аврам відганяв
його.

¹² Коли ж сонце схилялось на захід, то спав сон на Аврама. І
ось спадає на нього жах темний, великий.

¹³ І промовив Господь до
Аврама: Добре знай, що потомство твоє буде приходьком в землі не своїй. І будуть
служити вони, і будуть їх мучити чотири сотні літ.

¹⁴ Але народ,
якому служити вони будуть, Я засуджу; та вони потім вийдуть з великим
маєтком.

¹⁵ А ти до своєї рідні прийдеш у мирі, у старості добрій
похований будеш.

¹⁶ А покоління четверте повернеться сюди, бо досі
не повний ще гріх амореянина.

¹⁷ І сталось, коли зайшло сонце й
була темрява, то ось появилась мов димуюча піч, та смолоскип огняний перейшов
поміж тими кусками жертви.

¹⁸ І того дня склав Господь заповіта з
Аврамом, говорячи: Потомству твоєму Я дав оцю землю від річки Єгипту аж до річки
великої, до річки Ефрата:

¹⁹ хенеянина, і кенізеянина, і
кадмонеянина,

²⁰ і хіттеянина, і періззеянина, і
рефаеянина,

²¹ і амореянина, і ханаанеянина, і ?ір?ашеянина, і
евусеянина.

Буття 16

¹ А Сара, Аврамова жінка, не родила йому. І в неї
була єгиптянка невільниця, а ймення їй А?ар.

² І сказала Сара
Аврамові: Ось Господь затримав мене від породу. Прийди ж до моєї невільниці,
може від неї одержу я сина. І послухався Аврам голосу Сари.

³ І
взяла Сара, Аврамова жінка, єгиптянку А?ар, свою невільницю, по десяти літах
перебування Аврамового в землі ханаанській, і дала її Аврамові, чоловікові
своєму, за жінку.

⁴ І він увійшов до А?ари, і вона зачала. Як вона
ж побачила, що зачала, то стала легковажити господиню свою.

⁵ І
сказала Сара Аврамові: Моя кривда на тобі! Я дала була свою невільницю до лоня
твого, а як вона побачила, що зачала, то стала легковажити мене. Нехай розсудить
Господь поміж мною та поміж тобою!

⁶ І промовив Аврам до Сари: Таж
невільниця твоя в руці твоїй! Зроби їй те, що вгодне в очах твоїх. І Сара
гнобила її. І втекла А?ар від обличчя її.

⁷ І знайшов її Ангол
Господній біля джерела води на пустині, біля джерела на дорозі до
Шур,

⁸ і сказав: А?аро, Сарина невільнице, звідки ж то прийшла ти,
і куди ти йдеш? Та відказала: Я втікаю від обличчя Сари, пані
моєї.

⁹ А Ангол Господній промовив до неї: Вернися до пані своєї,
і терпи під руками її!

¹⁰ І Ангол Господній промовив до неї:
Сильно розмножу потомство твоє, і через безліч буде воно
незліченне.

¹¹ І Ангол Господній до неї сказав: Ось ти зачала, і
сина породиш, і назвеш ім’я йому Ізмаїл, бо прислухавсь Господь до твоєї
недолі.

¹² А він буде як дикий осел між людьми, рука його на всіх,
а рука всіх на нього. І буде він жити при всіх своїх браттях.

¹³ І
назвала вона Ймення Господа, що мовив до неї: Ти Бог видіння! Бо сказала вона:
Чи й тут я дивилась на Того, Хто бачить мене?

¹⁴ Тому джерело було
назване Джерело Живого, Хто бачить мене, воно поміж Кадешем та поміж
Баредом.

¹⁵ І вродила А?ар Аврамові сина, а Аврам назвав ім’я
свого сина, що вродила А?ар: Ізмаїл.

¹⁶ А Аврам був віку
восьмидесяти літ і шести літ, коли А?ар вродила була Аврамові Ізмаїла.

Буття 17

¹ І був Аврам віку дев’ятидесяти літ і дев’яти літ,
коли явився Господь Аврамові та й промовив до нього: Я Бог Всемогутній! Ходи
перед лицем Моїм, і будь непорочний!

² І дам Я Свого заповіта
поміж Мною та поміж тобою, і дуже-дуже розмножу тебе.

³ І впав
Аврам на обличчя своє, а Бог до нього промовляв, говорячи:

⁴ Я,
ось Мій заповіт із тобою, і станеш ти батьком багатьох народів.

⁵
І не буде вже кликатись ім’я твоє: Аврам, але буде ім’я твоє: Авраам, бо вчинив
Я тебе батьком багатьох народів.

⁶ І вчиню Я тебе дуже-дуже
плідним, і вчиню, щоб вийшли з тебе народи, і царі з тебе
вийдуть.

⁷ І Я складу заповіта Свого поміж Мною та поміж тобою, і
поміж твоїм потомством по тобі на їхні покоління на вічний заповіт, що буду Я
Богом для тебе й для нащадків твоїх по тобі.

⁸ І дам Я тобі та
потомству твоєму по тобі землю скитання твого, увесь Край ханаанський, на вічне
володіння, і Я буду їм Богом.

⁹ І сказав Авраамові Бог: А ти
заповіта Мого стерегтимеш, ти й потомство твої по тобі в їхніх
поколіннях.

¹⁰ То Мій заповіт, що його ви виконувать будете, поміж
Мною й поміж вами, і поміж потомством твоїм по тобі: нехай кожен чоловічої статі
буде обрізаний у вас.

¹¹ І будете ви обрізані на тілі крайньої
плоті вашої, і стане це знаком заповіту поміж Мною й поміж
вами.

¹² А кожен чоловічої статі восьмиденний у вас буде обрізаний
у всіх ваших поколіннях, як народжений дому, так і куплений за срібло з-поміж
чужоплемінних, що він не з потомства твого.

¹³ Щодо обрізання,
нехай буде обрізаний уроджений дому твого й куплений за срібло твоє, і буде Мій
заповіт на вашім тілі заповітом вічним.

¹⁴ А необрізаний чоловічої
статі, що не буде обрізаний на тілі своєї крайньої плоті, то стята буде душа та
з народу свого, він зірвав заповіта Мого!

¹⁵ І сказав Авраамові
Бог: Сара, жінка твоя, нехай свого ймення не кличе вже: Сара, бо ім’я їй:
Сарра.

¹⁶ І поблагословлю Я її, і теж з неї дам сина тобі. І
поблагословлю Я її, і стануться з неї народи, і царі народів будуть із
неї.

¹⁷ І впав Авраам на обличчя своє, і засміявся. І подумав він
у серці своїм: Чи в столітнього буде народжений, і чи Сарра в віці дев’ятидесяти
літ уродить?

¹⁸ А до Бога сказав Авраам: Хоча б Ізмаїл жив перед
лицем Твоїм!

¹⁹ Бог же сказав: Але Сарра, твоя жінка, сина
породить тобі, а ти назвеш ім’я йому Ісак. І Свого заповіта з ним Я складу, щоб
був вічний заповіт для нащадків його по нім.

²⁰ А щодо Ізмаїла, Я
послухав тебе: Ось Я поблагословлю його, і вчиню його плідним, і дуже-дуже
розмножу його. Він породить дванадцять князів, і великим народом учиню Я
його.

²¹ А Свого заповіта Я складу з Ісаком, що його Сарра вродить
тобі на цей час другого року.

²² І Він перестав говорити з ним. І
Бог вознісся від Авраама.

²³ І взяв Авраам Ізмаїла, сина свого, і
всіх уроджених у домі його, і всіх, хто куплений за срібло його, кожного
чоловічої статі з-поміж людей Авраамового дому, і обрізав тіло крайньої плоті їх
того самого дня, як Бог говорив з ним.

²⁴ А Авраам був віку
дев’ятидесяти й дев’яти літ, як обрізано було тіло крайньої плоті
його.

²⁵ А Ізмаїл був віку тринадцяти літ, як обрізано було тіло
крайньої плоті його.

²⁶ Того самого дня був обрізаний Авраам та
Ізмаїл, син його.

²⁷ І всі мужі дому його, народжені дому й
куплені за срібло з-поміж чужоплемінних, були обрізані з ним.

Буття 18

¹ І явився до нього Господь між дубами Мамре, а він
сидів при вході в намет під час денної спеки.

² І він ізвів очі
свої та й побачив: ось три Мужі стоять біля нього. І побачив, і вибіг із входу
намету назустріч °м, і вклонився до землі,

³ та й промовив:
Господи, коли тільки знайшов я милість в очах Твоїх, не проходь повз Свойого
раба!

⁴ Принесуть трохи води, і ноги Свої помийте, і спочиньте під
деревом.

⁵ І хай хліба шматок принесу я, а Ви підкріпіть серце
Ваше. Потому підете, бо на те Ви йдете повз свойого раба. І сказали вони: Зроби
так, як сказав.

⁶ І Авраам поспішив до намету до Сарри й сказав:
Візьми швидко три міри пшеничної муки, заміси, і зроби коржі.

⁷ І
побіг Авраам до товару, і взяв молоде та добре теля, і дав слузі, а той швидко
його приготовив.

⁸ І взяв масла й молока, та теля приготовлене, та
й поклав перед Ними, а сам став біля Них під деревом. І їли
Вони.

⁹ І сказали до нього: Де Сарра, жінка твоя? А він відказав:
Ось у наметі.

¹⁰ І сказав один з Них: Я напевно вернуся до тебе за
рік цього самого часу. І ось буде син у Сарри, жінки твоєї… А Сарра це чула
при вході намету, що був за Ним.

¹¹ Авраам же та Сарра старі були,
віку похилого. У Сарри перестало бувати звичайне жіноче.

¹² І
засміялася Сарра в нутрі своїм, говорячи: Коли я зів’яла, то як станеться розкіш
мені? Таж пан мій старий!

¹³ І сказав Господь до Авраама: Чого то
сміялася Сарра отак: Чи ж справді вроджу, коли я зостарілась?

¹⁴
Чи для Господа є річ занадто трудна? На означений час Я вернуся до тебе за рік
цього самого часу, Сарра ж тоді матиме сина.

¹⁵ А Сарра
відріклася, говорячи: Не сміялася я, бо боялась. Але Він відказав: Ні, таки
сміялася ти!

¹⁶ І повставали звідти ті Мужі, і поглянули на Содом,
а Авраам пішов з Ними, щоб °х відпровадити.

¹⁷ А Господь сказав:
Чи Я від Авраама втаю, що Я маю зробити?

¹⁸ Бож Авраам справді
стане народом великим та дужим, і в ньому поблагословляться всі народи
землі!

¹⁹ Бо вибрав Я його, щоб він наказав синам своїм і домові
своєму по собі. І будуть вони дотримуватися дороги Господньої, щоб чинити
справедливість та право, а то для того, щоб Господь здійснив на Авраамові, що
сказав був про нього.

²⁰ І промовив Господь: Через те, що крик
Содому й Гомори великий, і що гріх їхній став дуже тяжкий,

²¹
зійду ж Я та й побачу, чи не вчинили вони так, як крик про них, що доходить до
Мене, тоді їм загибіль, а як ні то побачу.

²² І повернулися звідти
ті Мужі, і пішли до Содому, а Авраам усе ще стояв перед Господнім
лицем.

²³ І Авраам підійшов та й промовив: Чи погубиш також
праведного з нечестивим?

²⁴ Може є п’ятдесят праведних у цьому
місті, чи також вигубиш і не пробачиш цій місцевості ради п’ятидесяти тих
праведних, що в ньому є?

²⁵ Не можна Тобі чинити так, щоб убити
праведного з нечестивим, бо стане праведний як нечестивий, цього ж не можна
Тобі! Чи ж Той, Хто всю землю судить, не вчинить правди?

²⁶ І
промовив Господь: Коли Я в Содомі, у цьому місті, знайду п’ятдесят праведних, то
вибачу цілій місцевості ради них.

²⁷ І відповів Авраам та й
промовив: Оце я осмілився був говорити до Господа свого, а я порох та
попіл.

²⁸ Може п’ятдесят тих праведних не матиме п’яти, чи Ти
знищиш ціле місто через п’ятьох? І промовив Господь: Не знищу, коли там знайду
сорок і п’ять!

²⁹ І промовив до Нього він ще, та й сказав: Може
сорок там знайдеться? А Господь відказав: Не зроблю й ради
сорока!

³⁰ І сказав Авраам: Хай не гніває це мого Господа, і нехай
я скажу: Може тридцять там знайдеться? А Господь відказав: Не зроблю, коли й
тридцять знайду там!

³¹ І сказав Авраам: Оце я осмілився був
говорити до Господа мого: Може двадцять там знайдеться? А Господь відказав: Не
зроблю й ради двадцяти!

³² І сказав Авраам: Хай не гніває це мого
Господа, і нехай я скажу тільки разу цього: Може хоч десять там знайдеться? А
Господь відказав: Не знищу й ради десятьох!

³³ І пішов Господь, як
скінчив говорити до Авраама. А Авраам вернувся до свого місця.

Буття 19

¹ І прибули обидва Анголи до Содому надвечір, а Лот
сидів у брамі содомській. І побачив Лот, і встав їм назустріч, і вклонився
обличчям до землі,

² та й промовив: Ось, панове мої, зайдіть до
дому вашого раба, і переночуйте, і помийте ноги свої, а рано встанете й підете
на дорогу свою. А вони відказали: Ні, бо будемо ми ночувати на
вулиці.

³ А він сильно на них налягав, і вони до нього з дороги
зійшли, і ввійшли до дому його. І вчинив він для них прийняття, і напік прісного
і їли вони.

⁴ Ще вони не полягали, а люди того міста, люди Содому
від малого аж до старого, увесь народ звідусюди оточили той дім.

⁵
І вони закричали до Лота, і сказали йому: Де ті мужі, що ночі цієї до тебе
прийшли? Виведи їх до нас, щоб нам їх пізнати!

⁶ І Лот вийшов до
входу до них, а двері замкнув за собою,

⁷ і сказав: Браття мої, не
чиніть лихого!

⁸ Ось у мене дві доньки, що мужа не пізнали. Нехай
я їх до вас виведу, а ви їм робіть, що вам до вподоби… Тільки мужам оцім не
робіть нічого, бо на те вони прийшли під тінь даху мого.

⁹ А вони
закричали: Іди собі геть! І сказали: Цей один був прийшов, щоб пожити чужинцем,
а він став тут суддею! Тепер ми зло гірше тобі заподієм, ніж їм! І сильно вони
налягали на мужа, на Лота, і підійшли, щоб висадити двері.

¹⁰ Тоді
вистромили свою руку ті мужі, і впровадили Лота до себе до дому, а двері
замкнули.

¹¹ А людей, що при вході до дому зібрались, вони вдарили
сліпотою, від малого аж до великого. І ті попомучилися, шукаючи
входу.

¹² І сказали ті мужі до Лота: Ще хто в тебе тут? Зятів і
синів своїх, і дочок своїх, і все, що в місті твоє, виведи з цього
місця,

¹³ бо ми знищимо це місце, бо збільшився їхній крик перед
Господом, і Господь послав нас, щоб знищити його.

¹⁴ І вийшов Лот,
і промовив до зятів своїх, що мали взяти дочок його, і сказав: Уставайте,
вийдіть із цього місця, бо Господь знищить місто. Але в очах зятів він здавався
як жартун.

¹⁵ А коли зійшла світова зірниця, то Анголи принагляли
Лота, говорячи: Уставай, візьми жінку свою та обох дочок своїх, що знаходяться
тут, щоб тобі не загинути через гріх цього міста.

¹⁶ А що він
вагався, то ті мужі через Господню до нього любов схопили за руку його, і за
руку жінки його, і за руку обох дочок його, і вивели його, і поставили поза
містом.

¹⁷ І сталося, коли один з них виводив їх поза місто, то
промовив: Рятуй свою душу, не оглядайся позад себе, і не затримуйся ніде в
околиці. Ховайся на гору, щоб тобі не загинути.

¹⁸ А Лот їм
відказав: Ні ж бо, Господи!

¹⁹ Ось Твій раб знайшов милість в очах
Твоїх, і Ти побільшив Свою милість, що зробив її зо мною, щоб зберегти при житті
мою душу; але я не встигну сховатись на гору, щоб бува не спіткало мене зло, і я
помру.

²⁰ Ось місто це близьке, щоб утекти туди, а воно маленьке.
Нехай сховаюсь я туди, чи ж воно не маленьке? і буде жити душа
моя.

²¹ І відказав Він до нього: Ось Я прихиливсь до твого
прохання, щоб не зруйнувати міста, про яке ти казав.

²² Швидко
сховайся туди, бо Я не зможу нічого зробити, аж поки не прийдеш туди. Тому й
назвав ім’я тому місту: Цоар.

²³ Сонце зійшло над землею, а Лот
прибув до Цоару.

²⁴ І Господь послав на Содом та Гомору дощ із
сірки й огню, від Господа з неба.

²⁵ І поруйнував ті міста, і всю
околицю, і всіх мешканців міст, і рослинність землі.

²⁶ А жінка
його, Лотова, озирнулася позад нього, і стала стовпом
соляним!…

²⁷ І встав Авраам рано вранці, і подався до місця, де
стояв був він перед лицем Господнім.

²⁸ І він подивився на Содом
та Гомору, і на всю поверхню землі тієї околиці. І побачив: ось здіймається дим
від землі, немов дим із вапнярки…

²⁹ І сталося, як нищив Бог
міста тієї околиці, то згадав Бог Авраама, і вислав Лота з середини руїни, коли
руйнував ті міста, що сидів у них Лот.

³⁰ І піднявся Лот із Цоару,
і осів на горі, й обидві дочки його з ним, бо боявся пробувати в Цоарі. І осів у
печері, він та обидві дочки його.

³¹ І промовила старша молодшій:
Наш батько старий, а чоловіка немає в цім краї, щоб прийшов до нас, як звичайно
на цілій землі.

³² Ходи, напіймо свого батька вином, і покладімося
з ним. І оживимо нащадків від нашого батька.

³³ І ночі тієї вони
напоїли вином свого батька. І прийшла старша та й поклалася з батьком своїм. А
він не знав, коли вона лягла й коли встала…

³⁴ І сталося другого
дня, і старша сказала молодшій: Ось я минулої ночі поклалась була з своїм
батьком. Напіймо його вином також ночі цієї, і прийди ти, покладися з ним, і
оживимо нащадків від нашого батька.

³⁵ І також ночі тієї вони
напоїли вином свого батька. І встала молодша та й поклалася з ним. А він не
знав, коли вона лягла й коли встала…

³⁶ І завагітніли обидві
Лотові дочки від батька свого.

³⁷ І вродила старша сина, і назвала
ім’я йому: Моав. Він батько моавів аж до цього дня.

³⁸ А молодша
вона вродила також, і назвала ймення йому: Бен-Аммі. Він батько синів Аммону аж
до цього дня.

Буття 20

¹ І вирушив звідти Авраам до краю Не?ев поміж
Кадешем і поміж Шуром, і оселився часово в ?ерарі.

² І сказав
Авраам на Сарру, жінку свою: Вона сестра моя. І послав Авімелех, цар ?ерару, і
взяв Сарру.

³ І прийшов Бог до Авімелеха у сні нічнім, і сказав до
нього: Ось ти вмираєш через жінку, яку взяв, бо вона має
чоловіка.

⁴ А Авімелех не зближався до неї, і сказав: Господи, чи
Ти вб’єш також люд праведний?

⁵ Чи ж не він був сказав мені: Вона
моя сестра, а вона також вона сказала: Він мій брат. Я те зробив у невинності
серця свого й у чистоті рук своїх.

⁶ І промовив до нього Бог у
сні: І Я знаю, що в чистоті свого серця вчинив ти оце, і Я теж удержав тебе, щоб
не згрішив проти Мене. Тому то не дав Я тобі доторкнутись до
неї.

⁷ А тепер верни жінку цього мужа, бо він пророк, і буде
молитися за тебе, і живи. А коли ти не вернеш, то знай, що справді помреш ти й
усе, що твоє.

⁸ І встав Авімелех рано вранці, і покликав усіх
рабів своїх, та й сказав усі ці слова до їхніх ушей. А люди ті сильно
злякалися.

⁹ І закликав Авімелех Авраама, і промовив до нього: Що
ти нам учинив? І чим згрішив я проти тебе, що ти приніс на мене й на царство моє
великий гріх? Учинки, яких не роблять, ти зо мною вчинив!

¹⁰ І
сказав Авімелех Авраамові: Що ти мав на увазі, що вчинив таку
річ?

¹¹ І сказав Авраам: Бо подумав я: Нема ж страху Божого в
місцевості цій, тому вб’ють мене за жінку мою.

¹² І притім вона
справді сестра моя, вона дочка батька мого, тільки не дочка матері моєї, і стала
за жінку мені.

¹³ І сталося, коли Бог учинив мене мандрівником з
дому батька мого, то сказав я до неї: То буде твоя ласка, яку вчиниш зо мною: у
кожній місцевості, куди прийдем, говори ти на мене: він мій
брат.

¹⁴ І взяв Авімелех дрібну та велику худобу, і рабів та
невільниць, та й дав Авраамові. І вернув йому Сарру, жінку
його.

¹⁵ І сказав Авімелех: Ось край мій перед обличчям твоїм,
осядь там, де тобі до вподоби.

¹⁶ А Саррі сказав: Ось тисячу
секлів срібла я дав братові твоєму. Оце тобі накриття на очі перед усіма, хто з
тобою. І перед усіма ти оправдана.

¹⁷ І помолився Авраам Богові, і
вздоровив Бог Авімелеха, і жінку його, і невільниць його, і почали вони знову
роджати.

¹⁸ Бо справді стримав був Господь кожну утробу
Авімелехового дому через Сарру, Авраамову жінку.

Буття 21

¹ А Господь згадав Сарру, як сказав був, і вчинив
Господь Саррі, як Він говорив.

² І Сарра зачала, і породила сина
Авраамові в старості його на означений час, що про нього сказав йому
Бог.

³ І назвав Авраам ім’я синові своєму, що вродився йому, що
Сарра йому породила: Ісак.

⁴ І обрізав Авраам Ісака, сина
свого,коли мав він вісім день, як Бог наказав був йому.

⁵ А Авраам
був віку ста літ, як уродився йому Ісак, син його.

⁶ І промовила
Сарра: Сміх учинив мені Бог, кожен, хто почує, буде сміятися з
мене.

⁷ І промовила: Хто б сказав Авраамові: Сарра годує синів? Бо
вродила я сина в старості його.

⁸ І дитина росла, і була
відлучена. І справив Авраам велику гостину в день відлучення
Ісака.

⁹ І побачила Сарра сина А?ари єгиптянки, що вродила була
Авраамові, що він насміхається.

¹⁰ І сказала вона Авраамові:
Прожени ту невільницю та сина її, бо не буде наслідувати син тієї невільниці
разом із сином моїм, із Ісаком.

¹¹ Але ця справа була дуже не до
вподоби Авраамові через сина його.

¹² І промовив Господь
Авраамові: Нехай не буде не до вподоби тобі це через хлопця та через невільницю
твою. Усе, що скаже тобі Сарра, послухай голосу її, бо Ісаком буде покликане
тобі потомство.

¹³ І також сина невільниці тієї учиню його
народом, бо він твоє насіння.

¹⁴ І встав рано Авраам, і взяв хліба
й бурдюка води, і дав до А?ари на плече її, також дитину, та й послав її. І
пішла вона, та й заблудила в пустині Беер-Шева.

¹⁵ І скінчилась
вода в бурдюці, і покинула вона дитину під одним із кущів.

¹⁶ І
пішла вона, і сіла собі навпроти, на віддалі як стрілити луком, бо сказала:
Нехай я не бачу смерти цієї дитини! І сіла навпроти, і піднесла свій голос та й
заплакала.

¹⁷ І почув Бог голос того хлопця. І кликнув до А?ари
Божий Ангол із неба, і сказав їй: Що тобі, А?аро? Не бійся,бо почув Бог голос
хлопця, де він там.

¹⁸ Устань, підійми хлопця, і рукою своєю держи
його, бо великим народом зроблю Я його.

¹⁹ І відкрив Бог очі її, і
вона побачила криницю води. І пішла вона, і наповнила бурдюка водою, та й
напоїла хлопця.

²⁰ І з хлопцем був Бог, і він виріс. І осів у
пустині, і став він стрілець-лучник.

²¹ І осів він у пустині
Паран, а мати його взяла йому жінку з єгипетського краю.

²² І
сталося часу того, і сказав Авімелех і Піхол, головний провідник його війська,
до Авраама, говорячи: Бог із тобою в усьому, що ти робиш!

²³ А
тепер присягни ж мені Богом отут, що ти не обманиш мене, і нащадка мого, і онука
мого. І яка була ласка, яку я до тебе чинив, ти вчиниш зо мною та з краєм, що ти
в нім чужинцем пробуваєш.

²⁴ І сказав Авраам: Я
присягаю!

²⁵ І Авраам дорікав Авімелехові за криницю води, що її
відняли були Авімелехові раби.

²⁶ І сказав Авімелех: Я не знаю,
хто вчинив оту річ, ані ти не розповів мені, й ані я не чув, хібащо
сьогодні.

²⁷ І взяв Авраам дрібну та велику худобу, та й дав
Авімелехові, і обидва вони склали умову.

²⁸ І поставив Авраам сім
овечок з дрібного товару осібно.

²⁹ І сказав Авімелех до Авраама:
Що вони, сім овечок отих, що ти їх поставив осібно?

³⁰ А той
відказав: Бо з моєї руки сім овечок ти візьмеш, щоб для мене були на свідоцтво,
що я викопав цю криницю.

³¹ Тому то назвав він це місце Беер-Шева,
бо там поклялися вони.

³² І склали умову вони в Беер-Шеві. І встав
Авімелех та Піхол, головний провідник його війська, і вернулись вони до краю
филистимського.

³³ А Авраам посадив тамариска в Беер-Шеві, і
кликав там Ім’я Господа, Бога Вічного.

³⁴ І Авраам пробував у
филистимській землі багато днів.

Буття 22

¹ І сталось після цих випадків, що Бог випробовував
Авраама. І сказав Він до нього: Аврааме! А той відказав: Ось я!

²
І промовив Господь: Візьми свого сина, свого одинака, що його полюбив ти, Ісака,
та й піди собі до краю Морія, і принеси там його в цілопалення на одній із тих
гір, що про неї скажу тобі.

³ І встав Авраам рано вранці, і свого
осла осідлав; і взяв із собою двох слуг та Ісака, сина свого, і для цілопалення
дров нарубав. І встав, і пішов він до місця, що про нього сказав йому
Бог.

⁴ А третього дня Авраам звів очі свої, та й побачив те місце
здалека.

⁵ І сказав Авраам своїм слугам: Сідайте собі тут з ослом,
а я й хлопець підем аж туди, і поклонимося, і повернемося до
вас.

⁶ І взяв Авраам дрова для цілопалення, і поклав на Ісака,
сина свого, і взяв в свою руку огонь та ножа, і пішли вони разом
обоє.

⁷ І сказав Ісак до Авраама, свого батька, говорячи: Батьку
мій! А той відказав: Ось я, сину мій! І промовив Ісак: Ось огонь та дрова, а де
ж ягня на цілопалення?

⁸ І відказав Авраам: Бог нагледить ягня
Собі на цілопалення, сину мій! І пішли вони разом обоє.

⁹ І вони
прийшли до місця, що про нього сказав йому Бог. І збудував там Авраам
жертівника, і дрова розклав, і зв’язав Ісака, сина свого, і поклав його на
жертівника над дровами.

¹⁰ І простяг Авраам свою руку, і взяв
ножа, щоб зарізати сина свого…

¹¹ Та озвався до нього Ангол
Господній із неба й сказав: Аврааме, Аврааме! А той відізвався: Ось
я!

¹² І Ангол промовив: Не витягай своєї руки до хлопця, і нічого
йому не чини, бо тепер Я довідався, що ти богобійний, і не пожалів для Мене сина
свого, одинака свого.

¹³ А Авраам звів очі свої та й побачив, аж
ось один баран зав’яз у гущавині своїми рогами. І пішов Авраам, і взяв барана, і
приніс його на цілопалення замість сина свого.

¹⁴ І назвав Авраам
ім’я місця того: Господь нагледить, що й сьогодні говориться: На горі Господь
з’явиться.

¹⁵ А Ангол Господній із неба озвався до Авраама
подруге,

¹⁶ і сказав: Клянуся Собою, це слово Господнє, тому, що
вчинив ти цю річ, і не пожалів був сина свого, одинака свого,

¹⁷
то благословляючи, Я поблагословлю тебе, і розмножуючи, розмножу потомство твоє,
немов зорі на небі, і немов той пісок, що на березі моря. І потомство твоє
внаслідує брами твоїх ворогів.

¹⁸ І всі народи землі будуть
потомством твоїм благословляти себе через те, що послухався ти Мого
голосу.

¹⁹ І вернувсь Авраам до слуг своїх. І встали вони, та й
пішли разом до Беер-Шеви. І осів Авраам у Беер-Шеві.

²⁰ І сталося
по тих випадках, і сказано Авраамові так: Ось також Мілка вродила синів
Нахорові, братові твоєму:

²¹ Уца, перворідного його, і Буза, брата
його, і Кемуїла, батька Арамового,

²² І Кеседа, і Хазо, і Пілдаша,
і °длафа, і Бетуїла.

²³ А Бетуїл породив Ревеку. Цих восьмерох
породила Мілка Нахорові, братові Авраамовому.

²⁴ А наложниця його
а їй на ймення Реума вродила й вона Теваха й ?ахама, і Тахаша й Мааху.

Буття 23

¹ І було життя Сарриного сто літ і двадцять літ і
сім літ, літа життя Сарриного.

² І вмерла Сарра в Кіріят-Арбі, це
Хеврон у Краї ханаанському. І прибув Авраам голосити над Саррою та плакати за
нею.

³ І встав Авраам від обличчя небіжки своєї, та й сказав синам
Хетовим, говорячи:

⁴ Я приходько й захожий між вами. Дайте в себе
мені власність для гробу, і нехай я поховаю свою небіжку з-перед обличчя
свого.

⁵ І відповіли сини Хетові Авраамові, та й сказали
йому:

⁶ Послухай нас, пане мій, ти Божий князь серед нас! У
добірнім із наших гробів поховай небіжку свою. Ніхто з нас не затримає гробу
свого від тебе, щоб поховати небіжку твою.

⁷ І встав Авраам, і
вклонився народу тієї землі, синам Хетовим,

⁸ та й промовив до них
і сказав: Коли ви згідні поховати небіжку мою з-перед обличчя мого, то
послухайте мене, і настирливо просіть для мене Ефрона, сина
Цохарового,

⁹ і нехай мені дасть він печеру Махпелу, що його, що в
кінці його поля, за гроші повної ваги, хай мені її дасть поміж вами на власність
для гробу.

¹⁰ А Ефрон пробував серед Хетових синів. І відповів
хіттеянин Ефрон Авраамові, так що чули сини Хетові й усі, хто входив у браму
його міста, говорячи:

¹¹ Ні, пане мій, послухай мене! Поле віддав
я тобі, і печеру, що на нім, віддав я тобі, на очах синів народу мого я віддав
її тобі. Поховай небіжку свою.

¹² І вклонивсь Авраам перед народом
тієї землі,

¹³ та й сказав до Ефрона, так що чув був народ тієї
землі, говорячи: Коли б тільки мене ти послухав! Я дам срібло за поле, візьми ти
від мене, і хай поховаю небіжку свою.

¹⁴ А Ефрон відповів
Авраамові, говорячи йому:

¹⁵ Пане мій, послухай мене! Земля
чотирьох сотень шеклів срібла, що вона поміж мною та поміж тобою? А небіжку свою
поховай!

¹⁶ І послухав Авраам Ефрона. І відважив Авраам Ефронові
срібло, про яке той був сказав, так що чули сини Хетові, чотири сотні шеклів
срібла купецької ваги.

¹⁷ І стало поле Ефронове, що в Махпелі
воно, що перед Мамре, поле й печера, що на ньому, і кожне дерево, що в полі, що
в усій границі його навколо,

¹⁸ купном Авраамові в присутності
синів Хетових, усіх, хто входив до брами міста його.

¹⁹ І по цьому
Авраам поховав Сарру, жінку свою, в печері поля Махпели, перед Мамре, це Хеврон
у землі ханаанській.

²⁰ І стало поле й печера, що на нім,
Авраамові на власність для гробу від синів Хетових.

Буття 24

¹ А Авраам був старий, у літа ввійшов. І Господь
Авраама поблагословив був усім.

² І сказав Авраам до свого раба,
найстаршого дому свого, що рядив над усім, що він мав: Поклади свою руку під
стегно моє,

³ і я заприсягну тебе Господом, Богом неба й Богом
землі, що ти не візьмеш жінки для сина мого з-посеред дочок ханаанеянина, серед
якого я пробуваю.

⁴ Бо ти підеш до краю мого, і до місця мого
народження, і візьмеш жінку для сина мого, для Ісака.

⁵ І сказав
раб до нього: Може та жінка не схоче за мною піти до цієї землі, то чи справді
поверну я твого сина до краю, звідки ти вийшов?

⁶ І промовив до
нього Авраам: Стережися, щоб ти не вернув мого сина туди!

⁷
Господь, що взяв мене з дому батька мого й з краю мого народження, і що
промовляв був до мене, і що присягнув мені, кажучи: Твоїм нащадкам Я дам оцю
землю, Він пошле Свого Ангола перед обличчям твоїм, і ти візьмеш звідти жінку
для сина мого!

⁸ А коли ота жінка не схоче піти за тобою, то ти
будеш очищений з цієї присяги своєї. Тільки сина мого ти туди не
вертай.

⁹ І раб поклав свою руку під стегно Авраама, пана свого, і
йому присягнув на цю справу.

¹⁰ І взяв той раб десять верблюдів із
верблюдів пана свого, та й пішов. І взяв різне добро свого пана в руку свою. І
він устав, і пішов в Месопотамію до міста Нахора.

¹¹ І поставив
верблюди навколішки за містом при водній криниці надвечір, на час, як виходять
жінки воду брати,

¹² та й промовив: Господи, Боже пана мого
Авраама, подай же сьогодні мені це, і милість вчини з паном моїм
Авраамом!

¹³ Ось я стою над водним джерелом, а дочки мешканців
міста виходять воду брати.

¹⁴ І станеться, що дівчина, до якої
скажу: Нахили но глека свого, я нап’юся, а вона відповість: Пий, і так само
верблюди твої я понапуваю, її Ти призначив для раба Свого, для Ісака. І з цього
пізнаю, що Ти милість учинив з моїм паном.

¹⁵ І сталося, поки він
закінчив говорити, аж ось виходить Ревека, що була народжена Бетуїлові, синові
Мілки, жінки Нахора, Авраамового брата. А її глек на плечі в
неї.

¹⁶ А дівчина та вельми вродлива з обличчя; була дівиця, і
чоловік не пізнав ще її. І зійшла вона до джерела, і наповнила глека свого, та й
вийшла.

¹⁷ І вибіг той раб назустріч їй, та й сказав: Дай но
напитись води з твого глека!

¹⁸ А та відказала: Напийся, мій пане!
І вона поспішила, і зняла свого глека на руку свою, і напоїла
його.

¹⁹ А коли закінчила поїти його, то сказала: Також для
верблюдів твоїх наберу я води, аж поки вони не нап’ються.

²⁰ І
метнулась вона, і глека свого спорожнила до пійла. І ще до криниці побігла
набрати, і набрала води всім верблюдам його.

²¹ А чоловік той
дивувався їй та мовчав, щоб пізнати, чи Господь пощастив дорогу йому, чи
ні?

²² І сталося, як перестали верблюди пити, то взяв той чоловік
золоту сережку, пів шекля вага їй, і два наручні на руки її, на десять шеклів
золота вага їм,

²³ та й сказав: Чия ти дочка? Скажи ж мені, чи в
домі батька твойого є місце для нас ночувати?

²⁴ Вона відказала
йому: Я дочка Бетуїла, сина Мілки, що його породила вона для
Нахора.

²⁵ І сказала до нього: І соломи, і паші багато є в нас,
також місце ночувати.

²⁶ І той чоловік нахилився, і вклонився
Богові аж до землі,

²⁷ та й сказав: Благословенний Господь, Бог
пана мого Авраама, що не опустив милости Своєї й вірности Своєї від пана мого! Я
був у дорозі, Господь припровадив мене до дому братів мого
пана.

²⁸ І побігла дівчина, і розповіла в домі своєї матері про цю
пригоду.

²⁹ А в Ревеки був брат, на ймення йому Лаван. І побіг
Лаван до того чоловіка надвір, до джерела.

³⁰ І сталося, як він
побачив сережку та наручні на руках сестри своєї, і коли почув слова Ревеки,
сестри своєї, що говорила: Отак говорив мені той чоловік, то прибув він до того
чоловіка, а той ось стоїть при верблюдах біля джерела,

³¹ і
сказав: Увійди, благословенний Господа! Чого стоятимеш надворі? А я опорожнив
дім і місце для верблюдів.

³² І ввійшов той чоловік до дому. А
Лаван порозсідлував верблюди, і дав соломи й паші для верблюдів, і води, щоб
умити ноги йому й ноги людям, що були з ним.

³³ І поставлено перед
ним, щоб він їв. А той відказав: Не буду їсти, аж поки не розкажу своєї справи.
А Лаван відказав: Говори!

³⁴ І той став говорити: Я раб
Авраамів.

³⁵ А Господь щедро поблагословив мого пана, і він став
великий. І дав Він йому худобу дрібну та велику, і срібло, і золото, і рабів, і
невільниць, і верблюди, й осли.

³⁶ А Сарра, жінка пана мого, бувши
старою, уродила панові моєму сина. А він йому все дав, що мав.

³⁷
І заприсяг мене пан мій, говорячи: Не візьмеш жінки для сина мого з-посеред
дочок ханаанеянина, що я пробуваю в його краю.

³⁸ Але підеш до
дому батька мого, і до мого роду, і візьмеш жінку для сина
мого.

³⁹ І сказав я до пана свого: Може та жінка не піде за
мною?

⁴⁰ І сказав він до мене: Господь, що ходив перед обличчям
моїм, пошле Свого Ангола з тобою, і дорогу твою пощастить, і ти візьмеш жінку
для сина мого з роду мого й з дому батька мого.

⁴¹ Тоді будеш
очищений ти від закляття мого, як прийдеш до роду мого, а коли вони не дадуть
тобі, то будеш ти чистий від закляття мого.

⁴² І прибув я сьогодні
до джерела, та й сказав: Господи, Боже пана мого Авраама, коли б же Ти вчинив
щасливою дорогу мою, що нею ходжу я!

⁴³ Ось я стою над джерелом
води, і станеться, що дівчина, яка вийде води брати, а я їй скажу: Дай но мені
напитися трохи води з свого глека,

⁴⁴ вона ж відкаже мені: Пий і
ти, і для верблюдів твоїх наберу я води, то вона та жінка, яку призначив Господь
для сина пана мого.

⁴⁵ І поки скінчив я говорити в своїм серці, аж
ось виходить Ревека, а її глек на плечі в неї. І зійшла вона до джерела, та й
набрала води. І сказав я до неї: Напій же мене!

⁴⁶ І метнулась
вона, і свого глека з себе зняла та й сказала: Пий, а я понапуваю й верблюди
твої. І я пив, а вона понапувала й ті верблюди.

⁴⁷ А я запитався
її та й сказав: Чия ти дочка? А вона відказала: Я дочка Бетуїла, сина
Нахорового, якого породила йому Мілка. І сережку надів я до носа її, і наручні
на руки її.

⁴⁸ І я нахилився, і вклонився до землі Господеві, і
поблагословив Господа, Бога пана мого Авраама, що Він провадив мене дорогою
визначеною, щоб узяти дочку брата пана мого для сина його.

⁴⁹ А
тепер, якщо милосердя та правду ви чините з паном моїм, то скажіть мені; коли ж
ні, то скажіть мені, і я звернуся праворуч або ліворуч.

⁵⁰ І
відповіли Лаван і Бетуїл та й сказали: Від Господа вийшла та річ, ми не можем
сказати тобі нічого злого чи доброго.

⁵¹ Ось перед тобою Ревека,
візьми та й іди, і нехай вона стане за жінку синові пана твого, як Господь
говорив був.

⁵² І сталося, коли їхні слова почув раб Авраамів, то
вклонивсь до землі Господеві.

⁵³ І вийняв той раб срібний посуд, і
посуд золотий та шати, і дав Ревеці, і дав цінні речі братові її та матері
її.

⁵⁴ І їли й пили він та люди, що з ним, і ночували. А коли рано
встали, то він сказав: Відішліть мене до пана мого.

⁵⁵ І сказав її
брат та мати її: Нехай посидить дівчина з нами хоч днів з десять, потім
підеш.

⁵⁶ І сказав він до них: Не спізняйте мене, бо Господь
пощастив мою путь. Відішліть мене, і нехай я піду до пана
свого.

⁵⁷ А вони відказали: Покличмо дівчину, і запитаймо її
саму.

⁵⁸ І покликали Ревеку, і сказали до неї: Чи ти підеш з оцим
чоловіком? А вона відказала: Піду.

⁵⁹ І послали вони Ревеку,
сестру свою, і няньку її, і раба Авраамового, і людей його.

⁶⁰ І
вони поблагословили Ревеку й сказали до неї: Ти наша сестра, будь матір’ю для
тисячі десятків тисяч, і нехай нащадки твої внаслідують брами твоїх
ворогів.

⁶¹ І встала Ревека й служниці її, і посідали на
верблюдів, і поїхала за тим чоловіком. І взяв раб Ревеку й
відійшов.

⁶² А Ісак був вернувся з подорожі до криниці Лахай-Рої,
і сидів у краї південному.

⁶³ І вийшов Ісак на прогулянку в поле,
як вечір наставав. І він звів свої очі, і побачив, ось верблюди
йдуть.

⁶⁴ І Ревека звела свої очі, та й Ісака побачила, і злізла з
верблюда.

⁶⁵ І сказала вона до раба: Хто отой чоловік, що полем
іде нам назустріч? А раб відповів: То мій пан. І вона покривало взяла, та й
накрилась.

⁶⁶ І раб розповів Ісакові про всі речі, які він
учинив.

⁶⁷ І впровадив її Ісак до намету Сарри, матері своєї. І
взяв він Ревеку, і за жінку йому вона стала, і він її покохав. І Ісак був
утішений по смерті матері своєї.

Буття 25

¹ А Авраам іще взяв жінку, а ймення їй
Кетура.

² А вона породила йому Зімрана, і Йокшана, і Мадана, і
Мідіяна, і °шбака, і Шуаха.

³ А Йокшан породив був Шеву та Дедана.
А сини Деданові були: ашшури, і летуші, і леуми.

⁴ А сини
Мідіянові: Ефа, і Ефер, і Ханох, і Авіда, і Елдаа, усі вони сини
Кетури.

⁵ І віддав Авраам усе, що мав, Ісакові.

⁶ А
синам наложниць, що були в Авраама, дав Авраам подарунки, і відіслав їх від
Ісака, сина свого, коли сам ще живий був, на схід, до краю
східнього.

⁷ А оце дні літ Авраамового життя, які він прожив: сто
літ, і сімдесят літ, і п’ять літ.

⁸ І спочив та й умер Авраам у
старощах добрих, старий і нажившись. І він прилучився до своєї
рідні.

⁹ І поховали його Ісак та Ізмаїл, сини його, у печері
Махпелі, на полі Ефрона, сина Цохара хіттеянина, що навпроти
Мамре,

¹⁰ поле, що його Авраам був купив від синів Хетових, там
був похований Авраам і Сарра, жінка його.

¹¹ І сталося по
Авраамовій смерті, і поблагословив Бог Ісака, сина його. І осів Ісак при криниці
Лахай-Рої.

¹² А оце нащадки Ізмаїла, Авраамового сина, що його
породила Авраамові єгиптянка А?ар, невільниця Саррина.

¹³ І оце
імена синів Ізмаїла, за їхніми іменами й за нащадками їх: перворідний Ізмаїлів
Невайот, і Кедар, і Адбеїл, і Мівсам,

¹⁴ І Мішма, і Дума, і
Масса,

¹⁵ Хадад, і Тема, Єтур, Нафіш, і Кедма.

¹⁶
Оце вони, сини Ізмаїлові, і їхні ймення за дворами їх і за їх кочовищами,
дванадцять начальників для їхніх племен.

¹⁷ А оце літа життя
Ізмаїлового: сто літ, і тридцять літ, і сім літ. І спочив та й умер він, і був
узятий до своєї рідні.

¹⁸ І розложилися вони від Хавіли аж до
Шуру, що навпроти Єгипту, як іти до Ашшуру. І він оселився перед усіма своїми
братами.

¹⁹ А оце оповість про Ісака, Авраамового сина. Авраам
породив Ісака.

²⁰ І був Ісак віку сорока літ, як він узяв собі за
жінку Ревеку, дочку Бетуїла арамеянина, з Падану арамейського, сестру арамеянина
Лавана.

²¹ І молився Ісак до Господа про жінку свою, бо неплідна
була. І Господь був ублаганий ним, і завагітніла Ревека, жінка
його.

²² І кидалися діти в утробі її. І сказала вона: Коли так, то
для чого я це переношу? І пішла запитатися Господа.

²³ І промовив
до неї Господь: Два племена в утробі твоїй, і два народи з твого нутра будуть
виділені, і стане сильніший народ від народу, і старший молодшому буде
служити.

²⁴ І сповнились дні її, щоб родити, і ось близнюки в
утробі її.

²⁵ І вийшов перший червонуватий, увесь він немов плащ
волосяний. І назвали ймення йому: Ісав.

²⁶ А потім вийшов його
брат, а рука його трималася п’яти Ісава. І назвав ім’я йому: Яків. А Ісак був
віку шостидесяти літ, коли народились вони.

²⁷ І виросли хлопці. І
став Ісав чоловіком, що знався на вловах, чоловіком поля, а Яків чоловіком
мирним, що в наметах сидів.

²⁸ І полюбив Ісак Ісава, бо здобич
мисливська його йому смакувала, а Ревека любила Якова.

²⁹ І зварив
був Ісак їжу, а з поля прибув Ісав, і змучений був.

³⁰ І сказав
Ісав до Якова: Нагодуй мене отим червоним, червоним отим, бо змучений я. Тому то
назвали ймення йому: Едом.

³¹ А Яків сказав: Продай же нині мені
своє перворідство.

³² І промовив Ісав: Ось я умираю, то нащо ж
мені оте перворідство?

³³ А Яків сказав: Присягни ж мені нині. І
той присягнув йому, і продав перворідство своє Якову.

³⁴ І Яків
дав Ісавові хліба й сочевичного варива. А той з’їв, і випив, і встав та й пішов.
І знехтував Ісав перворідство своє.

Буття 26

¹ І настав був голод у Краю, окрім голоду першого,
що був за днів Авраамових. І пішов Ісак до Авімелеха, царя филистимського, до
?ерару.

² І явився йому Господь і сказав: Не ходи до Єгипту,
оселися в землі, про яку Я скажу тобі.

³ Оселися хвилево в землі
тій, і Я буду з тобою, і тебе поблагословлю, бо тобі та нащадкам твоїм дам усі
оці землі. І Я виконаю присягу, що нею поклявся був Авраамові, батьку
твоєму.

⁴ І розмножу нащадків твоїх, немов зорі на небі, і
потомству твоєму Я дам усі оці землі. І поблагословляться в потомстві твоїм усі
народи землі,

⁵ через те, що Авраам послухав Мого голосу, і
виконував те, що виконувати Я звелів: заповіді Мої, постанови й закони
Мої.

⁶ І осів Ісак у ?ерарі.

⁷ І питалися люди тієї
місцевости про жінку його. А він відказав: Вона сестра моя, бо боявся сказати:
Вона жінка моя, щоб не вбили мене люди тієї місцевости через Ревеку, бо вродлива
з обличчя вона.

⁸ І сталося, коли він там довго жив, і дивився
Авімелех, цар филистимський, через вікно, та й побачив, ось Ісак забавляється з
Ревекою, жінкою своєю.

⁹ І покликав Авімелех Ісака та й сказав:
Тож оце вона жінка твоя! А як ти сказав був: Вона сестра моя? Ісак же йому
відповів: Бо сказав, щоб не вмерти мені через неї!

¹⁰ І сказав
Авімелех: Що ж то нам учинив ти? Один із народу був мало не ліг із твоєю жінкою,
і ти гріх би спровадив на нас!

¹¹ І наказав Авімелех усьому
народові, говорячи: Хто доторкнеться цього чоловіка та жінки його, той певно
буде забитий.

¹² І посіяв Ісак у землі тій, і зібрав того року
стокротно, і Господь поблагословив був його.

¹³ І забагатів оцей
чоловік, і багатів усе більше, аж поки не став сильно багатий.

¹⁴
І була в нього отара овець та кіз, і череда товару, і багато рабів. І заздрили
йому филистимляни.

¹⁵ І всі криниці, що їх повикопували раби
батька його, за днів батька його Авраама, филистимляни позатикали, і
понаповнювали їх землею.

¹⁶ І сказав Авімелех Ісакові: Іди ти від
нас, бо зробився ти значно сильніший за нас!

¹⁷ І пішов Ісак
звідти, і в долині ?ерару розтаборився, та й осів там.

¹⁸ І знову
Ісак повикопував криниці на воду, що їх повикопували були за днів батька його
Авраама, а позатикали були їх филистимляни по Авраамовій смерті. І він назвав їм
імення, як імення, що батько його був їм назвав.

¹⁹ І копали
Ісакові раби в долині, і знайшли там криницю живої води.

²⁰ І
сварилися пастухи ?ерарські з пастухами Ісаковими, кажучи: Це наша вода! І він
назвав ім’я для тієї криниці: Есек, бо сварилися з ним.

²¹ І
викопали вони іншу криницю, і сварилися також за неї. І він назвав для неї ім’я:
Ситна.

²² І він пересунувся звідти, і викопав іншу криницю, і не
сварились за неї. І він назвав для неї ім’я: Реховот, і сказав: Тепер нам
поширив Господь, і в Краю ми розмножимось.

²³ А звідти піднявся
він до Беер-Шеви.

²⁴ І явився йому Господь тієї ночі й сказав: Я
Бог Авраама, батька твого; не бійся, бо Я з тобою! І поблагословлю Я тебе, і
розмножу нащадків твоїх ради Авраама, Мойого раба.

²⁵ І він
збудував там жертівника, і покликав Господнє Ймення. І поставив він там намета
свого, а раби Ісакові криницю там викопали.

²⁶ І прийшов до нього
з ?ерару Авімелех, і Ахуззат, товариш його, і Піхол, головний начальник війська
його.

²⁷ І сказав їм Ісак: Чого ви до мене прийшли? Ви ж
зненавиділи мене, і вислали мене від себе.

²⁸ А ті відказали: Ми
бачимо справді, що з тобою Господь. І ми сказали: Нехай буде клятва поміж нами,
поміж нами й поміж тобою, і складімо умову з тобою,

²⁹ що не
вчиниш нам злого, як і ми не торкнулись до тебе, і як ми робили з тобою тільки
добро, і тебе відіслали з миром. Ти тепер благословенний від
Господа!

³⁰ І він учинив для них гостину, і вони їли й
пили.

³¹ А рано вони повставали, і присягли один одному. І
відіслав їх Ісак, і вони пішли від нього з миром.

³² І сталося
того дня, і прийшли Ісакові раби, і розказали йому про криницю, яку вони
викопали. І сказали йому: Ми воду знайшли!

³³ І він назвав її:
Шів’а, чому ймення міста того Беер-Шева аж до сьогоднішнього
дня.

³⁴ І був Ісав віку сорока літ, і взяв жінку Єгудиту, дочку
хіттеянина Беері, і Босмату, дочку хіттеянина Елона.

³⁵ І вони
стали гіркотою духа для Ісака й Ревеки.

Буття 27

¹ І сталося, що зостарівсь Ісак, і затемнились очі
йому, і він не бачив. І покликав він старшого сина свого Ісава, і промовив до
нього: Мій сину! А той відказав йому: Ось я!

² І промовив до нього
Ісак: Оце я зостарівся, не знаю дня смерти своєї…

³ А тепер
візьми знаряддя своє, сагайдака свого й лука свого, та й вийди на поле, і злови
мені здобич мисливську.

⁴ І зготуй мені наїдок смачний, як я
люблю, і принеси мені, і нехай я з’їм, щоб поблагословила тебе душа моя, поки
помру.

⁵ А Ревека чула, як говорив Ісак до Ісава, сина свого. І
пішов Ісав на поле, щоб зловити й принести здобич мисливську.

⁶ А
Ревека сказала Якову, синові своєму, говорячи: Ось я чула, як твій батько казав
до Ісава, брата твого, говорячи:

⁷ Принеси но здобич мисливську
мені, і зроби мені наїдок смачний, нехай з’їм, і поблагословлю тебе перед лицем
Господнім перед смертю своєю.

⁸ А тепер, сину мій, послухай мого
голосу, те, що я розкажу тобі.

⁹ Іди до отари, і візьми мені
звідти двоє добрих козлят, а я їх приготую, як наїдок смачний для батька твого,
як він любить.

¹⁰ І принесеш батькові своєму, і буде він їсти, щоб
поблагословити тебе перед смертю своєю.

¹¹ І промовив Яків до
Ревеки, матері своєї: Таж брат мій Ісав чоловік волохатий, а я чоловік
гладенький!

¹² Може обмацає мене батько мій, і я стану в очах його
як обманець, і спроваджу на себе прокляття, а не
благословення…

¹³ І сказала йому його мати: На мені прокляття
твоє, сину мій! Тільки послухай слів моїх, та йди принеси мені.

¹⁴
І пішов він, і взяв, і приніс своїй матері. І зробила мати його наїдок смачний,
як любив його батько.

¹⁵ І взяла Ревека гарні вбрання свого
старшого сина Ісава, що були в домі з нею, і вбрала молодшого сина свого
Якова.

¹⁶ А шкури козлят наділа на руки йому, і на гладеньку шию
його.

¹⁷ І дала смачний наїдок та хліб, що вона спорядила, у руку
Якова, сина свого.

¹⁸ І прибув він до батька свого та й сказав:
Батьку мій! А той відказав: Ось я. Хто ти, мій сину?

¹⁹ А Яків
промовив до батька свого: Я Ісав перворідний. Я зробив, як сказав ти мені.
Уставай, сядь і попоїж із здобичі мисливської, щоб душа твоя поблагословила
мене.

²⁰ І сказав Ісак до сина свого: Як це ти так швидко знайшов,
сину мій? А той відказав: Бо мені допоміг Господь, Бог твій.

²¹ І
промовив Ісак до Якова: Підійди но, і нехай я обмацаю тебе, сину мій, чи ти це
син мій Ісав, чи ні.

²² І підійшов Яків до Ісака, батька свого. А
той обмацав його та й сказав: Голос голос Яковів, а руки руки
Ісавові.

²³ І не впізнав він його, бо були його руки як руки
Ісава, брата його, волохаті, і поблагословив він його.

²⁴ І сказав
він: То ти син мій Ісав? А той відказав: Я.

²⁵ І промовив Ісак:
Подай же мені, і нехай з’їм з мисливської здобичі сина мого, щоб поблагословила
тебе душа моя. І подав він йому, і він їв, і приніс йому вина, і він
пив.

²⁶ І промовив до нього Ісак, його батько: Підійди ж, і
поцілуй мене, сину мій!

²⁷ І він підійшов, і поцілував його. А той
понюхав запах вбрання його, і поблагословив його, та й сказав: Дивись, запах
сина мого немов запах поля, що його Господь благословив!

²⁸ І хай
Бог тобі дасть з роси Неба, і з ситости землі, і збіжжя багато й вина
молодого!

²⁹ Нехай тобі служать народи, і народи нехай тобі
кланяються! Будь паном для братів своїх, і нехай тобі кланяються сини матері
твоєї. Хто тебе проклинає проклятий, а хто поблагословить тебе
благословенний!.

³⁰ І сталося, як закінчив був Ісак благословляти
Якова, і сталося, тільки но вийшов був Яків від обличчя Ісака, батька свого, аж
Ісав, його брат, прийшов з полювання свого…

³¹ І також він
приготовив наїдок смачний, і батьку своєму приніс. І сказав він до батька свого:
Нехай встане мій батько, і хай їсть із здобичі мисливської сина свого, щоб душа
твоя благословила мене!

³² І озвався до нього Ісак, його батько:
Хто ти? А той відказав: Я син твій, твій перворідний Ісав.

³³ І
Ісак затремтів тремтінням аж надто великим, та й сказав: Хто ж тоді той, що
мисливську здобич зловив, і до мене приніс, а я попоїв від усього, поки прийшов
ти, і я поблагословив його? І він буде благословенний!

³⁴ Як Ісав
почув слова батька свого, то закричав криком сильним та вельми гірким. І сказав
він до батька свого: Поблагослови мене, також мене, батьку мій!

³⁵
А той відказав: Обманом прийшов був твій брат, та й забрав благословення
твоє!

³⁶ І промовив Ісав: Тому звалось ім’я його: Яків, і він
обманив два рази мене: забрав перворідство моє, а це тепер забрав благословення
моє. І сказав він: Чи ти не заховав для мене благословення?

³⁷ А
Ісак відповів і промовив до Ісава: Тож я вчинив його паном для тебе, та дав йому
всіх братів його за рабів. І я забезпечив його хлібом і молодим вином. А що ж
тоді тобі я зроблю, сину мій?

³⁸ І сказав Ісав до батька свого: Чи
в тебе одне те благословення, батьку мій? Поблагослови мене, також мене, батьку
мій! І підніс Ісав голос свій, та й заплакав…

³⁹ І відповів
Ісак, батько його, та й промовив до нього: Ото буде садиба твоя без ситости
землі, і без роси небесної згори.

⁴⁰ І зо свого меча будеш жити, і
будеш служити ти брату своєму. Та однако коли постараєшся, то зламаєш ярмо його
з шиї своєї…

⁴¹ І зненавидів Ісав Якова через благословення, що
поблагословив його батько його. І сказав Ісав у серці своєму: Нехай наближаться
дні жалоби по батьку моєму, і я вб’ю Якова, брата свого.

⁴² І
розказано Ревеці слова Ісава, її старшого сина. І послала, і покликала Якова,
молодшого сина свого, та й сказала до нього: Ось Ісав, брат твій, тішиться тим,
що уб’є тебе.

⁴³ А тепер, сину мій, послухай мого голосу, і
встань, і втечи собі до Лавана, брата мого, до Харану.

⁴⁴ І
посидиш у нього кілька часу, аж поки відвернеться лютість твого
брата,

⁴⁵ аж поки відвернеться гнів твого брата від тебе, і він
забуде, що ти зробив був йому. Тоді я пошлю й заберу тебе звідти. Чого маю я
стратити вас обох одного дня?

⁴⁶ І сказала Ревека Ісакові: Життя
мені обридло через дочок Хетових. Коли Яків візьме жінку з дочок Хетових, як ці,
з дочок цього Краю, то нащо й жити мені?

Буття 28

¹ І покликав Ісак Якова, і поблагословив його, і
наказав йому та й промовив: Не бери жінки з дочок ханаанських.

²
Устань, піди до Падану арамейського, до дому Бетуїла, батька твоєї матері, і
візьми собі звідти жінку з дочок Лавана, брата матері твоєї.

³ А
Бог Всемогутній поблагословить тебе, і розплодить тебе, і розмножить тебе, і ти
станеш громадою народів.

⁴ І дасть тобі благословення Авраамове,
тобі та потомству твоєму з тобою, щоб віддати тобі землю твого тимчасового
замешкання, що Бог дав був її Авраамові.

⁵ І послав Ісак Якова, і
пішов він до Падану арамейського, до Лавана, сина Бетуїлового, арамеянина, брата
Ревеки, матері Якова й Ісава.

⁶ І побачив Ісав, що Ісак
поблагословив Якова, і послав його до Падану арамейського, щоб узяв собі звідти
жінку, і поблагословив його, кажучи: Не бери жінки з дочок
ханаанських,

⁷ і що послухався Яків батька свого й матері своєї,
та й пішов до Падану арамейського.

⁸ І побачив Ісав, що дочки
ханаанські недобрі в очах Ісака, батька його,

⁹ і пішов Ісав до
Ізмаїла, і взяв Махалату, дочку Ізмаїла, сина Авраамового, сестру Невайотову, до
жінок своїх за жінку.

¹⁰ І вийшов Яків із Беер-Шеви, і пішов до
Харану.

¹¹ І натрапив він був на одне місце, і ночував там, бо
сонце зайшло було. І взяв він з каміння того місця, і поклав собі в голови. І
він ліг на тім місці.

¹² І снилось йому, ось драбина поставлена на
землю, а верх її сягав аж неба. І ось Анголи Божі виходили й сходили по
ній.

¹³ І ото Господь став на ній і промовив: Я Господь, Бог
Авраама, батька твого, і Бог Ісака. Земля, на якій ти лежиш, Я дам її тобі та
нащадкам твоїм.

¹⁴ І буде потомство твоє, немов порох землі. І
поширишся ти на захід, і на схід, і на північ, і на південь. І благословляться в
тобі та в нащадках твоїх всі племена землі.

¹⁵ І ось Я з тобою, і
буду тебе пильнувати скрізь, куди підеш, і верну тебе до цієї землі, бо Я не
покину тебе, аж поки не вчиню, що Я сказав був тобі.

¹⁶ І
прокинувся Яків зо свого сну, та й сказав: Дійсно, Господь пробуває на цьому
місці, а того я й не знав!

¹⁷ І злякався він і сказав: Яке страшне
оце місце! Це ніщо інше, як дім Божий, і це брама небесна.

¹⁸ І
встав Яків рано вранці, і взяв каменя, що поклав був собі в голови, і поставив
його за пам’ятника, і вилив оливу на його верх.

¹⁹ І назвав він
ім’я тому місцю: Бет-Ел, а ймення того міста напочатку було
Луз.

²⁰ І склав Яків обітницю, говорячи: Коли Бог буде зо мною, і
буде мене пильнувати на цій дорозі, якою ходжу, і дасть мені хліба їсти та одежу
вдягнутись,

²¹ і я з миром вернуся до дому батька свого, то
Господь буде мені Богом,

²² і цей камінь, що я поставив за
пам’ятника, буде домом Божим. І зо всього, що даси Ти мені, я, щодо десятини,
дам десятину Тобі!

Буття 29

¹ І зібрався Яків, і пішов до краю синів
Кедему.

² І побачив, аж ось криниця в полі, і ото там три отарі
лежали біля неї, бо з тієї криниці напувають стада. А на отворі криниці лежав
великий камінь.

³ І збирались туди всі стада, і скочували каменя з
отвору криниці, і напоювали отару, і привалювали каменя на отвір криниці знов на
його місце.

⁴ І сказав до пастухів Яків: Браття мої, звідкіля ви?
А ті відказали: Ми з Харану.

⁵ І сказав їм: Чи ви знаєте Лавана,
сина Нахорового? І відказали: Знаємо.

⁶ І сказав їм: Чи гаразд із
ним? І відказали: Гаразд. А ось Рахіль, дочка його, приходить з
отарою.

⁷ І сказав: Тож іще багато дня, не час зганяти худобу.
Напійте отару, та йдіть пасіть.

⁸ А вони відказали: Не можемо, аж
поки не будуть зігнані всі стада, і не відкотять каменя з отвору криниці, тоді
понапуваємо отару.

⁹ Іще він говорив із ними, аж ось приходить
Рахіль з отарою батька свого, бо була вона пастушка.

¹⁰ І сталося,
коли Яків побачив Рахіль, дочку Лавана, брата своєї матері, то підійшов Яків і
відкотив каменя з отвору криниці, і напоїв отару Лавана, брата матері
своєї.

¹¹ І поцілував Яків Рахіль, і підніс свій голос, і
заплакав…

¹² І Яків оповів Рахілі, що він брат батька її, і що
він син Ревеки. А та побігла, і розповіла батькові своєму…

¹³ І
сталося, коли Лаван почув вістку про Якова, сина сестри своєї, то побіг йому
назустріч, і обняв його, і поцілував його, і привів його до свого дому. А він
розповів Лаванові про всі ті пригоди.

¹⁴ І промовив до нього
Лаван: Поправді, ти кість моя й тіло моє! І сидів він із ним місяць
часу.

¹⁵ І сказав Лаван до Якова: Чи тому, що ти брат мій, то ти
будеш служити мені даремно? Скажи ж мені, яка плата тобі?

¹⁶ А в
Лавана було дві дочки: ім’я старшій Лія, а ім’я молодшій
Рахіль.

¹⁷ Очі ж Ліїні були хворі, а Рахіль була гарного стану та
вродливого вигляду.

¹⁸ І покохав Яків Рахіль, та й сказав: Я буду
сім літ служити тобі за Рахіль, молодшу дочку твою.

¹⁹ І промовив
Лаван: Краще мені віддати її тобі, аніж віддати мені її іншому чоловікові. Сиди
ж зо мною!

²⁰ І служив Яків за Рахіль сім літ, а вони через любов
його до неї були в його очах, як кілька днів.

²¹ І сказав Яків
Лаванові: Дай мені жінку мою, бо виповнилися мої дні, і нехай я до неї
ввійду!

²² І зібрав Лаван усіх людей тієї місцевости, і справив
гостину.

²³ І сталося ввечері, і взяв він дочку свою Лію, і до
нього впровадив її. І Яків із нею зійшовся.

²⁴ А Лаван дав їй
Зілпу, невільницю свою, дав Лії, дочці своїй, за невільницю.

²⁵ А
вранці виявилося, що то була Лія! І промовив Яків до Лавана: Що це ти вчинив
мені? Хіба не за Рахіль працював я в тебе? Нащо ж обманив ти
мене?

²⁶ А Лаван відказав: У нашій місцевості не робиться так, щоб
віддавати молодшу перед старшою.

²⁷ Виповни тиждень для цієї, і
буде дана тобі також та, за працю, що будеш працювати в мене ще сім літ
других.

²⁸ І зробив Яків так, і виповнив тиждень для цієї. І він
дав йому Рахіль, дочку свою, дав йому за жінку.

²⁹ І дав Лаван
Рахілі, дочці своїй, Білгу, невільницю свою, дав їй за
невільницю.

³⁰ І прийшов він також до Рахілі, і покохав також
Рахіль, більше, як Лію. І працював у нього ще сім літ других.

³¹ І
побачив Господь, що зненавиджена Лія, і відкрив її утробу, а Рахіль була
неплідна.

³² І завагітніла Лія, і сина породила, і назвала ім’я
йому: Рувим, бо сказала була: Господь споглянув на недолю мою, бо тепер покохає
мене чоловік мій!

³³ І завагітніла вона ще, і сина породила, і
сказала: Господь почув, що я зненавиджена, і дав мені також цього. І назвала
ймення йому: Симеон.

³⁴ І завагітніла вона ще, і сина породила, і
сказала: Тепер оцим разом буде до мене прилучений мій чоловік, бо я трьох синів
породила йому. Тому й назвала ім’я йому: Левій.

³⁵ І завагітніла
вона ще, і сина породила, і сказала: Тим разом я буду хвалити Господа! Тому
назвала ім’я йому: Юда. Та й перестала роджати.

Буття 30

¹ І побачила Рахіль, що вона не вродила Якову. І
заздрила Рахіль сестрі своїй, і сказала до Якова: Дай мені синів! А коли ні, то
я вмираю!

² І запалився гнів Яковів на Рахіль, і він сказав: Чи я
замість Бога, що затримав від тебе плід утроби?

³ І сказала вона:
Ось невільниця моя Білга. Прийди до неї, і нехай вона вродить на коліна мої, і я
також буду мати від неї дітей.

⁴ І вона дала йому Білгу,
невільницю свою, за жінку. І ввійшов до неї Яків.

⁵ І завагітніла
Білга, і вродила Якову сина.

⁶ І сказала Рахіль: Розсудив Бог
мене, а також вислухав голос мій, і дав мені сина. Тому назвала ймення йому:
Дан.

⁷ І завагітніла вона ще, і вродила Білга, невільниця
Рахілина, другого сина Якову.

⁸ І сказала Рахіль: Великою
боротьбою боролась я з сестрою своєю, і перемогла. І назвала ймення йому:
Нефталим.

⁹ І побачила Лія, що вона перестала родити, і взяла
Зілпу, свою невільницю, і дала її Якову за жінку.

¹⁰ І вродила
Зілпа, невільниця Ліїна, Якову сина.

¹¹ І сказала Лія: Прийшло
щастя, і назвала ймення йому ?ад.

¹² І вродила Зілпа, невільниця
Ліїна, другого сина Якову.

¹³ І промовила Лія: То на блаженство
моє, бо будуть уважати мене за жінку блаженну. І назвала ймення йому:
Асир.

¹⁴ І пішов Рувим за тих днів, коли жато пшеницю, і знайшов
на полі мандрагорові яблучка, і приніс їх до Лії, матері своєї. І сказала Рахіль
до Лії: Дай мені з мандрагорових яблучок сина твого!

¹⁵ А та
відказала їй: Чи мало тобі, що забрала мого чоловіка? І забереш також
мандрагорові яблучка сина мого? І сказала Рахіль: Тому то він ляже з тобою цієї
ночі за мандрагорові яблучка сина твого!

¹⁶ І прийшов Яків з поля
ввечері, а Лія вийшла назустріч і сказала: Увійдеш до мене, бо справді найняла я
тебе за мандрагорові яблучка сина мого. І лежав він із нею ночі
тієї.

¹⁷ І вислухав Бог Лію, і завагітніла вона, і вродила Якову
п’ятого сина.

¹⁸ І промовила Лія: Дав Бог заплату мені, що дала я
невільницю свою своєму чоловікові. І назвала ймення йому:
Іссахар.

¹⁹ І завагітніла Лія ще, і вродила Якову шостого
сина.

²⁰ І промовила Лія: Обдарував мене Бог добрим подарунком,
цим разом замешкає в мене мій чоловік, бо я породила йому шестеро синів. І
назвала ймення йому: Завулон.

²¹ А потому вродила дочку, і назвала
ймення їй: Діна.

²² І згадав Бог про Рахіль, і вислухав її Бог, і
відчинив їй утробу.

²³ І завагітніла вона, і сина вродила, і
сказала: Бог забрав мою ганьбу!

²⁴ І назвала ймення йому: Йосип,
кажучи: Додасть Господь мені іншого сина!

²⁵ І сталося, коли
Рахіль породила Йосипа, то сказав Яків до Лавана: Відпусти мене, і нехай я піду
до свого місця й до Краю свого.

²⁶ Дай же жінок моїх і дітей моїх,
що служив тобі за них, і нехай я піду, бо ти знаєш службу мою, яку я служив був
тобі.

²⁷ І промовив до нього Лаван: Коли я знайшов милість в очах
твоїх, побудь з нами, бо я зрозумів, що поблагословив мене Господь через
тебе.

²⁸ І далі казав: Признач собі заплату від мене, і я
дам.

²⁹ А той відказав: Ти знаєш, як я служив тобі, і якою стала
худоба твоя зо мною.

³⁰ Бо те мале, що було в тебе до мене,
розмножилося на велике, і Господь поблагословив тебе, відколи нога моя в тебе. А
тепер, коли ж я буду працювати для власного дому?

³¹ І сказав
Лаван: Що ж я тобі дам? А Яків промовив: Не давай мені нічого. Коли зробиш мені
оцю річ, то вернуся, буду пасти отару твою, буду пильнувати.

³² Я
сьогодні перейду через усю отару твою, щоб вилучити звідти кожну овечку
крапчасту й переполасу, і кожну овечку чорну з-поміж овець, і переполасе й
крапчасте з-поміж кіз, і це буде заплата мені.

³³ І справедливість
моя посвідчить за мене в завтрішнім дні, коли прийдеш глянути на заплату мою від
тебе. Усе, що воно не крапчасте й не переполасе з-поміж кіз і не чорне з-поміж
овець, крадене воно в мене.

³⁴ А Лаван відказав: Так, нехай буде
за словом твоїм!

³⁵ І того дня вилучив він козлів пасастих і
покрапованих, і всі кози крапчасті й переполасі, усе, що біле було в ньому, і
все чорне серед овець, і дав до рук своїх синів.

³⁶ І визначив
дорогу триденну поміж собою й поміж Яковом. А Яків пас позосталу Лаванову
отару.

³⁷ І взяв собі Яків сирого кия тополевого, і мігдалового, і
каштанового, і налупив з них білих лушпин, відкриваючи білість, що на киях
була.

³⁸ І поставив кийки, що їх облупив, перед отарою при жолобах
при коритах води, куди отара приходить пити. І вони злучувалися, як приходили
пити.

³⁹ І злучувалася отара при киях, і котилася овечками та
козами пасастими, крапчастими й переполасими.

⁴⁰ І відділяв Яків
тих овечок, і ставив отару обличчям до пасастого й до всього чорного серед отари
Лавана. І клав свої стада окремо, і не клав їх до отари
Лаванової.

⁴¹ І бувало, що кожного разу, коли злучувалася отара
міцна, то Яків клав при жолобах киї перед очі отари, щоб вона злучувалася при
тих киях.

⁴² А як отара слаба була, то не клав. І ставалось, що
слабе припадало Лаванові, а міцніше Якову.

⁴³ І дуже-дуже зможнів
той чоловік. І було в нього багато отар, і невільниці, і раби, і верблюди, і
осли.

Буття 31

¹ І почув був Яків слова Лаванових синів, що казали:
Яків забрав усе, що було в нашого батька. І з того, що було в батька нашого,
зробив собі всю оцю честь…

² І побачив Яків Лаванове обличчя, а
ото він тепер інший до нього, як був учора, позавчора.

³ І
промовив Господь до Якова: Вернися до краю батьків своїх, і до місця твого
народження. А Я буду з тобою.

⁴ І послав Яків, і покликав Рахіль і
Лію на поле до отари своєї,

⁵ та й промовив до них: Я бачив
обличчя вашого батька, що він тепер інший до мене, як був учора й позавчора. Та
Бог батька мого був зо мною.

⁶ А ви знаєте, що всією силою своєю я
служив вашому батькові.

⁷ І батько ваш сміявся з мене, і десять
раз міняв заплату мені, але Бог не дав йому чинити зо мною зле.

⁸
Коли він говорив був отак: Крапчасте буде заплата твоя, то й котяться всі овечки
та кози крапчасті. А коли скаже так: Пасасте буде заплата твоя, то й котяться
всі овечки та кози пасасті.

⁹ І відняв Бог худобу вашого батька,
та й дав мені.

¹⁰ І сталося в час, коли отара злучувалася, звів
був я очі свої та й побачив у сні: аж ось козли, що спинались на овечок та на
кіз, були пасасті, крапчасті й рябі.

¹¹ І сказав мені Ангол у сні:
Якове! А я відказав: Ось я!

¹² Він промовив: Зведи свої очі й
побач: усі козли, що спинаються на овечок та на кіз, пасасті, крапчасті й рябі,
бо Я бачив усе, що Лаван виробляє тобі.

¹³ Я Бог Бет-Елу, що ти
намастив був там пам’ятника, і Мені склав там обітницю. Тепер уставай, вийди з
цієї землі, і вертайся до землі твого народження.

¹⁴ І відповіла
Рахіль та Лія, та й сказали йому: Чи ми маємо частку та спадщину в домі нашого
батька?

¹⁵ Таж він нас полічив за чужинців, бо продав нас, і
справді пожер наше срібло.

¹⁶ Бож усе багатство, що Бог вирвав від
нашого батька, воно наше та наших синів. А тепер зроби все, що Бог наказав був
тобі.

¹⁷ І встав Яків, і посадив синів своїх і жінок своїх на
верблюди.

¹⁸ І він забрав усю худобу свою, і все майно своє, що
набув, здобуту худобу свою, що набув у Падані арамейськім, щоб прийти до Ісака,
батька свого, до землі ханаанської.

¹⁹ А Лаван пішов стригти отару
свою, а Рахіль покрала домових божків, яких батько мав.

²⁰ І Яків
обманив Лавана арамейського, бо не сказав йому, що втікає.

²¹ І
втік він, і все, що його. І встав, і перейшов річку, і прямував до ?ілеядської
гори.

²² А третього дня розказано Лаванові, що Яків
утік.

²³ І взяв він з собою братів своїх, і гнався за ним дорогою
семи день, та й догнав його на горі ?ілеядській.

²⁴ І прийшов Бог
до Лавана арамеянина в нічнім сні, та й до нього сказав: Стережися, щоб ти не
говорив з Яковом ані доброго, ані злого.

²⁵ І догнав Лаван Якова.
А Яків поставив намета свого на горі, і Лаван поставив з братами своїми на горі
?ілеядській.

²⁶ І промовив Лаван до Якова: Що ти зробив? Ти
обманив мене, і забрав моїх дочок, немов бранок меча!

²⁷ Чого втік
ти таємно, і обікрав мене, і не сказав мені? А я був би відіслав тебе з радістю,
із співами, з бубном, і з гуслами.

²⁸ І ти не дозволив мені навіть
поцілувати онуків моїх і дочок моїх. Тож ти нерозумно вчинив!

²⁹ Я
маю в руці своїй силу, щоб учинити з вами зле. Але Бог вашого батька вчора вночі
сказав був до мене, говорячи: Стережися, щоб ти не говорив з Яковом ані доброго,
ані злого.

³⁰ А тепер справді підеш, бо ти сильно затужив за домом
батька свого. Але нащо ти покрав моїх богів?

³¹ А Яків відповів і
сказав до Лавана: Тому, що боявся, бо я думав: Аби но він не забрав від мене
своїх дочок!

³² При кому ж ти знайдеш своїх богів, не буде він
жити. Перед нашими братами пізнай собі, що твого в мене, і візьми собі. А Яків
не знав, що Рахіль їх покрала.

³³ І ввійшов Лаван до намету
Якового, і до намету Ліїного, і до намету обох невільниць, та нічого не знайшов.
І вийшов він із намету Ліїного і ввійшов до намету Рахілиного.

³⁴
А Рахіль узяла божки, і вложила їх до сідла верблюда, та й сіла на них. І
обмацав Лаван усього намета, і нічого не знайшов.

³⁵ А вона
сказала до батька свого: Нехай не палає гнів в очах батька мого, бо я не можу
встати перед обличчям твоїм, бо в мене тепер звичайне жіноче. І перешукав він,
та божків не знайшов.

³⁶ І запалав Яків гнівом, і сварився з
Лаваном. І відповів Яків, і сказав до Лавана: Яка провина моя, який мій гріх, що
ти гнався за мною,

³⁷ що ти обмацав усі мої речі? Що ти знайшов зо
всіх речей свого дому, положи тут перед моїми братами і братами своїми, і нехай
вони розсудять поміж нами двома.

³⁸ Я вже двадцять літ із тобою.
Вівці твої та кози твої не мертвили свого плоду, а баранів отари твоєї я не
їв.

³⁹ Розшарпаного диким звірем я не приносив до тебе, я сам ніс
ту шкоду. Від мене домагався ти того, що було вкрадене вдень, і що було вкрадене
вночі.

⁴⁰ Бувало, що вдень з’їдала мене спекота, а вночі паморозь,
а мій сон мандрував від моїх очей.

⁴¹ Таке мені двадцять літ у
твоїм домі… Служив я тобі чотирнадцять літ за двох дочок твоїх, і шість літ за
отару твою, а ти десять раз зміняв мені свою заплату!

⁴² Коли б не
був при мені Бог батька мого, Бог Авраамів, і не Той, Кого боїться Ісак, то
тепер ти відіслав би мене впорожні!… Біду мою й труд рук моїх Бог бачив, і
виказав це вчора вночі.

⁴³ І відповів Лаван і сказав до Якова:
Дочки дочки мої, а діти мої діти, а отара моя отара, і все, що ти бачиш то моє.
А дочкам моїм, що зроблю їм сьогодні, або їхнім дітям, що вони породили
їх?

⁴⁴ А тепер ходи, я й ти вчинімо умову, і оце буде свідком
поміж мною й поміж тобою.

⁴⁵ І взяв Яків каменя, і поставив його
за пам’ятника.

⁴⁶ І сказав Яків браттям своїм: Назбирайте каміння.
І назбирали каміння вони, та й зробили могилу, і їли там на тій
могилі.

⁴⁷ І назвав її Лаван: Е?ар-Сагадута, а Яків її назвав:
?ал-Ед.

⁴⁸ І промовив Лаван: Ця могила свідок між мною й між тобою
сьогодні, тому то й названо ймення її: ?ал-Ед

⁴⁹ і Міцпа, бо
сказав: Нехай дивиться Господь між мною й між тобою, коли ми розійдемося один
від одного.

⁵⁰ Коли ти будеш кривдити дочок моїх, і коли візьмеш
за жінок понад дочок моїх, то не людина з нами, а дивися Бог свідок між мною й
між тобою!

⁵¹ А Яків сказав до Лавана: Ось ця могила, й ось той
пам’ятник, якого поставив я між собою й між тобою.

⁵² Свідок ця
могила, і свідок цей пам’ятник, що я не перейду цієї могили до тебе, і ти не
перейдеш до мене цієї могили та цього пам’ятника на зле.

⁵³
Розсудить між нами Бог Авраамів і Бог Нахорів, Бог їхнього батька. І Яків
присягнув Тим, Кого боїться його батько Ісак.

⁵⁴ І приніс Яків
жертву на горі, і покликав братів своїх їсти хліб. І вони їли хліб і ночували на
горі.

Буття 32

¹ І встав Лаван рано вранці, і поцілував онуків
своїх, і дочок своїх, і поблагословив їх. І пішов, та й вернувся Лаван до місця
свого.

² А Яків пішов на дорогу свою. І спіткали його Божі
Анголи.

³ І Яків сказав, коли їх побачив: Це Божий табір! І він
назвав ім’я тому місцю: Маханаїм.

⁴ І послав Яків послів перед
собою до Ісава, брата свого, до землі Сеїр, до краю едомського.

⁵
І наказав їм, говорячи: Скажіть так моєму панові Ісавові: Так сказав раб твій
Яків: Я мешкав з Лаваном, і задержався аж дотепер.

⁶ І маю я вола
та осла, і отару, і раба, і невільницю. І я послав розказати панові моєму, щоб
знайти милість в очах твоїх.

⁷ І вернулися посли до Якова, та й
сказали: Ми прийшли були до брата твого до Ісава, а він також іде назустріч
тобі, і чотири сотні людей з ним.

⁸ І Яків сильно злякався, і був
затурбований. І він поділив народ, що був з ним, і дрібну та велику худобу, і
верблюди на два табори.

⁹ І сказав: Коли прийде Ісав до табору
одного, і розіб’є його, то вціліє позосталий табір.

¹⁰ І Яків
промовив: Боже батька мого Авраама, і Боже батька мого Ісака, Господи, що сказав
Ти мені: Вернися до Краю свого, і до місця свого народження, і Я зроблю тобі
добре.

¹¹ Я не вартий усіх отих милостей, і всієї вірности, яку Ти
чинив був Своєму рабові, бо з самою своєю палицею перейшов я був цей Йордан, а
тепер я стався на два табори.

¹² Збережи ж мене від руки мого
брата, від руки Ісава, бо боюсь я його, щоб він не прийшов та не побив мене і
матері з дітьми.

¹³ А Ти ж був сказав: Учинити добро учиню я з
тобою добро; а нащадки твої покладу, як той морський пісок, що його не злічити
через безліч.

¹⁴ І він переночував там тієї ночі, і взяв із того,
що під руку прийшло, дар для Ісава, брата свого:

¹⁵ кіз двісті, і
козлів двадцятеро, овець двісті, і баранів двадцятеро,

¹⁶
верблюдиць дійних та їх жереб’ят тридцятеро, корів сорок, а биків десятеро,
ослиць двадцятеро, а ослят десятеро.

¹⁷ І дав до рук рабів своїх
кожне стадо окремо. І сказав він до рабів своїх: Ідіть передо мною, і позоставте
відстань поміж стадом і стадом.

¹⁸ І він наказав першому, кажучи:
Коли спіткає тебе Ісав, брат мій, і запитає тебе так: Чий ти, і куди ти йдеш, і
чиє те, що перед тобою?

¹⁹ то скажеш: Раба твого Якова це
подарунок, посланий панові моєму Ісавові. А ото й він сам за
нами.

²⁰ І наказав він і другому, і третьому, також усім, що йшли
за стадами, говорячи: Таким словом будете говорити до Ісава, коли ви знайдете
його,

²¹ і скажете: Ось і раб твій Яків за нами, бо він сказав:
Нехай я вблагаю його оцим дарунком, що йде передо мною, а потім побачу обличчя
його, може він підійме обличчя моє.

²² І йшов подарунок перед ним,
а він ночував тієї ночі в таборі.

²³ І встав він тієї ночі, і взяв
обидві жінки свої, і обидві невільниці свої та одинадцятеро дітей своїх, і
перейшов брід Яббок.

²⁴ І він узяв їх, і перепровадив через потік,
і перепровадив те, що в нього було.

²⁵ І зостався Яків сам. І
боровся з ним якийсь Муж, аж поки не зійшла досвітня зоря.

²⁶ І
Він побачив, що не подужає його, і доторкнувся до суглобу стегна його. І
звихнувся суглоб стегна Якова, як він боровся з Ним.

²⁷ І
промовив: Пусти Мене, бо зійшла досвітня зоря. А той відказав: Не пущу Тебе,
коли не поблагословиш мене.

²⁸ І промовив до нього: Як твоє
ймення? Той відказав: Яків.

²⁹ І сказав: Не Яків буде називатися
вже ймення твоє, але Ізраїль, бо ти боровся з Богом та з людьми, і
подужав.

³⁰ І запитав Яків і сказав: Скажи ж Ім’я Своє. А Той
відказав: Пощо питаєш про Ймення Моє? І Він поблагословив його
там.

³¹ І назвав Яків ім’я того місця: Пенуїл, бо бачив був Бога
лицем у лице, та збереглася душа моя.

³² І засвітило йому сонце,
коли він перейшов Пенуїл. І він кульгав на своє стегно.

³³ Тому не
їдять Ізраїлеві сини жили стегна, що на суглобі стегна, аж до сьогодні, бо Він
доторкнувся був до стегна Якового, жили стегна.

Буття 33

¹ І звів Яків очі свої, та й побачив, аж ось іде
Ісав, а з ним чотири сотні людей. І він поділив своїх дітей на Лію, і на Рахіль,
і на обох невільниць своїх.

² І поставив він тих невільниць і
дітей їх напереді, а Лію й дітей її передостанніми, а Рахіль та Йосипа
останніми.

³ А сам пішов перед ними, і вклонився до землі сім раз,
аж поки підійшов до брата свого.

⁴ І побіг Ісав назустріч йому, і
обняв його, і впав на шию йому, і цілував його. І вони
заплакали.

⁵ І звів свої очі Ісав, і побачив жінок та дітей. І
сказав: Хто то такі? А той відказав: Діти, якими обдарував Бог твого
раба.

⁶ І підійшли сюди невільниці, і їхні діти, та й
вклонилися.

⁷ І підійшла також Лія та діти її, і вклонилися, а
потім підійшов Йосип і Рахіль, та й вклонилися.

⁸ І сказав Ісав: А
що це за цілий табір той, що я спіткав? А той відказав: Щоб знайти милість в
очах мого пана.

⁹ А Ісав сказав: Я маю багато, мій брате, твоє
нехай буде тобі.

¹⁰ А Яків сказав: Ні ж бо! Коли я знайшов милість
в очах твоїх, то візьми дарунка мого з моєї руки. Бож я побачив обличчя твоє,
ніби побачив Боже лице, і ти собі уподобав мене.

¹¹ Візьми ж
благословення моє, що припроваджене тобі, бо Бог був милостивий до мене, та й
маю я все. І благав він його, і той узяв.

¹² І промовив Ісав:
Рушаймо й ходім, а я піду обік тебе.

¹³ А той відказав: Пан мій
знає, що діти молоді, а дрібна та велика худоба в мене дійні. Коли погнати їх
один день, то вигине вся отара.

¹⁴ Нехай же піде пан мій перед
очима свого раба, а я піду поволі за ногою скотини, що передо мною, і за ногою
дітей, аж поки не прийду до пана свого до Сеїру.

¹⁵ І промовив
Ісав: Позоставлю ж з тобою трохи з людей, що зо мною. А той відказав: Пощо
знаходжу я таку милість в очах свого пана?.

¹⁶ І вернувся того дня
Ісав на дорогу свою до Сеїру.

¹⁷ А Яків подався до Суккоту, і
збудував собі хату, а для худоби своєї поробив курені, тому назвав ім’я тому
місцю: Суккот.

¹⁸ І Яків, коли він прийшов із Падану арамейського,
прибув спокійно до міста Сихем у Краї ханаанському, і розтаборився перед
містом.

¹⁹ І купив він кусок поля, де розклав намета свого, з руки
синів Гамора, батька Сихема, за сто срібняків.

²⁰ І поставив там
жертівника, і назвав його: Ел-Елогей-Ізраїль.

Буття 34

¹ І вийшла була Діна, дочка Лії, яка вродила її
Якову, щоб подивитися на дочок того краю.

² І побачив її Сихем,
син Гамора хівеянина, начальника того краю, і взяв її, і лежав із нею, і
збезчестив її.

³ І пригорнулася душа його до Діни, дочки Якової, і
покохав він дівчину, і говорив до серця дівочого.

⁴ І сказав Сихем
до Гамора, батька свого, говорячи: Візьми те дівча за жінку для
мене!

⁵ А Яків почув, що той збезчестив Діну, дочку його, а сини
його були з худобою його на полі. І мовчав Яків, аж поки прибули
вони.

⁶ І вийшов Гамор, Сихемів батько, до Якова, щоб поговорити з
ним.

⁷ І прийшли сини Яковові з поля, коли почули, і засмутились
ці люди, і сильно запалав їхній гнів, бо той ганьбу зробив в Ізраїлі тим, що
лежав із дочкою Якова, а так не робиться.

⁸ А Гамор говорив з
ними, кажучи: Син мій Сихем, запрагла душа його вашої дочки. Дайте ж її йому за
жінку!

⁹ І посвоячтеся з нами, дайте нам ваші дочки, а наші дочки
візьміть собі.

¹⁰ І осядьтеся з нами, а цей край буде перед вами.
Сидіть і перемандруйте його, і набувайте на власність у нім.

¹¹ І
промовив Сихем до батька її та до братів її: Нехай я знайду милість у ваших
очах, і що ви скажете мені я дам.

¹² Сильно побільшіть на мене
віно та дарунок, а я дам, як мені скажете, та тільки дайте мені дівчину за
жінку!

¹³ І відповіли сини Якова Сихемові та Гаморові, батькові
його, підступом, сказали, бо він збезчестив Діну, сестру їх.

¹⁴ І
сказали до них: Ми не можемо зробити тієї речі, видати сестру нашу чоловікові,
що має крайню плоть, бо то ганьба для нас.

¹⁵ Ми тільки за те
прихилимось до вас, коли ви станете, як ми, щоб у вас був обрізаний кожний
чоловічої статі.

¹⁶ І дамо вам своїх дочок, а ваших дочок візьмемо
собі, й осядемось із вами, і станемо одним народом.

¹⁷ А коли ви
не послухаєте нас, щоб обрізатися, то ми візьмемо свої дочки, та й
підемо.

¹⁸ І їхні слова були добрі в очах Гамора та в очах Сихема,
сина Гаморового.

¹⁹ І не загаявся юнак той учинити ту річ, бо
полюбив дочку Якова. А він був найповажніший у всім домі батька
свого.

²⁰ І прибув Гамор та Сихем, син його, до брами міста, і
промовили до людей свого міста, говорячи:

²¹ Ці люди вони приязні
до нас, і нехай осядуть у краю, і нехай перемандрують його, а цей край ось
розлогий перед ними. Дочок їхніх візьмімо собі за жінок, а наших дочок даймо
їм.

²² Тільки за це прихиляться до нас ці люди, щоб сидіти з нами,
і щоб стати одним народом, коли в нас буде обрізаний кожен чоловічої статі, як і
вони обрізані.

²³ Отара їхня, і майно їхнє, і вся їхня худоба хіба
не наші вони? Тільки прихилімося до них, і нехай вони осядуть із
нами.

²⁴ І послухали Гамора та Сихема, сина його, усі, хто виходив
з брами його міста. І були обрізані всі чоловічої статі, усі, хто виходив з
брами міста його.

²⁵ І сталося третього дня, коли вони хворі були,
то два сини Яковові, Симеон і Левій, брати Дінині, взяли кожен меча свого, і
безпечно напали на місто, і повбивали всіх чоловіків.

²⁶ Також
Гамора й Сихема, сина його, забили мечем, і забрали Діну з дому Сихемового, та й
вийшли.

²⁷ Сини Якова напали на трупи, і пограбували місто за те,
що вони збезчестили їхню сестру.

²⁸ Забрали дрібну й велику худобу
їх, і осли їх, і що було в місці, і що на полі,

²⁹ і ввесь маєток
їхній, і всіх їхніх дітей, і їхніх жінок забрали в неволю, і пограбували все, що
де в домі було.

³⁰ І сказав Яків до Симеона й до Левія: Ви зробили
мене нещасливим, бо зробили мене зненавидженим у мешканців цього краю, у
ханаанеянина й периззеянина. Ми люди нечисленні, а вони зберуться на мене, та й
поб’ють мене, і буду знищений я та мій дім.

³¹ А вони відказали:
Чи він мав би зробити нашу сестру блудницею?

Буття 35

¹ І сказав Бог до Якова: Уставай, вийди до Бет-Елу,
і там осядься, і зроби там жертівника Богові, що явився тобі, як ти втікав був
перед Ісавом, братом своїм.

² І сказав Яків до дому свого, до
всіх, хто був із ним: Усуньте чужинних богів, які є серед вас, і очистьтеся, і
змініть свою одіж.

³ І встаньмо, і підім до Бет-Елу, і зроблю я
там жертівника Богові, що відповів мені в день мого утиску, і був зо мною в
дорозі, якою ходив я.

⁴ І вони віддали Якову всіх чужинних богів,
що були в їх руках, і сережки, що в їхніх ушах, а Яків сховав їх під дубом, що
перед Сихемом.

⁵ І вирушили вони. І великий жах обгорнув ті міста,
що навколо них, і вони не гналися за синами Якова.

⁶ І прибув Яків
до Лузу, що в землі ханаанській, цебто до Бет-Елу, він і ввесь народ, що був з
ним.

⁷ І збудував він там жертівника, та й назвав те місце: Ел
Бет-Ел, бо там явився йому Бог, коли він утікав перед своїм
братом.

⁸ І вмерла Девора, мамка Ревеки, і була похована нижче
Бет-Елу під дубом, а він назвав ім’я йому: Аллон-Бахут.

⁹ І ще
явився Бог до Якова, коли він прийшов був із Падану арамейського, і
поблагословив його.

¹⁰ І сказав йому Бог: Ім’я твоє Яків. Не буде
вже кликатися ім’я твоє Яків, але Ізраїль буде ім’я твоє. І назвав ім’я йому:
Ізраїль.

¹¹ І сказав йому Бог: Я Бог Всемогутній! Плодися й
розмножуйся, народ і громада народів буде з тебе, і царі вийдуть із стегон
твоїх.

¹² А той Край, що я дав його Авраамові та Ісакові, дам його
тобі, і нащадку твоєму по тобі дам Я той Край.

¹³ І вознісся Бог
з-понад нього в місці, де з ним говорив.

¹⁴ І поставив Яків
пам’ятника на тому місці, де Він говорив з ним, пам’ятника кам’яного, і вилив на
нього винне лиття, і полив його оливою.

¹⁵ І назвав Яків ім’я
місцю, що там говорив із ним Бог: Бет-Ел.

¹⁶ І він рушив із
Бет-Елу. І була ще ківра землі до Ефрати, а Рахіль породила, і були важкі її
пологи.

¹⁷ І сталося, коли важкі були її пологи, то сказала їй
баба-сповитуха: Не бійся, бо й це тобі син.

¹⁸ І сталося, коли
виходила душа її, бо вмирала вона, то назвала ім’я йому: Бен-Оні, а його батько
назвав його: Веніямин.

¹⁹ І вмерла Рахіль, і була похована на
дорозі до Ефрати, це є Віфлеєм.

²⁰ І поставив Яків пам’ятника на
гробі її, це надгробний пам’ятник Рахілі аж до сьогодні.

²¹ І
рушив Ізраїль, і розтягнув намета свого далі до Мі?дал-Едеру.

²² І
сталося, коли Ізраїль перебував у тім краї, то Рувим пішов і ліг із Білгою,
наложницею батька свого. І почув Ізраїль, і було це злим йому. А в Якова було
дванадцятеро синів.

²³ Сини Ліїні: перворідний Якова Рувим, і
Симеон, і Левій, і Юда, і Іссахар, і Завулон.

²⁴ Сини Рахілині:
Йосип і Веніямин.

²⁵ А сини Білги, невільниці Рахілиної: Дан і
Нефталим.

²⁶ А сини Зілпи, невільниці Ліїної: ?ад і Асир. Оце сини
Якова, що йому народжено в Падані арамейському.

²⁷ І прибув Яків
до Ісака, свого батька, до Мамре, до Кир’ят-Арби, цебто Хеврону, що там жив
Авраам та Ісак.

²⁸ І були Ісакові дні сто літ і вісімдесят
літ.

²⁹ І впокоївся Ісак та й помер, і прилучився до своєї рідні,
старий та нажившись. І поховали його Ісав та Яків, сини його.

Буття 36

¹ А оце нащадки Ісава, цебто Едома.

²
Ісав узяв жінок своїх з дочок ханаанських, Аду, дочку Елона хіттеянина, та
Оголіваму, дочку Ани, дочку Ців’она хівеянина,

³ та Босмат, дочку
Ізмаїлову, сестру Невайотову.

⁴ І породила Ада Ісавові Еліфаза, а
Босмат породила Реуїла,

⁵ а Оголівама породила Суша, і Ялама, і
Кораха. Оце сини Ісавові, що були йому народжені в ханаанській
землі.

⁶ І взяв Ісав жінок своїх, і синів своїх, і дочок своїх, і
всі душі дому свого, і худобу свою, і все стадо своє, і все своє майно, що набув
у ханаанській землі, та й пішов до Краю від обличчя Якова, брата
свого,

⁷ бо маєток їх був більший, щоб пробувати їм разом, і край
їх часового замешкання не міг вмістити їх через їхню худобу.

⁸ І
осівся Ісав на горі Сеїр, Ісав він Едом.

⁹ А оце нащадки Ісава,
батька Едому на горі Сеїр.

¹⁰ Оце ймення синів Ісавових: Еліфаз,
син Ади, жінки Ісавової, Реуїл, син Босмати, Ісавової жінки.

¹¹ А
сини Еліфазові були: Теман, Омар, Цефо, і ?атам, і Кеназ.

¹² А
Тимна була наложниця Еліфаза, Ісавового сина, і породила вона Еліфазові Амалика.
Оце сини Ади, Ісавової жінки.

¹³ А оце сини Реуїлові: Нагат і
Зера, Шамма й Мізза. Оце сини Босмати, Ісавової жінки.

¹⁴ А оці
були сини Оголівами, дочки Ани, дочки Ців’она, Ісавової жінки, і вродила вона
Ісаву, Єуша, і Ялама, і Корея.

¹⁵ А оце провідники Ісавових синів.
Сини Еліфаза, Ісавового перворідного: провідник Теман, провідник Омар, провідник
Цефо, провідник Кеназ,

¹⁶ провідник Корей, провідник ?атам,
провідник Амалик. Оце провідники Еліфаза в краю Едома, оце сини
Ади.

¹⁷ А оце сини Реуїла, Ісавового сина: провідник Нагат,
провідник Зерах, провідник Шамма, провідник Мізза. Оце провідники Реуїлові в
краю едомському, оце сини Босмати, Ісавової жінки.

¹⁸ А оце сини
Оголівами, жінки Ісава: провідник Еуш, провідник Ялам, провідник Корей, оце
провідники Оголівами, дочки Ани, Ісавової жінки.

¹⁹ Оце сини
Ісава, цебто Едома, і оце їхні провідники.

²⁰ Оце сини Сеїра,
хореянина, мешканці цієї землі: Лотан і Шовал, і Ців’он, і Ана,

²¹
і Дішон, і Ецев, і Дішан, оце провідники хореянина, сини Сеїру, краю
едомського.

²² А сини Лотана були: Хорі й Гемам, а Лотанова сестра
Тимна.

²³ А оце сини Шовалові: Алван і Манахат, і Евал, Шефо, і
Онам.

²⁴ А ото сини Ців’онові: і Айя, і Ана, той Ана, що знайшов
був в пустині гарячі джерела, коли пас осли Ців’она, свого
батька.

²⁵ А оце діти Ани: Дішон, і Оголівама, дочка
Ани.

²⁶ А оце сини Дішонові: Хемдан, і Ешбан, і Ітран, і
Керан.

²⁷ Ото сини Ецера: Білган, і Зааван, і
Акан.

²⁸ Оце сини Дішана: Уц і Аран.

²⁹ Оце
провідники хореянина: провідник Лотан, провідник Шовал, провідник Ців’он,
провідник Ана,

³⁰ провідник Дішон, провідник Ецер, провідник
Дішан, оце провідники хореянина за їхніми провідниками в краї
Сеїр.

³¹ А оце царі, що царювали в краю Едома перед царюванням
царя в синів Ізраїлевих.

³² І царював в Едомі Бела, син Беора, а
ймення його міста Дінгава.

³³ І вмер Бела, і зацарював замість
нього Йовав, син Зераха з Боцри.

³⁴ І вмер Йовав, і зацарював
замість нього Хушам із землі теманіянина.

³⁵ І вмер Хушам, і
зацарював замість нього Гадад, син Бедада, що побив мідіян на полі Моава, а
ймення його міста Авіт.

³⁶ І вмер Гадад, і зацарював замість нього
Самла з Машеку.

³⁷ І вмер Самла, і зацарював замість нього Саул з
Реховоту надрічного.

³⁸ І вмер Саул, і зацарював замість нього
Баал-Ханан, син Ахборів.

³⁹ І вмер Баал-Ханан, син Ахборів, і
зацарював замість нього Гадад, а ім’я його міста Пау, а ім’я його жінки
Мегетав’іл, дочка Матреди, дочки Ме-Загава.

⁴⁰ А оце імена
провідників Ісавових за їхніми родами, за місцями їх, їхніми іменами: провідник
Тимна, провідник Алва, провідник Етет,

⁴¹ провідник Оголівама,
провідник Ела, провідник Пінон,

⁴² провідник Кеназ, провідник
Теман, провідник Мівцар,

⁴³ провідник Ма?діїл, провідник Ірам. Оце
провідники Едома він же Ісав, батько Едому за їхніми оселями в краї їхнього
володіння.

Буття 37

¹ І осівся Яків у Краї мешкання батька свого, в Краї
ханаанському.

² Оце оповість про Якова. Йосип, віку сімнадцяти
літ, пас, як юнак, отару з братами своїми, з синами Білги та з синами Зілпи,
жінок батька свого. І Йосип доносив недобрі звістки про них до їхнього
батька.

³ А Ізраїль любив Йосипа над усіх синів своїх, бо він був
у нього сином старости. І він справив йому квітчасте вбрання.

⁴ І
бачили його браття, що їх батько полюбив його над усіх братів його, і
зненавиділи його, і не могли говорити з ним спокійно.

⁵ І снився
був Йосипові сон, і він розповів своїм браттям, а вони ще збільшили ненависть до
нього.

⁶ І сказав він до них: Послухайте но про той сон, що снився
мені.

⁷ А ото ми в’яжемо снопи серед поля, і ось мій сніп зачав
уставати, та й став. І ось оточують ваші снопи, та й вклоняються снопові
моєму.

⁸ І сказали йому його браття: Чи справді ти будеш царювати
над нами, чи теж справді ти будеш панувати над нами? І вони збільшили ненависть
до нього через сни його та через слова його.

⁹ І снився йому ще
сон інший, і він оповів його братам своїм, та й сказав: Оце снився мені ще сон,
і ось сонце та місяць та одинадцять зір вклоняються мені.

¹⁰ І він
розповів це батькові своєму та браттям своїм. І докорив йому батько його, та й
промовив до нього: Що то за сон, що снився тобі? Чи справді прийдемо ми, я та
мати твоя та брати твої, щоб уклонитися тобі до землі?

¹¹ І
заздрили йому брати його, а батько його запам’ятав ці слова.

¹² І
пішли брати його пасти отару свого батька в Сихем.

¹³ І сказав
Ізраїль до Йосипа: Таж брати твої пасуть у Сихемі! Іди ж, і я пошлю тебе до них!
А той відказав йому: Ось я!

¹⁴ І сказав він до нього: Піди но,
побач стан братів твоїх і стан отари, та й дай мені відповідь. І він послав його
з долини Хеврону, і той прибув до Сихему.

¹⁵ І знайшов його один
чоловік, а він ось блукає по полю. І запитав його той чоловік, кажучи: Чого ти
шукаєш?

¹⁶ А той відказав: Я шукаю братів своїх. Скажи ж мені, де
вони випасають?

¹⁷ І сказав той чоловік: Вони пішли звідси, бо я
чув, як казали вони: Ходімо до Дотаїну. І пішов Йосип за своїми братами, і
знайшов їх у Дотаїні.

¹⁸ А вони побачили його здалека, і поки він
наблизився до них, то змовлялися на нього, щоб убити його.

¹⁹ І
сказали вони один одному: Ось іде той сновидець!

²⁰ А тепер
давайте вбиймо його, і вкиньмо його до однієї з ям, та й скажемо: Дикий звір
з’їв його! І побачимо, що буде з його снами.

²¹ І почув це Рувим,
і визволив його з руки їхньої, і сказав: Не губімо душі його!

²² І
сказав до них Рувим: Не проливайте крови, киньте його до ями тієї, що в пустині,
а руки не кладіть на нього, щоб визволити його з їхньої руки, щоб вернути його
до батька його.

²³ І сталося, коли прийшов Йосип до братів своїх,
то вони стягнули з Йосипа вбрання його, вбрання квітчасте, що на ньому
було.

²⁴ І взяли його, та й кинули його до ями, а яма та порожня
була, не було в ній води.

²⁵ І сіли вони попоїсти хліба. І звели
вони очі свої та й побачили, ось караван ізмаїлітів іде з ?ілеаду, а верблюди
їхні несуть пахощі, і бальзам, і ладан, іде він спровадити це до
Єгипту.

²⁶ І сказав Юда до своїх братів: Яка користь, що вб’ємо
нашого брата, і затаїмо його кров?

²⁷ Давайте продамо його
ізмаїльтянам, і рука наша нехай не буде на ньому, бо він брат нам, він наше
тіло. І послухалися брати його.

²⁸ І коли проходили мідіяніти,
купці, то витягли й підняли Йосипа з ями. І продали Йосипа ізмаїльтянам за
двадцять срібняків, а ті повели Йосипа до Єгипту.

²⁹ А Рувим
вернувся до ями, аж нема Йосипа в ямі! І розірвав він одежу
свою…

³⁰ І вернувся він до братів своїх, та й сказав: Немає
хлопця! А я, куди я піду?

³¹ А вони взяли Йосипове вбрання, і
зарізали козла, і вмочили вбрання в кров.

³² І послали вони
квітчасте вбрання, і принесли до свого батька, та й сказали: Оце ми знайшли.
Пізнай но, чи це вбрання твого сина воно, чи ні?

³³ А він пізнав
його та й сказав: Вбрання мого сина… Дикий звір його з’їв… Справді
розшарпаний Йосип!

³⁴ І роздер Яків одіж свою, і зодягнув веретище
на стегна свої, і багато днів справляв жалобу по синові
своєму…

³⁵ І зачали всі сини його та всі дочки його потішати
його. Але він не міг утішитися, та й сказав: У жалобі зійду я до сина мого до
шеолу. І плакав за ним його батько.

³⁶ І мідіяніти продали Йосипа
до Єгипту, до Потіфара, царедворця фараонового, начальника царської сторожі.

Буття 38

¹ Сталося того часу, і відійшов Юда від братів
своїх, і розташувався аж до одного адулламітянина, а ймення йому
Хіра.

² І побачив там Юда дочку одного ханаанеянина, а ім’я йому
Шуа, і взяв її, і з нею зійшовся.

³ І завагітніла вона, і породила
сина, а він назвав ім’я йому: Ер.

⁴ І завагітніла вона ще, і
породила сина, і назвала ім’я йому: Онан.

⁵ І ще знову, і породила
сина, і назвала ім’я йому: Шела. А батько був у Кезиві, як вона породила
його.

⁶ І взяв Юда жінку для Ера, свого перворідного, а ім’я їй:
Тамара.

⁷ І був Ер, Юдин перворідний, злий в очах Господа, і
Господь його вбив.

⁸ І сказав Юда до Онана: Увійди до жінки брата
свого, і одружися з нею, і встанови насіння для брата свого.

⁹ А
Онан знав, що не його буде насіння те. І сталося, коли він сходився з жінкою
брата свого, то марнував насіння на землю, аби не дати його своєму
братові.

¹⁰ І було зле в очах Господа те, що він чинив, і вбив Він
також його.

¹¹ І сказав Юда до Тамари, невістки своєї: Сиди вдовою
в домі батька свого, аж поки не виросте Шела, син мій. Бо він був подумав: Аби
не вмер також він, як брати його. І пішла Тамара, та й осілася в домі батька
свого.

¹² І минуло багато днів, і вмерла Шуїна дочка, Юдина жінка.
А коли Юда був утішений, то пішов до Тімни, до стрижіїв отари своєї, він і Хіра,
товариш його адулламітянин.

¹³ А Тамарі розповіли, кажучи: Ось
тесть твій іде до Тімни стригти отару свою.

¹⁴ І зняла вона з себе
одежу вдівства свого, і покрилася покривалом, і закрилася. І сіла вона при брамі
Енаїм, що по дорозі до Тімни. Бо знала вона, що виріс Шела, а вона не віддана
йому за жінку.

¹⁵ І побачив її Юда, і прийняв її за блудницю, бо
закрила вона обличчя своє.

¹⁶ І він збочив до неї на дорогу й
сказав: А ну но я ввійду до тебе! Бо він не знав, що вона невістка його. А вона
відказала: Що даси мені, коли прийдеш до мене?

¹⁷ А він відказав:
Я пошлю козлятко з отари. І сказала вона: Якщо даси заставу, аж поки
пришлеш.

¹⁸ А він відказав: Яка та застава, що дам я тобі? Та
сказала: Печатка твоя, і шнурок твій, і палиця твоя, що в руці твоїй. І він дав
їй, і зійшовся з нею, а вона завагітніла від нього.

¹⁹ І встала
вона та й пішла, і зняла покривало своє з себе, і зодягнула одежу вдівства
свого.

²⁰ А Юда послав козлятко через приятеля свого
адулламітянина, щоб узяти заставу з руки тієї жінки. Та він не знайшов
її.

²¹ І запитав він людей її місця, говорячи: Де та блудниця, що
була в Енаїм при дорозі? Вони відказали: Не була тут блудниця.

²²
І вернувся він до Юди й сказав: Не знайшов я її, а також люди місця того
говорили: Не була тут блудниця.

²³ І сказав Юда: Нехай візьме собі
ту заставу, щоб ми не стали на ганьбу. Ось я послав був те козлятко, та її не
знайшов ти.

²⁴ І сталося так десь по трьох місяцях, і розповіджено
Юді, говорячи: Упала в блуд Тамара, твоя невістка, і ось завагітніла вона через
блуд. А Юда сказав: Виведіть її, і нехай буде спалена.

²⁵ Коли її
вивели, то послала вона до тестя свого, говорячи: Я завагітніла від чоловіка, що
це належить йому. І сказала: Пізнай но, чия то печатка, і шнури, і ця
палиця?

²⁶ І пізнав Юда й сказав: Вона стала справедливіша від
мене, бо я не дав її Шелі, синові своєму. І вже більше не знав він
її.

²⁷ І сталося в часі, як родила вона, а ось близнята в утробі
її.

²⁸ І сталося, як родила вона, показалася рука одного; і взяла
баба-сповитуха, і пов’язала на руку йому нитку червону, говорячи: Цей вийшов
найперше.

²⁹ І сталося, що він втягнув свою руку, а ось вийшов
його брат. І сказала вона: Нащо ти роздер для себе перепону? І назвала ім’я йому
Перец.

³⁰ А потім вийшов брат його, що на руці його була нитка
червона. І вона назвала ім’я йому: Зерах.

Буття 39

¹ А Йосип був відведений до Єгипту. І купив його
Потіфар, царедворець фараонів, начальник царської сторожі, муж єгиптянин, з руки
ізмаїльтян, що звели його туди.

² І був Господь з Йосипом, а він
став чоловіком, що мав щастя. І пробував він у домі свого пана
єгиптянина.

³ І побачив його пан, що Господь з ним, і що в усьому,
що він робить, Господь щастить у руці його.

⁴ І Йосип знайшов
милість в очах його, і служив йому. А той призначив його над домом своїм, і все,
що мав, віддав в його руку.

⁵ І сталося, відколи він призначив
його в домі своїм, і над усім, що він мав, то поблагословив Господь дім
єгиптянина через Йосипа. І було благословення Господнє в усьому, що він мав, у
домі й на полі.

⁶ І він позоставив усе, що мав, у руці Йосиповій.
І не знав він при ньому нічого, окрім хліба, що їв. А Йосип був гарного стану та
вродливого вигляду.

⁷ І сталося по тих пригодах, і звела свої очі
на Йосипа жінка пана його. І сказала вона: Ляж зо мною!

⁸ А він
відмовився, і сказав до жінки пана свого: Тож пан мій не знає при мені нічого у
домі, а все, що його, він дав у мою руку.

⁹ Нема більшого в цім
домі від мене, і він не стримав від мене нічого, хібащо тебе, бо ти жінка його.
Як же я вчиню це велике зло, і згрішу перед Богом?

¹⁰ І сталося,
що вона день-у-день говорила Йосипові, а він не слухав її, щоб лягти при ній і
бути з нею.

¹¹ І сталося одного дня, і прийшов він додому робити
діло своє, а там у домі не було нікого з людей дому.

¹² І схопила
вона його за одежу його, кажучи: Лягай же зо мною! А він позоставив свою одежу в
її руці, та й утік, і вибіг надвір.

¹³ І сталося, як побачила
вона, що він позоставив свою одежу в її руці та й утік надвір,

¹⁴
то покликала людей свого дому, та й сказала їм, говорячи: Дивіться, він
припровадив нам якогось єврея, щоб той забавлявся нами! Він прийшов був до мене,
щоб покластись зо мною, та я закричала сильним голосом.

¹⁵ І
сталося, як почув він, що я підняла свій голос і закричала, то позоставив одежу
свою в мене, та й утік, і вибіг надвір…

¹⁶ І я поклала його
одежу при собі аж до приходу пана його до свого дому.

¹⁷ І вона
переказала йому цими словами, говорячи: До мене прийшов був оцей раб єврей, що
ти його привів до нас, щоб забавлятися мною.

¹⁸ І сталося, як
підняла я свій голос і закричала, то він позоставив свою одежу при мені, та й
утік надвір.

¹⁹ І сталося, як почув пан його слова своєї жінки, що
оповідала йому, кажучи: Отакі то речі вчинив мені твій раб, то запалився гнів
його.

²⁰ І взяв його Йосипів пан, та й віддав його до дому
в’язничного, до місця, де були ув’язнені царські в’язні. І пробував він там у
тім домі в’язничнім.

²¹ А Господь був із Йосипом, і прихилив до
нього милосердя, та дав йому милість в очах начальника в’язничного
дому.

²² І начальник в’язничного дому дав у руку Йосипа всіх
в’язнів, що були в домі в’язничнім, і все, що там робили, робив
він.

²³ Начальник в’язничного дому не бачив нічого в руці його, бо
Бог був із ним, і що він робив, щастив йому Господь.

Буття 40

¹ І сталося по тих пригодах, чашник єгипетського
царя та пекар провинилися були панові своєму, цареві
єгипетському.

² І розгнівався фараон на двох своїх евнухів, на
начальника чашників і на начальника пекарів.

³ І віддав їх під
варту до дому начальника царської сторожі до в’язничного дому, до місця, де
Йосип був ув’язнений.

⁴ А начальник царської сторожі приставив
Йосипа до них, і він їм услуговував. І були вони деякий час під
вартою.

⁵ І снився їм обом сон, кожному свій сон, однієї ночі,
кожному за значенням його сна, чашникові й пекареві царя єгипетського, що були
ув’язнені у в’язничному домі.

⁶ І прибув до них Йосип уранці, і
побачив їх, а вони ось сумні.

⁷ І запитав він фараонових евнухів,
що були з ним під вартою в домі пана його, говорячи: Чого ваші обличчя сьогодні
сумні?

⁸ А вони сказали йому: Снився нам сон, а відгадати його
немає кому. І сказав до них Йосип: Чи ж не в Бога відгадки? Розповіджте но
мені.

⁹ І оповів начальник чашників Йосипові свій сон, і сказав
йому: Бачив я в сні своїм, ось виноградний кущ передо мною.

¹⁰ А в
виноградному кущі три виноградні галузки, а він сам ніби розцвів, пустив цвіт, і
дозріли грона його ягід.

¹¹ А в моїй руці фараонова чаша. І взяв я
ті ягоди, і вичавив їх до фараонової чаші, і дав ту чашу в руку
фараона.

¹² І сказав йому Йосип: Оце відгадка його: три виноградні
галузки це три дні.

¹³ Ще за три дні підійме фараон твою голову, і
верне тебе на твоє становище, і ти даси чашу фараона до руки його за першим
звичаєм, як був ти чашником його.

¹⁴ Коли ти згадаєш собі про
мене, як буде тобі добре, то вчиниш милість мені, коли згадаєш про мене перед
фараоном, і випровадиш мене з цього дому.

¹⁵ Бо я був справді
вкрадений із Краю єврейського, а також тут я не вчинив нічого, щоб мене вкинути
до цієї ями.

¹⁶ І побачив начальник пекарів, що він добре
відгадав, і промовив до Йосипа: І я в сні своїм бачив, ось три коші печива на
голові моїй.

¹⁷ А в коші горішньому зо всякого пекарського виробу
фараонове їдження, а птах їв його з коша з-над моєї голови.

¹⁸ І
відповів Йосип і сказав: Оце відгадка його: три коші то три
дні.

¹⁹ Ще за три дні підійме фараон голову твою з тебе, і
повісить тебе на дереві, і птах поїсть тіло твоє з тебе.

²⁰ І
сталося третього дня, у день народження фараона, і вчинив він гостину для всіх
своїх рабів. І підняв він голову начальника чашників і голову начальника пекарів
серед своїх рабів.

²¹ І вернув він начальника чашників на його
місце, і він подав чашу в руку фараонову.

²² А начальника пекарів
повісив, як відгадав був їм Йосип.

²³ Та начальник чашників не
пам’ятав про Йосипа, та й забув за нього.

Буття 41

¹ І сталося по закінченні двох літ часу, і сниться
фараонові, ось він стоїть над Річкою.

² І ось виходять із Річки
семеро корів гарного вигляду й ситого тіла, і паслися на лузі.

³ А
ось виходять із Річки за ними семеро корів інших, бридкі виглядом і худі тілом.
І вони стали при тих коровах на березі Річки.

⁴ І корови бридкі
виглядом і худі тілом поз’їдали сім корів гарних виглядом і ситих. І прокинувся
фараон.

⁵ І знову заснув він. І снилося йому вдруге, аж ось
сходять на однім стеблі семеро колосків здорових та добрих.

⁶ А
ось виростає за ними семеро колосків тонких та спалених східнім
вітром.

⁷ І проковтнули ті тонкі колоски сім колосків здорових та
повних. І прокинувся фараон, а то був сон.

⁸ І сталося рано, і
занепокоївся дух його. І послав він, і поскликав усіх ворожбитів Єгипту та всіх
мудреців його. І фараон розповів їм свій сон, та ніхто не міг відгадати їх
фараонові.

⁹ І говорив начальник чашників з фараоном, кажучи: Я
сьогодні згадую гріхи свої.

¹⁰ Розгнівався був фараон на рабів
своїх, і вмістив мене під варту дому начальника царської сторожі, мене й
начальника пекарів.

¹¹ І однієї ночі снився нам сон, мені та йому,
кожному снився сон за своїм значенням.

¹² А там з нами був
єврейський юнак, раб начальника царської сторожі. І ми розповіли йому, а він
відгадав нам наші сни, кожному за сном його відгадав.

¹³ І
сталося, як він відгадав нам, так і трапилося: мене ти вернув на становище моє,
а того повісив.

¹⁴ І послав фараон, і покликав Йосипа, і його
сквапно вивели з в’язниці. І оголився, і змінив одежу свою, і він прибув до
фараона.

¹⁵ І промовив фараон до Йосипа: Снився мені сон, та нема,
хто б відгадав його. А я чув про тебе таке: ти вислухуєш сон, щоб відгадати
його.

¹⁶ А Йосип сказав до фараона, говорячи: Не я, Бог дасть у
відповідь мир фараонові.

¹⁷ І сказав фараон до Йосипа: Бачив я в
сні своїм ось я стою на березі Річки.

¹⁸ І ось виходять із Річки
семеро корів ситих тілом і гарних виглядом. І вони паслися на
лузі.

¹⁹ А ось виходять за ними семеро корів інші, бідні та дуже
бридкі виглядом і худі тілом. Таких бридких, як вони, я не бачив у всьому краї
єгипетському.

²⁰ І корови худі та бридкі поз’їдали сім корів
перших ситих.

²¹ І ввійшли вони до черева їхнього, та не було
знати, що ввійшли вони до черева їхнього, і вигляд їх був лихий, як на початку.
І я прокинувся.

²² І побачив я в сні своїм знов, аж ось сходять на
однім стеблі семеро колосків повних та добрих.

²³ А ось виростає
за ними семеро колосків худих, тонких, спалених східнім вітром.

²⁴
І проковтнули ті тонкі колоски сім колосків добрих. І розповів я те ворожбитам,
та не було, хто б мені роз’яснив.

²⁵ І сказав Йосип до фараона:
Сон фараонів один він. Що Бог робить, те Він звістив фараонові.

²⁶
Семеро корів добрих то сім літ, і семеро колосків добрих сім літ вони. А сон
один він.

²⁷ А сім корів худих і бридких, що вийшли за ними, сім
літ вони, і сім колосків порожніх і спалених східнім вітром то будуть сім літ
голодних.

²⁸ Оце та річ, що я сказав був фараонові: Що Бог робить,
те Він показав фараонові.

²⁹ Ось приходять сім літ, великий
достаток у всім краї єгипетськім.

³⁰ А по них настануть сім літ
голодних, і буде забутий увесь той достаток в єгипетській землі, і голод
винищить край.

³¹ І не буде видно того достатку в краї через той
голод, що настане потім, бо він буде дуже тяжкий.

³² А що сон
повторився фараонові двічі, це значить, що справа ця постановлена від Бога, і
Бог незабаром виконає її.

³³ А тепер нехай фараон наздрить
чоловіка розумного й мудрого, і нехай поставить його над єгипетською
землею.

³⁴ Нехай учинить фараон, і нехай призначить урядників над
краєм, і нехай за сім літ достатку збирає п’ятину врожаю єгипетської
землі.

³⁵ І нехай вони позбирають усю їжу тих добрих років, що
приходять, і нехай вони позбирають збіжжя під руку фараонову, на їжу по містах,
і нехай бережуть.

³⁶ І буде та їжа на запас для краю на сім літ
голодних, що настануть в єгипетській землі, і край не буде знищений
голодом.

³⁷ І була ця річ добра в очах фараона та в очах усіх його
рабів.

³⁸ І сказав фараон своїм рабам: Чи знайдеться чоловік, як
оцей, що Дух Божий у нім?

³⁹ І сказав фараон Йосипові: Що Бог
відкрив тобі це все, то немає такого розумного й мудрого, як
ти.

⁴⁰ Ти будеш над домом моїм, а слів твоїх уст буде слухатися
ввесь народ мій. Тільки троном я буду вищий від тебе.

⁴¹ І сказав
фараон Йосипові: Дивись, я поставив тебе над усім краєм
єгипетським.

⁴² І зняв фараон персня свого з своєї руки, та й дав
його на руку Йосипову, і зодягнув його в одежу віссонну, а на шию йому повісив
золотого ланцюга.

⁴³ І зробив, що він їздив його другим повозом, і
кричали перед обличчям його: Кланяйтеся! І поставив його над усім єгипетським
краєм.

⁴⁴ І сказав фараон Йосипові: Я фараон, а без тебе ніхто не
підійме своєї руки та своєї ноги в усім краї єгипетськім.

⁴⁵ І
назвав фараон ім’я Йосипові: Цофнат-Панеах, і дав йому за жінку Оснату, дочку
Поті-Фера, жерця Ону. І Йосип піднявся над єгипетським краєм.

⁴⁶ А
Йосип був віку тридцяти літ, коли він став перед лицем фараона, царя
єгипетського. І пішов Йосип від лиця фараонового, і перейшов через увесь
єгипетський край.

⁴⁷ А земля в сім літ достатку родила на повні
жмені.

⁴⁸ І зібрав він усю їжу семи літ, що була в єгипетськім
краї, і вмістив їжу по містах: їжу поля міста, що навколо нього, вмістив у
ньому.

⁴⁹ І зібрав Йосип збіжжя дуже багато, як морський пісок, аж
перестав рахувати, бо не було вже числа.

⁵⁰ А Йосипові, поки
прийшов рік голодний, уродилися два сини, що вродила йому Осната, дочка
Поті-Фера, жерця Ону.

⁵¹ І назвав Йосип ім’я перворідному:
Манасія, бо Бог зробив мені, що я забув усе своє терпіння та ввесь дім мого
батька.

⁵² А ймення другому назвав: Єфрем, бо розмножив мене Бог у
краї недолі моєї.

⁵³ І скінчилися сім літ достатку, що були в
єгипетськім краї.

⁵⁴ І зачали наступати сім літ голодні, як сказав
був Йосип. І був голод по всіх краях, а в усім єгипетськім краї був
хліб.

⁵⁵ Але виголоднів увесь єгипетський край, а народ став
кричати до фараона про хліб. І сказав фараон усьому Єгиптові: Ідіть до Йосипа.
Що він вам скаже, те робіть.

⁵⁶ І був той голод на всій поверхні
землі. І відчинив Йосип усе, що було в них, і продавав поживу Єгиптові. А голод
зміцнявся в єгипетськім краї.

⁵⁷ І прибували зо всієї землі до
Йосипа купити поживи, бо голод зміцнявся по всій землі.

Буття 42

¹ А Яків побачив, що в Єгипті є хліб. І сказав Яків
до синів своїх: Пощо ви споглядаєте один на одного?

² І сказав
він: Ось чув я, що в Єгипті є хліб; зійдіть туди, і купіть нам хліба ізвідти, і
будемо жити, і не помремо.

³ І зійшли десятеро Йосипових братів
купити збіжжя з Єгипту.

⁴ А Веніямина, Йосипового брата, Яків не
послав із братами його, бо сказав: Щоб не спіткало його яке
нещастя!

⁵ І прибули Ізраїлеві сини купити хліба разом з іншими,
що приходили, бо був голод у Краї ханаанськім.

⁶ А Йосип він
володар над тим краєм, він продавав хліб усьому народові тієї землі. І прибули
Йосипові брати, та й уклонилися йому обличчям до землі.

⁷ І
побачив Йосип братів своїх, і пізнав їх, та не дав пізнати себе. І говорив із
ними суворо, і промовив до них: Звідкіля прибули ви? А вони відказали: З
ханаанського Краю купити їжі.

⁸ І пізнав Йосип братів своїх, а
вони не впізнали його.

⁹ І згадав Йосип сни, що про них йому
снились були. І сказав він до них: Ви шпигуни! Ви прибули підглянути слабі місця
цієї землі.

¹⁰ А вони відказали йому: Ні, пане мій, а раби твої
прибули купити їжі.

¹¹ Ми всі сини одного чоловіка, ми правдиві.
Раби твої не були шпигунами!

¹² Він же промовив до них: Ні, бо ви
прийшли підглянути слабі місця цієї землі!

¹³ А вони відказали:
Дванадцятеро твоїх рабів брати ми, сини одного чоловіка в ханаанському Краї. А
наймолодший тепер із батьком нашим, а одного нема.

¹⁴ І промовив
їм Йосип: Оце те, що я сказав був до вас, говорячи: Ви шпигуни.

¹⁵
Оцим ви будете випробувані: Клянуся життям фараоновим, що ви не вийдете звідси,
якщо не прийде сюди наймолодший ваш брат!

¹⁶ Пошліть з-поміж себе
одного, і нехай візьме вашого брата, а ви будете ув’язнені. І слова ваші будуть
піддані пробі, чи правда з вами; а коли ні, клянуся життям фараоновим, що ви
шпигуни!

¹⁷ І він забрав їх під варту на три дні.

¹⁸
А третього дня Йосип промовив до них: Зробіть це і живіть. Я Бога
боюся,

¹⁹ якщо ви правдиві. Один брат ваш буде ув’язнений в домі
вашої варти, а ви йдіть, принесіть хліба для заспокоєння голоду ваших
домів.

²⁰ А свого наймолодшого брата приведіть до мене, і будуть
потверджені ваші слова, а ви не повмираєте. І вони зробили так.

²¹
І говорили вони один одному: Справді, винні ми за нашого брата, бо ми бачили
недолю душі його, коли він благав нас, а ми не послухали… Тому то прийшло це
нещастя на нас!

²² І відповів їм Рувим, говорячи: Чи не говорив я
вам, кажучи: Не грішіть проти хлопця, та ви не послухали. А оце й кров його
жадається…

²³ А вони не знали, що Йосип їх розуміє, бо був поміж
ними перекладач.

²⁴ А він відвернувся від них та й заплакав… І
вернувся до них, і говорив із ними. І взяв від них Симеона, та й зв’язав його на
їхніх очах.

²⁵ А Йосип наказав, щоб наповнили їхні мішки збіжжям,
а срібло їхнє вернули кожному до його мішка, і дали їм поживи на дорогу. І їм
зроблено так.

²⁶ І понесли вони хліб свій на ослах своїх, і пішли
звідти.

²⁷ І відкрив один мішка свого, щоб ослові своєму дати паші
на нічлігу, та й побачив срібло своє, а воно ось в отворі мішка
його!

²⁸ І сказав він братам своїм: Повернене срібло моє, і ось
воно в мішку моїм! І завмерло їм серце, і вони затремтіли, говорячи один до
одного: Що це Бог нам зробив?

²⁹ І прибули вони до Якова, батька
свого, до Краю ханаанського, і розповіли йому все, що їх спіткало було,
говорячи:

³⁰ Той муж, пан того краю, говорив із нами суворо, і
прийняв був нас як шпигунів того краю.

³¹ А ми сказали йому: Ми
правдиві, не були ми шпигунами!

³² Ми дванадцятеро братів, сини
нашого батька. Одного нема, а наймолодший тепер з нашим батьком у ханаанському
Краї.

³³ І сказав до нас муж той, пан того краю: З того пізнаю, що
правдиві ви, зоставте зо мною одного вашого брата, а на голод домів ваших
візьміть хліб та й ідіть.

³⁴ І приведіть до мене брата вашого
найменшого, і буду я знати, що ви не шпигуни, що ви правдиві. Тоді віддам вам
вашого брата, і ви можете переходити цей край для купівлі.

³⁵ І
сталося, вони випорожнювали мішки свої, а ось у кожного вузлик срібла його в
його мішку! І побачили вузлики срібла свого, вони та їх батько, і
полякались…

³⁶ І сказав до них Яків, їх батько: Ви позбавили
мене дітей, Йосипа нема, і Симеона нема, а тепер Веніямина заберете? Усе те на
мене!

³⁷ І промовив Рувим до батька свого, кажучи: Двох синів моїх
уб’єш, коли не приведу його до тебе! Дай же його на руку мою, а я поверну його
до тебе.

³⁸ А той відказав: Не зійде з вами мій син, бо брат його
вмер, а він сам позостався… А трапиться йому нещастя в дорозі, якою підете, то
в смутку зведете мою сивину до шеолу!…

Буття 43

¹ А голод став тяжкий у тім Краї.

² І
сталося, як вони скінчили їсти хліб, що привезли були з Єгипту, то сказав до них
батько їх: Верніться, купіть нам трохи їжі!

³ І сказав йому Юда,
говорячи: Рішуче освідчив нам той муж, кажучи: Не побачите лиця мого без вашого
брата з вами!

⁴ Як ти пошлеш брата нашого з нами, то ми зійдемо, і
купимо тобі їжі.

⁵ А коли не пошлеш, не зійдемо, бо муж той сказав
нам: Не побачите лиця мого без вашого брата з вами.

⁶ І промовив
Ізраїль: Нащо зло ви вчинили мені, що сказали тому мужеві, що ще маєте
брата?

⁷ А вони відказали: Розпитуючи, випитував той муж про нас
та про місце нашого народження, говорячи: Чи батько ваш іще живий? Чи є в вас
брат? І ми розповіли йому відповідно до цих слів. Чи могли ми знати, що скаже:
Приведіть вашого брата?

⁸ І сказав Юда до Ізраїля, батька свого:
Пошли ж цього юнака зо мною, і встаньмо, та й ходім, і будемо жити, і не
повмираємо і ми, і ти, і наші діти.

⁹ Я поручуся за нього, з моєї
руки будеш його ти жадати! Коли я не приведу його до тебе, і не поставлю перед
лицем твоїм, то буду винним перед тобою по всі дні!

¹⁰ А коли б ми
були не відтягалися, то тепер уже б вернулися були два рази.

¹¹ І
сказав їм Ізраїль, їх батько: Коли так, то зробіть ви оце. Візьміть із плодів
цього Краю, і віднесіть дарунка мужеві тому: трохи бальзаму, і трохи меду,
пахощів, і ладану, дактилів, і мигдалів.

¹² А срібла візьміть
удвоє в руку свою. А срібло, повернене в отвір ваших мішків, верніть своєю
рукою, може то помилка.

¹³ А брата вашого заберіть, і встаньте,
ідіть до того мужа.

¹⁴ А Бог Всемогутній нехай дасть вам милосердя
перед лицем того мужа, і нехай він відпустить вам другого вашого брата й
Веніямина. А я, певно стратив сина свого!…

¹⁵ І взяли ті люди
того дарунка, і взяли вдвоє срібла в руку свою, і Веніямина, і встали, та й
зійшли до Єгипту. І стали вони перед лицем Йосиповим.

¹⁶ І побачив
Йосип Веніямина з ними, і сказав до того, що був над його домом: Упровадь цих
людей до дому, і нехай заріжуть худобину, і приготуй, бо зо мною будуть їсти ці
люди опівдні.

¹⁷ І той чоловік зробив, як Йосип сказав був. І
впровадив той чоловік тих людей до Йосипового дому.

¹⁸ І
полякалися ті люди, що були впроваджені до Йосипового дому. І сказали вони:
Через срібло, повернене напочатку в наших мішках, ми впроваджені, щоб
причепитись до нас, і напасти на нас, і забрати за рабів нас та наші
осли…

¹⁹ І приступили вони до чоловіка, що над домом Йосиповим,
та й говорили до нього при вході в дім.

²⁰ І сказали вони:
Послухай, о пане мій, ми зійшли були напочатку купити їжі.

²¹ І
сталося, коли ми прийшли на нічліг, і відкрили мішки свої, а ось срібло кожного
в отворі мішка його, наше срібло за вагою його! І ми вертаємо його нашою
рукою!

²² А на купівлю їжі ми знесли нашою рукою інше срібло. Ми
не знаємо, хто поклав був наше срібло до наших мішків…

²³ А той
відказав: Мир вам! Не бійтеся! Бог ваш і Бог вашого батька дав вам скарб до
ваших мішків. Срібло ваше прийшло до мене. І вивів до них
Симеона.

²⁴ І впровадив той чоловік тих людей до Йосипового дому,
і дав води, а вони вмили ноги свої, і дав паші їхнім ослам.

²⁵ І
вони приготовили дарунки до приходу Йосипа опівдні, бо почули, що там вони
їстимуть хліб.

²⁶ І ввійшов Йосип до дому, а вони принесли йому до
дому дарунка, що в їхній руці. І вони поклонилися йому до
землі.

²⁷ А він запитав їх про мир і сказав: Чи гаразд вашому
батькові старому, про якого ви розповідали? Чи він ще живий?

²⁸ А
вони відказали: Гаразд рабові твоєму, батькові нашому. Ще він живий. І вони
схилилися, і вклонилися до землі.

²⁹ І звів він очі свої, та й
побачив Веніямина, свого брата, сина матері своєї, і промовив: Чи то ваш
наймолодший брат, що ви мені розповідали? І сказав: Нехай Бог буде милостивий до
тебе, мій сину!

³⁰ І Йосип поспішив, бо порушилася його любов до
брата його, і хотів він заплакати. І ввійшов він до іншої кімнати, і заплакав
там…

³¹ І вмив він лице своє, і вийшов, і стримався, та й
сказав: Покладіть хліба!

³² І поклали йому окремо, а їм окремо, й
єгиптянам, що їли з ним, окремо, бо єгиптяни не можуть їсти хліб з євреями, бо
це огида для Єгипту.

³³ І вони посідали перед ним, перворідний за
перворідством своїм, а молодший за молодістю своєю. І здивувалися ці люди один
перед одним.

³⁴ І він посилав дари страви від себе до них. А дар
Веніяминів був більший від дару всіх їх уп’ятеро. І пили вони, і повпивалися з
ним.

Буття 44

¹ І наказав він тому, що над домом його, говорячи:
Понаповнюй мішки цих людей їжею, скільки зможуть вони нести. І поклади срібло
кожного до отвору мішка його.

² А чашу мою, чашу срібну, поклади
до отвору мішка наймолодшого, та срібло за хліб його. І зробив той за словом
Йосиповим, яке він сказав був.

³ Розвиднилось рано вранці, і люди
ці були відпущені, вони та їхні осли.

⁴ Вони вийшли з міста, ще не
віддалилися, а Йосип сказав до того, що над домом його: Устань, побіжи за тими
людьми, і дожени їх, та й скажи їм: Нащо ви заплатили злом за
добро?

⁵ Хіба це не та чаша, що з неї п’є пан мій, і він,
ворожачи, ворожить нею? І зле ви зробили, що вчинили таке.

⁶ І той
їх догнав, і сказав їм ті слова.

⁷ А вони відказали йому: Нащо пан
мій говорить отакі то слова? Далеке рабам твоїм, щоб зробити таку
річ…

⁸ Таж срібло, що знайшли ми в отворах наших мішків, ми
вернули тобі з Краю ханаанського. А як би ми вкрали з дому пана твого срібло чи
золото?

⁹ У кого із рабів твоїх вона, чаша, буде знайдена, то
помре він, а також ми станемо рабами моєму панові.

¹⁰ А той
відказав: Тож тепер, як ви сказали, так нехай буде воно! У кого вона знайдена
буде, той стане мені за раба, а ви будете чисті.

¹¹ І поспішно
поспускали вони кожен свого мішка на землю. І порозв’язували кожен мішка
свого.

¹² І став він шукати. Розпочав від найстаршого, а скінчив
наймолодшим. І знайдена чаша в мішку Веніяминовім!

¹³ І
пороздирали вони свою одіж!… І кожен нав’ючив осла свого, і вернулись до
міста.

¹⁴ І ввійшли Юда й брати його до дому Йосипа, а він ще був
там. І попадали вони перед лицем його на землю.

¹⁵ І сказав до них
Йосип: Що це за вчинок, що ви зробили? Хіба ви не знали, що справді відгадає
такий муж, як я?

¹⁶ А Юда промовив: Що ми скажемо панові моєму? Що
будемо говорити? Чим виправдаємось? Бог знайшов провину твоїх рабів! Ось ми раби
панові моєму, і ми, і той, що в руці його була знайдена чаша.

¹⁷ А
Йосип відказав: Далеке мені, щоб зробити оце. Чоловік, що в руці його була
знайдена чаша, він буде мені за раба! А ви йдіть із миром до вашого
батька.

¹⁸ І приступив до нього Юда та й промовив: О мій пане,
нехай скаже раб твій слово до ушей пана свого, і нехай не палає гнів твій на
раба твого, бо ти такий, як фараон.

¹⁹ Пан мій запитав був рабів
своїх, говорячи: Чи є в вас батько або брат?

²⁰ І сказали ми до
пана мого: Є в нас батько старий та мале дитя його старости, а брат його вмер. І
позостався він сам у своєї матері, а батько його любить.

²¹ А ти
був сказав своїм рабам: Зведіть до мене його, і нехай я кину своїм оком на
нього.

²² І сказали ми до пана мого: Не може той хлопець покинути
батька свого. А покине він батька свого, то помре той.

²³ А ти
сказав своїм рабам: Коли не зійде з вами наймолодший ваш брат, не побачите
більше лиця мого.

²⁴ І сталося, коли ми зійшли були до раба твого,
до нашого батька, то ми розповіли йому слова мого пана.

²⁵ А
батько наш сказав: Верніться, купіть нам трохи їжі.

²⁶ А ми
відказали: Не можемо зійти. Коли найменший наш брат буде з нами, то зійдемо ми,
бо не можемо бачити лиця того мужа, якщо брат наш наймолодший не буде з
нами.

²⁷ І сказав до нас раб твій, наш батько: Ви знаєте, що двох
була породила мені жінка моя.

²⁸ Та пішов від мене один, і я
сказав: справді, дійсно розшарпаний він… І я не бачив його аж
дотепер.

²⁹ А заберете ви також цього від мене, і спіткає його
нещастя, то зведете ви сивину мою цим злом до шеолу.

³⁰ А тепер,
коли я прийду до раба твого, мого батька, а юнака не буде з нами, а душа його
зв’язана з душею тією,

³¹ То станеться, коли він побачить, що
юнака нема, то помре. І зведуть твої раби сивину раба твого, нашого батька, у
смутку до шеолу…

³² Бо раб твій поручився за юнака батькові
своєму, кажучи: Коли я не приведу його до тебе, то згрішу перед батьком своїм на
всі дні!

³³ А тепер нехай же сяде твій раб замість того юнака за
раба панові моєму. А юнак нехай іде з своїми братами!…

³⁴ Бо як
я прийду до батька свого, а юнака зо мною нема? Щоб не побачити мені того
нещастя, що спіткає мого батька.

Буття 45

¹ І не міг Йосип здержатися при всіх, що стояли біля
нього, та й закричав: Виведіть усіх людей від мене! І не було з ним нікого, коли
Йосип відкрився браттям своїм.

² І він голосно заплакав, і почули
єгиптяни, і почув дім фараонів.

³ І Йосип промовив до браттів
своїх: Я Йосип… Чи живий ще мій батько?… І не могли його браття йому
відповісти, бо вони налякались його…

⁴ А Йосип промовив до
братів своїх: Підійдіть же до мене! І вони підійшли, а він проказав: Я Йосип,
ваш брат, якого ви продали були до Єгипту…

⁵ А тепер не сумуйте,
і нехай не буде жалю в ваших очах, що ви продали мене сюди, бо то Бог послав
мене перед вами для виживлення.

⁶ Бо ось два роки голод на землі,
і ще буде п’ять літ, що не буде орки та жнив.

⁷ І послав мене Бог
перед вами зробити для вас, щоб ви позостались на землі, і щоб утримати для вас
при житті велике число спасених.

⁸ І виходить тепер, не ви послали
мене сюди, але Бог. І Він зробив мене батьком фараоновим і паном усього дому
його, і володарем усього краю єгипетського.

⁹ Поспішіть, і йдіть
до батька мого, та й скажіть йому: Отак сказав син твій Йосип: Бог зробив мене
володарем усього Єгипту. Зійди ж до мене, не гайся.

¹⁰ І осядь у
землі ?ошен, і будеш близький до мене ти, і сини твої, і сини синів твоїх, і
дрібна та велика худоба твоя, і все, що твоє.

¹¹ І прогодую тебе
там, бо голод буде ще п’ять років, щоб не збіднів ти, і дім твій, і все, що
твоє.

¹² І ось очі ваші й очі брата мого Веніямина бачать, що це
мої уста говорять до вас.

¹³ І оповісте батькові моєму про всю
славу мою в Єгипті, та про все, що ви бачили. І поспішіть, і приведіть вашого
батька сюди.

¹⁴ І впав він на шию Веніямину, братові своєму, та й
заплакав, і Веніямин плакав на шиї його…

¹⁵ І цілував він усіх
братів своїх, і плакав над ними… А потому говорили брати його з
ним.

¹⁶ І розголошено в домі фараоновім чутку, говорячи: Прийшли
Йосипові брати! І було це добре в очах фараонових та в очах його
рабів.

¹⁷ І промовив фараон до Йосипа: Скажи своїм братам: Зробіть
оце: Понав’ючуйте худобу свою, та й ідіть, прибудьте до Краю
ханаанського.

¹⁸ І заберіть вашого батька й доми ваші, та й
прийдіть до мене, а я дам вам добра єгипетського краю. І споживайте ситість
землі.

¹⁹ А ти одержав наказа сказати: Зробіть це: Візьміть собі з
єгипетського краю вози для ваших дітей та для ваших жінок, і привезіть свого
батька й прибудьте.

²⁰ А око ваше нехай не жалує ваших речей, бо
добро всього єгипетського краю ваше воно.

²¹ І зробили так
Ізраїлеві сини. А Йосип дав їм вози на приказ фараонів, і дав їм поживи на
дорогу.

²² І дав усім їм кожному переміни одежі, а Веніяминові дав
три сотні срібла та п’ять перемін одежі.

²³ А батькові своєму
послав він оце: десять ослів, нав’ючених з добра Єгипту, і десять ослиць,
нав’ючених збіжжям, і хліб, і поживу для батька його на дорогу.

²⁴
І відпустив він своїх братів, і вони пішли. І сказав він до них: Не сваріться в
дорозі!

²⁵ І вийшли вони з Єгипту, та й прибули до ханаанського
Краю, до Якова, батька свого.

²⁶ І розповіли йому, кажучи: Ще
Йосип живий, і що він панує над усім єгипетським краєм. І зомліло серце його, бо
він не повірив був їм…

²⁷ І переказували йому всі слова
Йосипові, що говорив він до них. І як побачив він вози, що послав Йосип, щоб
везти його, то ожив дух Якова, їхнього батька.

²⁸ І промовив
Ізраїль: Досить! Ще живий Йосип, мій син! Піду ж та побачу його, поки помру!

Буття 46

¹ І вирушив Ізраїль, і все, що його, і прибув до
Беер-Шеви, і приніс жертви Богові батька свого Ісака.

² І промовив
Бог до Ізраїля в нічному видінні, і сказав: Якове, Якове! А той відказав: Ось
я!

³ І сказав Він: Я Той Бог, Бог батька твого. Не бійся зійти до
Єгипту, бо Я вчиню тебе там великим народом.

⁴ Я зійду з тобою до
Єгипту, і Я також, виводячи, виведу тебе, а Йосип закриє рукою своєю очі
твої.

⁵ І встав Яків з Беер-Шеви. І повезли Ізраїлеві сини свого
батька Якова, і дітей своїх, і жінок своїх возами, що послав фараон, щоб
привезти його.

⁶ І взяли вони стада свої, і маєток свій, що набули
в землі ханаанській, і прибули до Єгипту Яків та ввесь рід його з
ним.

⁷ Він привів із собою до Єгипту синів своїх, і синів своїх
синів з собою, дочок своїх, і дочок синів своїх, і ввесь рід
свій.

⁸ А оце ймення синів Ізраїлевих, що прибули до Єгипту: Яків
та сини його: перворідний Яковів Рувим.

⁹ І сини Рувимові: Ханох,
і Паллу, і Хецрон, і Кармі.

¹⁰ І сини Симеонові: Ємуїл, і Ямін, і
Огад, і Яхін, і Цохар, і Саул, син ханаанеянки.

¹¹ І сини Левієві:
?ершон, Кегат і Мерарі.

¹² І сини Юдині: Ер, і Онан, і Шела, і
Перец, і Зерах. І вмер Ер і Онан у ханаанській землі. А сини Перецеві були:
Хецрон і Хамул.

¹³ І сини Іссахарові: Тола, і Цувва, і Йов, і
Шимрон.

¹⁴ І сини Завулонові: Серед, і Елон, і
Яхлеїл.

¹⁵ Оце сини Ліїні, що вродила вона Якову в Падані
арамейськім, та дочку його Діну. Усіх душ синів його й дочок його тридцять
три.

¹⁶ І сини ?адові: Ціфйон, і Ха??і, Шуні, і Ецбон, Ері, і
Ароді, і Ар’їлі.

¹⁷ І сини Асирові: °мна, і °шва, і °шві, і Верія,
і Сірах, сестра їх. І сини Верії: Хевер і Малкіїл.

¹⁸ Оце сини
Зілпи, що Лаван був дав її своїй дочці Лії, а вона вродила їх Якову, шістнадцять
душ.

¹⁹ Сини Рахілі, жінки Якова: Йосип і
Веніямин.

²⁰ І вродилися Йосипові в єгипетськім краї Манасія та
Єфрем, що їх уродила йому Оснат, дочка Поті-Фера, жерця Ону.

²¹ І
сини Веніяминові: Бела, і Бехер, і Ашбел, ?ера, і Нааман, Ехі, і Рош, Муппім, і
Хуппім, і Ард.

²² Оце сини Рахілині, що вродилися Якову, усіх душ
чотирнадцять.

²³ І сини Данові: Хушім.

²⁴ І сини
Нефталимові: Яхсеїл, і ?уні, і Єцер, і Шіллем.

²⁵ Оце сини Білги,
що її Лаван дав був своїй дочці Рахілі. І вона породила їх Якову, усіх душ
сім.

²⁶ Усіх душ, що прийшли з Яковом в Єгипет, що походять із
стегон його, окрім жінок синів Якова, усіх душ шістдесят і
шість.

²⁷ А сини Йосипа, що народилися йому в Єгипті, дві душі.
Усіх душ дому Якова, що прийшли були до Єгипту, сімдесят.

²⁸ І
послав він перед собою Юду до Йосипа, щоб показував перед ним дорогу до ?ошену.
І прибули вони до краю ?ошен.

²⁹ І запріг Йосип свою колесницю, і
вирушив назустріч батькові своєму Ізраїлеві до ?ошену. І він показався йому, і
впав йому на шию, та й плакав довго на шиї його…

³⁰ І промовив
Ізраїль до Йосипа: Нехай тепер помру я, побачивши обличчя твоє, що ти ще
живий!

³¹ А Йосип промовив до своїх братів і до дому батька свого:
Піду й розкажу фараонові, та й повім йому: Брати мої й дім батька мого, що були
в Краї ханаанськім, прибули до мене.

³² А люди ці пастухи отари,
бо були скотарі. І вони припровадили дрібну та велику худобу свою, і все, що
їхнє було.

³³ І станеться, коли покличе вас фараон і скаже: Яке
ваше зайняття?

³⁴ то ви відкажете: Скотарями були твої раби від
молодости своєї аж дотепер, і ми, і батьки наші, щоб ви осіли в країні ?ошен, бо
для Єгипту кожен пастух отари огида.

Буття 47

¹ І прийшов Йосип, і розповів фараонові та й сказав:
Мій батько, і брати мої, і їхні отари, і худоба їх, і все їхнє прибули з
ханаанського Краю. І ось вони в країні ?ошен.

² І взяв він із
своїх братів п’ятеро чоловіка, та й поставив їх перед лицем
фараоновим.

³ І сказав фараон до братів його: Яке ваше зайняття? А
вони відказали фараонові: Пастухи отари раби твої, і ми, і наші
батьки.

⁴ І сказали вони фараонові: Ми прибули, щоб мешкати в краї
цім, нема бо паші для отари, що є в рабів твоїх, бо в ханаанському Краї тяжкий
голод. А тепер нехай же осядуть раби твої в країні ?ошен.

⁵ І
промовив фараон до Йосипа, говорячи: Батько твій та брати твої прибули до
тебе.

⁶ Єгипетьський край він перед лицем твоїм. У найліпшім місці
цього краю осади батька свого та братів своїх, нехай осядуть у країні ?ошен. А
коли знаєш, і між ними є здатні люди, то зроби їх зверхниками моєї
череди.

⁷ І привів Йосип батька свого Якова, та й поставив його
перед лицем фараоновим. І Яків поблагословив фараона.

⁸ І промовив
фараон до Якова: Скільки днів часу життя твого?

⁹ А Яків сказав до
фараона: Днів часу мандрівки моєї сто й тридцять літ. Короткі та лихі були дні
часу життя мого, і не досягли вони днів часу життя батьків моїх у днях часу
мандрівки їхньої.

¹⁰ І Яків поблагословив фараона, та й вийшов від
обличчя фараонового.

¹¹ І осадив Йосип батька свого та братів
своїх, і дав їм володіння в єгипетській країні, у найкращім місці цієї землі у
країні Рамесес, як наказав був фараон.

¹² І постачав Йосип хліб
для батька свого й братів своїх, та для всього дому свого батька відповідно до
числа дітей.

¹³ А хліба не було в усім тім краї, бо голод став
дуже тяжкий. І виснажився єгипетський край та Край ханаанський через той
голод.

¹⁴ І зібрав Йосип усе срібло, що знаходилося в єгипетськім
краї та в Краї ханаанськім, за поживу, що вони купували. І Йосип вніс те срібло
до фараонового дому.

¹⁵ І вичерпалося срібло в краї єгипетськім та
в Краї ханаанськім. І прибув увесь Єгипет до Йосипа, говорячи: Дай же нам хліба!
Нащо нам умирати перед тобою, тому що вичерпалося срібло?

¹⁶ А
Йосип сказав: Дайте свою худобу, а я дам вам за худобу вашу, коли вичерпалося
срібло.

¹⁷ І вони припровадили худобу свою до Йосипа. І дав їм
Йосип хліба за коні, і за отари, і за череди худоби, і за осли. І він того року
постачав їм хліб за всю їхню худобу.

¹⁸ І скінчився той рік, і
вони прибули до нього другого року, та й сказали йому: Не скажемо неправди перед
паном своїм, що вичерпалося срібло, а череди здобутку в нашого пана. Нічого не
зосталося перед нашим паном, хібащо наше тіло та наша земля!

¹⁹
Нащо ми маємо вмирати на очах твоїх, і ми, і наша земля? Купи нас та нашу землю
за хліб, і будемо ми та наша земля рабами фараонові. А ти дай насіння, і будемо
жити, і не помремо, а земля не опустіє…

²⁰ І Йосип купив усю
землю єгипетську для фараона, бо єгиптяни спродували кожен поле своє, посилився
бо був голод між ними. І стала земля фараоновою.

²¹ А народ він
перепроваджував його до міст від кінця границі Єгипту й аж до кінця
її.

²² Тільки землі жерців не купив він, бо для жерців була устава
жити на прибутки від фараона. І вони їли свій пай, що давав їм фараон, тому не
продали своєї землі.

²³ І сказав Йосип до народу: Оце купив я
сьогодні для фараона вас і землю вашу. Ось вам насіння, і засійте
землю.

²⁴ А настануть жнива, то дасте п’яту частину фараонові, а
чотири частині будуть вам на насіння для поля й на їжу вам та тим, хто в домах
ваших, та на їжу для ваших дітей.

²⁵ А вони відказали: Ти нас
удержав при житті. Нехай же знайдемо милість в очах свого пана, і станемо рабами
фараонові.

²⁶ А Йосип поклав це за постанову на єгипетську землю
аж до сьогоднішнього дня: на п’яту частину для фараона. Сама тільки земля жерців
не стала фараоновою.

²⁷ І осів Ізраїль в єгипетськім краї в країні
?ошен, і набули в нім володіння. І вони розродилися й сильно
розмножилися.

²⁸ І жив Яків в єгипетськім краї сімнадцять літ. І
були дні Якова, літа життя його, сто літ і сорок і сім літ.

²⁹ І
наблизилися дні Ізраїля до смерти. І кликнув він до сина свого до Йосипа, та й
промовив йому: Коли знайшов я милість в очах твоїх, поклади руку свою під стегно
моє, і вчини зо мною милість та правду: Не поховай мене в
Єгипті!

³⁰ І ляжу я з батьками своїми, і ти винесеш мене з Єгипту,
і поховаєш мене в їхньому гробі. А той відказав: Я вчиню за словом
твоїм.

³¹ А Яків сказав: Присягни ж мені! І він присягнув йому. І
вклонився Ізраїль на зголов’я постелі.

Буття 48

¹ І сталося по тих випадках, і сказано було
Йосипові: Ось батько твій хворіє. І він узяв із собою обох своїх синів, Манасію
та Єфрема.

² І промовив він до Якова й сказав: Ось до тебе прийшов
твій син Йосип! І зміцнився Ізраїль, та й сів на постелі.

³ І
сказав Яків до Йосипа: Бог Всемогутній явився був мені в Лузі в землі
ханаанській, і поблагословив мене.

⁴ І сказав Він до мене: Ось Я
розплоджу тебе й розмножу тебе, і вчиню тебе громадою народів. А цю землю Я дам
нащадкам твоїм по тобі володінням навіки.

⁵ А тепер два сини твої,
уроджені тобі в єгипетськім краї до прибуття мого до тебе до Єгипту, вони мої!
Єфрем і Манасія, як Рувим і Симеон, будуть мої.

⁶ А нащадки твої,
що породиш по них, вони будуть твої. Вони будуть зватися на ймення своїх братів
у наслідді своїм.

⁷ А я, коли я прийшов був з Падану, померла мені
Рахіль у Краї ханаанськім на дорозі, коли була ще ківра землі, щоб прийти до
Ефрати. І я поховав був її там, на дорозі до Ефрати, це Віфлеєм.

⁸
А Ізраїль побачив синів Йосипових та й сказав : Хто вони?

⁹ І
сказав Йосип до батька свого: Вони мої сини, що Бог дав мені тут. А той
відказав: Візьми ж їх до мене, і я їх поблагословлю.

¹⁰ А очі
Ізраїлеві стали тяжкі від старости, він не міг дивитися. І Йосип підвів їх до
нього, а той поцілував їх і пригорнув їх.

¹¹ І сказав Ізраїль до
Йосипа: Не сподівався я побачити обличчя твого, а ось Бог дав мені побачити й
насіння твоє.

¹² І Йосип відвів їх від колін його, та й упав на
обличчя своє до землі.

¹³ І Йосип узяв їх обох, Єфрема своєю
правицею від лівиці Ізраїля, а Манасію своєю лівицею від правиці Ізраїля, та й
до нього підвів.

¹⁴ І простяг Ізраїль правицю свою та й поклав на
голову Єфрема, а він молодший, а лівицю свою на голову Манасії. Він схрестив
свої руки, хоч Манасія перворідний.

¹⁵ І він поблагословив Йосипа,
та й промовив: Бог, що перед обличчям Його ходили батьки мої Авраам та Ісак, що
пасе мене, відколи існую аж до цього дня,

¹⁶ Ангол, що рятує мене
від усього лихого, нехай поблагословить цих юнаків, і нехай буде зване в них
ім’я моє й ім’я батьків моїх Авраама та Ісака, і нехай вони множаться, як та
риба, посеред землі.

¹⁷ А Йосип побачив, що батько його кладе
правицю свою на голову Єфремову, і було це не до вподоби йому. І він підпер руку
батька свого, щоб зняти її з-над голови Єфрема на голову
Манасіїну.

¹⁸ І сказав Йосип до батька свого: Не так, батьку мій,
бо оцей перворідний, поклади правицю свою на його голову!

¹⁹ А
батько його не хотів, і сказав: Знаю, мій сину, знаю! І він буде народом, і він
буде великий, але його менший брат буде більший від нього, а потомство його
стане повнею народів.

²⁰ І він поблагословив їх того дня, кажучи:
Тобою буде благословляти Ізраїль, говорячи: Нехай Бог учинить тебе як Єфрема і
як Манасію! І поставив Єфрема перед Манасією.

²¹ І сказав Ізраїль
до Йосипа: Ось я вмираю… А Бог буде з вами, і поверне вас до Краю ваших
батьків!

²² А я тобі дав понад братів твоїх одну частку, яку я
взяв був з руки амореянина своїм мечем та луком своїм.

Буття 49

¹ І покликав Яків усіх синів своїх та й промовив:
Зберіться, а я сповіщу вам, що вас спіткає наприкінці днів.

²
Зійдіться та слухайте ви, сини Якова, і прислухайтеся до Ізраїля, вашого
батька!

³ Рувиме, ти мій перворідний, моя міць і початок ти сили
моєї, верх величности й верх ти могутности!

⁴ Ти пінився був, як
вода, та не втримаєшся, бо ти увійшов був на ложе свойого отця, і збезчестив
його, на постелю мою ти піднявся!

⁵ Симеон і Левій то брати, їхня
зброя знаряддя насильства.

⁶ Хай до їхньої змови не входить душа
моя, і нехай не прилучиться слава моя до їх зборів, бо вони в своїм гніві людину
забили, а в своїй самоволі вола копит позбавили…

⁷ Проклятий
гнів їхній, бо сильний, та їхня лютість, тяжка бо вона! Поділю їх я в Якові, і
їх розпорошу в Ізраїлі!

⁸ О Юдо, похвалять тебе твої браття! Рука
твоя на шиї твоїх ворогів, сини батька твого тобі вклоняться.

⁹
Юда лев молодий! Ти, мій сину, вертаєшся з здобичі: прихиливсь він, поклався як
лев й як левиця, зведе хто його?

¹⁰ Не відійметься берло від Юди,
ані з його стегон законодавець, аж прийде Примиритель, що Йому буде послух
народів.

¹¹ Він прив’язує до винограду свого молодого осла, а до
вибраної виноградини сина ослиці своєї. Він одежу свою буде прати в вині, а шату
свою в виноградній крові!

¹² Від вина він зробивсь мутноокий, а
від молока білозубий.

¹³ Завулон буде мешкать над берегом
морським, над берегом тим, де стають кораблі, а границя його до
Сидону.

¹⁴ Іссахар то костистий осел, що лежить між
кошарами.

¹⁵ І побачив він спокій, що добрий, та землю, що стала
приємна, і він нахилив свої плечі, щоб нести, і став працювать на
податок.

¹⁶ Дан буде судить свій народ, як один із Ізраїльських
родів.

¹⁷ Дан буде вужем при дорозі, змією отруйливою при шляху,
що п’яти коневі кусає, і його верхівець позад себе впаде.

¹⁸
Спасіння від Тебе чекаю, о Господи!

¹⁹ ?ад на нього юрба
нападатиме, та він нападе на їх п’яти.

²⁰ Асир його хліб буде
ситий, і він буде давати присмаки царські.

²¹ Нефталим вільна
ланя, він прекрасні слова видає.

²² Йосип вітка родюча, вітка
родючая над джерелом, її віття по муру спинається.

²³ І огірчили
його та з луку стріляли, і зненавиділи були стрільці його.

²⁴ Та
зостався міцним його лук, і стали пружні рамена його рук, від рук Сильного
Якового, звідти Пастир, Твердиня синів Ізраїлевих.

²⁵ Проси ти від
Бога, свойого Отця, і Він допоможе тобі, і проси Всемогутнього і Він
благословить тебе благословенням небес, що на висоті, благословенням безодні, що
долі лежить, благословеннями перс та утроби.

²⁶ Благословення
батька твого стали сильніші від благословення батьків моїх, аж до пожаданих
висот віковічних. Нехай вони будуть на голову Йосипову, на маківку вибраного
з-поміж братів своїх!

²⁷ Веніямин хижий вовк: вранці їсть він
ловитву, а на вечір розділює здобич.

²⁸ Оце всі дванадцять племен
Ізраїлевих, і те, що говорив їм батько їх. І він поблагословив їх, кожного за
благословенням його поблагословив їх.

²⁹ І він наказав їм, і
промовив до них: Я прилучаюся до своєї рідні… Поховайте мене при батьках моїх
у печері, що на полі Ефрона хіттеянина,

³⁰ у тій печері, що на
полі Махпели, що навпроти Мамре в ханаанській землі, яке поле купив був Авраам
від Ефрона хіттеянина на володіння для гробу.

³¹ Там поховано
Авраама й жінку його Сарру, там поховали Ісака та його жінку Ревеку, і там
поховав я Лію.

³² Поле й печера, що на нім, то добуток від синів
Хета.

³³ І закінчив Яків заповіта синам своїм, і втягнув свої ноги
до ліжка, та й спочив. І він прилучився до своєї рідні.

Буття 50

¹ І впав Йосип на лице батька свого, та й плакав над
ним, і цілував його.

² І звелів Йосип рабам своїм лікарям
забальзамувати батька його. І забальзамували ці лікарі Ізраїля.

³
І сповнилося йому сорок день, бо так сповняються дні бальзамування. І оплакував
його Єгипет сімдесят день.

⁴ А як минули дні оплакування його, то
сказав Йосип до дому фараонового, говорячи: Коли знайшов я ласку в очах ваших,
то говоріть до ушей фараонових так:

⁵ Батько мій заприсяг був
мене, говорячи: Ось я вмираю. У гробі моїм, що я собі викопав у Країні
ханаанській, там поховаєш мене. А тепер нехай я піду, і поховаю батька свого, та
й вернуся.

⁶ І сказав фараон: Піди, і поховай свого батька, як
заприсяг він тебе.

⁷ І пішов Йосип поховати батька свого, а з ним
пішли всі раби фараонові, старші дому його, і всі старші єгипетського
краю,

⁸ і ввесь дім Йосипів, і браття його, і дім батька його.
Тільки дітей своїх та дрібну й велику худобу свою вони позоставили в країні
?ошен.

⁹ І вирушили з ним також колесниці та комонники. І був
табір їх дуже великий.

¹⁰ І прийшли вони до ?орен-Атаду, що по
другім боці Йордану, і плакали там великим та дуже ревним плачем… І він учинив
батькові своєму семиденну жалобу.

¹¹ І побачили мешканці того
Краю, ханаанеяни, жалобу в ?орен-Атаді, та й сказали: То сильна жалоба для
Єгипту! Тому то кликнули ім’я його Авел-Міцраїм, що на тім боці
Йордану.

¹² І вчинили йому сини його так, як він їм заповів
був.

¹³ І понесли його сини його до ханаанського Краю, та й
поховали його в печері поля Махпели, яке поле купив був Авраам на володіння для
гробу від хіттеянина Ефрона, навпроти Мамре.

¹⁴ А Йосип, як
поховав він батька свого, вернувся до Єгипту, він і брати його, та всі, хто
ходив з ним ховати батька його.

¹⁵ І побачили Йосипові брати, що
вмер їхній батько, та й сказали: А що як зненавидить нас Йосип, і справді верне
нам усе зло, що ми йому були заподіяли?

¹⁶ І переказали вони
Йосипові, говорячи: Батько твій заповів був перед своєю смертю,
кажучи:

¹⁷ Отак скажіть Йосипові: Прошу, вибач гріх братів твоїх
та їхню провину, бо вони тобі зло були заподіяли! А тепер вибач гріх рабам Бога
батька твого! І заплакав Йосип, як вони говорили до нього…

¹⁸ І
пішли також браття його, і впали перед лицем його, та й сказали: Ось ми тобі за
рабів!

¹⁹ А Йосип промовив до них: Не бійтеся, бо хіба ж я замість
Бога?

²⁰ Ви задумували були на мене зло, та Бог задумав те на
добре, щоб зробити, як вийшло сьогодні, щоб заховати при житті великий
народ!

²¹ А тепер не лякайтеся, я буду утримувати вас та дітей
ваших! І він потішав їх, і промовляв до їхнього серця.

²² І осівся
Йосип в Єгипті, він та дім батька його. І жив Йосип сто і десять
літ.

²³ І побачив Йосип в Єфрема дітей третього покоління. Також
сини Махіра, сина Манасіїного, були народилися на Йосипові
коліна.

²⁴ І сказав Йосип до братів своїх: Я вмираю, а Бог конче
згадає вас, і виведе вас із цієї землі до Краю, якого присягнув був Авраамові,
Ісакові та Якову.

²⁵ І Йосип заприсяг Ізраїлевих синів, говорячи:
Конче згадає Бог вас, а ви винесете звідси кості мої!

²⁶ І
впокоївся Йосип у віці ста й десяти літ. І забальзамували його, і він був
покладений у труну в Єгипті.

2. Друга книга Мойсеєва: Вихід

Вихід 1

¹ А оце ймення Ізраїлевих синів, що прийшли з Яковом
до Єгипту. Кожен із домом своїм прибули:

² Рувим, Симеон, Левій і
Юда,

³ Іссахар, Завулон і Веніямин,

⁴ Дан і
Нефталим, Ґад і Асир.

⁵ І було всіх душ, що вийшли з стегна
Якового, сімдесят душ. А Йосип був ув Єгипті.

⁶ І вмер Йосип і всі
браття його, та ввесь той рід.

⁷ А Ізраїлеві сини плодилися
сильно, і розмножувались, та й стали вони надзвичайно сильні. І наповнився ними
той край.

⁸ І став над Єгиптом новий цар, що не знав
Йосипа.

⁹ І сказав він до народу свого: Ось народ Ізраїлевих синів
численніший і сильніший від нас!

¹⁰ Станьмо ж мудріші за нього,
щоб він не множився! Бо буде, коли нам трапиться війна, то прилучиться й він до
ворогів наших, і буде воювати проти нас, і вийде з цього краю.

¹¹
І настановили над ним начальників податків, щоб його гнобити своїми тягарами. І
він будував міста на запаси фараонові: Пітом і Рамесес.

¹² Але що
більше його гнобили, то більше він множився та більше ширився. І жахалися
єгиптяни через Ізраїлевих синів.

¹³ І Єгипет змушував синів
Ізраїля тяжко працювати.

¹⁴ І вони огірчували їхнє життя тяжкою
працею коло глини та коло цегли, і коло всякої праці на полі, кожну їхню працю,
яку змушували тяжко робити.

¹⁵ І звелів був єгипетський цар
єврейським бабам-сповитухам, що одній ім’я Шіфра, а ім’я другій
Пуа,

¹⁶ і говорив: Як будете бабувати єврейок, то дивіться на
порід: коли буде син, то вбийте його, а коли це дочка, то нехай
живе.

¹⁷ Але баби-сповитухи боялися Бога, і не робили того, як
казав їм єгипетський цар. І вони лишали хлопчиків при житті.

¹⁸ І
покликав єгипетський цар баб-сповитух, та й сказав їм: Нащо ви робите цю річ, та
лишаєте дітей при житті?

¹⁹ І сказали баби-сповитухи до фараона:
Бо єврейки не такі, як єгипетські жінки, бо вони самі баби-сповитухи: поки
прийде до них баба-сповитуха, то вони вже й народять.

²⁰ І Бог
чинив добро бабам-сповитухам, а народ розмножувався, і сильно
міцнів.

²¹ І сталося, тому, що ті баби-сповитухи боялися Бога, то
Він будував їм доми.

²² І наказав фараон усьому народові своєму,
говорячи: Кожного народженого єврейського сина кидайте його до Річки, а кожну
дочку зоставляйте при житті!

Вихід 2

¹ І пішов один муж з дому Левія, і взяв собі за жінку
дочку Левієву.

² І завагітніла та жінка, та й сина вродила. І
побачили його, що він гарний, та й ховала його три місяці.

³ Та не
могла його більше ховати. І взяла йому папірусову скриньку, і виасфальтувала її
асфальтом та смолою, і положила до неї дитину, та й поклала в очереті на березі
Річки.

⁴ А сестра його стояла здалека, щоб довідатися, що йому
станеться.

⁵ І зійшла фараонова дочка купатися на Річку, а
служниці її ходили понад Річкою. І побачила вона ту скриньку серед очерету, і
послала невільницю свою, щоб узяла її.

⁶ І відчинила, та й
побачила дитину, ось хлопчик плаче. І вона змилосердилася над ним, та й сказала:
Це з єврейських дітей!

⁷ І сказала сестра його до фараонової
дочки: Чи не піти й не покликати тобі жінку-мамку з єврейок, і вона годуватиме
тобі дитину?

⁸ І сказала їй дочка фараонова: Іди. І пішла та
дівчина, і покликала матір дитини.

⁹ А дочка фараонова сказала до
неї: На тобі цю дитину, та й годуй її для мене. А я дам тобі заплату. І взяла та
жінка дитину, і годувала її.

¹⁰ І підросло те дитя, і вона привела
його до фараонової дочки, і він став їй за сина. І вона назвала йому ймення
Мойсей, і сказала: бо з води я витягла його.

¹¹ І сталося за тих
днів, і підріс Мойсей. І вийшов він до братів своїх, та й приглядався до їхніх
терпінь. І побачив він єгиптянина, що бив єврея з братів його.

¹²
І озирнувся він туди та сюди, і побачив, що нікого нема, та й убив єгиптянина, і
заховав його в пісок.

¹³ І вийшов він другого дня, аж ось
сваряться двоє євреїв. І сказав він несправедливому: Нащо ти б’єш свого
ближнього?

¹⁴ А той відказав: Хто тебе настановив за начальника та
за суддю над нами? Чи ти думаєш убити мене, як ти вбив був єгиптянина? І
злякався Мойсей та й сказав собі: Справді, та справа стала
відома!

¹⁵ І почув фараон про цю справу, та й шукав, щоб убити
Мойсея. І втік Мойсей від фараонового лиця, і оселився в країні
Мідіян.

¹⁶ А в мідіянського жерця було сім дочок. І прийшли вони,
і витягали воду, і наповнили корита, щоб напоїти отару свого
батька.

¹⁷ І прийшли пастухи й відігнали їх. І встав Мойсей, та й
оборонив їх, і напоїв їхню отару.

¹⁸ І прибули вони до Реуїла,
свого батька, а той поспитав: Чого ви сьогодні так скоро
прийшли?.

¹⁹ А ті відказали: Якийсь єгиптянин оборонив нас від
руки пастухів, а також навіть натягав нам води й напоїв отару.

²⁰
І сказав він до своїх дочок: А де він? Чому ви покинули того чоловіка? Покличте
його, і нехай він з’їсть хліба.

²¹ І погодився Мойсей сидіти з тим
чоловіком, а той видав за Мойсея дочку свою Ціппору.

²² І породила
вона сина, а він назвав ім’я йому: Ґершом, бо сказав: Я став приходьком у чужому
краї.

²³ І сталося по довгих днях, і вмер цар Єгипту. А Ізраїлеві
сини стогнали від тієї роботи та кричали. І їхній зойк через ту роботу донісся
до Бога.

²⁴ І почув Бог їхній стогін. І згадав Бог Свого заповіта
з Авраамом, Ісаком та Яковом.

²⁵ І Бог бачив синів Ізраїлевих, і
Бог зглянувся над ними.

Вихід 3

¹ А Мойсей пас отару тестя свого °тра, жерця
Мідіянського. І провадив він цю отару за пустиню, і прийшов був до Божої гори,
до Хориву.

² І явився йому Ангол Господній у полум’ї огняному
з-посеред тернового куща. І побачив він, що та тернина горить огнем, але не
згорає кущ.

³ І сказав Мойсей: Зійду но, і побачу це велике
видіння, чому не згорає та тернина?

⁴ І побачив Господь, що він
зійшов подивитися. І кликнув до нього Бог з-посеред тієї тернини і сказав:
Мойсею, Мойсею! А той відказав: Ось я!

⁵ І сказав Він: Не
зближайся сюди! Здійми взуття своє з ніг своїх, бо те місце, на якому стоїш ти,
земля це свята!

⁶ І сказав: Я Бог батька твого, Бог Авраама, Бог
Ісака й Бог Якова! І сховав Мойсей обличчя своє, бо боявся споглянуть на
Бога!

⁷ І промовив Господь: Я справді бачив біду Свого народу, що
в Єгипті, і почув його зойк перед його гнобителями, бо пізнав Я болі
його.

⁸ І Я зійшов, щоб визволити його з єгипетської руки, та щоб
вивести його з цього краю до Краю доброго й широкого, до Краю, що тече молоком
та медом до місця ханаанеянина, і хіттеянина, і амореянина, і періззеянина, і
хіввеянина, і євусеянина.

⁹ А тепер ось зойк Ізраїлевих синів
дійшов до Мене, і Я також побачив той утиск, що ним єгиптяни їх
тиснуть.

¹⁰ А тепер іди ж, і Я пошлю тебе до фараона, і виведи з
Єгипту народ Мій, синів Ізраїлевих!

¹¹ І сказав Мойсей до Бога:
Хто я, що піду до фараона, і що виведу з Єгипту синів
Ізраїлевих?

¹² А Він відказав: Та Я буду з тобою! А це тобі знак,
що Я послав тебе: коли ти виведеш народ із Єгипту, то ви будете служити Богові
на оцій горі.

¹³ І сказав Мойсей до Бога: Ото я прийду до
Ізраїлевих синів та й скажу їм: Бог ваших батьків послав мене до вас, то вони
запитають мене: Яке Ім’я Його? Що я скажу їм?

¹⁴ І сказав Бог
Мойсеєві: Я Той, що є. І сказав: Отак скажеш Ізраїлевим синам: Сущий послав мене
до вас.

¹⁵ І сказав іще Бог до Мойсея: Отак скажи Ізраїлевим
синам: Господь, Бог батьків ваших, Бог Авраама, Бог Ісака й Бог Якова послав
мене до вас. А оце Ім’я Моє навіки, і це пам’ять про Мене з роду в
рід.

¹⁶ Іди, збери старших Ізраїлевих та й скажи їм: Господь, Бог
батьків ваших, явився мені, Бог Авраама, Ісака та Якова, говорячи: Згадуючи,
згадав Я про вас, та про заподіяне вам ув Єгипті.

¹⁷ І сказав Я: Я
виведу вас з єгипетської біди до Краю ханаанеянина, і хіттеянина, й амореянина,
і періззеянина, і хіввеянина, і євусеянина, до Краю, що тече молоком та
медом.

¹⁸ І вони послухають слова твого, і прийдеш ти та старші
Ізраїлеві до єгипетського царя, та й скажете йому: Господь, Бог євреїв, стрівся
був нам. А тепер ми підемо в триденну дорогу в пустиню, і складемо жертви
Господеві, Богові нашому!

¹⁹ І Я знаю, що єгипетський цар не дасть
вам піти, як не буде змушений рукою сильною.

²⁰ І Я витягну Свою
руку, та й поб’ю Єгипет усіма чудами Моїми, що вчиню серед нього, а потому він
відпустить вас.

²¹ І Я дам милість цьому народові в очах Єгипту, і
станеться, коли підете, не підете ви впорожні!

²² Бо позичить
жінка від сусідки своєї і від мешканки дому свого посуд срібний і посуд золотий
та одежу, і покладете це на синів ваших та на дочок ваших, і заберете здобич від
Єгипту.

Вихід 4

¹ І відповів Мойсей та й сказав: Таж вони не повірять
мені, і не послухають голосу мого, бо скажуть: Господь не явився
тобі!

² І промовив до нього Господь: Що то в руці твоїй? Той
відказав: Палиця.

³ І сказав Він: Кинь її на землю! І той кинув її
на землю, і вона стала вужем. І втік Мойсей від нього.

⁴ І сказав
Господь до Мойсея: Простягни свою руку, і візьми його за хвоста! І він простяг
свою руку й узяв його, і той став палицею в долоні його.

⁵ Щоб
повірили, що явився тобі Господь, Бог їхніх батьків, Бог Авраама, Бог Ісака й
Бог Якова.

⁶ І сказав Господь йому ще: Засунь свою руку за пахвину
свою! І засунув він руку свою за пахвину свою, і витягнув її, аж ось рука його
побіліла від прокази, як сніг!

⁷ А Він сказав: Поклади знов свою
руку за пахвину свою! І він поклав знову руку свою до своєї пахвини, і витягнув
її з пахвини своєї, і ось вона стала знову, як тіло його.

⁸ І
станеться, коли не повірять тобі, і не послухають голосу першої ознаки, то
повірять голосу ознаки наступної.

⁹ І станеться коли вони не
повірять також обом тим ознакам, і не послухають твого голосу, то ти візьмеш
води з Річки, і виллєш на суходіл. І переміниться та вода, що ти візьмеш із
Річки, і станеться кров’ю на суходолі.

¹⁰ Та Мойсей сказав до
Господа: О Господи я не промовець ні від учора, ні від позавчора, ані відтоді,
коли Ти говорив був до Свойого раба, бо я тяжкоустий та
тяжкоязикий.

¹¹ І сказав йому Господь: Хто дав уста людині? Або
Хто робить німим, чи глухим, чи видючим, чи темним, чи ж не Я,
Господь?

¹² А тепер іди, а Я буду з устами твоїми, і буду навчати
тебе, що ти маєш говорити.

¹³ А він відказав: Молю Тебе, Господи,
пошли іншого, кого маєш послати.

¹⁴ І запалав гнів Господній на
Мойсея, і Він сказав: Чи ж не Аарон твій брат, Левит? Я знаю, що він добре буде
говорити. Та ось він вийде навпроти тебе, і побачить тебе, і зрадіє він у серці
своїм.

¹⁵ І ти будеш говорити до нього, і вкладеш слова ці в уста
його, а Я буду з устами твоїми й з устами його, і буду навчати вас, що маєте
робити.

¹⁶ І він буде говорити за тебе до народу. І станеться, він
буде тобі устами, а ти будеш йому замість Бога.

¹⁷ І ти візьмеш у
руку свою оцю палицю, якою ознаки чинитимеш.

¹⁸ І пішов Мойсей, і
вернувся до тестя свого °тра, і сказав йому: Піду я, і вернуся до братів своїх,
що в Єгипті, і побачу, чи ще живі вони. А °тро сказав до Мойсея: Іди в
мирі!

¹⁹ І сказав Господь до Мойсея в Мідіяні: Іди, вернися до
Єгипту, бо вимерли всі люди, що шукали твоєї душі.

²⁰ І взяв
Мойсей жінку свою та синів своїх, і посадив їх на осла, та й вернувся до
єгипетського краю. І взяв Мойсей палицю Божу в руку свою.

²¹ І
сказав Господь до Мойсея: Коли ти підеш, щоб вернутися до Єгипту, гляди, щоб усі
чуда, які Я вклав у твою руку, ти вчинив їх перед лицем фараона, а Я ожорсточу
серце його, і він не відпустить народу.

²² І ти скажеш фараонові:
Так сказав Господь: Син Мій, Мій перворідний то Ізраїль.

²³ І кажу
Я тобі: Відпусти Мого сина, і нехай Мені служить. А коли ти відмовиш пустити
його, то ось Я вб’ю твого сина, твого перворідного.

²⁴ І сталося в
дорозі на нічлігу, стрів був його Господь і шукав, щоб убити
його.

²⁵ Та Ціппора взяла кременя, і обрізала крайню плоть свого
сина, і доторкнулася нею до ніг його та й сказала: Бо ти мені наречений
крови!

²⁶ І пустив Він його. Тоді вона сказала: Наречений крови
через обрізання.

²⁷ І сказав Господь до Аарона: Іди назустріч
Мойсею в пустиню! І він пішов, і стрів його на горі Божій, і поцілував
його.

²⁸ І розповів Мойсей Ааронові всі слова Господа, що послав
його, і всі ті ознаки, що Він наказав був йому.

²⁹ І пішов був
Мойсей та Аарон, і зібрали вони всіх старших Ізраїлевих синів.

³⁰
І переказав Аарон усі слова, що Господь говорив був Мойсеєві. А той ті ознаки
чинив на очах народу.

³¹ І повірив народ той. І почули вони, що
згадав Господь Ізраїлевих синів, і що побачив біду їх, і вони схилилися, і
поклонилися до землі.

Вихід 5

¹ А потім прийшли Мойсей й Аарон, та й сказали до
фараона: Так сказав Господь, Бог Ізраїлів: Відпусти народ Мій, і нехай вони
святкують Мені на пустині!

² А фараон відказав: Хто Господь, що
послухаюсь слова Його, щоб відпустити Ізраїля? Не знаю Господа, і також Ізраїля
не відпущу!

³ І сказали вони: Бог євреїв стрівся з нами. Нехай же
ми підемо триденною дорогою на пустиню, і принесемо жертви Господеві, Богові
нашому, щоб не доторкнувся Він до нас мором або мечем.

⁴ І сказав
до них цар Єгипту: Чому ви, Мойсею та Аароне, відриваєте народ від його робіт?
Ідіть до своїх діл!

⁵ І сказав фараон: Таж багато тепер цього
простолюду, а ви здержуєте їх від їхніх робіт.

⁶ І того дня фараон
наказав погоничам народу та писарям, говорячи:

⁷ Не давайте більше
народові соломи, щоб робити цеглу, як учора й позавчора. Нехай ідуть самі, та
збирають собі соломи.

⁸ А призначене число цегли, що вони робили
вчора й позавчора, накладете на них, не зменшуйте з нього. Вони нероби, тому
кричать: Ходім, принесімо жертву нашому Богові!

⁹ Нехай буде тяжка
праця на цих людей, і нехай працюють на ній, і нехай покинуть облудні
слова.

¹⁰ І вийшли погоничі народу й писарі його, та й сказали до
того народу, говорячи: Так сказав фараон: Я не буду давати вам
соломи.

¹¹ Самі йдіть, наберіть собі соломи, де знайдете, бо
нічого не зменшене з вашої роботи!.

¹² І розпорошився народ той по
всій єгипетській землі, щоб збирати стерню на солому.

¹³ А
погоничі наставали, говорячи: Скінчіть вашу щоденну працю в час так, як коли б
була солома.

¹⁴ І були биті писарі синів Ізраїлевих, що їх
настановили над ними фараонові погоничі, говорячи: Чому ви не скінчили свого
приділу для виробу цегли й учора й сьогодні, як було дотепер?

¹⁵ І
прибули писарі Ізраїлевих синів, та й кричали до фараона, говорячи: Для чого ти
так робиш рабам своїм?

¹⁶ Соломи не дають твоїм рабам, а цеглу
кажуть нам робіть! І ось раби твої биті, і грішиш ти перед народом
своїм!

¹⁷ А він відказав: Нероби ви, нероби! Тому ви говорите:
Ходім, принесімо жертву Господеві.

¹⁸ А тепер ідіть, працюйте, а
соломи не дадуть вам! Але призначене число цегли ви дасте!

¹⁹ І
бачили Ізраїлеві писарі себе в біді, коли говорено: Не зменшуйте з цегли вашої
щоденного в його часі!

²⁰ І стріли вони Мойсея та Аарона, що
стояли насупроти них, як вони виходили від фараона,

²¹ та й
сказали до них: Нехай побачить вас Господь і нехай вас осудить, бо ви вчинили
ненависним дух наш в очах фараона й в очах його рабів, щоб дати меча в їхню руку
повбивати нас!

²² І вернувся Мойсей до Господа та й сказав:
Господи, чому Ти кривду вчинив цьому народові? Чому Ти послав мені
це?

²³ Бо відколи прийшов я до фараона, щоб говорити Твоїм Ім’ям,
він ще більшу кривду чинить цьому народові, а насправді Ти не визволив народу
Свого!

Вихід 6

¹ І сказав Господь до Мойсея: Тепер побачиш, що вчиню
Я фараонові, бо він, змушений рукою сильною, їх відпустить, і, змушений рукою
сильною, вижене їх із краю свого.

² І говорив Бог до Мойсея, та й
сказав йому: Я Господь!

³ І являвся Я Авраамові, Ісакові та
Яковові Богом Всемогутнім, але Йменням Своїм Господь Я не дався їм
пізнати.

⁴ А також Я склав був із ними Свого заповіта, що дам їм
землю ханаанську, землю їх мандрування, в якій вони мандрували.

⁵
І почув Я теж стогін синів Ізраїлевих, що єгиптяни роблять їх своїми рабами, і
згадав заповіта Свого.

⁶ Тому скажи синам Ізраїлевим: Я Господь! І
Я виведу вас з-під тягарів Єгипту, і визволю вас від їхньої роботи, і звільню
вас витягненим раменом та великими присудами.

⁷ І візьму вас Собі
за народа, і буду вам Богом, і ви познаєте, що Я Господь, Бог ваш, що виводить
вас із-під тягарів Єгипту!

⁸ І введу вас до того Краю, що про
нього Я підняв був Свою руку, щоб дати його Авраамові, Ісакові та Якову. І Я дам
його вам на спадщину. Я Господь!

⁹ І так говорив Мойсей до синів
Ізраїлевих, та вони не слухали Мойсея через легкодухість та тяжку
роботу.

¹⁰ І казав Господь до Мойсея, говорячи:

¹¹
Увійди, говори до фараона, царя єгипетського, і нехай він відпустить Ізраїлевих
синів із свого краю.

¹² І казав Мойсей перед лицем Господнім,
говорячи: Таж Ізраїлеві сини не слухали мене, як же послухає мене фараон? А я
необрізановустий!

¹³ І казав Господь до Мойсея та до Аарона, і дав
їм накази до Ізраїлевих синів та до фараона, царя єгипетського, щоб вивести
Ізраїлевих синів з єгипетського краю.

¹⁴ Оце голови батьківських
домів їхніх. Сини Рувима, перворідного Ізраїлевого: Ханох і Паллу, Хецрон і
Кармі, це родини Рувимові.

¹⁵ А сини Симеонові: Ємуїл, і Ямін, і
Огад, і Яхін, і Цохар, і Шаул, син ханаанеянки, це родини
Симеонові.

¹⁶ А оце імена синів Левієвих за їхніми родинами:
Ґершон, і Кегат, і Мерарі. А літа життя Левієвого сто і тридцять і сім
літ.

¹⁷ Сини Ґершонові: Лівні, і Шім’ї за їхніми
родинами.

¹⁸ А сини Кегатові: Амрам, і °цгар, і Хеврон, і Уззіїл.
А літа життя Кегатового сто і тридцять і три роки.

¹⁹ А сини
Мерарі: Махлі та Муші. Оце родини Левієві за їхніми родами.

²⁰ І
взяв Амрам свою тітку Йохевед собі за жінку, і вона породила йому Аарона та
Мойсея. А літа життя Амрамового сто і тридцять і сім літ.

²¹ А
сини °цгарові: Корах, і Нефеґ, і Зіхрі.

²² А сини Уззіїлові:
Мішаїл, і Елцафан, і Сітрі.

²³ І взяв Аарон Елішеву, дочку
Амінадавову, сестру Нахшонову, собі за жінку, і вона породила йому Надава, і
Авігу, і Елеазара, і Ітамара.

²⁴ А сини Корахові: Ассир, і Елкана,
і Аваасаф, це родини Корахові.

²⁵ А Елеазар, син Ааронів, узяв
собі з дочок Путіїлових за жінку, і вона породила йому Пінхаса. Оце голови
батьківських домів Левітів за їхніми родинами.

²⁶ Оце Аарон і
Мойсей, що Господь говорив їм: Виведіть Ізраїлевих синів з єгипетського краю за
їхніми військовими відділами.

²⁷ Вони ті, що говорили до фараона,
царя єгипетського, щоб вивести Ізраїлевих синів з Єгипту, це Мойсей та
Аарон.

²⁸ І сталося в дні, коли Господь говорив до Мойсея в
єгипетськім краї,

²⁹ то казав Господь до Мойсея, говорячи: Я
Господь! Говори фараонові, цареві єгипетському, усе, що Я говорю
тобі.

³⁰ І сказав Мойсей перед обличчям Господнім: Таж я
необрізановустий! Як же слухати буде мене фараон?

Вихід 7

¹ І сказав Господь до Мойсея: Дивись, Я поставив тебе
замість Бога для фараона, а твій брат Аарон буде пророк твій.

² Ти
будеш говорити все, що Я накажу тобі, а брат твій Аарон буде говорити фараонові,
і нехай він відпустить Ізраїлевих синів з свого краю.

³ А Я вчиню
запеклим фараонове серце, і помножу ознаки мої та чуда мої в єгипетськім
краї.

⁴ І не послухає вас фараон, а Я покладу Свою руку на Єгипет,
і виведу війська Свої, народ Мій, синів Ізраїлевих, з єгипетського краю великими
присудами.

⁵ І пізнають єгиптяни, що Я Господь, коли простягну
Свою руку на Єгипет і виведу від них Ізраїлевих синів.

⁶ І вчинив
Мойсей та Аарон, як звелів їм Господь, так учинили вони.

⁷ А
Мойсей був віку восьмидесяти літ, а Аарон восьмидесяти і трьох літ, коли вони
говорили до фараона.

⁸ І промовив Господь до Мойсея й до Аарона,
говорячи:

⁹ Коли буде до вас говорити фараон, кажучи: Покажіть
своє чудо, то скажеш Ааронові: Візьми свою палицю, та й кинь перед лицем
фараоновим, нехай станеться вужем!

¹⁰ І ввійшов Мойсей та Аарон до
фараона, та й вчинили так, як наказав був Господь. І кинув Аарон палицю свою
перед лицем фараона й перед його рабами, і вона стала вужем!

¹¹ І
покликав фараон також мудреців та ворожбитів, і вчинили так само й вони,
чарівники єгипетські, своїми чарами.

¹² І кинули кожен палицю
свою, і вони поставали вужами. Та Ааронова палиця проковтнула палиці
їхні.

¹³ Та затверділо фараонове серце, і він не послухався їх, як
говорив був Господь.

¹⁴ І сказав Господь до Мойсея: Запекле
фараонове серце, він відмовив відпустити народ!

¹⁵ Піди до фараона
рано вранці. Ось він вийде до води, а ти стань навпроти нього на березі Річки. А
палицю, що була змінена на вужа, візьмеш у свою руку.

¹⁶ І скажеш
йому: Господь, Бог євреїв, послав мене до тебе, кажучи: Відпусти Мій народ, і
нехай вони служать Мені на пустині! Та не послухався ти
дотепер.

¹⁷ Так сказав Господь: По цьому пізнаєш, що Я Господь:
Ось я вдарю палицею, що в руці моїй, по воді, що в Річці, і вона зміниться на
кров!

¹⁸ А риба, що в Річці, погине. І засмердиться Річка, і
попомучаться єгиптяни, щоб пити воду з Річки!

¹⁹ І сказав Господь
до Мойсея: Скажи Ааронові: Візьми свою палицю, і простягни свою руку над водою
єгиптян, над їхніми річками, над їхніми потоками, і над ставами їхніми, і над
кожним водозбором їхнім, і вони стануть кров’ю. І буде кров по всій єгипетській
землі, і в посуді дерев’янім, і в каміннім.

²⁰ І Мойсей та Аарон
зробили так, як наказав був Господь. І підняв він палицю, та й ударив воду, що в
Річці, на очах фараона й на очах його рабів. І змінилася вся вода, що в Річці,
на кров!

²¹ А риби, що в Річці, погинули. І засмерділася Річка, і
не могли єгиптяни пити воду з Річки. І була кров у всім єгипетськім
краї.

²² І так само зробили єгипетські чарівники своїми чарами. І
стало запеклим фараонове серце, і він не послухався їх, як говорив був
Господь.

²³ І повернувся фараон, і ввійшов до дому свого, і не
приклав він свого серця також до цього.

²⁴ І всі єгиптяни копали
біля Річки, щоб дістати води до пиття, бо не могли пити води з
Річки.

²⁵ І минуло сім день по тому, як Господь ударив
Річку.

²⁶ І промовив Господь до Мойсея: Іди до фараона, та й скажи
йому: Так сказав Господь: Відпусти Мій народ, і нехай вони служать
Мені.

²⁷ А коли ти відмовишся відпустити, то ось Я вдарю ввесь
край твій жабами.

²⁸ І стане Річка роїти жаби, і вони повиходять,
і ввійдуть до твого дому, і до спальної кімнати твоєї, і на ліжко твоє, і до
домів рабів твоїх, і до народу твого, і до печей твоїх, і до діжок
твоїх.

²⁹ І на тебе, і на народ твій, і на всіх рабів твоїх
повилазять ці жаби.

Вихід 8

¹ І сказав Господь до Мойсея: Скажи Ааронові:
Простягни свою руку з палицею своєю на річки, на потоки, і на ставки, і повиводь
жаб на єгипетський край.

² І простяг Аарон руку свою на єгипетські
води, і вийшла жабня, та й покрила єгипетську землю.

³ Та так само
зробили й єгипетські чарівники своїми чарами, і вивели жаб на єгипетську
землю.

⁴ І покликав фараон Мойсея й Аарона, та й сказав: Благайте
Господа, і нехай виведе ці жаби від мене й від народу мого, а я відпущу народ
той, і нехай приносять жертви для Господа!

⁵ І сказав Мойсей
фараонові: Накажи мені, коли маю молитися за тебе, і за слуг твоїх, і за народ
твій, щоб понищити жаби від тебе й від домів твоїх, тільки в Річці вони
позостануться.

⁶ А той відказав: На завтра. І сказав Мойсей: За
словом твоїм! Щоб ти знав, що нема Такого, як Господь, Бог наш!

⁷
І відійдуть жаби від тебе, і від домів твоїх, і він рабів твоїх, і від народу
твого, тільки в Річці вони позостануться.

⁸ І вийшов Мойсей та
Аарон від фараона. І кликав Мойсей до Господа про ті жаби, що навів був на
фараона.

⁹ І зробив Господь за словом Мойсея, і погинули жаби з
домів, і з подвір’їв, і з піль.

¹⁰ І збирали їх цілими купами, і
засмерділась земля!

¹¹ І побачив фараон, що сталась полегша, і
знову стало запеклим серце його, і не послухався їх, як говорив був
Господь.

¹² І сказав Господь до Мойсея: Скажи Ааронові: Простягни
свою палицю, та й удар земний порох, і нехай він стане вошами в усьому
єгипетському краї!

¹³ І зробили вони так. І простяг Аарон руку
свою з палицею своєю, та й ударив земний порох, і він стався вошами на людині й
на скотині. Увесь земний порох стався вошами в усьому єгипетському
краї.

¹⁴ І так само робили чарівники своїми чарами, щоб навести
воші, та не змогли. І була вошва на людині й на скотині.

¹⁵ І
сказали чарівники фараонові: Це перст Божий! Та серце фараонове було запеклим, і
він не послухався їх, як говорив був Господь.

¹⁶ І сказав Господь
до Мойсея: Устань рано вранці, та й стань перед лицем фараоновим. Ось він піде
до води, а ти скажи йому: Так сказав Господь: Відпусти Мій народ, і нехай вони
служать Мені!

¹⁷ Бо коли ти не відпустиш народу Мого, то ось Я
пошлю на тебе, і на слуг твоїх, і на народ твій, і на доми твої рої мух. І
єгипетські доми будуть повні мушні, а також земля, на якій вони
живуть.

¹⁸ І відділю того дня землю Ґошен, що Мій народ живе на
ній, щоб не було там роїв мух, щоб ти знав, що Я Господь посеред
землі!

¹⁹ І зроблю Я різницю між народом Моїм та народом твоїм.
Узавтра буде це знамено!

²⁰ І зробив Господь так. І найшла
численна мушня на дім фараона, і на дім рабів його, і на всю єгипетську землю. І
нищилась земля через ті рої мух!

²¹ І кликнув фараон до Мойсея та
до Аарона, говорячи: Підіть, принесіть жертви вашому Богові в цьому
краї!

²² А Мойсей відказав: Не годиться чинити так, бо то огиду
для Єгипту ми приносили б у жертву Господу, Богові нашому. Тож будемо приносити
в жертву огиду для єгиптян на їхніх очах, і вони не вкаменують
нас?

²³ Триденною дорогою ми підемо на пустиню, і принесемо жертву
Господеві, Богові нашому, як скаже Він нам.

²⁴ І сказав фараон: Я
відпущу вас, і ви принесете жертву Господеві, Богові вашому на пустині. Тільки
далеко не віддаляйтесь, ідучи. Моліться за мене!

²⁵ І сказав
Мойсей: Ось я виходжу від тебе, і буду благати Господа, і відступить той рій мух
від фараона, і від рабів його, і від народу його взавтра. Тільки нехай більше не
обманює фараон, щоб не відпустити народу принести жертву
Господеві.

²⁶ І вийшов Мойсей від фараона, і став просити
Господа.

²⁷ І зробив Господь за словом Мойсея, і відвернув рої мух
від фараона, від рабів його, і від народу його. І не зосталося ані
однієї.

²⁸ А фараон зробив запеклим своє серце також і цим разом,
і не відпустив він народу того!

Вихід 9

¹ І сказав Господь до Мойсея: Увійди до фараона, і
говори до нього: Так сказав Господь, Бог євреїв: Відпусти Мій народ, і нехай
вони служать Мені!

² Бо коли ти відмовишся відпустити, і будеш
держати їх ще,

³ то ось Господня рука буде на худобі твоїй, що на
полі, на конях, на ослах, на верблюдах, на худобі великій і дрібній, моровиця
дуже тяжка.

⁴ І відділить Господь між худобою Ізраїля й між
худобою Єгипту, і не загине нічого зо всього, що належить Ізраїлевим
синам.

⁵ І призначив Господь усталений час, кажучи: Узавтра
Господь зробить цю річ у цім краї.

⁶ І зробив Господь ту річ
назавтра, і вигинула вся єгипетська худоба, а з худоби Ізраїлевих синів не
згинуло ані одне.

⁷ І послав фараон довідатись, а ось не згинуло з
худоби Ізраїлевої ані одне! І стало фараонове серце запеклим, і не відпустив він
народу того!

⁸ І сказав Господь до Мойсея й до Аарона: Візьміть
собі повні ваші жмені сажі з печі, і нехай Мойсей кине її до неба на очах
фараонових.

⁹ І стане вона курявою над усією єгипетською землею, а
на людині й скотині стане гнояками, що кинуться прищами в усьому єгипетському
краї.

¹⁰ І набрали вони сажі з печі, та й стали перед фараоновим
лицем. І кинув її Мойсей до неба, і стали прищуваті гнояки, що кинулися на
людині й на скотині.

¹¹ А чарівники не могли стати перед Мойсеєм
через гнояки, бо гнояк той був на чарівниках і на всіх
єгиптянах.

¹² І вчинив запеклим Господь фараонове серце, і він не
послухався їх, як говорив був Господь до Мойсея.

¹³ І сказав
Господь до Мойсея: Устань рано вранці, і стань перед лицем фараоновим та й скажи
йому: Отак сказав Господь, Бог євреїв: Відпусти Мій народ, і нехай вони служать
Мені!

¹⁴ Бо цим разом Я пошлю всі урази Мої на серце твоє, і на
рабів твоїх, і на народ твій, щоб ти знав, що немає на всій землі Такого, як
Я!

¹⁵ Бо тепер, коли б Я простягнув Свою руку, то побив би тебе та
народ твій мором, і ти був би вигублений із землі.

¹⁶ Але Я для
того залишив тебе, щоб показати тобі Мою силу, і щоб оповідали про Ймення Моє по
всій землі.

¹⁷ Ти ще опираєшся проти народу Мого, щоб їх не
відпустити.

¹⁸ Ось Я взавтра, цього саме часу, зішлю дощем
тяженний град, що такого, як він, не бувало в Єгипті від дня його заложення аж
до сьогодні.

¹⁹ А тепер пошли, позаганяй худобу свою та все, що
твоє в полі. Кожна людина й худоба, що буде застукана в полі, і не буде забрана
додому, то зійде на них град, і вони повмирають!

²⁰ Хто з
фараонових рабів боявся Господнього слова, той зігнав своїх рабів та свою худобу
до домів.

²¹ А хто не звернув свого серця до слова Господнього,
той позалишав рабів своїх та худобу свою на полі.

²² І сказав
Господь до Мойсея: Простягни свою руку до неба, і нехай буде град у всьому
єгипетському краї на людину, і на худобу, і на всю польову траву в єгипетській
землі!

²³ І простяг Мойсей палицю свою до неба, і Господь дав
громи та град. І зійшов на землю огонь, і Господь дощив градом на єгипетську
землю.

²⁴ І був град, і огонь горів посеред тяженного граду, що не
бувало такого, як він, у всім єгипетськім краї, відколи він став був
народом.

²⁵ І повибивав той град у всім єгипетськім краї все, що
на полі, від людини аж до худоби! І всю польову рослинність побив той град, а
кожне польове дерево поламав!

²⁶ Тільки в землі Ґошен, де жили
Ізраїлеві сини, не було граду.

²⁷ І послав фараон, і покликав
Мойсея та Аарона, та й сказав до них: Згрішив я тим разом! Господь справедливий,
а я та народ мій несправедливі!

²⁸ Благайте Господа, і досить бути
Божим громам та градові! А я відпущу вас, і ви більше не
залишитеся…

²⁹ І сказав до нього Мойсей: Як вийду я з міста, то
простягну руки свої до Господа, громи перестануть, а граду вже не буде, щоб ти
знав, що Господня ця земля!

³⁰ А ти й раби твої, знаю я, що ви ще
не боїтеся перед лицем Господа Бога!

³¹ А льон та ячмінь був
побитий, бо ячмінь дозрівав, а льон цвів.

³² А пшениця та жито не
були вибиті, бо пізні вони.

³³ І вийшов Мойсей від фараона з
міста, і простяг руки свої до Господа, і перестали громи та град, а дощ не лив
на землю.

³⁴ І побачив фараон, що перестав дощ, і град та громи,
та й далі грішив. І чинив він запеклим своє серце, він та раби
його.

³⁵ І стало запеклим фараонове серце, і він не відпустив
Ізраїлевих синів, як говорив був Господь через Мойсея.

Вихід 10

¹ І сказав Господь до Мойсея: Увійди до фараона, бо
Я зробив запеклим серце його та серце рабів його, щоб показати ці ознаки Мої
серед нього,

² і щоб ти розповідав в уші сина свого та онука
свого, що зробив Я в Єгипті, та про ознаки Мої, що вчинив я серед них. І ви
будете знати, що Я Господь!

³ І ввійшли Мойсей та Аарон до
фараона, та й сказали йому: Так сказав Господь, Бог євреїв: Аж доки ти будеш
відмовлятися впокоритися передо Мною? Відпусти Мій народ, і нехай вони служать
Мені!

⁴ Бо коли ти відмовишся відпустити народ Мій, то ось Я
взавтра спроваджу сарану на твій край.

⁵ І покриє вона поверхню
землі, і не можна буде бачити землі. І поїсть вона решту вцілілого, позосталого
вам від граду, і поїсть вона кожне дерево, що росте вам з землі.

⁶
І переповняться нею доми ваші, і доми всіх рабів ваших, і доми всього Єгипту,
чого не бачили батьки ваші та батьки батьків твоїх від дня існування їх на землі
аж до сьогодні! І він відвернувся, і вийшов від фараона.

⁷ І
сказали раби фараона до нього: Аж доки цей буде нам пасткою? Відпусти цих людей,
і нехай вони служать Господеві, Богові своєму. Чи ти ще не знаєш, що знищений
Єгипет?

⁸ І повернено Мойсея та Аарона до фараона, а він їм
сказав: Ідіть, служіть Господеві, Богові вашому. Хто та хто
піде?

⁹ І відповів Мойсей: Ми підемо з молоддю нашою та з старими
нашими, з синами нашими та з дочками нашими, з дрібною нашою худобою та з
великою нашою худобою підемо, бо в нас свято Господнє.

¹⁰ А він
відказав: Нехай буде так Господь із вами, як я відпущу вас і дітей ваших!… Та
глядіть, бо щось лихе перед вами.

¹¹ Тож нехай ідуть самі
чоловіки, та й служіть Господеві, бо того ви бажаєте. І вигнано їх від лиця
фараонового.

¹² І сказав Господь до Мойсея: Простягни свою руку на
єгипетську землю сараною, і нехай вона найде на єгипетський край, і нехай поїсть
усю земну траву, усе, що град позалишав.

¹³ І простяг Мойсей свою
палицю на єгипетську землю, і Господь навів східній вітер на землю, цілий день
той і цілу ніч. Настав ранок, і східній вітер наніс сарани!

¹⁴ І
найшла сарана на всю єгипетську землю, і залягла в усім єгипетськім краї, дуже
багато! Перед нею не було такої сарани, як вона, і по ній не буде
такої!

¹⁵ І покрила вона поверхню всієї землі, і потемніла земля!
І поїла вона всю земну траву та ввесь плід дерева, що град позоставив. І не
зосталось ніякої зелені ані на дереві, ані на польовій рослинності в усім
єгипетськім краї!

¹⁶ І поспішив фараон покликати Мойсея та Аарона,
та й сказав: Згрішив я Господеві, Богові вашому, та вам!

¹⁷ А
тепер пробач же мій гріх тільки цього разу, і помоліться до Господа, вашого
Бога, і нехай тільки відверне від мене цю смерть!

¹⁸ І він вийшов
від фараона й молився до Господа.

¹⁹ І повернув Господь західній
дуже сильний вітер назад, і він поніс сарану, та й укинув її до Червоного моря.
Не позосталась жодна сарана в усім єгипетськім краї.

²⁰ Та Господь
учинив запеклим фараонове серце, і він знов не відпустив Ізраїлевих
синів.

²¹ І сказав Господь до Мойсея: Простягни свою руку до Неба,
і станеться темрява на єгипетській землі, і нехай буде темрява, щоб відчули
її.

²² І простяг Мойсей свою руку до неба, і сталася густа темрява
по всій єгипетській землі три дні.

²³ Не бачили один одного, і
ніхто не вставав з свого місця три дні! А Ізраїлевим синам було світло в їхніх
садибах.

²⁴ І покликав фараон Мойсея, та й сказав: Ідіть, служіть
Господеві! Тільки дрібна ваша худоба та ваша худоба велика нехай позостанеться.
Також дітвора ваша нехай іде з вами!

²⁵ Та Мойсей відказав: Дай в
наші руки також жертви та цілопалення, і ми спорядимо жертву Господеві, Богові
нашому.

²⁶ І також худоба наша піде з нами, не зостанеться ані
копита, бо з нього ми візьмемо на служення Господеві, Богові нашому. Бо ми не
знаємо, поки прибудемо туди, чим будемо служити Господеві.

²⁷ І
вчинив запеклим Господь фараонове серце, і він не хотів відпустити
їх.

²⁸ І сказав йому фараон: Іди від мене! Стережися, щоб ти не
бачив більше лиця мого, бо того дня, коли побачиш лице моє, ти
помреш!

²⁹ А Мойсей відказав: Так сказав ти… Я більш уже не
побачу лиця твого!

Вихід 11

¹ І сказав Господь до Мойсея: Ще одну поразу наведу
Я на фараона й на Єгипет. Потому він відпустить вас ізвідси. А коли він буде
відпускати вас, то зовсім вас вижене звідси!

² Скажи ж у вуха
народу, і нехай позичить кожен від свого ближнього, а кожна від своєї ближньої
посуд срібний та посуд золотий,

³ І дав Господь милість тому
народові в очах Єгипту. Також і цей муж, Мойсей, був дуже великий в єгипетськім
краї в очах фараонових рабів та в очах того народу.

⁴ І промовив
Мойсей: Так сказав Господь! Коло півночі Я вийду посеред Єгипту.

⁵
І помре кожен перворідний єгипетської землі від перворідного фараона, що сидить
на своїм престолі, до перворідного невільниці, що за жорнами, і все перворідне з
худоби.

⁶ І здійметься великий зойк по всій єгипетській землі, що
такого, як він, не бувало, і такого, як він, більш не буде.

⁷ А в
усіх синів Ізраїлевих від людини й аж до худоби навіть пес не висуне язика
свого, щоб ви знали, що відділює Господь між Єгиптом і між
Ізраїлем.

⁸ І зійдуть усі оці раби твої до мене, і поклоняться
мені, кажучи: Вийди ти та ввесь народ, що слухає тебе. По цьому я вийду. І він
вийшов від фараона, розпалений гнівом.

⁹ І сказав Господь до
Мойсея: Не послухав вас фараон, щоб могли помножитись чуда Мої в єгипетськім
краї.

¹⁰ А Мойсей та Аарон учинили всі оці чуда перед лицем
фараоновим. Та зробив запеклим Господь фараонове серце, і він не відпустив
Ізраїлевих синів із своєї землі.

Вихід 12

¹ І сказав Господь до Мойсея й до Аарона в
єгипетськім краї, говорячи:

² Оцей місяць для вас початок місяців.
Він вам перший між місяцями року.

³ Скажіть усій ізраїльській
громаді, говорячи: У десятий день цього місяця нехай візьмуть собі кожен ягня за
домом батьків, ягня на дім.

⁴ А коли буде той дім замалий, щоб
з’їсти ягня, то нехай візьме він і найближчий до його дому сусід його за числом
душ. Кожен згідно з їдою своєю полічиться на те ягня.

⁵ Ягня у вас
нехай буде без вади, самець, однорічне. Візьміть його з овечок та з
кіз.

⁶ І нехай буде воно для вас пильноване аж до чотирнадцятого
дня цього місяця. І заколе його цілий збір Ізраїлевої громади на
смерканні.

⁷ І нехай візьмуть тієї крови, і нехай покроплять на
обидва бокові одвірки, і на одвірок верхній у тих домах, що будуть їсти його в
них.

⁸ І нехай їдять тієї ночі те м’ясо, спечене на огні, та
опрісноки. Нехай їдять його на гірких травах.

⁹ Не їжте з нього
сирового та вареного, звареного в воді, бо до їди тільки спечене на огні, голова
його з голінками його та з нутром його.

¹⁰ І не лишайте з нього
нічого до ранку, а полишене з нього до ранку спаліть на огні.

¹¹ А
їсти його будете так: стегна ваші підперезані, взуття ваше на ногах ваших, а
палиця ваша в руці вашій, і будете ви їсти його в поспіху. Пасха це для
Господа!

¹² І перейду Я тієї ночі в єгипетськім краї, і повбиваю в
єгипетській землі кожного перворідного від людини аж до скотини. А над усіма
єгипетськими богами вчиню Я суд. Я Господь!

¹³ І буде та кров вам
знаком на тих домах, що там ви, і побачу ту кров, і обмину вас. І не буде між
вами згубної порази, коли Я вбиватиму в єгипетськім краї.

¹⁴ І
стане той день для вас пам’яткою, і будете святкувати його, як свято для Господа
на всі роди ваші! Як постанову вічну будете святкувати його!

¹⁵
Сім днів будете їсти опрісноки. Але першого дня зробите, щоб не було квашеного в
ваших домах, бо кожен, хто їстиме квашене, від дня першого аж до дня сьомого, то
буде витята душа та з Ізраїля.

¹⁶ А першого дня будуть у вас
священні збори, і сьомого дня священні збори. Жодна праця не буде робитися в
них, тільки що їсти кожній душі, те єдине робитимете ви.

¹⁷ І ви
будете додержувати опрісноків, бо саме того дня Я вивів війська ваші з
єгипетського краю. І будете додержувати того дня в ваших родах, як постанови
вічної.

¹⁸ Першого місяця, чотирнадцятого дня місяця будете їсти
опрісноки аж до вечора дня двадцять першого того ж місяця.

¹⁹ Сім
день квашене не буде знаходитися в ваших домах, бо кожен, хто їстиме квашене, то
буде витята душа та з Ізраїльської громади, чи то серед приходьків, чи то тих,
хто народився у краї.

²⁰ Жодного квашеного не будете їсти в усіх
ваших оселях, будете їсти опрісноки!

²¹ І покликав Мойсей усіх
старших Ізраїлевих, та й промовив до них: Спровадьте й візьміть собі дрібну
худобину за родинами вашими, і заколіть пасху.

²² І візьміть
в’язку ісопу й умочіть у кров, що в посудині, і доторкніться горішнього одвірка
й двох одвірків бічних кров’ю, що в посудині. А ви, ніхто не вийдете з дверей
дому свого аж до ранку!

²³ І перейде Господь ударити Єгипет, і
побачить ту кров на одвірку горішнім і на двох одвірках бічних, і обмине Господь
ті двері, і не дасть згубникові ввійти до ваших домів, щоб
ударити.

²⁴ А ви будете дотримувати цю річ, як постанови для себе
й для синів своїх аж навіки.

²⁵ І станеться, коли ви ввійдете до
того Краю, що дасть вам Господь, як Він обіцяв був, то ви будете додержувати
цієї служби.

²⁶ І станеться коли запитають вас ваші сини: Що то за
служба ваша?

²⁷ то відкажете: Це жертва Пасха для Господа, що
обминув був доми Ізраїлевих синів в Єгипті, коли побивав Єгипет, а доми наші
зберіг. І схилився народ, і вклонивсь до землі.

²⁸ І пішли й
учинили сини Ізраїля, як наказав був Господь Мойсеєві та Ааронові, так учинили
вони.

²⁹ І сталося в половині ночі, і вдарив Господь в єгипетськім
краї кожного перворідного, від перворідного фараона, що сидить на своїм
престолі, аж до перворідного полоненого, що у в’язничному домі, і кожного
перворідного худоби.

³⁰ І встав фараон уночі, він та всі раби
його, та ввесь Єгипет. І знявся великий зойк в Єгипті, бо не було дому, щоб не
було там померлого!…

³¹ І покликав фараон Мойсея та Аарона
вночі, та й сказав: Устаньте, вийдіть з-посеред народу мого, і ви, і сини
Ізраїлеві. І йдіть, служіть Господеві, як ви казали!

³² І дрібну
вашу худобу, і худобу вашу велику візьміть, як ви казали, та й ідіть. І
поблагословіть і мене!

³³ І квапили єгиптяни народ той, щоб спішно
відпустити їх із краю, бо казали: Усі ми помремо!

³⁴ І поніс той
народ тісто своє, поки воно вкисло, діжки свої, зав’язані в їхні одежі, на
плечах своїх.

³⁵ І Ізраїлеві сини вчинили за словом Мойсеєвим, і
позичили від єгиптян посуд срібний і посуд золотий та шати.

³⁶ А
Господь дав милість тому народові в очах Єгипту, і вони позичили і забрали
здобич від Єгипту.

³⁷ І вирушили Ізраїлеві сини з Рамесесу до
Суккоту, близько шости сот тисяч чоловіка піхоти, крім дітей,

³⁸ а
також багато різного люду піднялися з ними, і дрібна худоба й велика худоба,
маєток дуже великий.

³⁹ І пекли вони те тісто, що винесли з
Єгипту, на прісні коржі, бо не вкисло воно, бо вони були вигнані з Єгипту, і не
могли баритися, а поживи на дорогу не приготовили собі.

⁴⁰ А
перебування Ізраїлевих синів, що сиділи в Єгипті, чотириста років і тридцять
років.

⁴¹ І сталося в кінці чотирьохсот років і тридцяти років, і
сталося саме того дня, вийшли всі Господні війська з єгипетського
краю.

⁴² Це ніч сторожі для Господа, бо Він вивів їх з
єгипетського краю. Ця сама ніч сторожа для Господа всім синам Ізраїля на їхні
покоління.

⁴³ І сказав Господь до Мойсея й до Аарона: Це постанова
про Пасху: жоден чужинець не буде їсти її.

⁴⁴ А кожен раб людський
куплений за срібло, коли обріжеш його, тоді він буде їсти її.

⁴⁵
Приходько та наймит не буде їсти її.

⁴⁶ В самому домі буде вона
їстися, не винесеш із дому назовні того м’яса, а костей його не
зламаєте.

⁴⁷ Уся громада Ізраїлева буде справляти
її.

⁴⁸ А коли буде мешкати з тобою приходько, і схоче справляти
Пасху Господеві, то нехай буде обрізаний в нього кожен чоловічої статі, а тоді
він приступить справляти її, і він буде, як народжений в Краї. А кожен
необрізаний не буде їсти її.

⁴⁹ Один закон буде для тубільця й для
приходька, що мешкає серед вас.

⁵⁰ І вчинили всі Ізраїлеві сини,
як наказав був Господь Мойсеєві та Ааронові, так учинили вони.

⁵¹
І сталося того саме дня, вивів Господь Ізраїлевих синів з єгипетського краю за
їхніми відділами.

Вихід 13

¹ І Господь промовляв до Мойсея,
говорячи:

² Посвяти Мені кожного перворідного, що розкриває всяку
утробу серед Ізраїлевих синів, серед людини й серед худоби, для Мене
воно!

³ І сказав Мойсей до народу: Пам’ятайте той день, коли ви
вийшли з Єгипту, із дому рабства! Бо силою руки Господь вивів вас ізвідти; і не
будете їсти квашеного.

⁴ Ви виходите сьогодні, у місяці
авіві.

⁵ І станеться, коли Господь уведе тебе до краю
ханаанеянина, і хіттеянина, й амореянина, і хіввеянина, й євусеянина, що про
нього присягнув був батькам твоїм, щоб дати тобі Край, який тече молоком та
медом, то ти будеш служити ту службу того місяця.

⁶ Сім день будеш
їсти опрісноки, а дня сьомого свято для Господа!

⁷ Опрісноки
будуть їстися сім тих день, і не побачиться в тебе квашене, і не побачиться в
тебе квашене в усім Краї твоїм!

⁸ І оповіси синові своєму того
дня, говорячи: Це для того, що вчинив мені Господь, коли я виходив із
Єгипту.

⁹ І буде тобі це за знака на руці твоїй, і за пам’ятку між
очима твоїми, щоб Господній Закон був в устах твоїх, бо сильною рукою Господь
вивів тебе із Єгипту.

¹⁰ І будеш додержуватися цієї постанови в
означенім часі її з року в рік.

¹¹ І станеться, коли введе тебе
Господь до землі ханаанеянина, як присяг був тобі та батькам твоїм, і дасть її
тобі,

¹² то відділиш усе, що розкриває утробу, для Господа, і все
перворідне худоби, що буде в тебе, самці для Господа!

¹³ А кожного
віслюка, що розкриває утробу, викупиш овечкою; а коли не викупиш, то зламай йому
шию. І кожного перворідного людського серед синів твоїх
викупиш.

¹⁴ І станеться, коли взавтра запитає тебе син твій,
говорячи: Що то? то відповіси йому: Силою Своєї руки вивів нас Господь із
Єгипту, із дому рабства.

¹⁵ І сталося, коли фараон учинив запеклим
своє серце, щоб не відпустити нас, то Господь повбивав усіх перворідних в
єгипетськім краї, від перворідного людського й аж до перворідного худоби. Тому
то я приношу в жертву Господеві все чоловічої статі, що розкриває утробу, а
кожного перворідного синів своїх викупляю.

¹⁶ І станеться це за
знака на руці твоїй, і за пов’язку поміж очима твоїми, бо силою Своєї руки вивів
нас Господь із Єгипту.

¹⁷ І сталося, коли фараон відпустив був той
народ, то Бог не повів їх дорогою землі филистимської, хоч була близька вона. Бо
Бог сказав: Щоб не пожалкував той народ, коли він побачить війну, і не вернувся
до Єгипту.

¹⁸ І повів Бог той народ окружною дорогою пустині аж до
Червоного моря. І вийшли Ізраїлеві сини з єгипетського краю
узброєні.

¹⁹ А Мойсей забрав із собою кості Йосипа, бо присягою
той закляв був Ізраїлевих синів, кажучи: Напевно згадає Бог вас, і ви винесете з
собою кості мої звідси.

²⁰ І вони рушили з Суккоту, і
розтаборилися в Етам, на границі пустині.

²¹ А Господь ішов перед
ними вдень у стовпі хмари, щоб провадити їх дорогою, а вночі в стовпі огню, щоб
світити їм, щоб ішли вдень та вночі.

²² Не відступав удень стовп
хмари тієї, а вночі стовп огню з-перед обличчя народу!

Вихід 14

¹ І говорив Господь до Мойсея,
кажучи:

² Скажи Ізраїлевим синам, і нехай вони повернуть, і нехай
отаборяться перед Пі-Гахіротом, між Міґдолом і між морем, перед Баал-Цефоном.
Навпроти нього отаборитесь над морем.

³ І скаже фараон про
Ізраїлевих синів: заблудились вони в землі цій, замкнено пустиню для
них.

⁴ І вчиню запеклим фараонове серце, і він буде гнатися за
вами, а Я прославлюся через фараона та через військо його. І пізнають єгиптяни,
що Я Господь! І вони вчинили так.

⁵ І повідомлено царя
єгипетського, що втік той народ. І змінилося серце фараона та рабів його до того
народу, і сказали вони: Що це ми зробили, що відпустили Ізраїля від роботи
нам?

⁶ І запріг він свою колесницю, і забрав народ свій з
собою.

⁷ І взяв він шість сотень добірних колесниць, і всі
колесниці Єгипту, і трійкових над усіма ними.

⁸ І Господь учинив
запеклим серце фараона, єгипетського царя, і він погнався за Ізраїлевими синами.
Але Ізраїлеві сини виходили сильною рукою!

⁹ І гналися єгиптяни за
ними, уся кіннота, колесниці фараонові, і комонники його та військо його, і
догнали їх, як вони отаборилися були над морем, під Пі-Гахіротом, перед
Баал-Цефоном.

¹⁰ А фараон наближався. І звели Ізраїлеві сини свої
очі, аж ось єгиптяни женуться за ними! І дуже злякались вони… І кликали
Ізраїлеві сини до Господа,

¹¹ а Мойсеєві дорікали: Чи через те, що
не було гробів в Єгипті, ти забрав нас умирати в пустині? Що це вчинив ти нам,
щоб вивести нас із Єгипту?

¹² Чи це не те саме ми говорили до тебе
в Єгипті, кажучи: Позостав нас, і нехай ми робимо Єгиптові! Бо ліпше нам рабство
Єгиптові, аніж помирати нам у пустині!

¹³ І сказав Мойсей до
народу: Не бійтеся! Стійте, і побачите спасіння Господа, що вчинить вам
сьогодні. Бо єгиптян, яких бачите сьогодні, більше не побачите їх уже
повіки!

¹⁴ Господь буде воювати за вас, а ви
мовчіть!

¹⁵ І промовив Господь до Мойсея: Що ти до Мене кличеш?
Говори до синів Ізраїлевих, нехай рушають!

¹⁶ А ти підійми свою
палицю, і простягни руку свою на море, і розітни його, і нехай увійдуть
Ізраїлеві сини в середину моря, на суходіл.

¹⁷ А Я, ось Я вчиню
запеклим серце єгиптянам, і вони ввійдуть за ними. І буду Я прославлений через
фараона, і через усе його військо, і через колесниці, його, і через комонників
його.

¹⁸ І пізнають єгиптяни, що Я Господь, коли буду Я
прославлений через фараона, і через колесниці його, і через комонників
його!

¹⁹ І рушив Ангол Божий, що йшов перед Ізраїльським табором,
і пішов за ними; і рушив стовп хмари перед ними, і став за
ними,

²⁰ і ввійшов він у середину між табір Єгипту й між табір
Ізраїлів. І була та хмара і темрява для Єгипту, а ніч розсвітлив він для
Ізраїля. І не зближався один до одного цілу ніч.

²¹ І простяг
Мойсей руку свою на море, і Господь гнав море сильним східнім вітром цілу ніч, і
зробив море суходолом, і розступилася вода.

²² І ввійшли Ізраїлеві
сини в середину моря, як на суходіл, а море було для них муром із правиці їхньої
та з лівиці їхньої.

²³ А єгиптяни гналися, і ввійшли за ними всі
фараонові коні й колесниці його, та його комонники до середини
моря.

²⁴ І сталося за ранньої сторожі, і поглянув Господь на
єгипетський табір у стовпі огня й хмари, та й привів у замішання єгипетський
табір.

²⁵ І поскидав колеса з колесниць його, і вчинив, що йому
було тяжко ходити. І єгиптяни сказали: Утікаймо від ізраїльтян, бо Господь воює
за них з Єгиптом!

²⁶ І промовив Господь до Мойсея: Простягни свою
руку на море, і нехай вернеться вода на єгиптян, на їхні колесниці й на
комонників їхніх.

²⁷ І простяг Мойсей руку свою на море, і море
вернулося, коли настав ранок, до сили своєї, а єгиптяни втікали навпроти нього.
І кинув Господь єгиптян у середину моря!

²⁸ І вернулась вода, і
позакривала колесниці та комонників усьому фараоновому військові, що ввійшло за
ними в море. Ані жоден із них не зостався!

²⁹ А Ізраїлеві сини
йшли суходолом у середині моря, а море було для них муром із правиці їхньої та з
лівиці їхньої.

³⁰ І визволив Господь того дня Ізраїля з
єгипетської руки. І бачив Ізраїль мертвих єгиптян на березі
моря.

³¹ І побачив Ізраїль сильну руку, яку виявив Господь у
Єгипті, і став боятися той народ Господа! І ввірував він у Господа, та в Мойсея,
раба Його.

Вихід 15

¹ Тоді заспівав Мойсей та Ізраїлеві сини оцю пісню
Господеві, та й проказали, говорячи: Я буду співать Господеві, бо дійсно
звеличився Він, коня й верхівця його кинув до моря!

² Моя сила та
пісня Господь, і Він став на спасіння мені! Це мій Бог, і прославлю Його, Він
Бог батька мого, і звеличу Його!

³ Господь Муж війни, Єгова Йому
Ймення!

⁴ Колесниці фараонові й військо його вкинув у море, а
вибір його трійкових у Червоному морі затоплений.

⁵ Безодні їх
позакривали, зійшли до глибин, як той камінь!

⁶ Права рука Твоя,
Господи, вславлена силою, правиця Твоя трощить ворога, Господи!

⁷
А Своєю безмірною величчю Ти розбиваєш Своїх заколотників, посилаєш палючий Свій
гнів, він їх поїдає, немов ту солому!

⁸ А подувом ніздер Твоїх
вода скупчилась, вир спинився, немов та стіна, потоки загусли були в серці
моря!

⁹ Нахвалявся був ворог: Поженусь дожену! Попаюю здобичу,
душа моя сповниться ними! Меча свого вихоплю я, і понищить рука моя
їх!

¹⁰ Та дмухнув Ти був духом Своїм і закрило їх море: вони
потопились в бурхливій воді, немов оливо!

¹¹ Хто подібний Тобі
серед богів, о Господи? Хто подібний Тобі, Препрославлений святістю? Ти в славі
грізний, Чудотворче!

¹² Простягнув Ти правицю Свою і земля їх
поглинула!

¹³ Милосердям Своїм вів народ, якого Ти визволив, Своєю
Ти силою ввів у мешкання Своєї святині!

¹⁴ Почули народи і
тремтіли, обгорнула тривога мешканців землі филистимської!

¹⁵
Старшини едомські тоді побентежились, моавських вельмож обгорнуло тремтіння,
розпливлися усі ханаанці!

¹⁶ Напали на них страх та жах, через
велич рамена Твойого замовкли, як камінь, аж поки перейде народ Твій, о Господи,
аж поки перейде народ, що його Ти набув!

¹⁷ Ти їх уведеш, і їх
посадиш на гору спадку Твого, на місці, яке вчинив, Господи, житлом Своїм, до
Святині Господньої, що поставили руки Твої,

¹⁸ і Господь зацарює
навіки віків!

¹⁹ Бо коли ввійшов був до моря кінь фараона з
колесницею його та з його комонниками, то Господь повернув на них води морські,
а Ізраїлеві сини пішли суходолом у середині моря.

²⁰ І взяла бубна
пророчиця Маріям, сестра Ааронова, а за нею повиходили всі жінки з бубнами та з
танцями.

²¹ І відповіла їм Маріям: Співайте для Господа, бо дійсно
звеличився Він, коня й верхівця його кинув до моря!

²² І повів
Мойсей Ізраїля від Червоного моря, і вийшли вони до пустині Шур. І йшли вони три
дні в пустині, і не знаходили води.

²³ І прийшли вони до Мари, і
не могли пити води з Мари, бо гірка вона. Тому названо ймення їй:
Мара.

²⁴ І став народ ремствувати на Мойсея, говорячи: Що ми
будемо пити?

²⁵ І він кликав до Господа! І показав йому Господь
дерево, і він кинув його до води, і стала вода та солодка! Там Він дав йому
постанову та право, і там його випробував.

²⁶ І сказав Він: Коли
дійсно будеш ти слухати голосу Господа, Бога твого, і будеш робити слушне в очах
Його, і будеш слухатися заповідей Його, і будеш виконувати всі постанови Його,
то всю хворобу, що Я поклав був на Єгипет, не покладу на тебе, бо Я Господь,
Лікар твій!

²⁷ І прийшли вони до Єліму, а там дванадцять водних
джерел та сімдесят пальм. І вони отаборилися там над водою.

Вихід 16

¹ І рушили вони з Єліму, і вся громада Ізраїлевих
синів прибула до пустині Сін, що між Єлімом та між Сінаєм, п’ятнадцятого дня
другого місяця по виході їх з єгипетського краю.

² І стала
ремствувати вся громада Ізраїлевих синів на Мойсея та на Аарона в
пустині.

³ І говорили їм Ізраїлеві сини: Коли б ми були повмирали
від Господньої руки в єгипетськім краї, як ми сиділи над горшком м’яса, як ми
їли хліба досить! Бо ви вивели нас до цієї пустині, щоб поморити голодом увесь
цей збір…

⁴ І промовив Господь до Мойсея: Ось Я спускатиму вам
дощем хліб із неба, а народ виходитиме й щоденно збиратиме, скільки треба на
день, щоб випробувати його, чи буде він ходити в Моєму Законі, чи
ні.

⁵ А настане шостий день, то приготують, що принесуть, і буде
подвійне супроти того, що збирають день-у-день.

⁶ І сказали Мойсей
та Аарон до всіх Ізраїлевих синів: Настане вечір і ви довідаєтеся, що Господь
вивів вас із єгипетського краю.

⁷ А настане ранок, то побачите
славу Господню, бо Він почув ваші ремствування на Господа. А ми що, що ви
ремствуєте на нас?

⁸ І сказав Мойсей: Довідаєтесь, як увечорі
Господь дасть вам м’яса на їжу, а рано хліба на насичення, бо почув Господь
ремствування ваші, що ви ремствуєте на Нього. А ми що? Не на нас ремствування
ваше, а на Господа!

⁹ І сказав Мойсей до Аарона: Скажи всій
громаді Ізраїлевих синів: Наблизьтеся перед лице Господа, бо Він почув ваші
ремствування!

¹⁰ І сталося, коли говорив Аарон до всієї громади
Ізраїлевих синів, то обернулися вони до пустині, аж ось слава Господня
показалася в хмарі!

¹¹ І промовив Господь до Мойсея,
говорячи:

¹² Я почув ремствування Ізраїлевих синів. Промовляй до
них, кажучи: Під вечір будете їсти м’ясо, а рано насититесь хлібом, і познаєте,
що Я Господь, Бог ваш!

¹³ І сталося ввечорі, і знялися перепелиці,
і покрили табір. А рано була верства роси навколо табору.

¹⁴ І
піднялася верства тієї роси, аж ось на поверхні пустині щось дрібне, вузькувате,
дрібне, немов паморозь на землі.

¹⁵ І побачили Ізраїлеві сини, та
й казали один до одного: Ман гу?, бо не знали, що то. А Мойсей відказав їм: Це
той хліб, що дав вам Господь на їжу.

¹⁶ Це те, що про нього
Господь наказав: Збирайте з нього кожен у міру їди своєї, гомер на голову, за
числом ваших душ: візьміть кожен для того, хто в наметі його.

¹⁷ І
зробили так Ізраїлеві сини, і назбирали хто більше, а хто
менше.

¹⁸ І зміряли вони гомером, і не мав зайвого той, хто зібрав
більше, а хто зібрав менше, не мав нестачі, зібрали кожен у міру своєї
їди!

¹⁹ І сказав до них Мойсей: Нехай ніхто не лишає з нього до
ранку!

²⁰ Та не послухали вони Мойсея, і дехто позоставляли з
нього до ранку, а воно зачервивіло, і стало смердюче. І розгнівався на них
Мойсей!

²¹ І збирали його щоранку, кожен у міру своєї їди. А
розгрівалося сонце і воно розтавало.

²² І сталося шостого дня,
поназбирували вони хліба подвійно, два гомери на одного. І посходилися всі
начальники громади, і розповіли Мойсеєві.

²³ А він сказав до них:
Це те, що говорив Господь: Повний спокій, субота свята для Господа взавтра. Що
будете пекти печіть, а що будете варити варіть, а все позостале покладіть собі
на сховок до ранку.

²⁴ І поклали його аж до ранку, як Мойсей
наказав, і не засмерділось воно, і черви не було в нім.

²⁵ І
сказав Мойсей: °жте його сьогодні, бо сьогодні субота для Господа. Сьогодні не
знайдете його на полі.

²⁶ Шість день будете збирати його, а дня
сьомого субота: не буде в ній того.

²⁷ І сталося сьомого дня,
повиходили були з народу збирати, та не знайшли.

²⁸ І сказав
Господь до Мойсея: Аж доки ви будете відмовлятися виконувати заповіді Мої та
закони Мої?

²⁹ Побачте, Господь дав вам суботу, тому Він дає вам
шостого дня хліба двох днів. Сидіть кожен у себе, нехай сьомого дня не виходить
ніхто з свого місця!

³⁰ І сьомого дня народ
відпочивав.

³¹ І назвав Ізраїлів дім ім’я тому: манна. Вона була,
як коріяндрове насіння, біла, а смак її, як тісто в меду.

³² І
сказав Мойсей: Оце те, що наказав Господь: Наповни нею гомер на сховок для ваших
поколінь, щоб бачили той хліб, яким Я годував вас на пустині, коли Я виводив вас
із єгипетського краю.

³³ І сказав Мойсей до Аарона: Візьми одну
посудину, і поклади туди повний гомер манни, і постав її перед Господнім лицем
на сховок для ваших поколінь.

³⁴ І як наказав Бог Мойсею, так
поставив її Аарон перед ковчегом свідоцтва на сховок.

³⁵ А
Ізраїлеві сини їли ту манну сорок літ, аж до прибуття їх до краю заселеного, їли
манну аж до приходу їх до границі ханаанського Краю.

³⁶ А гомер
він десята частина ефи.

Вихід 17

¹ І рушила вся громада Ізраїлевих синів із пустині
Сін на походи свої з наказу Господнього, і отаборилася в Рефідімі. І не було
води пити народові.

² І сварився народ із Мойсеєм, і казали вони:
Дайте нам води, і ми будемо пити! А Мойсей їм сказав: Чого ви сваритеся зо мною?
Нащо випробовуєте Господа?

³ І народ був там спраглий води. І
ремствував народ на Мойсея й говорив: Нащо це ти випровадив нас із Єгипту? Щоб
повбивати спраглого мене та синів моїх, та отари мої?

⁴ І кликав
Мойсей до Господа, кажучи: Що я вчиню цьому народові? Ще трохи, і вони
вкаменують мене!

⁵ І сказав Господь до Мойсея: Перейдися перед
народом, і візьми з собою декого з старших Ізраїлевих, а палицю, що нею ти
вдарив був Річку, візьми в свою руку, та й іди!

⁶ Ось Я стану
перед лицем твоїм там, на скелі в Хориві, а ти вдариш у скелю, і вийде із неї
вода, і буде пити народ! І зробив Мойсей так на очах старших
Ізраїлевих.

⁷ І назвав він ім’я того місця: Масса та Мерива через
колотнечу Ізраїлевих синів і через випробування ними Господа, коли казали: Чи є
Господь серед нас, чи нема?

⁸ І прибув Амалик, і воював з Ізраїлем
у Рефідімі.

⁹ І сказав Мойсей до Ісуса: Вибери нам людей, і вийди
воюй з Амаликом. Узавтра я стану на верхів’ї гори, а Божа палиця буде в моїй
руці.

¹⁰ І зробив Ісус, як сказав йому Мойсей, щоб воювати з
Амаликом. А Мойсей, Аарон та Хур вийшли на верхів’я гори.

¹¹ І
сталося, коли Мойсей підіймав свої руки, то перемагав Ізраїль, а коли руки його
опускались, то перемагав Амалик.

¹² А руки Мойсеєві стали тяжкі. І
взяли вони каменя, і поклали під ним. І сів він на ньому, а Аарон та Хур
підтримували руки йому, один із цього боку, а один із того. І були його руки
сталі аж до заходу сонця.

¹³ І переміг Ісус Амалика й народ його
вістрям меча.

¹⁴ І сказав Господь до Мойсея: Напиши це на пам’ятку
в книзі, і поклади до вух Ісусових, що докраю зітру Я пам’ять Амаликову з-під
неба.

¹⁵ І збудував Мойсей жертівника, і назвав ім’я йому:
Єгова-Ніссі.

¹⁶ І проказав він: Бо рука на Господньому прапорі:
Господеві війна з Амаликом із роду в рід!

Вихід 18

¹ І почув °тро, жрець мідіянський, Мойсеїв тесть,
усе, що зробив був Бог для Мойсея та для Свого народу Ізраїлевого, що вивів
Господь Ізраїля з Єгипту.

² І взяв °тро, Мойсеїв тесть, жінку
Мойсеєву Ціппору, по відісланні її,

³ та обох синів її, що ймення
одному Ґершом, бо сказав був: Я став приходьком у чужому краї,

⁴ а
ймення другому Еліезер, бо Бог мого батька був мені поміччю, і визволив мене від
фараонового меча.

⁵ І прибув °тро, тесть Мойсеїв, і сини його та
жінка його до Мойсея в пустиню, де він отаборився там біля Божої
гори.

⁶ І сказав він до Мойсея: Я, тесть твій °тро, приходжу до
тебе, і жінка твоя, і обидва сини її з нею.

⁷ І вийшов Мойсей
навпроти свого тестя, та й уклонився до землі, і поцілував його. І питали вони
один одного про мир, і ввійшли до намету.

⁸ І оповів Мойсей своєму
тестеві про все, що зробив був Господь фараонові та Єгиптові через Ізраїля, про
всі ті труднощі, які він спіткав був по дорозі, та Господь визволив
їх.

⁹ І тішився °тро всім тим добром, що вчинив Господь для
Ізраїля, що визволив його з єгипетської руки.

¹⁰ І промовив °тро:
Благословенний Господь, що визволив вас з єгипетської руки та з руки фараонової,
що визволив народ з-під руки єгипетської.

¹¹ Тепер я знаю, що
Господь більший за всіх богів, бо зробив це за те, що єгиптяни вихвалялись над
ними.

¹² І взяв °тро, Мойсеїв тесть, цілопалення та жертви для
Бога. І прийшов Аарон та всі старші Ізраїлеві їсти хліб з Мойсеєвим тестем перед
Божим обличчям.

¹³ І сталося назавтра, і сів Мойсей судити народ,
а народ стояв навколо Мойсея від ранку аж до вечора.

¹⁴ І побачив
тесть Мойсеїв усе, що він робить народові, та й сказав: Що це за річ, що ти
робиш народові? Для чого ти сидиш сам один, а ввесь народ стоїть навколо від
ранку аж до вечора?

¹⁵ А Мойсей відказав своєму тестеві: Бо народ
приходить до мене питатися суду Бога.

¹⁶ Бо як мають вони справу,
то приходять до мене, і я суджу поміж тим і тим, та оголошую постанови Божі та
закони Його.

¹⁷ І сказав тесть Мойсеїв до нього: Недобра ця річ,
що ти чиниш.

¹⁸ Справді стомишся і ти, і народ той, що з тобою, бо
ця справа тяжча за тебе. Не потрапиш ти чинити її сам один!

¹⁹
Тепер послухай мого слова, пораджу тобі, і буде Бог із тобою! Стій за народ
перед Богом, і принось справи до Бога.

²⁰ І ти остережеш їх за
постанови та за закони, і об’явиш їм ту путь, якою вони підуть, і те діло, яке
вони зроблять.

²¹ А ти наздриш зо всього народу мужів здібних,
богобоязливих, мужів справедливих, що ненавидять зиск, і настановиш їх над ними
тисяцькими, сотниками, п’ятдесятниками та десятниками.

²² І будуть
вони судити народ кожного часу. І станеться, кожну велику справу вони принесуть
до тебе, а кожну малу справу розсудять самі. Полегши собі, і нехай вони несуть
тягар із тобою.

²³ Коли ти зробиш цю річ, а Бог тобі накаже, то ти
втримаєшся, а також увесь народ цей прийде на своє місце в
мирі.

²⁴ І послухався Мойсей голосу тестя свого, і зробив усе, що
той був сказав.

²⁵ І вибрав Мойсей здібних мужів зо всього
Ізраїля, і настановив їх начальниками над народом, тисяцькими, сотниками,
п’ятдесятниками та десятниками.

²⁶ І судили вони народ кожного
часу. Справу трудну приносили Мойсеєві, а кожну малу справу судили
самі.

²⁷ І відпустив Мойсей тестя свого, і він пішов собі до краю
свого.

Вихід 19

¹ Третього місяця по виході Ізраїлевих синів із
єгипетського краю, того дня прибули вони на Сінайську пустиню.

² І
рушили вони з Рефідіму, і ввійшли до Сінайської пустині, та й отаборилися в
пустині. І отаборився там Ізраїль навпроти гори.

³ А Мойсей
увійшов до Бога. І кликнув до нього Господь із гори, говорячи: Скажеш отак дому
Якова, і звістиш синам Ізраїля:

⁴ Ви бачили, що Я зробив був
Єгиптові, і носив вас на крилах орлиних, і привів вас до Себе.

⁵ А
тепер, коли справді послухаєте Мого голосу, і будете дотримувати заповіту Мого,
то станете Мені власністю більше всіх народів, бо вся земля то
Моя!

⁶ А ви станете Мені царством священиків та народом святим.
Оце ті речі, що про них будеш казати Ізраїлевим синам.

⁷ І прибув
Мойсей, і покликав старших народніх, та й виложив перед ними всі ті слова, що
Господь наказав був йому.

⁸ І відповів увесь народ разом, та й
сказав: Усе, що Господь говорив, зробимо! А Мойсей доніс слова народу до
Господа.

⁹ І промовив Господь до Мойсея: Ось Я до тебе прийду в
густій хмарі, щоб чув народ, коли Я говоритиму з тобою, і щоб повірив і тобі
навіки! І переповів Мойсей слова народу до Господа.

¹⁰ І промовив
Господь до Мойсея: Іди до людей, і освяти їх сьогодні та взавтра, і нехай вони
виперуть одіж свою.

¹¹ І нехай вони будуть готові на третій день,
бо третього дня зійде Господь на гору Сінай на очах усього
народу.

¹² І обведеш границею народ довкола, говорячи: Стережіться
сходити на гору й доторкуватися до краю її. Кожен, хто доторкнеться до гори,
буде конче забитий!

¹³ Нехай не доторкнеться до неї рука, бо буде
конче вкаменований, або буде справді застрілений, чи то худобина, чи то людина,
не буде жити вона. Як сурма засурмить протяжливо, вони вийдуть на
гору.

¹⁴ І зійшов Мойсей з гори до народу, і освятив народ, а вони
випрали одежу свою.

¹⁵ І він сказав до народу: Будьте готові на
третій день; не входьте до жінок.

¹⁶ І сталося третього дня, коли
ранок настав, і знялися громи та блискавки, і густа хмара над горою та сильний
голос сурми! І затремтів увесь народ, що був у таборі…

¹⁷ І
вивів Мойсей народ із табору назустріч Богові, і вони стали під
горою.

¹⁸ А гора Сінай уся вона димувала через те, що Господь
зійшов на неї в огні! І піднявся дим її, немов дим вапнярки, і сильно затремтіла
вся гора…

¹⁹ І розлігся голос сурми, і він сильно все могутнів:
Мойсей говорить, а Бог відповідає йому голосно…

²⁰ І зійшов
Господь на гору Сінай, на верхів’я гори. І покликав Господь Мойсея на верхів’я
гори. І вийшов Мойсей.

²¹ І промовив Господь до Мойсея: Зійди,
остережи народ, щоб не рвався до Господа, щоб побачити, бо багато з нього
загине.

²² А також священики, що будуть підходити до Господа,
нехай перше освятяться, щоб Господь їх не повбивав.

²³ І сказав
Мойсей до Господа: Не зможе народ вийти на гору Сінай, бо Ти засвідчив між нами,
говорячи: Обведи границею цю гору, і освяти її.

²⁴ І промовив до
нього Господь: Іди, зійди, а потім вийди ти й Аарон з тобою, а священики й народ
нехай не рвуться до Господа, щоб Я не повбивав їх.

²⁵ І зійшов
Мойсей до народу, і сказав їм це все.

Вихід 20

¹ І Бог промовляв всі слова оці,
кажучи:

² Я Господь, Бог твій, що вивів тебе з єгипетського краю з
дому рабства.

³ Хай не буде тобі інших богів передо
Мною!

⁴ Не роби собі різьби і всякої подоби з того, що на небі
вгорі, і що на землі долі, і що в воді під землею.

⁵ Не вклоняйся
їм і не служи їм, бо Я Господь, Бог твій, Бог заздрісний, що карає за провину
батьків на синах, на третіх і на четвертих поколіннях тих, хто ненавидить
Мене,

⁶ і що чинить милість тисячам поколінь тих, хто любить Мене,
і хто держиться Моїх заповідей.

⁷ Не призивай Імення Господа, Бога
твого, надаремно, бо не помилує Господь того, хто призиватиме Його Ймення
надаремно.

⁸ Пам’ятай день суботній, щоб святити
його!

⁹ Шість день працюй і роби всю працю свою,

¹⁰
а день сьомий субота для Господа, Бога твого: не роби жодної праці ти й син
твій, та дочка твоя, раб твій та невільниця твоя, і худоба твоя, і приходько
твій, що в брамах твоїх.

¹¹ Бо шість день творив Господь небо та
землю, море та все, що в них, а дня сьомого спочив тому поблагословив Господь
день суботній і освятив його.

¹² Шануй свого батька та матір свою,
щоб довгі були твої дні на землі, яку Господь, Бог твій, дає
тобі!

¹³ Не вбивай!

¹⁴ Не чини
перелюбу!

¹⁵ Не кради!

¹⁶ Не свідкуй неправдиво на
свого ближнього!

¹⁷ Не жадай дому ближнього свого, не жадай жони
ближнього свого, ані раба його, ані невільниці його, ані вола його, ані осла
його, ані всього, що ближнього твого!

¹⁸ І ввесь народ бачив та
чув громи та полум’я, і голос сурми, і гору димлячу. І побачив народ, і всі
тремтіли та й поставали здалека.

¹⁹ І сказали вони до Мойсея:
Говори з нами ти, і ми послухаємо, а нехай не говорить із нами Бог, щоб ми не
повмирали.

²⁰ І промовив Мойсей до народу: Не бійтеся, бо Бог
прибув для випробування вас, і щоб страх Його був на ваших обличчях, щоб ви не
грішили.

²¹ І став народ здалека, а Мойсей підійшов до мороку, де
був Бог.

²² І промовив Господь до Мойсея: Отак скажеш до
Ізраїлевих синів: Ви бачили, що Я говорив з вами з небес.

²³ Не
будете робити при Мені богів із срібла, і богів із золота не будете робити
собі.

²⁴ Ти зробиш для Мене жертівника з землі, і будеш приносити
на ньому свої цілопалення й свої мирні жертви, і дрібну худобу свою, і велику
худобу свою. На кожному місці, де Я згадаю Ймення Своє, Я до тебе прийду й
поблагословлю тебе.

²⁵ А коли зробиш Мені жертівника з каменів, то
не будеш будувати його з обтесаних, бо ти підносив би над ним знаряддя своє, і
занечистив би його.

²⁶ І не будеш входити до Мого жертівника
ступенями, щоб не була відкрита при ньому твоя нагота.

Вихід 21

¹ А оце закони, що ти викладеш перед
ними:

² Коли купиш єврейського раба, нехай він працює шість років,
а сьомого нехай вийде дармо на волю.

³ Якщо прийде він сам один,
нехай сам один і вийде; коли він має жінку, то з ним вийде й жінка
його.

⁴ Якщо пан його дасть йому жінку, і вона породить йому синів
або дочок, та жінка та діти її нехай будуть для пана її, а він нехай вийде сам
один.

⁵ А якщо раб той щиро скаже: Полюбив я пана свого, жінку
свою та дітей своїх, не вийду на волю,

⁶ то нехай його пан приведе
його до суддів, і підведе його до дверей або до бічних одвірків, та й проколе
пан його вухо йому шилом, і він буде робити йому повіки!

⁷ А коли
хто продасть дочку свою на невільницю, не вийде вона, як виходять
раби.

⁸ Якщо вона невгодна в очах свого пана, який призначив був
її собі, то нехай позволить її викупити. Не вільно йому продати її до народу
чужого, коли зрадить її.

⁹ А якщо призначить її для сина свого, то
зробить їй за правом дочок.

¹⁰ Якщо візьме собі іншу, то не
зменшить поживи їй, одежі їй і подружнього пожиття їй.

¹¹ А коли
він цих трьох речей не робитиме їй, то вона вийде дармо, без
окупу.

¹² Хто вдарить людину, і вона вмре, той конче буде
забитий.

¹³ А хто не чатував, а Бог підвів кого в його руку, то
дам тобі місце, куди той утече.

¹⁴ А коли хто буде замишляти на
ближнього свого, щоб забити його з хитрістю, візьмеш його від жертівника Мого на
смерть.

¹⁵ А хто вдарить батька свого чи матір свою, той конче
буде забитий.

¹⁶ А хто вкраде людину і продасть її, або буде вона
знайдена в руках його, той конче буде забитий.

¹⁷ І хто проклинає
батька свого чи свою матір, той конче буде забитий.

¹⁸ А коли
будуть сваритися люди, і вдарить один одного каменем або кулаком, і той не вмре,
а зляже на постелю,

¹⁹ якщо встане й буде проходжуватися надворі з
опертям своїм, то буде оправданий той, хто вдарив, тільки нехай дасть за
прогаяння часу його та справді вилікує.

²⁰ А коли хто вдарить раба
свого або невільницю свою києм, а той помре під рукою його, то конче буде
покараний той.

²¹ Тільки якщо той переживе день або два дні, то не
буде покараний, бо він його гроші.

²² А коли будуть битися люди, і
вдарять вагітну жінку, і скине вона дитину, а іншого нещастя не станеться, то
конче буде покараний, як покладе на нього чоловік тієї жінки, і він дасть за
присудом суддів.

²³ А якщо станеться нещастя, то даси душу за
душу,

²⁴ око за око, зуба за зуба, руку за руку, ногу за
ногу,

²⁵ опарення за опарення, рану за рану, синяка за
синяка.

²⁶ А коли хто вдарить в око раба свого, або в око
невільниці своєї, і знищить його, той на волю відпустить його за око
його.

²⁷ А якщо виб’є зуба раба свого, або зуба невільниці своєї,
той на волю відпустить того за зуба його.

²⁸ А коли віл ударить
чоловіка або жінку, а той умре, конче буде вкаменований той віл, і м’ясо його не
буде їджене, а власник того вола невинний.

²⁹ А якщо віл був
битливим і вчора, і третього дня, і було те засвідчене у власника його, а той
його не пильнував, і заб’є той віл чоловіка або жінку, буде він укаменований, а
також власник буде забитий.

³⁰ Якщо на нього буде накладений
викуп, то дасть викупа за душу свою, скільки буде на нього
накладене.

³¹ Або вдарить віл сина, або вдарить дочку, буде
зроблено йому за цим законом.

³² Коли вдарить той віл раба або
невільницю, то власник дасть панові того тридцять шеклів срібла, а віл той буде
вкаменований.

³³ А коли хто розкриє яму, або викопає яму й не
закриє її, і впаде туди віл або осел,

³⁴ власник ями відшкодує,
верне гроші власникові його, а загинуле буде йому.

³⁵ А коли чийсь
віл ударить вола його ближнього, і згине той, то продадуть вола живого, а гроші
за нього поділять пополовині, і також загинулого поділять
пополовині.

³⁶ А коли буде відоме, що віл був битливим і вчора й
третього дня, а власник його не пильнував його, то конче нехай відшкодує вола за
того вола, а забитий буде йому.

³⁷ Коли хто вкраде вола або
овечку, і заріже його або продасть його, то відшкодує п’ять штук великої худоби
за вола того, а чотири дрібної худоби за ту овечку.

Вихід 22

¹ Коли злодій буде зловлений в підкопі, і буде
побитий так, що помре, то нема провини крови на тому, хто побив.

²
Але як засвітило сонце над ним, то є на ньому провина крови. Злодій конче
відшкодує, а якщо він нічого не має, то буде проданий за свою
крадіжку.

³ Якщо та крадіжка справді буде знайдена в руці його
живою, від вола аж до осла, до ягняти, то нехай відшкодує удвоє.

⁴
Коли хто випасе поле або виноградника, і пустить свою худобу й буде випасати на
чужому полі, відшкодує найліпшим із поля свого й найліпшим із свого
виноградника.

⁵ Коли вийде огонь і попаде на тернину, і буде
спалена скирта, або збіжжя стояче, або поле, конче відшкодує той, хто запалив
пожежу.

⁶ Коли хто дасть своєму ближньому срібло або посуд на
збереження, а воно буде вкрадене з дому того чоловіка, якщо буде знайдений
злодій, нехай відшкодує вдвоє.

⁷ Якщо ж злодій не буде знайдений,
то власник дому буде приведений до суддів, на присягу, що не простягав своєї
руки на працю свого ближнього.

⁸ У кожній справі провини, про
вола, про осла, про овечку, про одіж, про все згублене, про яке хто скаже, що це
його, нехай справа обох прийде до судді. Кого суддя визнає за винного, той
відшкодує вдвоє своєму ближньому.

⁹ Коли хто дасть своєму
ближньому на збереження осла, або вола, або овечку, чи яку іншу худобину, а вона
згине, або буде скалічена, або буде заграбована, і ніхто того не
бачив,

¹⁰ присяга Господня нехай буде між обома, що він не простяг
своєї руки на власність свого ближнього, а власник її нехай забере, а позваний
не буде відшкодувати.

¹¹ А якщо справді буде вкрадена від нього,
то нехай відшкодує власникові її.

¹² Якщо дійсно буде розшарпана
вона, нехай принесе її як свідоцтво, а за розшарпане він не
відшкодує.

¹³ А коли хто позичить від свого ближнього худобину, а
вона буде скалічена або згине, а власник її не був із нею, то конче
відшкодує;

¹⁴ якщо ж її власник був із нею, не відшкодує. А якщо
худобина була найнята, то піде та шкода в заплату її.

¹⁵ А коли
хто підмовить дівчину, яка не заручена, і ляже з нею, то нехай дасть їй віно, і
візьме її собі за жінку.

¹⁶ Якщо батько її справді відмовить
віддати її йому, нехай відважить срібла згідно з віном дівочим.

¹⁷
Чарівниці не зоставиш при житті.

¹⁸ Кожен, хто зляжеться з
худобиною, конче буде забитий.

¹⁹ Кожен, хто приносить жертву
богам, крім Бога Одного, підпадає закляттю.

²⁰ А приходька не
будеш утискати та гнобити його, бо й ви були приходьками в єгипетськім
краї.

²¹ Жодної вдови та сироти не будеш гнобити;

²²
якщо ж ти справді гнобитимеш їх, то коли вони, кличучи, кликатимуть до Мене, то
конче почую їхній зойк,

²³ і розпалиться гнів Мій, і повбиваю вас
мечем, і стануть жінки ваші вдовами, а діти ваші сиротами.

²⁴ Якщо
позичиш гроші народові Моєму, бідному, що з тобою, то не будь йому, як суворий
позичальник, не покладеш на нього лихви.

²⁵ Якщо дійсно візьмеш у
заставу одежу ближнього свого, то вернеш її йому до заходу
сонця,

²⁶ бо вона єдине накриття його, вона одіж на тіло його; на
чому він буде лежати? І станеться, коли буде він кликати до Мене, то почую, бо Я
милосердний.

²⁷ Бога не будеш лихословити, а начальника в народі
твоїм не будеш проклинати.

²⁸ Не будеш спізнюватися, щодо жертов,
із щедрістю збіжжя та з плинами твоїми. Перворідного з синів своїх даси
Мені.

²⁹ Так зробиш волові своєму, і дрібній худобі своїй: сім
день буде вона з своєю матір’ю, а восьмого дня даси її Мені.

³⁰ І
ви будете Мені святими людьми, і не будете їсти м’яса, розшарпаного в полі,
псові кинете його!

Вихід 23

¹ Не будеш розносити неправдивих поголосок. Не
покладеш руки своєї з несправедливим, щоб бути свідком неправди.

²
Не будеш з більшістю, щоб чинити зло. І не будеш висловлюватися про позов,
прихиляючись до більшости, щоб перегнути правду.

³ І не будеш
потурати вбогому в його позові.

⁴ Коли стрінеш вола свого ворога
або осла його, що заблудив, то конче повернеш його йому.

⁵ Коли
побачиш осла свого ворога, що лежить під тягарем своїм, то не загаїшся помогти
йому, конче поможеш разом із ним.

⁶ Не перегинай суду на бік
вбогого свого в його позові.

⁷ Від неправдивої справи віддалишся,
а чистого й справедливого не забий, бо Я не всправедливлю
несправедливого.

⁸ А хабара не візьмеш, бо хабар осліплює зрячих і
викривляє слова справедливих.

⁹ А приходька не будеш тиснути, бож
ви познали душу приходька, бо самі були приходьками в єгипетськім
краї.

¹⁰ І шість літ будеш сіяти землю свою, і будеш збирати її
врожай,

¹¹ а сьомого опустиш її та полишиш її, і будуть їсти вбогі
народу твого, а позостале по них буде їсти польова звірина. Так само зробиш для
виноградника твого, і для оливки твоєї.

¹² Шість день будеш робити
діла свої, а сьомого дня спочинеш, щоб відпочив віл твій, і осел твій, і щоб
відідхнув син невільниці твоєї й приходько.

¹³ І все, що Я сказав
вам, будете виконувати. А ймення інших богів не згадаєте, не буде почуте воно на
устах твоїх.

¹⁴ Три рази на рік будеш святкувати
Мені.

¹⁵ Будеш дотримувати свято Опрісноків; сім день будеш їсти
опрісноки, як наказав тобі, окресленого часу місяця авіва, бо в нім ти був
вийшов з Єгипту. І не будете являтися перед лицем Моїм з порожніми
руками.

¹⁶ І свято жнив первоплоду праці твоєї, що сієш на полі. І
свято збирання при закінченні року, коли ти збираєш з поля працю
свою.

¹⁷ Три рази на рік буде являтися ввесь чоловічий рід твій
перед лицем Владики Господа.

¹⁸ Не будеш приносити крови жертви
Моєї на квашенім, а лій Моєї святкової жертви не буде ночувати аж до
ранку.

¹⁹ Початки первоплоду твоєї землі принесеш до дому Господа,
Бога твого. Не будеш варити ягняти в молоці його матері.

²⁰ Ось Я
посилаю Ангола перед лицем твоїм, щоб він охороняв у дорозі тебе, і щоб провадив
тебе до того місця, яке Я приготовив.

²¹ Стережися перед лицем
Його, і слухайся Його голосу! Не протився Йому, бо Він не пробачить вашого
гріха, бо Ім’я Моє в Ньому.

²² Коли ж справді послухаєш ти його
голосу, і вчиниш усе, що говорю, то Я буду ворогувати проти ворогів твоїх, і
буду гнобити твоїх гнобителів.

²³ Бо Мій Ангол ходитиме перед
лицем твоїм, і запровадить тебе до амореянина, і хіттеянина,і періззеянина, і
ханаанеянина, хіввеянина, і євусеянина, а Я знищу його.

²⁴ Не
будеш вклонятися їхнім богам, і служити їм не будеш, і не будеш чинити за
вчинками їх, бо конче порозбиваєш і конче поламаєш їхні стовпи для
богів.

²⁵ І будеш служити ти Господеві, Богові своєму, і Він
поблагословить твій хліб та воду твою, і з-посеред тебе усуне
хворобу.

²⁶ У твоїм Краї не буде такої, що скидає плода, ані
неплідної. Число твоїх днів Я доповню.

²⁷ Свій страх пошлю перед
лицем твоїм, і приведу в замішання ввесь цей народ, що ти ввійдеш між нього. І
всіх ворогів твоїх оберну до тебе потилицею.

²⁸ І пошлю шершня
перед тобою, і він вижене перед тобою хіввеянина, ханаанеянина та
хіттеянина.

²⁹ Не вижену їх перед тобою в однім році, щоб не став
той Край спустошеним, і не розмножилася на тебе польова
звірина.

³⁰ Помалу Я буду їх виганяти перед тобою, аж поки ти
розродишся, і посядеш цей Край.

³¹ І покладу границю твою від моря
Червоного й аж до моря Филистимського, і від пустині аж до Річки, бо дам в вашу
руку мешканців цього Краю, і ти виженеш їх перед собою.

³² Не
складай умови з ними та з їхніми богами.

³³ Не будуть сидіти вони
в твоїм Краї, щоб не ввести тебе в гріх супроти Мене, коли будеш служити їхнім
богам, бо це буде пастка тобі!

Вихід 24

¹ А до Мойсея сказав Він: Вийди до Господа ти й
Аарон, Надав та Авігу, та сімдесят із Ізраїлевих старших, і вклоніться
здалека.

² А Мойсей нехай підійде до Господа сам, а вони не
підійдуть. А народ з ним не вийде.

³ І прибув Мойсей, та й оповів
народові всі Господні слова та всі закони. І ввесь народ відповів одноголосно,
та й сказали: Усе, про що говорив Господь, зробимо!

⁴ І написав
Мойсей всі Господні слова. І встав він рано вранці, та й збудував жертівника під
горою, та дванадцять кам’яних стовпів для дванадцяти Ізраїлевих
племен.

⁵ І послав він юнаків, синів Ізраїлевих, і вони зложили
цілопалення, і принесли жертви, мирні жертви для Господа, бички.

⁶
І взяв Мойсей половину крови, і вилив до мідниць, а другу половину тієї крови
вилив на жертівника.

⁷ І взяв він книгу заповіту, та й відчитав
вголос народові. А вони сказали: Усе, що говорив Господь, зробимо й
послухаємо!

⁸ І взяв Мойсей тієї крови, і покропив на народ, та й
сказав: Оце кров заповіту, що Господь уклав із вами про всі оці
речі!

⁹ І вийшов Мойсей й Аарон, Надав та Авігу, та сімдесят
Ізраїлевих старших,

¹⁰ і вони споглядали на Ізраїлевого Бога, а
під ногами Його ніби зроблене з сапфірової плити, і немов саме небо, щодо
ясности.

¹¹ І він не простяг Своєї руки на достойних із синів
Ізраїля. І вони споглядали на Бога, і їли й пили.

¹² І промовив
Господь до Мойсея: Вийди до Мене на гору, і будь там. І дам тобі кам’яні
таблиці, і закона та заповідь, що Я написав для навчання їх.

¹³ І
встав Мойсей та Ісус, слуга його, і вийшов Мойсей на Божу гору.

¹⁴
А до старших сказав він: Сидіть нам на цім місці, аж поки ми вернемось до вас! А
ось Аарон та Хур будуть із вами. Хто матиме справу, нехай прийде до
них.

¹⁵ І вийшов Мойсей на гору, а хмара закрила
гору.

¹⁶ І слава Господня спочивала на горі Сінай, а хмара
закривала її шість день. А сьомого дня Він кликнув до Мойсея з середини
хмари.

¹⁷ А вид Господньої слави як огонь, що пожирає на верхів’ї
гори, на очах Ізраїлевих синів.

¹⁸ І ввійшов Мойсей у середину
хмари, і вийшов на гору. І Мойсей пробував на горі сорок день та сорок
ночей.

Вихід 25

¹ А Господь промовляв до Мойсея,
говорячи:

² Промовляй до Ізраїлевих синів, і нехай вони візьмуть
для Мене приношення. Від кожного мужа, що дасть добровільно його серце, візьмете
приношення для Мене.

³ А оце те приношення, що візьмете від них:
золото, і срібло, і мідь,

⁴ і блакить, і пурпур, і червень, і
віссон, і козина вовна,

⁵ і шкурки баранячі, начервоно
пофарбовані, і шкурки тахашеві, і дерево акацій,

⁶ олива на
освітлення, пахощі до оливи намащення, і пахощі для кадила,

⁷ і
каміння оніксове, і каміння на оправу до ефоду й до нагрудника.

⁸
І нехай збудують Мені святиню, і перебуватиму серед них.

⁹ Як усе,
що Я покажу тобі будову скинії та будову речей її, і так
зробите.

¹⁰ І зроблять вони ковчега з акаційного дерева, два лікті
й пів довжина його, і лікоть і пів ширина його, і лікоть і пів вишина
його.

¹¹ І пообкладаєш його щирим золотом зсередини та іззовні. І
зробиш вінця золотого навколо над ним.

¹² І виллєш для нього
чотири золоті каблучки, і даси на чотирьох кутах його, дві каблучки на одному
боці його, і дві каблучки на другому боці його.

¹³ І поробиш
держаки з акаційного дерева, і пообкладаєш їх золотом.

¹⁴ І
повсовуєш ці держаки в каблучки на боках ковчегу, щоб ними носити
ковчега.

¹⁵ В ковчегових каблучках будуть ці держаки; не
відступлять вони від нього.

¹⁶ І покладеш до ковчегу те свідоцтво,
що Я тобі дам.

¹⁷ І зробиш віко зо щирого золота, два лікті й пів
довжина його, і лікоть і пів ширина його.

¹⁸ І зробиш два золоті
херувими, роботою кутою зробиш їх з обох кінців віка.

¹⁹ І зроби
одного херувима з кінця звідси, а одного херувима з кінця звідти. Від того віка
поробите тих херувимів на обох кінцях його.

²⁰ І будуть ті
херувими простягати крила догори, і затінювати своїми крильми над віком, а їхні
обличчя одне до одного; до віка будуть обличчя тих херувимів.

²¹ І
покладеш те віко згори на ковчега, а до цього ковчега покладеш свідоцтво, яке Я
тобі дам.

²² І Я буду тобі відкриватися там, і буду говорити з
тобою з-над віка з-посеред обох херувимів, що над ковчегом свідоцтва, про все,
що розповім тобі для синів Ізраїлевих.

²³ І зробиш стола з
акаційного дерева, два лікті довжина його, і лікоть ширина його, і лікоть і пів
вишина його.

²⁴ І пообкладаєш його щирим золотом, і зробиш вінця
золотого для нього навколо.

²⁵ І лиштву зробиш для нього в долоню
навколо, і зробиш вінця золотого навколо, для лиштви його.

²⁶ І
зробиш для нього чотири каблучки із золота, та й даси ці каблучки на чотирьох
кінцях, що при його чотирьох ніжках.

²⁷ Навпроти лиштви будуть ці
каблучки, на вкладання для держаків, щоб носити стола.

²⁸ І
поробиш ті держаки з акаційного дерева, і пообкладаєш їх золотом, і на них
будуть носити стола.

²⁹ І поробиш миски його, і кадильниці його, і
чаші його та кухлі його, щоб ними лити, зо щирого золота їх ти
поробиш.

³⁰ А на столі покладеш хліб показний, що завжди перед
Моїм лицем.

³¹ І зробиш свічника зо щирого золота, роботою кутою
нехай буде зроблено цього свічника. Стовп його, і рамена його, келихи його,
ґудзі його й квітки його будуть із нього.

³² І шість рамен
виходитимуть із боків його, три рамені свічника з одного боку його, і три рамені
свічника з другого боку його.

³³ Три келихи мигдалоподібні в однім
рамені, ґудзь і квітка, і три мигдалоподібні келихи в рамені другім, ґудзь і
квітка. Так на шости раменах, що виходять із свічника.

³⁴ А на
стовпі свічника чотири келихи мигдалоподібні, ґудзі його та квітки
його.

³⁵ І ґудзь під двома раменами з нього, і ґудзь під іншими
двома раменами з нього, і ґудзь під третіми двома раменами з нього, у шости
рамен, що виходять із свічника.

³⁶ °хні ґудзі та їхні рамена нехай
будуть із нього. Увесь він одне куття щирого золота.

³⁷ І зробиш
сім лямпадок до нього, і нехай засвітять його лямпадки, і нехай він світить на
передню сторону його.

³⁸ А його щипчики та його лопатки на вугіль
щире золото.

³⁹ З таланту щирого золота зробиш його та ввесь цей
посуд.

⁴⁰ І дивись, і зроби за тим зразком, що тобі показувано на
горі.

Вихід 26

¹ А скинію зробиш із десяти покривал із суканого
віссону, і блакиті, і пурпуру та з червені. Херувими мистецькою роботою зробиш
ти їх.

² Довжина одного покривала двадцять і вісім ліктів, а
ширина одного покривала чотири лікті. Усім покривалам міра одна.

³
П’ять покривал буде поспинаних одне до одного, і п’ять покривал інших буде
поспинаних одне до одного.

⁴ І поробиш блакитні петельки на краю
одного покривала з кінця в спинанні. І так само зробиш на краю кінцевого
покривала в спинанні другім.

⁵ П’ятдесят петельок поробиш у
покривалі однім, і п’ятдесят петельок поробиш на кінці покривала, що в другім
спинанні. Ті петельки протилеглі одна до однієї.

⁶ І зробиш
п’ятдесят золотих гачків, і поспинаєш ті покривала одне до одного тими гачками,
і буде одна скинія.

⁷ І проробиш покривала з вовни козиної на
намета над внутрішньою скинією, зробиш їх одинадцять покривал.

⁸
Довжина одного покривала тридцять ліктів, а ширина одного покривала чотири
лікті. Одинадцятьом покривалам міра одна.

⁹ І поспинаєш п’ять
покривал осібно, і шість покривал осібно, а шосте покривало складеш удвоє
напереді намету.

¹⁰ І поробиш п’ятдесят петельок на краю одного
покривала, кінцевого в спинанні, і п’ятдесят петельок на краю покривала другого
спинання.

¹¹ І зробиш п’ятдесят мідяних гачків, і повсовуєш ті
гачки в петельки і поспинаєш намета, і буде він один.

¹² А те, що
звисає, лишок в наметових покривалах, половина залишку покривала, буде звисати
ззаду скинії.

¹³ І лікоть із цього, і лікоть із того боку в
залишку в довжині наметового покривала буде звішений на боки скинії з цього й з
того боку на покриття її.

¹⁴ І зробиш накриття для скинії,
баранячі начервоно пофарбовані шкурки, і накриття зверху з тахашевих
шкурок.

¹⁵ І поробиш для скинії стоячі дошки з акаційного
дерева.

¹⁶ Десять ліктів довжина дошки, і лікоть і півліктя ширина
однієї дошки.

¹⁷ В одній дошці дві ручки, сполучені одна до
однієї. Так зробиш усім дошкам скинійним.

¹⁸ І поробиш дошки для
скинії, двадцять дощок на бік південний, на полудень.

¹⁹ І сорок
срібних підстав поробиш під тими двадцятьма дошками, дві підставі під однією
дошкою для двох ручок її, і дві підставі під дошкою другою для двох ручок
її.

²⁰ А для другого боку скинії, в сторону півночі двадцять
дощок.

²¹ І для них сорок срібних підстав, дві підставі під одну
дошку, і дві підставі під дошку другу.

²² А для заднього боку
скинії на захід зробиш шість дощок.

²³ І дві дошки зробиш для
кутів скинії на заднього бока.

²⁴ І нехай вони будуть поєднані
здолу, і нехай разом будуть поєднані на верху її до однієї каблучки. Так нехай
буде для обох них; нехай вони будуть для обох кутів.

²⁵ І буде
вісім дощок, а їхні підстави зо срібла, шістнадцять підстав: дві підставі під
одну дошку, і дві під дошку другу.

²⁶ І зробиш засуви з акаційного
дерева, п’ять для дощок одного боку скинії,

²⁷ і п’ять засувів для
дощок другого боку скинії, і п’ять засувів для дощок заднього боку на
захід.

²⁸ А середній засув посередині дощок буде засувати від
кінця до кінця.

²⁹ А ці дошки пообкладаєш золотом, а каблучки
їхні, на вкладання для засувів, поробиш із золота; і ці засуви пообкладаєш
золотом.

³⁰ І поставиш скинію згідно з приписами, як тобі показано
на горі.

³¹ І зробиш завісу з блакиті, і пурпуру, і червені та з
суканого віссону. Мистецькою роботою зробити її з херувимами.

³² І
повісь її на чотирьох акаційних стовпах, пообкладаних золотом, гаки їх золоті,
на чотирьох срібних підставах.

³³ І повісь ту завісу під гачками,
і внесеш туди за завісу ковчега свідоцтва. І ця завіса буде відділяти вам між
святинею й між Святеє Святих!

³⁴ І покладеш те віко на ковчега
свідоцтва в Святому Святих.

³⁵ І поставиш стола назовні завіси, а
свічника навпроти столу на боці скинії на південь, а стола поставиш на боці
півночі.

³⁶ І зробиш заслону входу скинії з блакиті, і пурпуру, і
червені та з суканого віссону, робота гаптівника.

³⁷ І зробиш для
заслони п’ять акаційних стовпів, і пообкладаєш їх золотом; гаки їх золото; і
виллєш для них п’ять мідяних підстав.

Вихід 27

¹ І зробиш жертівника з акаційного дерева, п’ять
ліктів довжина, і п’ять ліктів ширина; квадратовий нехай буде той жертівник, а
вишина його три лікті.

² І поробиш роги його на чотирьох кутах
його, із нього нехай будуть роги його. І пообкладаєш його міддю.

³
І поробиш горшки на зсипування попелу з нього, і лопатки його, і кропильниці
його, і видельця його, і його лопатки на вугіль. Для всього посуду його будеш
уживати міді.

⁴ І зробиш для нього мідяну мережу роботою сітки, а
над мережею зробиш чотири мідяні каблучки на чотирьох кінцях
його.

⁵ І покладеш її здолу під лиштву жертівника, і буде та
мережа аж до половини жертівника.

⁶ І поробиш держаки для
жертівника, держаки з акаційного дерева, і пообкладаєш їх міддю.

⁷
І буде всунено держаки його в каблучки; і будуть ті держаки на двох боках
жертівника при ношенні його.

⁸ Порожнявим усередині зробиш його з
дощок. Як показано було тобі на горі, так нехай зроблять.

⁹ І
зробиш скинійне подвір’я. На південну сторону, на полудень запони для подвір’я,
суканий віссон; довжина першій стороні сто літків.

¹⁰ А стовпів
для нього двадцять, а їхніх підстав із міді двадцять. Гаки тих стовпів та обручі
їхні срібло.

¹¹ І так само на сторону півночі вдовжину запони:
довжина сто ліктів; а стовпів для нього двадцять, а підстав для них двадцять, із
міді. Гаки тих стовпів та обручі їхні срібло.

¹² А ширина подвір’я
в сторону заходу: запони п’ятдесят ліктів, а для них стовпів десять, а їхніх
підстав десять.

¹³ А ширина подвір’я в сторону переду, сходу,
п’ятдесят ліктів.

¹⁴ І на п’ятнадцять ліктів запони для боку;
стовпів для них три, і підстав для них три.

¹⁵ А для боку другого
п’ятнадцять ліктів запони; стовпів для них три, і підстав для них
три.

¹⁶ А для брами подвір’я заслона на двадцять ліктів із
блакиті, і пурпуру, і червені та з суканого віссону, робота гаптівника. Для них
стовпів чотири, і підстав їхніх чотири.

¹⁷ Усі стовпи подвір’я
поспинані навколо сріблом; їхні гаки срібло, а підстави їхні
мідь.

¹⁸ Довжина подвір’я сто ліктів, а ширина скрізь п’ятдесят, а
вишина п’ять ліктів. Запони з суканого віссону, а підстави стовпів
мідь.

¹⁹ Усі речі скинії для всякої служби в ній, усі кілки її й
усі кілки подвір’я мідь.

²⁰ І ти накажеш Ізраїлевим синам, і нехай
вони приносять тобі оливу з оливок, чисту, товчену, для освітлення, щоб завжди
горіла лямпада.

²¹ У скинії заповіту назовні завіси, що на
свідоцтві, приготує її на запалення Аарон та сини його від вечора аж до ранку
перед лицем Господнім. Це вічна постанова їхнім родам від Ізраїлевих синів!

Вихід 28

¹ А ти візьми до себе брата свого Аарона та синів
його з ним, з-поміж Ізраїлевих синів, щоб він був священиком для Мене, Аарона,
Надава, і Авігу, Елеазара та Ітамара, синів Ааронових.

² І зробиш
священні шати для брата свого Аарона на славу й красу.

³ І ти
скажеш усім мудросердим, що Я наповнив їх духом мудрости, і вони зроблять
Ааронові шати для посвячення його, щоб був священиком для Мене.

⁴
А оце ті шати, що вони зроблять: нагрудник, і ефод, і верхню шату, і хітон
плетений, завій і пояс. І зробиш священні шати для брата свого Аарона та для
синів його, щоб він був священиком для Мене.

⁵ І візьмуть вони
золота, і блакиті, і пурпуру, і червені та віссону,

⁶ і зроблять
ефода з золота, блакиті, і пурпуру, і червені та з віссону суканого, робота
мистця.

⁷ Два злучені нараменники будуть у нього при обох кінцях
його, і буде він сполучений.

⁸ А пояс мистецький його ефоду, що на
нім, тієї ж роботи, нехай буде з нього, з золота, блакиті, і пурпуру, і червені
та з суканого віссону.

⁹ І візьмеш два оніксові камені, та й
вирізьбиш на них імена Ізраїлевих синів,

¹⁰ шість із їхніх імен на
камені однім, а ймення шости позосталих на камені другім, за їхнім
народженням.

¹¹ Роботою різьбаря каменя, різьбою печатки вирізьбиш
на тих обох каменях імена Ізраїлевих синів; оточені золотими гніздами зробиш
їх.

¹² І положиш обидва камені на нараменниках ефоду, камені
пам’яти для Ізраїлевих синів. І буде носити Аарон їхні ймення перед Божим лицем
на обох плечах своїх на пам’ять.

¹³ А гнізда поробиш із
золота.

¹⁴ І два ланцюги зо щирого золота, плетеними поробиш їх,
роботою шнурів. І даси ті плетені ланцюги на гнізда.

¹⁵ І зробиш
нагрудника судного, роботою мистця, як робота ефоду зробиш його, із золота,
блакиті, і пурпуру, і червені та з віссону суканого зробиш
його.

¹⁶ Квадратовий нехай буде він, зложений удвоє, п’ядь довжина
його, і п’ядь ширина його.

¹⁷ І понасаджуєш на ньому каменеве
насадження, чотири ряди каменя. Ряд: рубін, топаз і смарагд ряд
перший.

¹⁸ А ряд другий: карбункул, сапфір і
яспіс.

¹⁹ А ряд третій: опаль, агат і аметист.

²⁰ А
четвертий ряд: хризоліт, і онікс, і берил, вони будуть вставлені в золото в
своїх гніздах.

²¹ А камені нехай будуть на ймення дванадцяти
Ізраїлевих синів, на ймення їх; різьбою печатки кожен на ймення його нехай
будуть для дванадцяти родів.

²² І поробиш на нагруднику сукані
ланцюги плетеною роботою зо щирого золота.

²³ І зробиш на
нагруднику дві золоті каблучки, і даси ці дві каблучки на двох кінцях
нагрудника.

²⁴ І даси два золоті шнури на дві ті каблучки до
кінців нагрудника.

²⁵ А два кінці двох шнурів даси до двох гнізд,
і даси на нараменники ефоду спереду його.

²⁶ І зробиш дві золоті
каблучки, і покладеш їх на двох кінцях нагрудника на краї його, що до сторони
ефоду, всередину.

²⁷ І зробиш дві золоті каблучки, та й даси їх на
обидва нараменники ефоду здолу, спереду його, при сполученні його, над
мистецьким поясом ефоду.

²⁸ І прив’яжуть нагрудника від каблучок
його до каблучок ефоду блакитною ниткою, щоб був на мистецькім поясі ефоду, і не
буде рухатись нагрудник із-над ефоду.

²⁹ І буде носити Аарон імена
Ізраїлевих синів в суднім нагруднику на серці своїм, як буде входити до святині,
на повсякчасну пам’ять перед Господнім лицем.

³⁰ І даси до судного
нагрудника урім та туммім, і будуть вони на Аароновім серці при вході його перед
Господнє лице. І буде завжди носити Аарон суд Ізраїлевих синів на своїм серці
перед Господнім обличчям.

³¹ І зробиш верхню шату для ефоду, усю
блакитну.

³² І нехай буде в середині її отвір для голови його;
край отвору нехай буде навколо роботою ткача, як панцерний отвір буде їй, щоб їй
не дертися.

³³ І поробиш на подолку її гранатові яблука з блакиті,
і пурпуру та з червені, на подолку її навколо, і золоті дзвінки поміж ними
навколо,

³⁴ золотий дзвінок і гранатове яблуко, золотий дзвінок і
гранатове яблуко на подолку тієї шати навколо.

³⁵ І нехай вона
буде на Ааронові для служення, і нехай буде чутий голос його при вході його до
святині перед Господнє обличчя, і при виході його, щоб йому не
померти.

³⁶ І зробиш квітку зо щирого золота, і вирізьбиш на ній,
як різьба печатки: Святиня для Господа.

³⁷ І покладеш її на нитці
з блакиті, і нехай вона буде на завої, на переді завою нехай буде
вона.

³⁸ І нехай буде вона на Аароновім чолі, і нехай носить Аарон
гріх тієї святощі, що Ізраїлеві сини посвятять її для всіх своїх святих
дарунків. І нехай вона буде завжди на його чолі на благовоління для них перед
Господнім лицем.

³⁹ І витчеш хітона з віссону, і зробиш завоя з
віссону, і зробиш пояса роботою гаптяра.

⁴⁰ І для синів Ааронових
поробиш хітони, і поробиш їм пояси, і поробиш їм покриття голови на славу й
красу.

⁴¹ І понадягаєш їх на брата свого Аарона та на синів його з
ним. І помажеш їх, і рукоположиш їх, і посвятиш їх, і будуть вони священиками
Мені.

⁴² І пороби їм льняну спідню одіж, щоб закрити тілесну
наготу, від стегон аж до голінок нехай будуть вони.

⁴³ І нехай
будуть вони на Ааронові та на синах його при вході їх до скинії заповіту, або
при приході їх до жертівника на служення в святині, і не понесуть вони гріха, і
не помруть. Це вічна постанова йому та нащадками його по ньому!

Вихід 29

¹ А оце та річ, яку ти зробиш їм для посвячення їх,
щоб вони були священиками Мені. Візьми одного бичка молодого та два безвадні
барани,

² і прісний хліб, і прісні калачі, змішані з оливою, і
прісні коржі, помазані оливою, із ліпшої пшеничної муки поробиш
їх.

³ І покладеш їх до одного коша, і принесеш їх у коші, і того
бичка та два ті барани.

⁴ А Аарона та синів його приведи до входу
скинії умовлення, і обмиєш їх водою.

⁵ І візьмеш шати та й убереш
Аарона в хітона, і в ефодну шату, і в ефода, і в нагрудника, і опережеш його
мистецьким поясом ефоду.

⁶ І наложиш завоя на його голову, а на
завій даси вінця святости.

⁷ І візьмеш оливу помазання, і виллєш
йому на голову, та й помажеш його.

⁸ І приведеш синів його, та й
повбираєш їх у хітони.

⁹ І попідперізуєш їх поясом, Аарона та
синів його, і наложиш їм покриття голови, і буде для них священство на вічну
постанову. І рукоположиш Аарона та синів його.

¹⁰ І приведеш бичка
до скинії заповіту, і покладе Аарон та сини його руки свої на голову того
бичка.

¹¹ І заріжеш того бичка перед Господнім обличчям при вході
до скинії заповіту.

¹² І візьмеш крови бичка, і помажеш на рогах
жертівника пальцем своїм, а всю кров виллєш до основи
жертівника.

¹³ І візьмеш увесь лій, що покриває нутро, і сальника
на печінці, і обидві нирки та лій, що на них, та й спалиш на
жертівнику.

¹⁴ А м’ясо бичка, і шкуру його та нечистоти його
спалиш в огні поза табором, це жертва за гріх.

¹⁵ І візьмеш одного
барана, і нехай покладуть Аарон та сини його свої руки на голову того
барана.

¹⁶ І заріжеш того барана, і візьмеш кров його, та й
покропиш жертівника навколо.

¹⁷ А того барана порозтинаєш на куски
його, і виполощеш нутрощі його та голінки його, і покладеш на куски його та на
голову його.

¹⁸ І спалиш усього барана на жертівнику, це
цілопалення для Господа, пахощі любі, огняна жертва, для Господа
вона.

¹⁹ І візьмеш другого барана, і покладе Аарон та сини його
руки свої на голову того барана.

²⁰ І заріжеш того барана, і
візьмеш крови його, та й даси на пипку Ааронового вуха, і на пипку правого вуха
синів його, і на великий палець правої руки їхньої, і на великий палець їхньої
правої ноги. І покропиш ту кров на жертівника навколо.

²¹ І
візьмеш із крови, що на жертівнику, і з оливи помазання, та й покропиш на Аарона
й на шати його, та на синів його й на шати синів його з ним. І освятиться він, і
шати його та сини й шати синів його з ним!

²² І візьмеш із того
барана лій та курдюка, і лій, що покриває нутрощі, і сальника на печінці, й
обидві нирки, і лій, що на них, і праве стегно, бо це баран
посвячення.

²³ І один буханець хліба, і один хлібний оливний
калач, і один коржик із коша з прісним, що перед лицем
Господнім.

²⁴ І покладеш усе те на руку Аарона й на руки синів
його, і поколихаєш його, як колихання перед Господнім лицем.

²⁵ І
візьмеш його з їхньої руки, та й спалиш на жертівнику на цілопалення, на пахощі
любі перед Господнім лицем, це огняна жертва для Господа.

²⁶ І
візьмеш грудину з барана посвячення, що Ааронів, і поколихаєш її, як колихання
перед Господнім лицем, і це буде твоя частина.

²⁷ І посвятиш
грудину колихання та стегно приношення, що були колихані, і що було принесене з
барана рукоположення, з того, що Ааронове, і з того, що синів
його.

²⁸ І буде це Ааронові та синам його на вічну постанову від
Ізраїлевих синів, бо це приношення. І буде воно приношенням від Ізраїлевих синів
і мирних їхніх жертов, їхнє приношення для Господа.

²⁹ А священні
шати, що Ааронові, будуть по ньому синам його на помазання в них і на
рукоположення їх.

³⁰ Сім день носитиме їх той із синів його, що
буде священиком замість нього, що ввійде до скинії заповіту на служення в
святині.

³¹ І візьмеш барана посвячення, і звариш м’ясо його в
святім місці.

³² І буде їсти Аарон та сини його м’ясо того барана,
та той хліб, що в коші, при вході до скинії заповіту.

³³ І поїдять
вони те, чим окуплено їх на рукоположення їх, на посвячення їх. А чужий не буде
їсти, бо святість воно!

³⁴ А якщо позостанеться з м’яса посвячення
та з того хліба до ранку, то спалиш позостале в огні, не буде те їджене, бо
святість воно!

³⁵ І зробиш Ааронові та синам його так, як усе, що
Я наказав був тобі. Сім день будеш посвячувати їх.

³⁶ А бичка,
жертву за гріх, будеш споряджати щоденно для окуплення. І будеш очищати
жертівника, коли будеш чинити окуплення його. І помажеш його на його
посвячення.

³⁷ Сім день будеш складати окупа на жертівнику й
освятиш його, і стане той жертівник найсвятішим. Усе, що доторкнеться до
жертівника, освятиться.

³⁸ А оце те, що будеш споряджати на
жертівнику: ягнята, однорічного віку, двоє на день завжди.

³⁹ Одне
ягня спорядиш уранці, а друге ягня спорядиш під вечір.

⁴⁰ І
десятину ефи пшеничної муки, мішаної в товченій оливі, чверть гіну, і на лиття
чверть гіну вина на одне ягня.

⁴¹ А ягня друге спорядиш під вечір;
як хлібну жертву ранку й як жертву плинну її спорядиш йому, на пахощі любі,
огняна жертва для Господа,

⁴² стале цілопалення для ваших поколінь
при вході до скинії заповіту перед Господнім лицем, що буду там відкриватися
вам, щоб говорити до тебе там.

⁴³ І буду відкриватися там
Ізраїлевим синам, і це місце буде освячене Моєю славою.

⁴⁴ І
освячу скинію заповіту, і жертівника, і Аарона та синів його освячу, щоб вони
були священиками Мені.

⁴⁵ І буду Я спочивати серед Ізраїлевих
синів, і буду їм Богом.

⁴⁶ І познають вони, що Я Господь, їхній
Бог, що вивів їх із єгипетського краю, щоб перебувати Мені серед них. Я Господь,
їхній Бог!

Вихід 30

¹ І зробиш жертівника на кадіння кадила, з
акаційного дерева зробиш його.

² Лікоть довжина його, і лікоть
ширина його, квадратовий нехай буде він, а два лікті вишина його. З нього
виходитимуть роги його.

³ І пообкладаєш його щирим золотом, дах
його та стіни його навколо, та роги його. І зробиш йому вінця золотого
навколо.

⁴ І дві золоті каблучки зробиш йому під вінця його, на
двох боках його зробиш, на двох сторонах, і буде це на вкладання для держаків,
щоб ними носити його.

⁵ І поробиш держаки з акаційного дерева, і
пообкладаєш їх золотом.

⁶ І поставиш його перед завісою, що над
ковчегом свідоцтва, перед віком, що на свідоцтві, яким Я буду тобі відкриватися
там.

⁷ І буде Аарон кадити на ньому кадило пахощів щоранку, коли
він поправлятиме лямпадки, то буде кадити його.

⁸ І при запаленні
лямпадок під вечір він буде кадити його. Це постійне кадило перед Господнім
лицем на ваші покоління!

⁹ Не запалите на ньому чужого кадила, ані
цілопалення, ані жертви хлібної, і жертви рідинної не будете лити на
ньому.

¹⁰ І складе Аарон окупа на роги його, раз у році, з крови
жертви за гріх раз у році дня Окуплення складе він окупа на нього на ваші
покоління. Це найсвятіше для Господа!

¹¹ І промовив Господь до
Мойсея, говорячи:

¹² Коли будеш робити перелік Ізраїлевих синів за
тими, кого повинно лічити, то дадуть вони кожен викупа за душу свою Господеві
при переліку їх, і не буде між ними моровиці при переліку їх.

¹³
Оце дасть кожен, що переходить на переліку: половину шекля, на міру шеклем
святині, двадцять ґер той шекель; половина цього шекля приношення для
Господа.

¹⁴ Кожен, хто переходить на переліку, від віку двадцяти
літ і вище, дасть приношення для Господа.

¹⁵ Багатий не
побільшить, а вбогий не зменшить від половини шекля, даючи приношення Господеві
для складання окупу за ваші душі.

¹⁶ І візьмеш гроші окупу від
Ізраїлевих синів, та й даси їх на роботу скинії заповіту. І буде воно Ізраїлевим
синам на пам’ять перед Господнім обличчям для окуплення за ваші
душі.

¹⁷ І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

¹⁸
І зробиш умивальницю з міді, і підстава її мідь, на вмивання. І поставиш її між
скинією заповіту й між жертівником, і наллєш туди води.

¹⁹ І
будуть Аарон та сини його мити з неї свої руки та ноги свої.

²⁰
Коли вони входитимуть до скинії заповіту, то будуть мити в воді, щоб їм не
вмерти, або коли будуть відходити до жертівника на служення, щоб спалити огняну
жертву для Господа.

²¹ І будуть вони вмивати руки свої та ноги
свої, щоб їм не вмерти. І буде це для них вічна постанова, для нього й для
нащадків його на їхні покоління!

²² І Господь промовляв до Мойсея,
говорячи:

²³ А ти візьми собі найкращих пахощів: самотечної мірри
п’ять сотень шеклів, і запашного цинамону половину його: двісті й п’ятдесят, і
запашної очеретини двісті й п’ятдесят,

²⁴ і касії п’ять сотень
шеклів на міру шеклем святині, та гін оливкової оливи.

²⁵ І зробиш
її миром святого помазання, масть складену, робота робітника масти. Це буде миро
святого помазання.

²⁶ І намастиш ним скинію заповіту, і ковчега
свідоцтва,

²⁷ і стола та всі речі його, і свічника та речі його, і
жертівника кадила,

²⁸ і жертівника цілопалення та всі речі його, і
вмивальницю та підставу її.

²⁹ І освятиш їх, і стануть вони
найсвятішим, усе, що доторкнеться до них, освятиться!

³⁰ І помажеш
Аарона та синів його, та посвятиш їх на священнослуження Мені.

³¹
А до синів Ізраїлевих будеш говорити, кажучи: Це буде Мені миро святого
помазання на ваші покоління.

³² На людське тіло не буде воно лите,
і за постановою про нього не буде робитися, як воно, святиня воно, воно буде
святиня для вас!

³³ Кожен, хто сам робитиме масть, як воно, і хто
дасть із нього на чужого, той буде витятий із народу свого.

³⁴ І
промовив Господь до Мойсея: Візьми собі пахощів: бальзаму, і ониху, і хелбану,
пахощів, та чистого ладану, кожне буде в рівній частині.

³⁵ І
зробиш з цього кадило, масть, робота робітника масти, посолене, чисте,
святе.

³⁶ І зітреш із неї надрібно, і даси з неї перед обличчям
свідоцтва в скинії заповіту, що Я буду являтися тобі там, це буде найсвятіше для
вас!

³⁷ А кадило, що зробите, за постановою про нього це зробите
собі, воно буде тобі святість для Господа!

³⁸ Кожен, хто зробить,
як воно, щоб нюхати з нього, той буде витятий із народу свого!

Вихід 31

¹ І промовив Господь до Мойсея,
говорячи:

² Дивися, Я покликав на ім’я Бецал’їла, сина Урієвого,
сина Хура, Юдиного племени,

³ і наповнив його Духом Божим,
мудрістю, і розумуванням, і знанням, і здібністю до всякої
роботи,

⁴ на обмислення мистецьке, на роботу в золоті, і в сріблі,
і в міді,

⁵ і в обробленні каменя, щоб всаджувати, і в обробленні
дерева, щоб робити в усякій роботі.

⁶ І Я ото дав із ним Оголіява,
Ахісамахового сина, Данового племени. А в серце кожного мудросердого Я дав
мудрість, і зроблять вони все, що Я наказав був тобі:

⁷ скинію
заповіту, і ковчега для свідоцтва, і віко, що на ньому, і всі скинійні
речі,

⁸ і стола та речі його, і чистого свічника та всі речі його,
і жертівника кадила,

⁹ і жертівника цілопалення та всі речі його,
і вмивальницю та підставу її,

¹⁰ і шати служебні, і шати священні
для священика Аарона, і шати синів його на священнослуження,

¹¹ і
оливу помазання, і запашне кадило для святині, як усе, що Я наказав був тобі,
вони зроблять.

¹² І промовив Господь до Мойсея,
говорячи:

¹³ А ти промовляй Ізраїлевим синам, говорячи: Тільки
суботи Мої будете пильнувати, бо це знак поміж Мною та поміж вами для ваших
поколінь, щоб ви познали, що Я Господь, що освячує вас!

¹⁴ І
будете пильнувати суботу, бо вона святість для вас. Хто опоганить її, той конче
буде забитий, бо кожен, хто робить у ній роботу, то буде стята душа та з-посеред
народів її!

¹⁵ Шість день буде робитися праця, а дня сьомого
субота відпочинку від праці, святість для Господа. Кожен, хто робить роботу за
суботнього дня, той конче буде забитий!

¹⁶ І будуть Ізраїлеві сини
додержувати суботу, щоб зробити суботу вічним заповітом для своїх
поколінь.

¹⁷ Це знак навіки поміж Мною та поміж Ізраїлевими
синами, бо шість день творив Господь небо та землю, а дня сьомого перервав працю
та спочив.

¹⁸ І дав Він Мойсеєві, коли закінчив говорити з ним на
Сінайській горі, дві таблиці свідоцтва, таблиці кам’яні, писані Божим
перстом.

Вихід 32

¹ І побачив народ, що загаявся Мойсей зійти з гори.
І зібрався народ проти Аарона, та й сказали до нього: Устань, зроби нам богів,
що будуть ходити перед нами, бо той Мойсей, муж, що вивів був нас із
єгипетського краю, ми не знаємо, що сталось йому.

² І сказав їм
Аарон: Поздіймайте золоті сережки, що в ушах ваших жінок, ваших синів та дочок
ваших, і поприносьте до мене.

³ І ввесь народ поздіймав з себе
золоті сережки, що в їхніх ушах, та й позносили до Аарона.

⁴ І
взяв він це з їхньої руки, і вформував його в глині, і зробив із нього лите
теля. А вони сказали: Оце твої боги, Ізраїлю, що вивели тебе з єгипетського
краю!

⁵ І побачив це Аарон, і збудував жертівника перед ним. І
кликнув Аарон та й сказав: Завтра свято для Господа!

⁶ І
повставали вони взавтра рано вранці, і принесли цілопалення, і привели мирну
жертву. І засів народ до їди та до пиття, і встали бавитися.

⁷ А
Господь промовляв до Мойсея: Іди, зійди, бо зіпсувся народ твій, якого ти вивів
із єгипетського краю.

⁸ Зійшли вони скоро з дороги, що наказав був
Я їм, зробили собі лите теля, і поклонились йому, і склали йому жертви, та й
сказали: Оце твої боги, Ізраїлю, що вивели тебе з єгипетського
краю!

⁹ І промовив Господь до Мойсея: Я бачив народ той, і ось
народ твердошиїй він!

¹⁰ А тепер залиши Мене, і розпалиться гнів
Мій на них, і Я винищу їх, а тебе зроблю великим народом.

¹¹ І
Мойсей став благати лице Господа, Бога свого, та й сказав: Нащо, Господи,
розпалюється гнів Твій на народ Твій, якого Ти випровадив з єгипетського краю
силою великою та міцною рукою?

¹² Нащо будуть казати єгиптяни,
говорячи: На зле ти їх вивів, щоб їх повбивати в горах, та щоб винищити їх
з-поверхні землі?… Вернися з розпалу гніву Свого, та й відверни зло від Свого
народу!

¹³ Згадай про Авраама, Ісака та Ізраїля, рабів Своїх, що
Ти їм присягався був Собою, та говорив їм: Помножу ваших нащадків, немов зорі
небесні, і всю оту землю, що про неї казав, дам вашим нащадкам, і вони посядуть
навіки.

¹⁴ І відвернув Господь зло, про яке говорив, щоб зробити
Своєму народові.

¹⁵ І повернувся, і зійшов Мойсей із гори, а в
руці його дві таблиці свідоцтва, писані з обох їхніх сторін, звідси й звідти
вони були писані.

¹⁶ А таблиці Божа робота вони, а письмо Боже
письмо воно, вирізьблене на таблицях.

¹⁷ І почув Ісус голос
народу, як кричав він, та й сказав до Мойсея: Крик бою в
таборі!

¹⁸ А той відказав: Це не крик сили переможців і не крик
слабости переможених, я чую голос співу!

¹⁹ І сталося, коли він
наблизився до табору, то побачив теля те та танці… І розпалився гнів Мойсеїв,
і він кинув таблиці із рук своїх, та й розторощив їх під
горою!…

²⁰ І схопив він теля, що зробили вони, та й спалив на
огні, та змолов, аж став порох… І розсипав на поверхні води, і напоїв тим
синів Ізраїлевих.

²¹ І сказав Мойсей Ааронові: Що вчинив тобі
народ цей, що ти гріх великий навів на нього?

²² А Аарон відказав:
Нехай не запалиться гнів мого пана! Ти знаєш народ цей, що він у
злому.

²³ І вони сказали мені: Зроби нам богів, що будуть ходити
перед нами, бо той Мойсей, муж, що вивів нас із єгипетського краю, ми не знаємо,
що сталось йому.

²⁴ І сказав я до них: Хто має золото, поздіймайте
з себе. І дали вони мені, а я кинув його в огонь, і вийшло те
теля.

²⁵ І побачив Мойсей народ, що незагнузданий він, бо Аарон
розгнуздав його на ганьбу поміж їхніми ворогами.

²⁶ І став Мойсей
у брамі табору й сказав: Хто за Господа до мене! І зібралися до нього всі
Левіїні сини.

²⁷ І сказав він до них: Так сказав Господь, Бог
Ізраїлів: Припашіть кожен меча свого на стегно своє, перейдіть, і верніться від
брами до брами в таборі, і повбивайте кожен брата свого, і кожен приятеля свого,
і кожен ближнього свого.

²⁸ І зробили Левіїні сини за словом
Мойсеєвим. І впало з народу того дня близько трьох тисяч
чоловіка.

²⁹ І сказав Мойсей: Освятіть сьогодні себе для Господа,
бо кожен мстився на сині своїм та на браті своїм, і щоб сьогодні Він дав вам
благословення.

³⁰ І сталося назавтра, і сказав Мойсей до народу:
Ви згрішили великим гріхом, а тепер зійду я до Господа, може складу окуплення за
ваш гріх.

³¹ І вернувся Мойсей до Господа та й сказав: О, згрішив
цей народ великим гріхом, вони зробили собі золотих богів!

³² А
тепер, коли б Ти пробачив їм їхній гріх! А як ні, витри мене з книги Своєї, яку
Ти написав…

³³ І промовив Господь до Мойсея: Хто згрішив Мені,
того витру із книги Своєї.

³⁴ А тепер іди, провадь цей народ туди,
куди казав Я тобі. Ось Мій Ангол піде перед лицем твоїм. А в день кари Моєї
покараю їх за їхній гріх!

³⁵ І Господь ударив той народ за те, що
вони зробили теля, яке Аарон учинив був.

Вихід 33

¹ І говорив Господь до Мойсея: Іди, вийди звідси ти
та той народ, що ти вивів його з єгипетського краю до того Краю, що Я присяг був
його Авраамові, Ісакові та Якову, говорячи: Нащадкам твоїм дам
його,

² і пошлю перед лицем твоїм Ангола, і попроганяю
ханаанеянина, амореянина, і хіттеянина, і періззеянина, хіввеянина, і
євусеянина,

³ до Краю, що тече молоком та медом, бо Я не піду
серед тебе, бо ти народ твердошиїй, щоб Я не вигубив тебе в
дорозі.

⁴ І почув народ ту лиху вістку, та й засмутився, і ніхто
не поклав на себе своєї оздоби.

⁵ Бо промовив Господь до Мойсея:
Скажи Ізраїлевим синам: Ви народ твердошиїй, якщо одну хвилину піду серед тебе,
то вигублю тебе! Тож тепер здійми оздобу свою з себе, Я знатиму, що вчиню
тобі.

⁶ І поздіймали Ізраїлеві сини свої оздоби під горою
Хорив.

⁷ А Мойсей узяв намета, та й нап’яв його поза табором,
далеко від табору, і назвав його: скинія заповіту. І бувало, кожен, хто шукав
Господа, входив до скинії заповіту, що поза табором.

⁸ І бувало,
коли виходив Мойсей до скинії, то підводився ввесь народ, і ставали кожен при
вході свого намету, і дивилися за Мойсеєм, аж поки він не входив до
скинії.

⁹ І бувало, коли входив Мойсей до скинії, то сходив стовп
хмари, і ставав при вході скинії, та й говорив Бог із Мойсеєм.

¹⁰
І ввесь народ бачив стовпа хмари, що стояв при вході скинії. І ввесь народ
підводився, та й вклонялися, кожен при вході намету свого.

¹¹ І
говорив Господь до Мойсея лице в лице, як говорить хто до друга свого. І
вертався він до табору, а слуга його, юнак Ісус, син Навинів, не виходив із
середини скинії.

¹² І сказав Мойсей до Господа: Дивися, Ти говориш
мені: Випровади цей народ, а Ти не дав мені знати, кого зо мною пошлеш. А Ти
сказав був: Я знаю тебе на ім’я, а також знайшов ти милість в очах
Моїх.

¹³ Тож тепер, коли знайшов я милість в очах Твоїх, об’яви ж
мені дорогу Свою, і я пізнаю, як знайти милість в очах Твоїх. І побач, бо цей
люд то народ Твій.

¹⁴ А Він відказав: Сам Я піду, і введу тебе до
відпочинку.

¹⁵ І сказав він до Нього: Коли сам Ти не підеш, то не
виводь нас ізвідси.

¹⁶ Бож чим тоді пізнається, що знайшов милість
в очах Твоїх я та народ Твій? Чи ж не тим, що Ти підеш із нами? І будемо
вирізнені я та народ Твій від кожного народу, що на поверхні
землі.

¹⁷ І промовив Господь до Мойсея: Також цю річ, про яку
говорив ти, зроблю, бо ти знайшов милість в очах Моїх, і Я знаю на ім’я
тебе.

¹⁸ А він відказав: Покажи мені славу Свою!

¹⁹
І Він промовив: Я переведу все добро Своє перед тобою, і покличу Господнім Ім’ям
перед тобою. І Я помилую, до кого милостивий, і змилосерджуся, до кого
милосердний.

²⁰ І Він промовив: Ти не зможеш побачити лиця Мого,
бо людина не може побачити Мене і жити.

²¹ І промовив Господь: Ось
місце при Мені, і ти станеш на скелі.

²² І станеться, коли буде
переходити слава Моя, то Я вміщу Тебе в щілині скелі, і закрию тебе рукою Своєю,
аж поки Я перейду.

²³ А здійму руку Свою, і ти побачиш Мене ззаду,
а обличчя Моє не буде видиме.

Вихід 34

¹ І промовив Господь до Мойсея: Витеши собі дві
кам’яні таблиці, як перші, і Я напишу на цих таблицях слова, що були на перших
таблицях, які ти розбив.

² І приготовся на рано. І вийдеш рано
вранці на гору Сінай, і станеш Мені там на верхів’ї гори.

³ А з
тобою ніхто не вийде, і на всій горі нехай нікого не буде видно. І також дрібна
худоба й худоба велика нехай не пасеться навпроти тієї гори.

⁴ І
витесав він дві кам’яні таблиці, як перші. І встав Мойсей рано вранці, та й
вийшов на гору Сінай, як Господь звелів був йому. І взяв він у руку свою дві
таблиці кам’яні.

⁵ А Господь зійшов у хмарі, і став там із ним, та
й покликав Ім’ям Господа.

⁶ І перейшов Господь перед лицем його,
та й викликнув: Господь, Господь, Бог милосердний, і милостивий,
довготерпеливий, і многомилостивий та правдивий,

⁷ що дотримує
милість для тисяч, що вибачає провину й переступ та гріх, та певне не вважає
чистим винуватого, бо карає провину батьків на дітях, і на дітях дітей, і на
третіх, і на четвертих поколіннях.

⁸ І Мойсей поквапно вклонився
до землі, і впав,

⁹ та й сказав: Якщо я знайшов милість в очах
Твоїх, Владико, то нехай же Владика йде серед нас, бо народ цей твердошиїй. І Ти
пробачиш нашу провину та наш гріх, і зробиш нас спадком Своїм.

¹⁰
А Він відказав: Ось Я складаю заповіта перед усім народом твоїм. Я чинитиму
чуда, які не були творені на всій землі і в жодного народу. І побачить увесь
народ, серед якого ти знаходишся, чин Господній, що Я чиню його з тобою, який
він страшний!

¹¹ Виконуй те, що Я наказую тобі сьогодні. Ось Я
виганяю перед тобою амореянина, і ханаанеянина, і хіттеянина, і періззеянина, і
хіввеянина, і євусеянина.

¹² Стережися, щоб не склав ти умови з
мешканцем тієї землі, що ти входиш на неї, щоб він не став пасткою серед
тебе.

¹³ Бо ви їхні жертівники поруйнуєте, а їхні камінні стовпи
для богів поторощите, а їхні дерева святі повирубуєте.

¹⁴ Бо не
будеш ти кланятись богові іншому, бо Господь Заздрісний ім’я Його, Бог
заздрісний Він!

¹⁵ Щоб не склав ти умови з мешканцем Краю, як
будуть вони любодіяти вслід за богами своїми, і будуть богам своїм жертви
приносити, то якщо він покличе тебе, то ти не будеш їсти із жертви
його.

¹⁶ І не візьмеш із дочок його для синів своїх, бо будуть
вони любодіяти вслід за богами своїми, і вчинять розпусниками синів твоїх вслід
за богами своїми.

¹⁷ Литих богів не зробиш собі.

¹⁸
Будеш виконувати свято Опрісноків. Сім день будеш їсти опрісноки, що Я наказав
був тобі на умовлений час місяця авіва, бо в місяці авіві ти вийшов з
Єгипту.

¹⁹ Усе, що відкриває утробу то Моє, як і всяка твоя
худоба, що є самець, відкриття утроби вола та вівці.

²⁰ А
відкриття утроби осла викупиш ягням. А якщо його не викупиш, то заб’єш його,
зламавши шию. Кожного перворідного з синів твоїх викупиш. І не будуть являтися
перед обличчя Моє з порожньою рукою.

²¹ Шість день будеш
працювати, а дня сьомого спочинеш від праці; в орці й у жнива спочинеш від
праці.

²² І свято тижнів зробиш собі, і первоплоду жнив пшениці, і
свято збору врожаю під кінець року.

²³ Тричі в році вся чоловіча
стать буде являтися перед лице Владики Господа, Бога
Ізраїлевого.

²⁴ Бо Я вижену людей перед лицем твоїм, і розширю
границю твою, і ніхто не запрагне твоєї землі, коли ти ходитимеш являтися перед
лице Господа, Бога твого, тричі в році.

²⁵ Не будеш приносити на
квашенім крови жертви твоєї, і не переночує до рана святкова жертва
Пасхи.

²⁶ Початок первоплодів твоєї землі принесеш у дім Господа,
Бога твого. Не будеш варити ягняти в молоці його матері.

²⁷ І
промовив Господь до Мойсея: Напиши собі слова, бо згідно з цими словами склав Я
заповіта з тобою та з Ізраїлем.

²⁸ І був він там з Господом сорок
день і сорок ночей, хліба не їв і води не пив. І написав на таблицях слова
Заповіту, Десять Заповідей.

²⁹ І сталося, коли сходив Мойсей з
гори Сінай, а обидві таблиці свідоцтва в Мойсеєвій руці при сході його з гори,
що Мойсей не знав, що лице його стало променіти, бо Бог говорив з
ним.

³⁰ І побачив Аарон та всі Ізраїлеві сини Мойсея, аж ось лице
його променіло, і вони боялися підійти до нього!

³¹ І кликнув до
них Мойсей, і звернулися до нього Аарон та всі начальники в громаді. І Мойсей
говорив до них.

³² А потім попідходили всі Ізраїлеві сини, і він
наказав їм усе, що Господь говорив з ним на горі Сінай.

³³ І
скінчив Мойсей говорити з ними, і дав на лице своє покривало.

³⁴ А
коли Мойсей входив перед Господнє лице на розмову з Ним, то здіймав покривало аж
до свого виходу. І він виходив, і говорив до Ізраїлевих синів, що було наказано
йому.

³⁵ І бачили Ізраїлеві сини лице Мойсеєве, що променіло лице
Мойсеєве. І Мойсей знов накладав покривало на лице своє аж до відходу свого, щоб
говорити з Ним.

Вихід 35

¹ І зібрав Мойсей усю громаду Ізраїлевих синів, та й
промовив до них: Ось ті речі, що Господь наказав їх чинити.

²
Шість день буде робитися праця, а дня сьомого буде вам свято, субота спочинку
від праці для Господа. Кожен, хто робитиме працю в нім, буде
забитий!

³ Не розпалите огню за суботнього дня по всіх ваших
осадах.

⁴ І сказав Мойсей до всієї громади Ізраїлевих синів,
кажучи: Оце та річ, що Господь наказав, говорячи:

⁵ Візьміть від
себе приношення для Господа. Кожен за щедрим серцем своїм принесе його,
приношення Господеві: золото, і срібло, і мідь,

⁶ і блакить, і
пурпур, і червень, і віссон, і вовну козину,

⁷ і начервоно
пофарбовані баранячі шкурки, і шкурки тахашеві, і акаційні
дерева,

⁸ і оливу на освітлення, і пахощі на оливу помазання, та
пахощів на кадило,

⁹ і каміння оніксове, і каміння на оправу до
ефоду й до нагрудника.

¹⁰ А кожен із вас мудросердий прийде та
зробить, що наказав був Господь:

¹¹ скинію внутрішню та її намета
зовнішнього, і покриття її, і гачки її, і дошки її, засуви її, стовпи її та
підстави її;

¹² ковчега, і держаки його, віко й завісу
заслони;

¹³ стола, і держаки його, і всі речі його, і хліб
показний;

¹⁴ і свічника освітлення, і речі його, і лямпадки його,
і оливу освітлення;

¹⁵ і жертівника кадила, і держаки його, і
оливу помазання, і кадило пахощів та заслону входу при вході;

¹⁶
жертівника цілопалення, і мідяну його сітку, держаки його, і всі речі його,
умивальницю й підставу її;

¹⁷ запони подвір’я, стовпи його, і
підстави його та заслону брами подвір’я;

¹⁸ кілки скинії, і кілки
подвір’я та шнури їхні;

¹⁹ і шати служебні на служення в святині,
священні шати для священика Аарона, та шати синів його на
священнослуження.

²⁰ І вийшла вся громада Ізраїлевих синів від
Мойсея.

²¹ І приходили кожен чоловік, кого вело серце його, і
кожен, кого дух його чинив щедрим, і приносили приношення Господеві для роботи
скинії заповіту, і на кожну працю його, і на священні шати.

²² І
приходили ті чоловіки з жінками, кожен щедросердий, і приносили гачка, і носову
сережку, і персня, і сережку, всякі золоті речі, та все, що людина приносила, як
золото приношення для Господа.

²³ І кожна людина принесла, що хто
мав: блакить, і пурпур, і червень, і віссон, і вовна козина, і баранячі
начервоно пофарбовані шкурки, і шкурки тахашеві.

²⁴ Кожен, хто
жертвував срібне та мідяне приношення, приносив Господнє приношення, і кожен,
хто мав, поприносили акаційне дерево, на всяке зайняття коло тієї
роботи.

²⁵ І кожна мудросерда жінка пряла руками своїми, і
приносила пряжку: блакить, і пурпур, і червень, і віссон.

²⁶ І всі
жінки, кого вело їхнє серце, пряли козину вовну.

²⁷ А начальники
поприносили каміння оніксу, і каміння вставлення для ефоду та для
нагрудника,

²⁸ і пахощі, і оливу на освітлення, і для оливи
помазання, і для запашного кадила.

²⁹ Кожен чоловік та жінка, кого
їхнє серце схиляло приносити для кожної праці, яку Господь наказав робити рукою
Мойсея, Ізраїлеві сини приносили добровільний дар для Господа.

³⁰
І сказав Мойсей до Ізраїлевих синів: Дивіться, Господь назвав на ім’я Бецал’їла,
сина Урієвого, сина Хура, Юдиного роду.

³¹ І наповнив його Духом
Божим, мудрістю, розумуванням, і знанням, і здібністю до всякої
роботи

³² на обмислення мистецьке, на роботу в золоті, і в сріблі,
і в міді,

³³ і в обробленні каменя, щоб всаджувати, і в обробленні
дерева, щоб робити в усякій мистецькій роботі.

³⁴ І вклав в його
серце, щоб навчав, він і Оголіяв, син Ахісамаха, Данового
племени.

³⁵ Він наповнив їх мудрістю серця, щоб робили вони всяку
роботу обрібника, і мистця, і гаптівника в блакиті, і в пурпурі, і в червені, і
в віссоні, і ткача, що роблять усяку роботу й задумують мистецькі речі.

Вихід 36

¹ І зробить Бецал’їл та Оголіяв, та кожен
мудросердий чоловік, кому Господь дав мудрости та розсудку, щоб уміти зробити
кожну працю роботи в святині на все, що Господь наказав був.

² І
покликав Мойсей Бецал’їла та Оголіява, та кожного мудросердого чоловіка, кому
Господь подав мудрість у серце, кожного, кого вело серце зблизитися до тієї
праці, щоб зробити її.

³ І взяли вони від Мойсея все приношення,
що позносили Ізраїлеві сини для праці служби святині, щоб зробити її. А вони ще
приносили до нього щоранку добровільного дара.

⁴ І прибули всі
мудреці, що роблять усю роботу святині, кожен із праці своєї, яку вони
роблять,

⁵ і сказали до Мойсея, говорячи: Народ приносить більше,
ніж потрібно було для праці, яку Господь звелів був зробити.

⁶ І
Мойсей наказав проголосити в таборі, говорячи: Ні чоловік, ні жінка нехай не
роблять уже нічого на приношення для святині. І був стриманий народ від
приносів.

⁷ А наготовленого було досить для кожної праці, щоб
зробити її, і ще зоставалось.

⁸ І зробили кожен мудросердий із
тих, що робили скинійну працю: десять покривал із суканого віссону, і блакиті, і
пурпуру та з червені. Херувими мистецькою роботою він поробив
їх.

⁹ Довжина одного покривала двадцять і вісім ліктів, а ширина
одного покривала чотири лікті. Усім покривалам міра одна.

¹⁰ І
поспинав він п’ять покривал одне до одного, і п’ять інших покривал поспинав одне
до одного.

¹¹ І поробив він блакитні петельки на краю одного
покривала з кінця в спинанні. Так само зробив на краю кінцевого покривала в
спинанні другім.

¹² П’ятдесят петельок зробив він у покривалі
однім, і п’ятдесят петельок зробив він на кінці покривала, що в другім спинанні.
Ті петельки протилеглі одна до однієї.

¹³ І зробив він п’ятдесят
золотих гачків, і поспинав ті покривала одне до одного тими гачками, і стала
одна скинія.

¹⁴ І зробив він покривала з вовни козиної до намета
над внутрішньою скинією, одинадцять покривал зробив таких.

¹⁵
Довжина одного покривала тридцять ліктів, а ширина одного покривала чотири
лікті. Одинадцятьом покривалам міра одна.

¹⁶ І поспинав він п’ять
покривал осібно, а шість тих покривал осібно.

¹⁷ І поробив він
п’ятдесят петельок на краю кінцевого покривала в спинанні, і п’ятдесят петельок
поробив на краю покривала другого спинання.

¹⁸ І зробив він
п’ятдесят мідяних гачків на спинання скинії, щоб стала вона
одна.

¹⁹ І зробив він накриття для скинії, баранячі начервоно
пофарбовані шкурки, і накриття зверху з тахашевих шкурок.

²⁰ І
поробив він для скинії стоячі дошки з акаційного дерева.

²¹ Десять
ліктів довжина дошки, і лікоть і півліктя ширина однієї дошки.

²²
В одній дошці дві ручки, сполучені одна до однієї. Так він поробив усі дошки
скинії.

²³ І поробив він дошки для скинії, двадцять дощок на бік
південний, на полудень.

²⁴ І сорок срібних підстав поробив він під
тими двадцятьма дошками, дві підставі під однією дошкою для ручок її, і дві
підставі під дошкою другою для двох ручок її.

²⁵ А для другого
боку скинії, у бік півночі зробив він двадцять дощок.

²⁶ І для них
сорок срібних підстав, дві підставі під одну дошку, і дві підставі під дошку
другу.

²⁷ А для заднього боку скинії на захід зробив він шість
дощок.

²⁸ І дві дошки зробив він для скинійних кутів на заднього
бока.

²⁹ І були вони поєднані здолу, і разом були вони поєднані на
верху її до однієї каблучки. Так зробив він для них обох, для обох
кутів.

³⁰ І було вісім дощок, а їхні підстави зо срібла,
шістнадцять підстав: по дві підставі під одну дошку.

³¹ І зробив
він засуви з акаційного дерева, п’ять для дощок одного боку
скинії,

³² і п’ять засувів для дощок другого боку скинії, і п’ять
засувів для дощок заднього боку на захід.

³³ І зробив він
середнього засува, щоб засувати по середині дощок від кінця до
кінця.

³⁴ А ці дошки він пообкладав золотом, а каблучки їхні, на
вкладання для засувів, поробив із золота; і ці засуви він пообкладав
золотом.

³⁵ І зробив він завісу з блакиті, і пурпуру, і червені та
з суканого віссону. Мистецькою роботою зробив її з херувимами.

³⁶
І він зробив для неї чотири акаційні стовпи, і пообкладав їх золотом, гаки їх
золоті, і вилив для них чотири срібних підставі.

³⁷ І зробив він
заслону для входу скинії з блакиті, і пурпуру, і червені та з суканого віссону,
робота гаптівника.

³⁸ А стовпи її п’ять, а гаки їх золоті; і він
пообкладав їх верхи та їх обручі золотом; а підстави їхні п’ять із міді.

Вихід 37

¹ І зробив Бецал’їл ковчега з акаційного дерева, два
лікті й пів довжина його, і лікоть і пів ширина його, і лікоть і пів вишина
його.

² І пообкладав він його щирим золотом зсередини та іззовні.
І вінця золотого зробив навколо над ним.

³ І він вилив для нього
чотири золоті каблучки на чотирьох кутах його, дві каблучки на одному боці його,
і дві каблучки на другому боці його.

⁴ І він поробив держаки з
акаційного дерева, і пообкладав їх золотом.

⁵ І він повсовував ці
держаки в каблучки на боках ковчегу, щоб носити ковчега.

⁶ І віко
зробив зо щирого золота, два лікті й пів довжина його, і лікоть і пів ширина
його.

⁷ І зробив два золоті херувими, роботою кутою зробив їх з
обох кінців віка.

⁸ І зробив одного херувима з кінця звідти, а
одного херувима з кінця звідси. З того віка поробив тих херувимів на обох кінцях
його.

⁹ І були ті херувими з простягненими догори крилами, і
затінювали своїми крилами над віком, а їхні лиця одне до одного; до віка були
схилені лиця тих херувимів.

¹⁰ І зробив він стола з акаційного
дерева, два лікті довжина його, і лікоть ширина його, і лікоть і пів вишина
його.

¹¹ І пообкладав його щирим золотом, і зробив вінця золотого
для нього навколо.

¹² І лиштву зробив він для нього в долоню
навколо, і зробив вінця золотого навколо для лиштви його.

¹³ І він
вилив для нього чотири каблучки із золота, та й дав ті каблучки на чотирьох
кінцях, що при його чотирьох ніжках.

¹⁴ При лиштві були ті
каблучки, вкладання для держаків, щоб носити стола.

¹⁵ І поробив
він ті держаки з акаційного дерева, і пообкладав їх золотом, щоб носити
стола.

¹⁶ І поробив він ті речі, що на столі: миски його, і
кадильниці його, і кухлі його та чаші його, що ними лито, золото
щире.

¹⁷ І зробив він свічника зо щирого золота, роботою кутою
зробив він того свічника. Стовп його, і рамена його, келихи його, ґудзі його й
квіти його виходили з нього.

¹⁸ І шість рамен виходило з боків
його, три рамені свічника з одного боку його, і три рамені свічника з другого
боку його.

¹⁹ Три келихи мигдалоподібні в однім рамені, ґудзь і
квітка, і три мигдалоподібні келихи в рамені другім, ґудзь і квітка. Так на
шости раменах, що виходять із свічника.

²⁰ А на стовпі свічника
чотири келихи мигдалоподібні, ґудзі його та квітки його.

²¹ І
ґудзь під двома раменами з нього, і ґудзь під другими двома раменами з нього, і
ґудзь під третіми двома раменами з нього, у шости рамен, що виходять із
свічника.

²² °хні ґудзі та їхні рамена виходили з нього. Увесь він
одне куття щирого золота.

²³ І зробив він сім лямпадок до нього; а
його щипчики та його лопатки на вугіль зо щирого золота.

²⁴ З
таланту щирого золота зробив він його та всі його речі.

²⁵ І
зробив він кадильного жертівника з акаційного дерева, лікоть довжина його, і
лікоть ширина його, квадратовий, а два лікті вишина його. З нього були його
роги.

²⁶ І пообкладав він його щирим золотом, верх його та стіни
його навколо, та роги його. І вінця золотого навколо зробив.

²⁷ І
дві золоті каблучки зробив йому під вінця його, зробив на обох боках його, на
вкладання для держаків, щоб ними носити його.

²⁸ І держаки поробив
із акаційного дерева, і золотом пообкладав їх.

²⁹ І зробив він
миро святого помазання, і чисте кадило пахощів, робота робітника масти.

Вихід 38

¹ І зробив він жертівника з акаційного дерева, п’ять
ліктів довжина його, і п’ять ліктів ширина його, квадратовий, а вишина його три
лікті.

² І поробив він роги його на чотирьох кутах його, з нього
були його роги. І пообкладав його міддю.

³ І він поробив усі речі
жертівника: горшки, і шуфлі, і кропильниці, видельця, і лопатки на вугілля. Усі
речі його поробив він із міді.

⁴ І мережу зробив він із міді для
жертівника роботою сітки, під лиштву його здолу до половини
його.

⁵ І вилив він чотири каблучки на чотирьох кінцях його для
мідяної мережі, на вкладання для держаків.

⁶ І поробив він держаки
з акаційного дерева, і пообкладав їх міддю.

⁷ І повсовував він ті
держаки в каблучки на боках жертівника, щоб ними носити його. Порожнявим
усередині зробив його з дощок.

⁸ І зробив він умивальницю з міді
та підставу її з міді, з дзеркалами жінок, що сповняли службу при вході скинії
заповіту.

⁹ І зробив він подвір’я. На південну сторону, на
полудень запони того подвір’я, суканий віссон, сто ліктів.

¹⁰ А
стовпів для нього двадцять, а їхніх підстав із міді двадцять. Гаки тих стовпів
та обручі їхні срібло.

¹¹ А в сторону півночі сто ліктів; стовпів
для них двадцять і підстав для них двадцять, із міді. Гаки тих стовпів та обручі
їхні срібло.

¹² А в сторону заходу, запони, п’ятдесят ліктів;
стовпів для них десять, і підстав для них десять. Гаки тих стовпів та обручі
їхні срібло.

¹³ А в сторону переду, сходу, п’ятдесят
ліктів.

¹⁴ Запони до боку п’ятнадцять ліктів; стовпів для них три,
і підстав для них три.

¹⁵ А для другого боку з цієї й з тієї
сторони брами подвір’я запони на п’ятнадцять ліктів; стовпів для них три, і
підстав для них три.

¹⁶ Всі запони подвір’я навколо віссон
суканий.

¹⁷ А підстави для стовпів мідь, гаки стовпів та обручів
їхніх срібло. А обклад верхів їх срібло, і вони всі стовпи подвір’я поспинані
сріблом.

¹⁸ А заслона брами подвір’я робота гаптівника: блакить, і
пурпур, і червень та суканий віссон; і двадцять ліктів довжина, а вишина в
ширині п’ять ліктів, відповідно запонам подвір’я.

¹⁹ А стовпів для
них чотири, і підстав для них чотири, із міді. Гаки їх срібло, і обклад верхів
їх та їхніх обручів срібло.

²⁰ А всі кілки для скинії й для
подвір’я навколо мідь.

²¹ Оце перелік скинії, скинії свідоцтва, що
був обрахований на приказ Мойсея, за допомогою Левитів під рукою Ітамара, сина
Аарона, священика.

²² А Бецал’їл, син Урія, сина Хура, Юдиного
племени, поробив усе, що Господь наказав був Мойсеєві.

²³ А з ним
Оголіяв, син Ахісамахів, Данового племени, оброблювач, і мистець, і гаптівник
блакиттю, і пурпуром, і червенню, і віссоном.

²⁴ Усе золото, вжите
для праці в усій роботі святині, то було золото колихання, двадцять і п’ять
талантів та сім сотень і тридцять шеклів на міру шеклем
святині.

²⁵ А срібло полічених у громаді мужів сто талантів та
тисяча, і сімсот і сімдесят і п’ять шеклів на міру шеклем
святині,

²⁶ на голову бека, цебто половина шекля на міру шеклем
святині для кожного, хто переходив при переліку від віку двадцяти літ і вище,
для шостисот тисяч і трьох тисяч і п’ятисот і п’ятидесяти.

²⁷ І
було сто талантів срібла на відлиття підстав святині та підстав завіси, сотня
підстав на сотню талантів, талант на підставу.

²⁸ А з тисячі й
семисот і семидесяти й п’яти шеклів поробив він гаки для стовпів, і пообкладав
їхні верхи та поспинав їх.

²⁹ А міді колихання було сімдесят
талантів та дві тисячі й чотириста шеклів.

³⁰ І поробив він із неї
підстави входу скинії заповіту, і жертівника мідяного, і його мідяну мережу, та
всі речі жертівника,

³¹ і підстави подвір’я навколо, і підстави
брами подвір’я, і скинійні кілки, і всі кілки подвір’я навколо.

Вихід 39

¹ А з блакиті й пурпуру та червені поробили вони
службові шати для служення в святині. І поробили священні шати, що вони для
Аарона, як Господь наказав був Мойсеєві.

² І зробив він ефода з
золота, блакиті, і пурпуру, і червені та з суканого віссону.

³ І
повибивали вони золоті бляхи, та й настригли ниток на роботу серед блакиті, і
серед пурпуру, і серед червені, і серед віссону, робота мистця.

⁴
Вони зробили для нього злучені нараменники, на обох кінцях його він був
сполучений.

⁵ А пояс мистецький для накладання ефоду, що з ним
з’єднаний і однакового з ним виробу, золото, блакить, і пурпур, і червень, і
суканий віссон, як Господь наказав був Мойсеєві.

⁶ І поробили вони
камені оніксові, оточені золотими гніздами, вирізьблені різьбою печатки, з
іменами Ізраїлевих синів.

⁷ І він їх поклав на ефодові
нараменники, камені на пам’ять для Ізраїлевих синів, як Господь наказав був
Мойсеєві.

⁸ І зробив він нагрудника, роботою мистця, як робота
ефоду, золото, блакить, і пурпур, і червень, і суканий віссон.

⁹
Квадратовий він був, складеним удвоє зробили нагрудника, п’ядь ширина його,
складений удвоє.

¹⁰ І понасаджували на ньому чотири ряди каменя.
Ряд: рубін, топаз і смарагд ряд перший.

¹¹ А ряд другий:
карбункул, сапфір і яспіс.

¹² А ряд третій: опаль, агат і
аметист.

¹³ А четвертий ряд: хризоліт, онікс і беріл, вони
вставлені золотими насадами в своїх гніздах.

¹⁴ А камені ті на
ймення дванадцятьох Ізраїлевих синів вони, на ймення їх; різьбою печатки кожен
на ім’я його для дванадцяти племен.

¹⁵ І поробили вони на
нагруднику сукані ланцюги плетеною роботою зо щирого золота.

¹⁶ І
зробили вони дві золоті гнізді та дві золоті каблучки, і дали ці каблучки на
двох кінцях нагрудника.

¹⁷ І дали два золоті шнури на дві ті
каблучки до кінців нагрудника.

¹⁸ А два кінці обох шнурів дали до
двох гнізд, і дали на нараменники ефоду спереду його.

¹⁹ І зробили
дві золоті каблучки, та й поклали на обох кінцях нагрудника на краї його, що до
сторони ефоду, всередину.

²⁰ І зробили вони дві золоті каблучки,
та й дали їх на обидва нараменники ефоду здолу, спереду його, при сполученні
його, над мистецьким поясом ефоду.

²¹ І прив’язали нагрудника від
каблучок його до каблучок ефоду блакитною ниткою, щоб був на мистецькім поясі
ефоду, і не буде рухатись нагрудник із-над ефоду, як Господь наказав був
Мойсеєві.

²² І зробив він шату для ефоду, ткацькою роботою, всю
блакитну.

²³ А отвір шати в середині її, як отвір панцера; край
отвору її обрамований навколо, щоб не дертися їй.

²⁴ І поробили
вони на подолку шати гранатові яблука з блакиті, і пурпуру та з суканої
червені.

²⁵ І поробили дзвінки зо щирого золота, і дали ті дзвінки
поміж гранатові яблука на подолку шати навколо, поміж ті гранатові
яблука,

²⁶ дзвінок і гранатове яблуко, дзвінок і гранатове яблуко
на подолку шати тієї навколо, на служення, як Господь наказав був
Мойсеєві.

²⁷ І поробили вони хітони з віссону, робота ткача, для
Аарона та для синів його,

²⁸ і завоя з віссону, і шапки накриття з
віссону, і льняна спідня одіж із суканого віссону,

²⁹ і пояса з
суканого віссону, і блакиті, і пурпура та з червені, робота гаптяра, як Господь
наказав був Мойсеєві.

³⁰ І зробили квітку, вінця святости, зо
щирого золота, і написали на нім письмом різьби печатки: Святиня для
Господа.

³¹ І дали на нім блакитну нитку, щоб була на завої згори,
як Господь наказав був Мойсеєві.

³² І скінчилася вся робота
скинії, скинії заповіту. І зробили Ізраїлеві сини все, як Господь наказав був
Мойсеєві, так зробили вони.

³³ І позносили вони до Мойсея скинію
внутрішню, намета зовнішнього та всі речі її: гачки її, дошки її, засуви її, і
стовпи її та підстави її,

³⁴ і накриття з баранячих начервоно
пофарбованих шкурок, і накриття з тахашевих шкурок, і завісу
заслони,

³⁵ ковчега свідоцтва, і держаки його, і
віко,

³⁶ стола, усі речі його, і хліб показний,

³⁷
чистого свічника та лямпадки його, лямпадки розставлені, та всі речі його й
оливу освітлення,

³⁸ і золотого жертівника, миро помазання, і
запашне кадило, і завісу при вході скинії,

³⁹ мідяного жертівника,
і його мідяну мережку, держаки його, і всі речі його, умивальницю та підставу
її,

⁴⁰ запони подвір’я, стовпи його, і підстави його, і заслону
для брами подвір’я, шнури його, і кілки його, і всі речі для служби в скинії, у
скинії заповіту,

⁴¹ службові шати для служення в святині, священні
шати священика Аарона, і шати синів його для священнослуження.

⁴²
Усе так, як Господь наказав був Мойсеєві, так зробили Ізраїлеві сини всю ту
роботу.

⁴³ І побачив Мойсей усю ту роботу, і ось вони зробили її!
Як Господь наказав був, так зробили вони. І поблагословив їх Мойсей!

Вихід 40

¹ А Господь промовляв до Мойсея,
говорячи:

² Першого місяця, першого дня місяця поставиш намета для
скинії заповіту.

³ І поставиш там ковчега свідоцтва, і закриєш
ковчега завісою.

⁴ І внесеш стола, і порозкладаєш належне йому; і
внесеш свічника, і запалиш його лямпадки.

⁵ І поставиш золотого
жертівника для кадила перед ковчегом свідоцтва; і повісиш заслону входу
скинії.

⁶ І поставиш жертівника цілопалення перед входом скинії,
скинії заповіту.

⁷ І поставиш умивальницю між скинією заповіту та
між жертівником, і даси туди води.

⁸ І поставиш подвір’я навколо,
і даси заслону брами подвір’я.

⁹ І візьмеш миро помазання, та й
помажеш скинію та все, що в ній, і освятиш її та всі речі її, і стане вона
святістю.

¹⁰ І помажеш жертівника цілопалення та всі речі його, і
освятиш жертівника, і стане жертівник Найсвятішим.

¹¹ І помажеш
умивальницю та підставу її, і освятиш її.

¹² І приведеш Аарона та
синів його до входу скинії заповіту, та й обмиєш їх водою.

¹³ І
зодягнеш Аарона в священні шати, і помажеш його, і освятиш його, і він буде
священнослужити Мені.

¹⁴ І приведеш синів його, і позодягаєш їх у
хітони.

¹⁵ І помажеш їх, як помазав їхнього батька, і будуть вони
священнослужити Мені. І станеться, що помазання їх буде на них на вічне
священство, на їхні покоління!

¹⁶ І зробив Мойсей усе, як Господь
наказав був йому, так він зробив.

¹⁷ І сталося першого місяця
другого року, першого дня місяця, була поставлена скинія!

¹⁸ І
поставив Мойсей скинію, і дав підстави її, і поклав дошки її, і дав засови її, і
поставив стовпи її.

¹⁹ І розтягнув намета над внутрішньою скинією,
і поклав скинійне накриття на неї згори, як Господь наказав був
Мойсеєві.

²⁰ І взяв він і поклав свідоцтво до ковчега, а на
ковчега поклав держаки, і дав на ковчега віко згори.

²¹ І вніс він
ковчега до скинії, і повісив завісу заслони, і закрив ковчег свідоцтва, як
Господь наказав був Мойсеєві.

²² І дав він стола в скинію
заповіту, на стороні скинії на північ, поза завісою.

²³ І
порозкладав на ньому розклад хліба перед Господнім лицем, як Господь наказав був
Мойсеєві.

²⁴ І поставив свічника в скинії заповіту навпроти стола,
на стороні скинії на південь.

²⁵ І позасвічував лямпадки перед
Господнім лицем, як Господь наказав був Мойсеєві.

²⁶ І поставив
золотого жертівника в скинії заповіту перед завісою.

²⁷ І кадив
він на ньому запашні кадила, як Господь наказав був Мойсеєві.

²⁸ І
повісив входову заслону до скинії.

²⁹ А жертівника цілопалення
поставив при вході скинії, скинії заповіту, і приніс на ньому цілопалення та
жертву хлібну, як Господь наказав був Мойсеєві.

³⁰ І поставив
умивальницю між скинією заповіту та між жертівником, і туди дав води на
миття.

³¹ І вмивали з нього Мойсей й Аарон та сини його руки свої
та ноги свої.

³² Коли вони входили до скинії заповіту, і коли
зближалися до жертівника, вони обмивалися, як Господь наказав був
Мойсеєві.

³³ І поставив подвір’я навколо скинії та жертівника, і
повісив заслону брами подвір’я.

³⁴ А хмара закрила скинію
заповіту, і слава Господня наповнила скинію.

³⁵ І не міг Мойсей
увійти до скинії заповіту, бо хмара спочивала над нею, а слава Господня
наповнила скинію.

³⁶ А коли підіймалася хмара з-над скинії, то
Ізраїлеві сини рушали в усі свої подорожі.

³⁷ А якщо хмара не
підіймалася, то не рушали вони аж до дня, коли вона
підіймалася,

³⁸ бо над скинією вдень була хмара Господня, а вночі
був огонь у ній, на очах усього Ізраїлевого дому в усіх його
подорожах!

3. Третя книга Мойсеєва: Левит

Левит 1

¹ І кликнув Господь до Мойсея, і промовляв до нього з скинії заповіту, говорячи:

² Промовляй до Ізраїлевих синів та й скажеш до них: Коли хто з вас принесе жертву для Господа зо скотини, то з худоби великої й худоби дрібної принесете вашу жертву.

³ Якщо жертва його цілопалення з худоби великої, то нехай принесе його, самця безвадного; нехай приведе його до скинії заповіту, щоб він був уподобаний перед лицем Господнім.

⁴ І покладе він руку свою на голову цілопалення, і буде йому дано вподобання на очищення від гріхів його.

⁵ І заріже він ягня перед Господнім лицем. А Ааронові сини, священики, принесуть кров, і покроплять тією кров’ю на жертівника навколо, що при вході до скинії заповіту.

⁶ І здере він шкуру з жертви цілопалення, і розітне його на куски його.

⁷ І дадуть сини священика Аарона огню на жертівника, і покладуть дров на тім огні.

⁸ І порозкладають Ааронові сини, священики, ті куски, голову та товщ, на дровах, що на огні, який на жертівнику.

⁹ А його нутрощі та голінки його обмиє водою. І священик усе те спалить на жертівнику, це цілопалення, огняна жертва, пахощі любі для Господа.

¹⁰ А якщо його жертва з дрібної худобини, з овець або з кіз на цілопалення, то нехай приведе його, безвадного самця,

¹¹ і заріже його на боці жертівника на північ, перед Господнім лицем. І покроплять сини Ааронові, священики, кров’ю його на жертівника навколо.

¹² І розітне його на куски його, голову його, і товщ його, а священик порозкладає їх на дровах, що на огні, який на жертівнику.

¹³ А нутрощі та голінки обмиє водою. І священик принесе все це, та й спалить на жертівнику, це цілопалення, огняна жертва, пахощі любі для Господа.

¹⁴ А якщо цілопалення його жертва для Господа з птаства, то нехай з горлиць або з голубенят принесе жертву свою.

¹⁵ І принесе її священик до жертівника, і проб’є йому нігтем великим голову, та й спалить на жертівнику, а кров його буде вилита при стіні жертівника.

¹⁶ І здійме його воло в пір’ї його, і кине його при жертівнику на схід на місце попелу.

¹⁷ І роздере його між крильми його, але не відділить їх. А священик спалить його на жертівнику на дровах, що на огні, воно цілопалення, огняна жертва, пахощі любі для Господа.

Левит 2

¹ А коли хто принесе жертву, жертву хлібну для Господа, то нехай пшенична мука буде жертва його, а він поллє на неї оливи, і дасть на неї ладану.

² І принесе її до Ааронових синів, священиків, і візьме звідти повну свою жменю пшеничної муки її, і оливи її зо всім її ладаном, та й спалить священик на жертівнику за пригадувальну частину, це огняна жертва, пахощі любі для Господа.

³ А позостале з цієї хлібної жертви для Аарона та для синів його, це Найсвятіше з Господніх жертов!

⁴ А коли принесеш жертву, жертву хлібну випеченого в печі, то нехай це буде пшенична мука, прісні калачі, мішані в оливі, та прісні коржики, помазані оливою.

⁵ А якщо твоя жертва жертва хлібна на лопатці, то нехай це буде пшенична мука, мішана в оливі, прісна.

⁶ Поламати її на шматочки, і поллєш на неї оливи, це хлібна жертва.

⁷ А якщо твоя жертва жертва хлібна смаження, то нехай буде зроблена в оливі з пшеничної муки.

⁸ І принесеш хлібну жертву, що зроблена з тих речей, для Господа, і подаси її до священика, а він принесе її до жертівника.

⁹ І принесе священик із хлібної жертви за пригадувальну частину її, та й спалить на жертівнику, це огняна жертва, любі пахощі для Господа.

¹⁰ А позостале з цієї хлібної жертви для Аарона та для синів його: це Найсвятіше з Господніх жертов!

¹¹ Кожна хлібна жертва, яку принесете Господеві, не буде зроблена квашена, бо все квашене й усякий мед не спалите з нього огняної жертви для Господа.

¹² Як жертву первоплоду принесіть її для Господа, а на жертівника вона не приноситься на любі пахощі.

¹³ І кожну жертву, жертву хлібну, посолиш сіллю. І хлібної жертви твоєї не позбавиш соли заповіту Бога твого, на кожній жертві твоїй принесеш соли.

¹⁴ А якщо принесеш хлібну жертву первоплодів для Господа, то колосся, пряжене в огні, як потовчене зерно принесеш хлібну жертву своїх первоплодів.

¹⁵ І полий на неї оливи, і поклади на неї ладану, це жертва хлібна.

¹⁶ І спалить священик за пригадувальну частину її з потовченого зерна, із оливи її на всім ладані її, це огняна жертва для Господа.

Левит 3

¹ А якщо його жертва мирна, якщо з великої худоби він приносить чи самця, чи самицю, він принесе її безвадну перед Господнє лице,

² і покладе свою руку на голову жертви своєї, та й заріже її при вході до скинії заповіту. А Ааронові сини, священики, покроплять тією кров’ю на жертівника навколо.

³ І принесе він із мирної жертви огняну жертву для Господа, лій, що закриває нутрощі, та ввесь лій, що на нутрощах,

⁴ і обидві нирки, і лій, що на них, що на стегнах, а сальника на печінці здійме його з нирками.

⁵ І спалять те сини Ааронові на жертівнику на цілопалення, що на дровах, яке на огні, це огняна жертва, пахощі любі для Господа.

⁶ А якщо з дрібної худоби його жертва на мирну жертву для Господа, самець чи самиця, то безвадну принесе її.

⁷ Якщо приносить він на жертву вівцю, то принесе її перед Господнє лице,

⁸ і покладе свою руку на голову жертви своєї, та й заріже її перед скинією заповіту. А Ааронові сини покроплять кров’ю її на жертівника навколо.

⁹ І він принесе з мирної жертви огняну жертву для Господа, цілого курдюка, якого здійме при хребті, і лій, що закриває нутрощі, і ввесь лій, що на нутрощах,

¹⁰ і обидві нирки та лій, що на них, що на стегнах, а сальника на печінці здійме його з нирками.

¹¹ І священик спалить те на жертівнику, хліб огняної жертви для Господа.

¹² А якщо жертва його коза, то піднесе її перед лице Господнє,

¹³ і покладе свою руку на голову її, та й заріже її перед скинією заповіту. А Ааронові сини покроплять кров’ю її на жертівника навколо.

¹⁴ І він принесе з неї жертву свою, жертву для Господа, лій, що закриває нутрощі, та ввесь лій, що на нутрощах,

¹⁵ і обидві нирки, і лій, що на них, що на стегнах, а сальника на печінці здійме його з нирками.

¹⁶ І священик спалить їх на жертівнику, це пожива, огняна жертва на любі пахощі; увесь лій для Господа.

¹⁷ Оце постанова вічна для ваших родів у всіх осадах ваших: жодного лою й жодної крови не будете їсти.

Левит 4

¹ І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

² Промовляй до Ізраїлевих синів, говорячи: Коли хто невмисне згрішить проти якої зо всіх заповідей Господніх, чого не треба чинити, а він учинить проти однієї з них,

³ якщо помазаний священик згрішить на провину народу, то він принесе за гріх свій, що згрішив ним, бичка, молоде з худоби великої, безвадного для Господа на жертву за гріх.

⁴ І приведе він того бичка до входу скинії заповіту перед Господнє лице, і покладе свою руку на голову того бичка, та й заріже бичка перед Господнім лицем.

⁵ А помазаний священик візьме крови того бичка, та й внесе її до скинії заповіту.

⁶ І вмочить священик пальця свого в ту кров, та й покропить тією кров’ю сім раз перед Господнім лицем перед завіси святині.

⁷ І дасть священик з тієї крови на роги жертівника кадила пахощів, перед Господнім лицем, що він у скинії заповіту, а всю кров бичка виллє до підстави жертівника цілопалення, що при вході скинії заповіту.

⁸ А ввесь лій бичка жертви за гріх принесе з нього лій, що закриває нутрощі, і ввесь лій, що на нутрощах,

⁹ і обидві нирки та лій, що на них, що на стегнах, а сальника на печінці здійме його з нирками,

¹⁰ як приноситься з вола мирної жертви, і священик спалить те на жертівнику цілопалення.

¹¹ А шкуру бичка та все м’ясо його з головою його та голінками його, і нутрощі його, і нечистість їх,

¹² і всього бичка винесе поза табір до чистого місця, до місця висипання попелу, і спалить його на дровах в огні, на висипанні попелу буде спалений він.

¹³ А коли вся Ізраїлева громада помилково згрішить, і діло буде затаєне з очей зборів, і зроблять що проти якої зо всіх Господніх заповідей, чого не можна робити, і завинять,

¹⁴ а гріх буде пізнаний, що вони згрішили ним, то збори принесуть бичка, молоде з худоби великої, на жертву за гріх. І вони приведуть його перед скинію заповіту.

¹⁵ А старші громади покладуть свої руки на голову бичка перед Господнім лицем, та й заріже один з них бичка перед лицем Господнім.

¹⁶ А помазаний священик внесе крови бичка до скинії заповіту.

¹⁷ І вмочить священик пальця свого в ту кров, та й покропить сім раз перед Господнім лицем перед завіси.

¹⁸ І дасть він із тієї крови на роги жертівника, що перед Господнім лицем, що він у скинії заповіту, а всю ту кров виллє до підстави жертівника цілопалення, що при вході скинії заповіту.

¹⁹ А ввесь його лій принесе з нього та й спалить на жертівнику.

²⁰ І зробить з тим бичком те саме, що робив бичкові жертви за гріх, так само зробить із ним. І так священик дасть очищення за них, і буде прощено їм.

²¹ І винесе бичка поза табір, та й спалить його, як палив бичка першого, він жертва за гріх зборів.

²² Коли згрішить начальник, і зробить що невмисне проти якої зо всіх заповідей Господа, Бога його, чого робити не можна, та й завинить,

²³ і буде пізнаний ним гріх його, що згрішив ним, то приведе він жертву свою безвадного козла,

²⁴ і покладе свою руку на голову того козла, та й заріже його в місці, де ріжеться цілопалення перед Господнім лицем, він жертва за гріх.

²⁵ А священик візьме з крови жертви за гріх своїм пальцем, та й дасть на роги жертівника цілопалення, а кров його виллє до підстави жертівника цілопалення.

²⁶ А ввесь лій його спалить на жертівнику, як лій мирної жертви, та й так очистить священик його з гріха його, і буде прощений йому.

²⁷ А коли яка душа з народу землі невмисне згрішить, коли зробить що проти якої з заповідей Господніх, чого робити не можна, та й завинить,

²⁸ і буде пізнаний ним гріх його, що згрішив, то він приведе жертву свою безвадну козу, самицю, за гріх свій, що він згрішив був,

²⁹ і покладе свою руку на голову жертви за гріх, та й заріже цю жертву за гріх у місці цілопалення.

³⁰ А священик візьме своїм пальцем із крови її, та й дасть на роги жертівника цілопалення, а всю її кров виллє до підстави жертівника.

³¹ А ввесь її лій він здійме, як знятий був лій із мирної жертви, і священик спалить на жертівнику на пахощі любі для Господа. І так священик очистить його, і буде прощено йому.

³² А якщо він приведе вівцю в жертву свою за гріх, то приведе безвадну самицю,

³³ і покладе свою руку на голову жертви за гріх, та й заріже її на жертву за гріх у місці, де ріже він жертву цілопалення.

³⁴ І візьме священик із крови жертви за гріх своїм пальцем, та й дасть на роги жертівника цілопалення, а всю кров її виллє до підстави жертівника.

³⁵ А ввесь лій її здійме, як здіймається лій вівці з мирної жертви, та й спалить священик його на жертівнику на огняні жертви Господні. І так очистить його священик за гріх його, що згрішив був, і буде прощено йому.

Левит 5

¹ А коли хто згрішить: почує голос прокляття, і був свідком, або бачив, або знав, але не виявив, то понесе свою провину;

² або особа, що доторкнеться якої нечистої речі, або падла звірини нечистої, або падла худоби нечистої, або падла нечистого плазуючого, і буде це незнане їй, то вона нечиста й завинить;

³ або коли доторкнеться нечистости людини, всякої нечистости її, що нею стане нечиста, і буде це незнане їй, а вона довідається, то завинить;

⁴ або коли хто присягне, вимовляючи нерозважно устами своїми, чинити зло або чинити добро, на все, що нерозважно вимовляє людина в присязі, і буде це незнане йому, а він довідається, що завинив одним із цих,

⁵ то станеться, що завинить одним із цих, і визнає, чим він згрішив у тому.

⁶ І приведе він Господеві жертву за провину, за гріх свій, що згрішив, самицю з дрібної худоби, вівцю або козу на жертву за гріх, а священик очистить його від гріха його.

⁷ А якщо рука його не спроможна на ягня, то принесе в жертву за провину свою, що згрішив він, дві горлиці або двоє голубенят Господеві, одне на жертву за гріх, а одне на цілопалення.

⁸ І принесе їх до священика, а він перше принесе те, що на жертву за гріх, і натне великим нігтем голову його від шиї її, але не відділить.

⁹ І покропить із крови жертви за гріх на стіну жертівника, а позостала кров буде вилита до підстави жертівника, це жертва за гріх.

¹⁰ А другого зробить цілопаленням за уставом. І очистить його священик від гріха його, що згрішив той, і буде прощено йому.

¹¹ А якщо він не спроможний на дві горлиці або на двоє голубенят, то принесе в жертву свою за те, чим згрішив, десяту частину ефи пшеничної муки на жертву за гріх, не докладе до неї оливи й не дасть на неї ладану, бо вона жертва за гріх.

¹² І принесе її до священика, а священик візьме з неї повну свою жменю, за пригадувальну частину її, та й спалить на жертівнику на огняні жертви Господеві, вона жертва за гріх.

¹³ І очистить його священик від гріха його, що згрішив він одним із них, і буде йому прощений; і буде вона для священика, як жертва хлібна.

¹⁴ І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

¹⁵ Коли хто переступом спроневіриться, і невмисне згрішить проти Господніх святощів, то він приведе жертву за провину свою до Господа, безвадного барана з дрібної худоби, за твоєю оцінкою срібла шеклів, на міру шеклем святині на жертву за провину.

¹⁶ А те, що згрішив проти святощів, поверне, і додасть до нього п’яту частину його священикові, а священик очистить його бараном жертви за гріх, і буде прощено йому.

¹⁷ А якщо згрішить коли хто, і зробить що проти якої зо всіх Господніх заповідей, чого не можна робити, і не знатиме, і завинить, і понесе свій гріх,

¹⁸ то він приведе до священика безвадного барана з дрібної худоби в оцінці твоїй на жертву за провину. І очистить його священик за помилку його, що нею помилився, бо він не знав, і буде прощена йому.

¹⁹ Це жертва за провину: він справді завинив Господеві.

²⁰ І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

²¹ Коли хто згрішить і переступом спроневіриться проти Господа, і скаже неправду на ближнього свого щодо даного на сховок, щодо даного в заклад, або щодо грабунку, або вимусить утиском у ближнього свого,

²² або знайде якусь згубу та й скаже неправду про неї, і присягне неправдиво на одне зо всього, що робить людина, і згрішить тим,

²³ то станеться, коли він згрішить і завинить, нехай поверне грабунок, що заграбував, або вимушення, що був вимусив, або дане на сховок, що було зложене в нього, або згубу, що знайшов,

²⁴ або все, що присяг про нього неправдиво, і поверне його насамперед, і додасть до нього п’яту частину тому, чиє воно, дасть його в день, коли виявиться провина його.

²⁵ І він приведе Господеві до священика жертву за провину свою, безвадного барана з дрібної худоби за твоєю оцінкою на жертву за провину.

²⁶ І священик очистить його перед Господнім лицем, і буде йому прощено все до одного, що він зробив на провину.

Левит 6

¹ І Господь промовляв до Мойсея, кажучи:

² Накажи Ааронові та синам його, повідаючи: Оце закон цілопалення: Воно приноситься на огнищі своїм на жертівнику цілу ніч аж до ранку, а огонь жертівника горітиме на ньому.

³ І надіне священик льняну свою шату, і льняне спіднє зодягне на тіло своє, і збере попіл, що на нього огонь спалить цілопалення на жертівнику, та й покладе його при жертівнику.

⁴ І здійме він шати свої, і зодягне одіж іншу, та й винесе попіл поза табір до чистого місця.

⁵ А огонь на жертівнику горітиме на ньому, не погасне, а священик палитиме на ньому дрова щоранку, і кластиме на нього цілопалення, і палитиме на ньому лій мирних жертов.

⁶ Огонь завжди горітиме на жертівнику, не погасне.

⁷ А оце закон про хлібну жертву: Ааронові сини принесуть її перед лице Господнє до переду жертівника.

⁸ І візьме він із неї жменею своєю з пшеничної муки хлібної жертви, та з оливи її, та ввесь ладан, що на хлібній жертві, та й спалить на жертівнику, любі пахощі, це частина її, як пригадувальна для Господа.

⁹ А позостале з неї їстимуть Аарон та сини його, прісне буде їджене воно в святім місці, на подвір’ї скинії заповіту будуть їсти її.

¹⁰ Не буде печена вона квашеною. °хню частину Я дав це з огняних Моїх жертов; вона Найсвятіше, як жертва за гріх та жертва за провину.

¹¹ Кожен нащадок чоловічої статі поміж Ааронових дітей буде її їсти, вічна постанова для ваших поколінь, з огняних жертов Господніх. Усе, що доторкнеться до них, освятиться.

¹² І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

¹³ Оце жертва Аарона та синів його, що принесуть Господеві в дні помазання його: десята частина ефи пшеничної муки, це постійна хлібна жертва: половина її рано, а половина її ввечорі.

¹⁴ На лопатці в оливі буде вона зроблена; принесеш її вимішану, випечену жертву хлібну в кусках принесеш, любі пахощі для Господа.

¹⁵ А помазаний священик зробить її замість нього зробить її котрийсь із синів його, це вічна Господня постанова. Уся вона буде спалена.

¹⁶ А кожна священикова хлібна жертва буде ціла, не буде їджена.

¹⁷ І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

¹⁸ Промовляй до Аарона та до синів його, говорячи: Оце закон про жертву за гріх: На місці, де зарізується цілопалення, буде зарізувана жертва за гріх перед лицем Господнім, Найсвятіше вона!

¹⁹ Священик, що складає її як жертву за гріх, буде їсти її, на місці святому буде вона їджена, на подвір’ї скинії заповіту.

²⁰ Усе, що доторкнеться до м’яса її, стане святе; а що з її крови покропить на одежу, що покропиться нею, те випереш на місці святому.

²¹ А глиняний посуд, що в ньому вона варена, буде розбитий. А якщо в мідянім посуді була вона варена, то буде вичищений до блиску й виполосканий водою.

²² Кожен чоловічої статі із священиків буде їсти її, Найсвятіше вона.

²³ А кожна жертва за гріх, що з крови її буде внесено до скинії заповіту на окуплення в святині, не буде їджена, в огні буде спалена.

Левит 7

¹ А оце закон жертви за провину, Найсвятіше вона.

² На місці, де ріжуть цілопалення, заріжуть жертву за провину, а кров її священик покропить на жертівника навколо.

³ А ввесь її лій із неї він принесе, курдюка, і лій, що покриває нутрощі,

⁴ і обидві нирки, і лій, що на них, що на стегнах, а сальника на печінці здійме з нирками,

⁵ та й спалить те священик на жертівнику, це огняна жертва для Господа, жертва за провину вона.

⁶ Кожен чоловічої статі серед священиків буде їсти її, на місці святому буде вона їджена, Найсвятіше вона.

⁷ Як про жертву за гріх, так само про жертву за провини закон їм один: священикові, що очистить нею, йому вона буде.

⁸ А священик, що приносить чиєсь цілопалення, шкура цілопалення, яке приніс він, священикові, йому вона буде.

⁹ І кожна жертва хлібна, що в печі буде печена, і кожна приготовлена в горшку та на лопатці, священикові, що приносить її, йому вона буде.

¹⁰ А кожна хлібна жертва, мішана в оливі й суха, буде вона всім синам Аароновим, як одному, так і другому.

¹¹ А оце закон про мирну жертву, що хтось принесе її Господеві.

¹² Якщо принесе її на подяку, то він принесе на жертву подяки прісні калачі, мішані в оливі, і прісні коржі, помазані оливою, і вимішана пшенична мука, калачі, мішані в оливі.

¹³ Разом із калачами квашеного хліба принесе він жертву свою, при мирній жертві подяки його.

¹⁴ І принесе він щось одне з кожної жертви, приношення для Господа; це буде священикові, що кропить кров мирної жертви, буде йому.

¹⁵ А м’ясо мирної жертви подяки його буде їджене в дні його жертви, не позоставить із нього нічого до ранку.

¹⁶ А якщо жертва його приношення обітниця, або добровільний дар, то вона буде їджена в день принесення ним його жертви, а позостале з неї й назавтра буде їджене.

¹⁷ А позостале з м’яса кривавої жертви в третім дні буде спалене.

¹⁸ А якщо справді буде їджене з м’яса мирної жертви його в третім дні, то не буде вподобаний той, хто приносить її, це не буде залічене йому, буде нечисть; а хто їстиме з неї, понесе свій гріх.

¹⁹ А те м’ясо, що доторкнеться до чогось нечистого, не буде їджене, на огні буде спалене. А м’ясо чисте кожен чистий буде їсти м’ясо.

²⁰ А душа, що буде їсти м’ясо з мирної жертви, що вона Господня, а нечисть його на ньому, то буде вона винищена з народу свого.

²¹ А коли хто доторкнеться до чогось нечистого, до нечистоти людської, або до нечистої худоби, або до всього нечистого плазуючого, та проте буде їсти з м’яса мирної жертви, що Господня вона, то буде той винищений із народу свого.

²² І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

²³ Кажи до Ізраїлевих синів, говорячи: жодного лою волового, ані овечого, ані козиного не будете їсти.

²⁴ А лій із падла й лій пошматованого буде вживаний для всякої потреби, але їсти не будете їсти його.

²⁵ Бо кожен, хто їсть лій із худоби, що з неї приносить огняну жертву для Господа, то душа та, що їсть, буде винищена з народу свого.

²⁶ І жодної крови птаства та худоби не будете їсти по всіх ваших оселях.

²⁷ Кожна душа, що їстиме якубудь кров, то буде винищена душа та з-посеред народу свого.

²⁸ І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

²⁹ Промовляй до Ізраїлевих синів, говорячи: Хто приносить свою мирну жертву до Господа, той принесе своє приношення Господеві з своєї мирної жертви.

³⁰ Руки його принесуть огняні жертви Господні, лій із грудиною, принесе грудину, щоб колихати її, як колихання перед Господнім лицем.

³¹ І священик спалить той лій на жертівнику. А та грудина буде Ааронові та синам його.

³² А праве стегно з мирних жертов ваших дасте священикові, як приношення.

³³ Хто з Ааронових синів приносить кров мирних жертов та лій, йому буде на пайку праве стегно.

³⁴ Бо Я взяв від Ізраїлевих синів грудину колихання й стегно приношення з мирних жертов їхніх, та й дав їх священикові Ааронові й синам його на вічну постанову від Ізраїлевих синів.

³⁵ Оце частка з помазання Аарона та частка з помазання синів його з огняних жертов Господніх у день приношення їх на священнослуження Господеві,

³⁶ що наказав Господь давати їм у день їхнього помазання від Ізраїлевих синів, вічна постанова на їхні покоління!

³⁷ Оце закон про цілопалення, про хлібну жертву, і про жертву за гріх, і про жертву за провину, і про посвячення, та про жертву мирну,

³⁸ що Господь наказав був Мойсеєві на Сінайській горі в день наказу Його Ізраїлевим синам приносити жертви свої Господеві в Сінайській пустині.

Левит 8

¹ І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

² Візьми Аарона та синів його з ним, і шати, і оливу помазання, і бичка жертви за гріх, і два барани, і коша з опрісноками.

³ І збери всю громаду до входу скинії заповіту.

⁴ І зробив Мойсей, як Господь наказав був йому. І зібралась громада до входу скинії заповіту.

⁵ І промовив Мойсей до громади: Оце та річ, що Господь наказав зробити.

⁶ І привів Мойсей Аарона й синів його, та й умив їх водою.

⁷ І дав він на нього хітона, й оперезав його поясом, і зодягнув його шатою, і дав на нього ефода, і оперезав його поясом ефоду, і прикріпив ним ефода на ньому.

⁸ І поклав на нього нагрудника, і дав до нагрудника урім та туммім.

⁹ І поклав завоя на голову його, і поклав на завоя спереду його золоту квітку, вінця святости, як Господь наказав був Мойсеєві.

¹⁰ І взяв Мойсей оливу помазання, і намастив скинію, і все, що в ній, та й освятив їх.

¹¹ І покропив він із неї сім раз на жертівника, і намастив жертівника та ввесь посуд його, і вмивальницю та підставу її, щоб їх освятити.

¹² І вилив з оливи помазання на Ааронову голову, та й помазав його, щоб його посвятити.

¹³ І привів Мойсей Ааронових синів, і зодягнув їх у хітони, й оперезав їх поясом, і поклав на них накриття голови, як Господь наказав був Мойсеєві.

¹⁴ І підвів він бичка жертви за гріх, і поклав Аарон та сини його свої руки на голову того бичка жертви за гріх.

¹⁵ І зарізав, і взяв Мойсей крови і дав своїм пальцем на роги навколо жертівника, і очистив жертівника. А кров вилив до підстави жертівника, і освятив його для очищання на ньому.

¹⁶ І взяв він увесь лій, що на нутрощах, і сальника на печінці, і обидві нирки та їхній лій, і Мойсей спалив на жертівнику.

¹⁷ А бичка, і шкуру його, і м’ясо його, і нечистість його спалив в огні поза табором, як Господь наказав був Мойсеєві.

¹⁸ І привів він барана цілопалення, і поклали Аарон та сини його руки свої на голову барана.

¹⁹ І зарізав, і покропив Мойсей кров’ю навколо жертівника.

²⁰ А барана розсік на куски його, і Мойсей спалив голову, і куски, товщ.

²¹ А нутрощі та голінки пообмивав водою. І Мойсей спалив цілого барана на жертівнику, це цілопалення на пахощі любі, це огняна жертва для Господа, як Господь наказав був Мойсеєві.

²² І привів барана другого, барана посвячення. І поклали Аарон та сини його руки свої на голову того барана.

²³ І зарізав, і взяв Мойсей із крови його та й дав на пипку правого вуха Ааронового й на великого пальця правої руки його, і на великого пальця правої ноги його.

²⁴ І привів Ааронових синів, і дав Мойсей із крови тієї на пипку правого їхнього вуха, і на великого пальця правої руки їх, і на великого пальця правої ноги їх. І покропив Мойсей тією кров’ю жертівника навколо.

²⁵ І взяв він лій, і курдюка, і ввесь лій, що на нутрощах, і сальника на печінці, і обидві нирки й їх лій, і стегно правиці.

²⁶ А з коша з опрісноками, що перед лицем Господнім, узяв одного прісного калача та калача хлібного, одну оливу та одного коржика, і поклав на лої й на правім стегні.

²⁷ І дав він усе на руки Аарона, і на руки синів його, і заколихав це, як колихання перед Господнім лицем.

²⁸ І взяв це Мойсей із їхніх рук, та й спалив на жертівнику на цілопалення, воно жертва посвячення, на пахощі любі, воно огняна жертва для Господа.

²⁹ І взяв Мойсей грудину та й заколихав її, як колихання перед Господнім лицем, із барана посвячення. Вона була для Мойсея на пайку, як Господь наказав був Мойсеєві.

³⁰ І взяв Мойсей оливи помазання та крови, що на жертівнику, і покропив на Аарона, на шати його, і на синів його, і на шати синів його з ним. І посвятив Аарона, шати його, і синів його, і шати синів його з ним.

³¹ І сказав Мойсей до Аарона й до синів його: Варіть м’ясо при вході скинії заповіту, і там будете їсти його, і хліб, що в коші посвячення, як я наказав був, говорячи: Аарон та сини його будуть їсти його.

³² А позостале з м’яса та з хліба спалите в огні.

³³ А із входу скинії заповіту не вийдете сім день, аж до дня виповнення днів вашого посвячення, бо Він буде сім день посвячувати вас.

³⁴ Як учинив я сьогодні, так наказав Господь робити, щоб очистити вас.

³⁵ А при вході скинії заповіту будете сидіти день і ніч сім день, і будете виконувати варту Господню, щоб вам не померти, бо так мені наказано.

³⁶ І зробив Аарон та сини його все те, як наказав був Господь через Мойсея.

Левит 9

¹ І сталося восьмого дня, закликав Мойсей Аарона та синів його, та старших Ізраїлевих,

² та й сказав до Аарона: Візьми собі теля з худоби великої, на жертву за гріх, і барана на цілопалення, безвадних, і принеси перед Господнє лице.

³ А до синів Ізраїлевих будеш казати, говорячи: Візьміть козла на жертву за гріх, і теля й ягня однорічних, без вад, на цілопалення,

⁴ і вола, і барана на жертву мирну, на заріз перед Господнім лицем, і хлібну жертву, мішану в оливі, бо сьогодні об’явиться вам Господь.

⁵ І вони взяли, що наказав був Мойсей, перед скинію заповіту. І прийшла вся громада, та й стала перед Господнім лицем.

⁶ І сказав Мойсей: Оце та річ, що Господь наказав був, зробите, і об’явиться вам слава Господня.

⁷ І сказав Мойсей до Аарона: Підійди до жертівника, і вчини свою жертву за гріх та своє цілопалення, і очисти себе та народ, і вчини жертву за народ, і очисти їх, як наказав був Господь.

⁸ І підійшов Аарон до жертівника, та й зарізав теля жертви за свій гріх.

⁹ А сини Ааронові принесли до нього кров, і вмочив він свого пальця в кров, та й дав на роги жертівника, а кров вилив до підстави жертівника.

¹⁰ А лій і нирки та сальника на печінці з жертви за гріх спалив на жертівнику, як Господь наказав був Мойсеєві,

¹¹ а м’ясо та шкуру спалив в огні поза табором.

¹² І зарізав він жертву цілопалення, а Ааронові сини подали йому кров, і він покропив на жертівника навколо.

¹³ А цілопалення достачали йому його частинами, і голову, а він палив на жертівнику.

¹⁴ І обмив він нутрощі та голінки, і спалив на цілопаленні на жертівнику.

¹⁵ І приніс він жертву за народ, і взяв козла жертви за гріх народу, та й зарізав його, і склав його в жертві за гріх, як і першого.

¹⁶ І він приніс цілопалення, і вчинив його за постановою.

¹⁷ І він приніс хлібну жертву, і наповнив із неї руку свою, та й спалив на жертівнику, крім цілопалення ранкового.

¹⁸ І зарізав він вола й барана жертву мирну, що належить народові, а сини Ааронові принесли йому кров, і він покропив нею жертівника навколо,

¹⁹ і принесли лій з вола та з барана, курдюка, і лій, що покриває нутрощі, і нирки, і сальника на печінці.

²⁰ І поклали вони лій на грудину, а він спалив лій на жертівнику.

²¹ А грудину та праве стегно Аарон колихав, як колихання перед Господнім лицем, як наказав був Мойсей.

²² І підняв Аарон свої руки до народу, та й поблагословив його, і зійшов від приношення жертви за гріх і цілопалення та мирної жертви.

²³ І ввійшов Мойсей та Аарон до скинії заповіту; і вийшли вони, і поблагословили народ, і слава Господня показалася всьому народові.

²⁴ І вийшов огонь від лиця Господнього, і спалив на жертівнику цілопалення та товщ. А ввесь народ бачив це, і закричали вони з радости, та й попадали на обличчя свої…

Левит 10

¹ І взяли Ааронові сини, Надав та Авігу, кожен кадильницю свою, і дали в них огню, і поклали на ньому кадило, і принесли перед Господнє лице чужий огонь, якого Він не наказав був приносити їм.

² І вийшов огонь від лиця Господнього, та й спалив їх, і вони повмирали перед Господнім лицем.

³ І сказав Мойсей до Аарона: Це те, про що говорив був Господь, кажучи: Серед близьких Моїх Я буду освячений, і перед усім народом буду прославлений. І замовк Аарон.

⁴ І покликав Мойсей Мисаїла та Елцафана, синів Уззіїла, Ааронового дядька, та й промовив до них: Підійдіть, винесіть братів своїх із святині поза табір.

⁵ І вони підійшли, та й винесли їх в їхніх хітонах поза табір, як наказав був Мойсей.

⁶ І сказав Мойсей до Аарона, та до Елеазара й до Ітамара, синів його: Голів ваших не відкривайте, і одеж ваших не роздирайте, щоб вам не померти, і щоб на всю громаду не розгнівався Він. А брати ваші, увесь дім Ізраїлів будуть оплакувати те спалення, що спалив Господь.

⁷ А зо входу скинії заповіту не вийдете ви, щоб не померти, бо на вас олива Господнього помазання. І зробили вони за Мойсеєвим словом.

⁸ А Господь промовляв до Аарона, говорячи:

⁹ Вина та п’янкого напою не пий ані ти, ані сини твої з тобою при вході вашім до скинії заповіту, щоб вам не померти. Це вічна постанова для ваших поколінь,

¹⁰ і щоб розрізняти між святістю й між несвятістю, і між нечистим та між чистим,

¹¹ і щоб навчати Ізраїлевих синів усіх постанов, про що говорив до них Господь через Мойсея.

¹² І Мойсей промовляв до Аарона та до Елеазара й до Ітамара, позосталих синів його: Візьміть хлібну жертву, полишену з огняних Господніх жертов, та й їжте її прісну при жертівнику, бо це Найсвятіше.

¹³ І будете їсти її в місці святому, бо вона уставова пайка твоя й уставова пайка синів твоїх з огняних жертов Господніх, бо так мені наказано.

¹⁴ А грудину колихання та стегно приношення будете їсти в місці чистому, ти й сини твої, та твої дочки з тобою, бо уставова пайка твоя й уставова пайка синів твоїх дані з мирних жертов Ізраїлевих синів.

¹⁵ Стегно приношення й грудину колихання на огняних жертвах лою принесуть вони, щоб колихати як колихання перед Господнім лицем. І буде це для тебе та для синів твоїх з тобою на вічну постанову, як наказав Господь.

¹⁶ А козла жертви за гріх пильно шукав Мойсей, і ось він був спалений. І розгнівався на Елеазара й на Ітамара, позосталих Ааронових синів, кажучи:

¹⁷ Чому ви не з’їли жертви за гріх у місці святому? Бо вона Найсвятіше, і її я дав вам, щоб уневажнити провину громади, щоб очистити їх перед Господнім лицем.

¹⁸ Тож не внесено крови її до святині всередину. Будете конче їсти її в святині, як я наказав.

¹⁹ І промовляв Аарон до Мойсея: От сьогодні принесли вони свою жертву за гріх і цілопалення своє перед Господнє лице, і трапилося мені оце. А буду я їсти жертву за гріх сьогодні, чи буде це добре в Господніх очах?

²⁰ І почув Мойсей, і було це добре в його очах.

Левит 11

¹ І Господь промовляв до Мойсея та до Аарона, говорячи їм:

² Промовляйте до Ізраїлевих синів, кажучи: Оце та звірина, що будете їсти зо всієї худоби, що на землі:

³ Кожну з худоби, що має розділені копита, і що має копита роздвоєні розривом, що жує жуйку, її будете їсти.

⁴ Тільки цього не будете їсти з тих, що жують жуйку, і з тих, що мають розділені копита: верблюда, бо він жує жуйку, та розділених копит не має, нечистий він для вас.

⁵ І тушканчика, бо він жує жуйку, та не має розділених копит, нечистий він для вас.

⁶ І зайця, бо він жує жуйку, та не має розділених копит, нечистий він для вас.

⁷ І свині, бо вона має розділені ратиці, і має ратиці роздвоєні розривом, та жуйки не жує, нечиста вона для вас.

⁸ °хнього м’яса не будете їсти, а до їхнього падла не будете доторкатися, нечисте воно для вас.

⁹ Оце будете їсти зо всього, що в воді: усе, що має плавці та луску в воді, у морях та в річках, їх будете їсти.

¹⁰ А все, що не має плавців та луски в морях і в річках, зо всього, що роїться в воді, і зо всього, що пливає в воді, гидота вони для вас!

¹¹ І вони будуть гидота для вас, їхнього м’яса не будете їсти, а їхнього падла будете бридитися.

¹² Усе, що не має плавців та луски в воді, гидота воно для вас.

¹³ А з птаства будете бридитися оцього, не будете їх їсти, гидота вони: орла, грифа й морського орла,

¹⁴ і коршака, і сокола за родом його,

¹⁵ усякого крука за родом його,

¹⁶ і струся, і сови, і яструба за родом його,

¹⁷ і пугача, і рибалки, та ібіса,

¹⁸ і лебедя, і пелікана, і сича,

¹⁹ і бусла, чаплі за родом її, і одуда, і нетопира.

²⁰ Уся комашня, що ходить на чотирьох, гидота вона для вас.

²¹ Тільки те будете їсти зо всієї комашні, що ходить на чотирьох, що має голінки вище своїх ніг, щоб ними скакати на землі.

²² Оці серед них будете їсти: сарану за родом її, і сол’ам за родом його, і харґол за родом його, і хаґав за родом його.

²³ А вся гадина летюча, що має чотири ноги, гидота вона для вас.

²⁴ І через них ви будете ставати нечисті: кожен, хто доторкнеться до їхнього падла, буде нечистий аж до вечора.

²⁵ А кожен, хто понесе що з їхнього падла, випере одежу свою, і буде нечистий аж до вечора.

²⁶ Щодо всякої худоби, що має розділене копито, і що не має роздвоєного розривом копита, і жуйки не жує, нечисті вони для вас. Кожен, хто доторкнеться до них, буде нечистий.

²⁷ А кожне серед усякої звірини, що ходить на лапах своїх, що ходить на чотирьох, нечисті вони для вас. Кожен, хто доторкнеться до їхнього падла, буде нечистий аж до вечора.

²⁸ А хто носить їхнє падло, випере одежу свою, і буде нечистий аж до вечора. Нечисті вони для вас.

²⁹ А оце вам нечисте серед плазунів, що плазують по землі: кріт, і миша, і ящірка за родом її,

³⁰ і ховрах, і щур, і слимак, і їжак, і тхір.

³¹ Оці нечисті для вас серед усього плазуючого. Кожен, хто доторкнеться до них, коли вони мертві, буде нечистий аж до вечора.

³² І все, що впаде на нього, коли вони мертві, буде нечисте, кожна річ, з дерева, або з одежі, або зо шкури, або з грубої тканини, кожна річ, що вживається до праці, в воду треба покласти їх, і будуть нечисті аж до вечора, а потому стануть чистими.

³³ А всякий глиняний посуд, що з них упаде що до його середини, усе, що в середині його, стане нечисте, а його розіб’єте.

³⁴ Кожна їжа, що їсться, на якій була вода з такого посуду, буде нечиста; а кожен напій, що п’ється, у кожнім такім посуді стане нечистим.

³⁵ І все, що на нього впаде з їхнього падла, стане нечисте: піч та огнище буде розвалене, вони нечисті, і нечисті будуть для вас.

³⁶ Тільки джерело та яма, збір води, будуть чисті. А хто доторкнеться до їхнього падла, буде нечистий.

³⁷ А коли що впаде з їхнього падла на всяке насіння сівби, що сіється, чисте воно.

³⁸ А коли буде налита вода на насіння, і впаде на нього з їхнього падла, нечисте воно для вас.

³⁹ А коли помре що з худоби, що вона на їжу для вас, то хто доторкнеться падла її, той буде нечистий аж до вечора.

⁴⁰ А хто їсть із падла її, той випере одежу свою, і буде нечистий аж до вечора. І хто носить падло її, той випере одежу свою, і буде нечистий аж до вечора.

⁴¹ А все плазуюче, що плазує по землі, гидота воно, не буде їстися.

⁴² Усе, що повзає на животі, і все, що повзає на чотирьох, аж до всього, що багатоножне, усе плазуюче, що плазує по землі, не будете їх їсти, бо гидота вони.

⁴³ Не занечищуйте душ своїх усім плазуючим, що плазує, і не зробитеся нечисті ними, і не станете нечисті ними.

⁴⁴ Бо Я Господь, Бог ваш, і ви освятитеся, і будьте святі, бо святий Я, і не занечищуйте душ своїх усяким плазуючим, що плазує по землі.

⁴⁵ Бо Я Господь, що вивів вас із єгипетського краю, щоб бути для вас Богом. І будьте святі, бо святий Я.

⁴⁶ Оце закон про худобу, і про птаство, і про всяку живу звірину, що рухається в воді, і про всяку душу, що плазує по землі,

⁴⁷ щоб відділювати між нечистим та між чистим, і між звіриною, що їсться, та між звіриною, що не їсться.

Левит 12

¹ І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

² Промовляй до Ізраїлевих синів, говорячи: Коли жінка зачне, і породить дитя чоловічої статі, то буде нечиста сім день; як за днів нечистоти місячного її, буде нечиста вона.

³ А восьмого дня буде обрізане тіло крайньої плоті його.

⁴ І буде вона сидіти в крові очищення тридцять день і три дні. До всякої святощі не буде вона доторкатися, а до святині не ввійде аж до виповнення днів очищення її.

⁵ А якщо породить дитя жіночої статі, то буде нечиста вона два тижні, як за нечистости її місячної, і буде сидіти вона на крові очищення шістдесят день і шість день.

⁶ А по виповненні днів очищення її за сина або за дочку, принесе вона однорічне ягня на цілопалення, та голубеня або горлицю на жертву за гріх, до входу скинії заповіту до священика.

⁷ І він принесе це перед Господнє лице, і очистить її, і вона очиститься від джерела своєї крови. Це закон про породіллю дитини чоловічої або жіночої статі.

⁸ А коли рука її не спроможеться на ягня, то візьме вона дві горлиці або двоє голубенят, одне на цілопалення й одне на жертву за гріх, й очистить її священик, і вона стане чиста.

Левит 13

¹ І Господь промовляв до Мойсея й Аарона, говорячи:

² Чоловік, коли буде на шкурі тіла його напухлина, або лишай, або біла пляма, і буде на шкурі тіла його ніби болячка прокази, то буде спроваджений він до священика Аарона або одного з синів його, священиків.

³ І огляне священик ту болячку на шкурі тіла, а волосся на болячці перемінилося на біле, і вигляд болячки глибший від шкури тіла його, болячка прокази воно. І огляне її священик, і визнає його за нечистого.

⁴ А якщо болячка біла вона на шкурі тіла його, а вигляд її не глибший від шкури, і волосся її не перемінилося на біле, то замкне священик хворого на сім день.

⁵ І огляне її священик сьомого дня, а ось болячка, на погляд його, спинилася, не поширилася та болячка по шкурі, то замкне його священик удруге на сім день.

⁶ І огляне його священик сьомого дня вдруге, а ось болячка поблідла, не поширилася та болячка по шкурі, то священик визнає його за чистого, лишай вона. І випере він одежу свою та й стане чистий.

⁷ А якщо справді пошириться лишай той по шкурі по явленні священику на очищення його, то явиться він удруге до священика.

⁸ І огляне священик, а ось лишай той поширився по шкурі, то священик визнає його за нечистого, проказа воно.

⁹ Коли буде на людині болячка прокази, то буде приведена до священика.

¹⁰ І огляне священик, а ось на шкурі біла напухлина, і вона перемінила волосся на біле, і на напухлині ріст живого м’яса,

¹¹ то це стара проказа на шкурі тіла його. І священик визнає його за нечистого, але не замкне його, бо справді давно він нечистий.

¹² А якщо справді кинеться та проказа по шкурі, і покриє та проказа всю шкуру хворого від голови його аж до ніг його, куди лиш глянуть очі священикові,

¹³ і огляне священик, а ось проказа та покрила все тіло його, то він визнає за чисту ту болячку: вся вона перемінилася на білу, чиста вона.

¹⁴ А того дня, коли в ній побачиться живе м’ясо, він стане нечистий.

¹⁵ І огляне священик живе м’ясо, і визнає його за нечистого; те живе м’ясо нечисте воно, проказа воно.

¹⁶ Або коли живе м’ясо знову переміниться на біле, то він прийде до священика.

¹⁷ І огляне його священик, а ось перемінилася болячка на білу, то священик визнає ту болячку за чисту, чиста вона.

¹⁸ А тіло, коли буде на ньому на шкурі його гнояк, і він вилікуваний,

¹⁹ а на місці гнояка буде біла напухлина, або біла, червонява пляма, то покажеться священикові.

²⁰ І огляне священик, а ось вигляд її нижчий від шкури, а волосся її перемінилося на біле, то священик визнає її за нечисту, болячка прокази вона, вона кинулась на гнояку.

²¹ А якщо огляне її священик, а ось нема в ній білого волосся, і вона не нижча від шкури, і вона бліда, то замкне його священик на сім день.

²² А якщо справді пошириться по шкурі, то священик визнає його за нечистого, болячка прокази вона.

²³ А якщо біла пляма спинилася на своєму місці, не поширилася, вона струп чиряка, і священик визнає його за чистого.

²⁴ Або тіло, коли буде на шкурі його опалення від огню, і буде заріст того опалення плямкою білою червонявою або білою,

²⁵ то огляне її священик, а ось перемінилось волосся в плямі на біле, а вид її глибший від шкури, проказа вона, в опаленні кинулась. І визнає священик його за нечистого, болячка прокази вона.

²⁶ А якщо священик огляне її, а ось у плямі нема білого волосу, і вона не нижча від шкури, і вона бліда, то священик замкне його на сім день.

²⁷ І огляне його священик восьмого дня. Якщо справді пошириться по шкурі, то священик визнає його за нечистого, болячка прокази вона.

²⁸ А якщо пляма спиниться на своїм місці, не поширилася по шкурі, і вона бліда, вона напухлина опалення. І священик визнає його за чистого, бо струп опалення вона.

²⁹ А чоловік або жінка, коли буде на кому болячка на голові або на бороді,

³⁰ то священик огляне ту болячку, а ось вид її глибший від шкури, а в ній жовтий, тонкий волос, то священик визнає його за нечисту, парші вона, вона проказа голови або бороди.

³¹ А коли священик огляне болячку паршів, а ось вид її не глибший від шкури, і в ній нема чорного волосу, то священик замкне хворого на парші на сім день.

³² І огляне священик ту болячку сьомого дня, а ось не поширилися парші, і волосся в них не стали жовті, а вид паршів не глибший від шкури,

³³ то він поголиться, а паршів не поголить. І замкне священик хворого на парші вдруге на сім день.

³⁴ І огляне священик парші сьомого дня, а ось парші не поширилися по шкурі, і їхній вид не глибший від шкури, то священик визнає його за чистого, і він випере одежу свою, і стане чистий.

³⁵ А якщо справді поширяться парші по шкурі по його очищенні,

³⁶ то священик огляне його, а ось поширились парші по шкурі, то священик не буде досліджувати щодо жовтого волосся, нечистий він.

³⁷ А якщо, на його погляд парші спинилися, і в них виросло чорне волосся, то парші вилікувані, він чистий. І священик визнає його за чистого.

³⁸ А чоловік або жінка, коли на шкурі їхнього тіла буде багато білих плям,

³⁹ то огляне священик, а ось на шкурі їхнього тіла бліді білі плями, лишай воно, кинувся на шкурі, чистий він.

⁴⁰ А коли в кого облізе голова його, лисий він, він чистий.

⁴¹ А якщо голова його облізла спереду його, лисий він спереду, він чистий.

⁴² А коли на лисині ззаду або на лисині спереду буде біла червонява болячка, це проказа, кинулась вона в лисині задній його або в лисині передній його.

⁴³ І огляне його священик, а ось напухлина болячки біла червонява в лисині задній його або в лисині передній його, як вигляд прокази на шкурі тіла,

⁴⁴ то це чоловік прокажений, нечистий він. Конче визнає священик його за нечистого, на голові його болячка його.

⁴⁵ А прокажений, що проказа на ньому, одежа його буде роздерта, а голова його буде відкрита, і по уста закриє, і буде кричати: Нечистий, нечистий!

⁴⁶ По всі дні, коли болячка на ньому, буде нечистий, він нечистий. Самітний буде пробувати він, поза табором оселя його.

⁴⁷ А одежа, коли буде на ній зараза прокази, на одежі вовняній або на одежі льняній,

⁴⁸ або на нитці прямовісній, або на нитці поземій із льону та вовни, або на шкурі, або на всякім шкурянім виробі,

⁴⁹ і буде та зараза зеленява або червонява на одежі, або на шкурі, або на нитці прямовісній, або на нитці поземій, або на всякій шкуряній речі, зараза прокази воно. І буде воно показане священикові.

⁵⁰ І огляне священик ту заразу, та й замкне заразливе на сім день.

⁵¹ А дня сьомого огляне він ту заразу; коли зараза та поширилася на одежі, або на нитці прямовісній, або на нитці поземій, або на шкурі, на всьому, що зроблене зо шкури, та зараза злослива проказа, нечиста вона.

⁵² І він спалить ту одежу, або нитку прямовісну, або нитку позему в вовні або в льоні, або всяку річ шкуряну, що буде на ній зараза, бо злослива проказа це, огнем буде спалена.

⁵³ А якщо священик побачить, а ось не поширилася зараза на одежі, або на нитці прямовісній, або на нитці поземій, або на всякій речі шкуряній,

⁵⁴ то священик накаже, і виперуть те, що на ньому зараза. І він замкне те вдруге на сім день.

⁵⁵ І огляне священик заразу по випранні, і ось, зараза не перемінила свого вигляду, і зараза не поширилася, нечиста вона, огнем її спалите; вона заглиблення на стороні його передній або на стороні його задній.

⁵⁶ А якщо священик побачив, а ось зараза та зблідла по випранні її, то він відірве її від одежі або від шкури, або від нитки прямовісної, або від нитки поземої.

⁵⁷ А якщо вона покажеться ще на одежі, або на нитці прямовісній, або на нитці поземій, або на якій шкуряній речі, то це шириться вона, огнем спалиш те, що на ньому та зараза.

⁵⁸ А одежа, або нитка прямовісна, або нитка позема, або яка шкуряна річ, що випереш і зійде від них та зараза, то буде випрана вдруге, і буде чиста.

⁵⁹ Оце закон про хворобу прокази на одежі вовняній або на льняній, або на нитці прямовісній, або на нитці поземій, або на шкурі, на очищення її або на признання її за нечисту.

Левит 14

¹ І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

² Оце буде закон про прокаженого в дні очищення його: І буде він приведений до священика.

³ І вийде священик поза табір, і огляне священик, а ось вилікувана хвороба прокази в прокаженого,

⁴ то священик накаже, і візьме для очищуваного двох живих чистих птахів, і кедрового дерева, і червону нитку, та ісопу.

⁵ І накаже священик, і заріже одного птаха до глиняного посуду над живою водою.

⁶ Птаха живого він візьме його, і кедрового дерева, і червону нитку, та ісопу, і вмочить їх та живого птаха в крові птаха, зарізаного над живою водою.

⁷ І покропить на очищуваного від прокази сім раз, та й очистить його, а живого птаха пустить у поле.

⁸ А очищуваний випере одежу свою й поголить усе волосся своє, і обмиється в воді, стане чистий. А потому ввійде до табору, і буде жити поза наметом своїм сім день.

⁹ І станеться сьомого дня, поголить він усе волосся своє, свою голову, і бороду свою, і брови очей своїх, і все волосся своє оголить, і випере одежу свою, і вимиє тіло своє в воді, і стане він чистий.

¹⁰ А восьмого дня візьме він двоє баранців безвадних, і одну однорічну безвадну вівцю і три десятих пшеничної муки, жертва хлібна, мішана в оливі, і одного лоґа оливи.

¹¹ І поставить священик, що очищує, чоловіка очищуваного з ними перед Господнім лицем при вході скинії заповіту.

¹² І візьме священик одного баранця, і принесе його на жертву за гріх, та лоґа оливи, та й буде колихати їх, як колихання перед Господнім лицем.

¹³ І він заріже того баранця в місці, де ріже жертву за гріх і цілопалення, у місці святині, бо як жертва за гріх та жертва за провину, вона для священика, найсвятіше вона.

¹⁴ І візьме священик крови жертви за провину, та й дасть священик на пипку правого вуха очищуваного, і на великого пальця правої руки його та на великого пальця правої ноги його.

¹⁵ І візьме священик з лоґу оливи, та й виллє на ліву долоню свою.

¹⁶ І вмочить священик правого пальця свого в оливу, що на лівій долоні його, і покропить з оливи пальцем своїм сім раз перед Господнім лицем.

¹⁷ А з решти оливи, що на долоні його, священик дасть на пипку правого вуха очищуваного, і на великого пальця правої руки його та на великого пальця правої ноги його на кров жертви за провину.

¹⁸ А позостале з оливи, що на долоні священиковій, дасть на голову очищуваного. І священик очистить його перед Господнім лицем.

¹⁹ І вчинить священик жертву за гріх, і очистить очищуваного з нечистоти його, а потім заріже цілопалення.

²⁰ І зложить священик те цілопалення та ту хлібну жертву на жертівнику, і священик очистить його, і стане він чистий.

²¹ А якщо він бідний, і рука його неспроможна, то візьме одного баранця на жертву за провину на колихання, щоб очистити його, і одну десяту ефи пшеничної муки, мішану в оливі, і лоґа оливи,

²² та дві горлиці або двоє голубенят, на що спроможна рука його, і буде одне жертва за гріх, а одне цілопалення.

²³ І він принесе їх восьмого дня на своє очищення до священика, до входу скинії заповіту перед Господнє лице.

²⁴ І візьме священик ягня жертви за провину й лоґа оливи, та й буде колихати їх священик, як колихання перед Господнім лицем.

²⁵ І заріже ягня жертви за провину, і візьме священик крови жертви за провину, та й дасть на пипку правого вуха очищуваного, і на великого пальця правої руки його та на великого пальця правої ноги його.

²⁶ А з оливи виллє священик на ліву долоню свою.

²⁷ І покропить священик своїм правим пальцем з оливи, що на лівій долоні його, сім раз перед Господнім лицем.

²⁸ І дасть священик із оливи, що на долоні його, на пипку правого вуха очищуваного, і на великого пальця правої руки його та на великого пальця правої ноги його, на місце крови жертви за провину.

²⁹ А позостале з оливи, що на священиковій долоні, дасть на голову очищуваного на очищення його перед Господнім лицем.

³⁰ І він спорядить одну з горлиць або з голубенят із того, на що спроможна рука його,

³¹ на що спроможна рука його, одне жертва за гріх, а одне цілопалення понад жертву хлібну. І очистить священик очищуваного перед Господнім лицем.

³² Оце закон про того, що в ньому хвороба прокази, що рука його неспроможна при очищенні його.

³³ І Господь промовляв до Мойсея й до Аарона, говорячи:

³⁴ Коли ви ввійдете до ханаанського Краю, що Я даю вам на володіння, і наведу хворобу прокази на доми Краю вашого володіння,

³⁵ то прийде той, що його той дім, та й скаже священикові, говорячи: Ніби зараза показалася мені в домі.

³⁶ І накаже священик, і опорожнять той дім, поки прийде священик, щоб оглянути заразу, щоб не стало нечистим усе, що в домі. А потому ввійде священик, щоб оглянути той дім.

³⁷ І він огляне заразу, і ось у стінах дому заглиблення зеленяві або червоняві, а їхній вид нижчий від стіни.

³⁸ І вийде священик із того дому до виходу дому того, і замкне той дім на сім день.

³⁹ І вернеться священик сьомого дня та й огляне, а ось поширилася та зараза на стінах того дому.

⁴⁰ І накаже священик, і витягнуть каміння, що на них та зараза, та й кинуть їх поза місто, до місця нечистого.

⁴¹ А дім той він вишкребе зсередини кругом, а глину, що вишкребли, висиплють поза містом, до нечистого місця.

⁴² І візьмуть інше каміння, і покладуть замість того каміння, і візьме інший тинк і обтинкує той дім.

⁴³ А якщо вернеться та зараза, і кинеться в домі по витягненні того каміння й по вишкребанні того дому й по обтинкуванні,

⁴⁴ то ввійде священик і огляне, а ось поширилася та зараза в тім домі, проказа злослива вона в тім домі, нечистий він.

⁴⁵ І розвалить той дім, і каміння його, і дерево його, і ввесь тинк дому, і винесе поза місто, до нечистого місця.

⁴⁶ А хто входить до того дому всі дні, коли він замикав його, той буде нечистий аж до вечора.

⁴⁷ А хто лежить у тім домі, той випере одежу свою, і хто їсть у тім домі, той випере одежу свою.

⁴⁸ А якщо знову ввійде священик і побачить, а ось не поширилася зараза в домі по обтинкуванні дому, то священик визнає той дім за чистий, бо зараза вилікувана.

⁴⁹ І візьме він на очищення того дому два птахи, і кедрового дерева, і червені, та ісопу.

⁵⁰ І заріже одного птаха до глиняного посуду над живою водою.

⁵¹ І візьме він кедрового дерева, та ісопу, і червені, і живого птаха, та й умочить їх у крові зарізаного птаха та в живій воді, і сім раз покропить на той дім.

⁵² І очистить він той дім пташиною кров’ю, і живою водою, і птахом живим, і кедровим деревом, і ісопом, і червенню.

⁵³ І пустить він живого птаха поза місто на поле, і очистить дім той, і він стане чистий.

⁵⁴ Оце закон для всякої хвороби прокази та для паршів,

⁵⁵ і для прокази одежі, і для дому,

⁵⁶ і для напухлини, і для лишаю, і для білої плями,

⁵⁷ для навчання на день занечищення й на день відчищення. Оце закон про проказу.

Левит 15

¹ І Господь промовляв до Мойсея й до Аарона, говорячи:

² Промовляйте до Ізраїлевих синів і скажіть їм: Кожен чоловік, коли з його тіла тектиме теча його, нечистий він.

³ А це буде про нечистість його в течі його: коли тіло його випускає течу свою, або коли в тілі його задержалась теча його, воно нечистість його.

⁴ Кожне ложе, що течивий ляже на ньому, буде нечисте, і кожна річ, що він сяде на ній, буде нечиста.

⁵ І кожен, хто доторкнеться ложа його, випере свою одежу й обмиється в воді, і буде нечистий аж до вечора.

⁶ А хто сяде на річ, що на ній сидів течивий, той випере одежу свою й обмиється в воді, і буде нечистий аж до вечора.

⁷ А хто доторкнеться до тіла течивого, той випере одежу свою й обмиється в воді, і буде нечистий аж до вечора.

⁸ А коли течивий плюне на чистого, то випере той одежу свою й обмиється в воді, і буде нечистий аж до вечора.

⁹ І кожен повіз, що на нім конно їде течивий, буде нечистий.

¹⁰ І кожен, хто доторкнеться до всього, що буде під ним, буде нечистий аж до вечора. А хто їх носить, той випере одежу свою й обмиється в воді, і буде нечистий аж до вечора.

¹¹ І кожен, кого доторкнеться течивий, а рук своїх він не обілляв водою, то випере він одежу свою й обмиється в воді, і буде нечистий аж до вечора.

¹² А глиняний посуд, що його доторкнеться течивий, буде розбитий, а кожен посуд дерев’яний буде обмитий водою.

¹³ А коли течивий стане чистий від течі своєї, то він відлічить сім день на своє очищення, і випере одежу свою, і обмиє тіло своє в живій воді, і стане чистий.

¹⁴ А восьмого дня він візьме собі дві горлиці або двоє голубенят, та й прийде перед лице Господнє до входу скинії заповіту, і дасть їх священикові.

¹⁵ І спорядить їх священик: одне жертвою за гріх, а одне цілопаленням, та й очистить священик його перед Господнім лицем від течі його.

¹⁶ А чоловік, коли вийде з нього насіння парування, то обмиє в воді все тіло своє, і буде нечистий аж до вечора.

¹⁷ А всяка одежа й всяка шкура, що на ній буде насіння парування, то вона буде випрана в воді, і буде нечиста аж до вечора.

¹⁸ І жінка, що чоловік лежатиме з нею на парування, то обмиються вони в воді, і будуть нечисті аж до вечора.

¹⁹ А жінка, коли буде течива, кров буде течею її в тілі її то сім день буде в своїй нечистості, а кожен, хто доторкнеться її, буде нечистий аж до вечора.

²⁰ І все, на чому вона лежатиме в нечистості своїй, буде нечисте; і все, на чому вона сяде, буде нечисте.

²¹ А кожен, хто доторкнеться до місця лежання її, той випере одежу свою й обмиється в воді, і буде нечистий аж до вечора.

²² А кожен, хто доторкнеться до всякої речі, на якій вона сидить, той випере одежу свою й обмиється в воді, і буде нечистий аж до вечора.

²³ А якщо було б щось на ложі або на тій речі, що вона сиділа на ній, і він доторкнеться того, то буде нечистий аж до вечора.

²⁴ А якщо буде лежати чоловік із нею, то нечистість її буде на ньому, і буде він нечистий сім день.

²⁵ А жінка, коли буде текти теча крови її багато днів не в часі нечистости її, або коли буде текти понад нечистості її, то всі дні течі нечистости її буде вона, як за днів нечистости її, нечиста вона.

²⁶ Кожне ложе, на якому вона лежатиме всі дні течі її, буде для неї, як ложе її нечистости. І кожна річ, на яку вона сяде, буде нечиста, як нечистість місячного очищення її.

²⁷ І кожен, хто доторкнеться до них, буде нечистий, і випере одежу свою, і обмиється в воді, і буде нечистий аж до вечора.

²⁸ А якщо вона очиститься від течі своєї, то відлічить собі сім день, а потому стане чиста.

²⁹ А восьмого дня візьме собі дві горлиці, або двоє голубенят, та й принесе їх до священика до входу скинії заповіту.

³⁰ І спорядить священик одне жертвою за гріх, а одне цілопаленням, та й очистить священик її перед Господнім лицем від течі нечистости її.

³¹ І відділите Ізраїлевих синів від їхньої нечистости, щоб не повмирали вони в своїй нечистості через занечищення їхнє Моєї скинії, яка серед них.

³² Оце закон про течивого та про того, що з нього виходить насіння лежання, що ним занечищується,

³³ і про хвору в місячнім очищенні її, і про течивого на течу свою, для чоловіка й для жінки, та для чоловіка, що буде лежати з нечистою.

Левит 16

¹ І Господь промовляв до Мойсея по смерті обох Ааронових синів, коли вони були наблизилися перед Господнє лице і померли.

² І сказав Господь до Мойсея: Промовляй до Аарона, брата свого, і нехай він не входить кожного часу до святині за завісу, перед віко, що на ковчезі, щоб не вмер він, бо Я в хмарі являюся над тим віком.

³ З оцим увійде Аарон до святині, з телям на жертву за гріх та з бараном на цілопалення.

⁴ Він зодягне священного льняного хітона, і льняна спідня одіж буде на тілі його, і підпережеться льняним поясом, і обвинеться льняним завоєм, вони священні шати. І обмиє в воді своє тіло, та й зодягне він їх.

⁵ А від громади Ізраїлевих синів візьме він два козли на жертву за гріх та одного барана на цілопалення.

⁶ І принесе Аарон теля жертви за гріх, що належить йому, та й очистить себе та свій дім.

⁷ І візьме він обох тих козлів, та й поставить їх перед Господнім лицем при вході скинії заповіту.

⁸ І кине Аарон на обох тих козлів жеребки, один жеребок для Господа, і один жеребок для Азазеля.

⁹ І принесе Аарон козла, що на нього вийшов жеребок для Господа, і вчинить його жертвою за гріх.

¹⁰ А козел, що на нього випав жеребок для Азазеля, буде поставлений живим перед Господнє лице, щоб очистити його, і щоб послати його до Азазеля на пустиню.

¹¹ І принесе Аарон бичка жертви за гріх, що належить йому, та й очистить себе та свій дім; і заріже бичка жертви за гріх, що належить йому.

¹² І візьме повну кадильницю горючого вугілля з-над жертівника перед Господнім лицем, і повні жмені свої тонко товченого запашного кадила, та й внесе за завісу.

¹³ І покладе він те кадило на огонь перед Господнім лицем, а хмара кадила закриє віко, що над свідоцтвом, щоб він не помер.

¹⁴ І візьме він крови бичка, та й покропить пальцем своїм на переді віка на схід, а перед віком покропить з крови сім раз своїм пальцем.

¹⁵ І заріже козла жертви за гріх, що належить народові, і внесе його кров за завісу, та й зробить із кров’ю його, як зробив був із кров’ю теляти, і покропить її на віко та перед віком.

¹⁶ І очистить він святиню з нечистости Ізраїлевих синів та з їхніх переступів через усі гріхи їхні. І так він зробить для скинії заповіту, що знаходиться з ними серед їхньої нечистости.

¹⁷ І жоден чоловік не буде в скинії заповіту, коли він входить на очищення до святині, аж до виходу його. І очистить він себе та дім свій, та всю громаду Ізраїлеву.

¹⁸ І вийде він до жертівника, що перед Господнім лицем, та й очистить його; і візьме крови теляти й крови козла, та й дасть на роги жертівника навколо.

¹⁹ І покропить на нього з крови пальцем своїм сім раз, та й очистить його, та освятить його від нечистости Ізраїлевих синів.

²⁰ А коли він скінчить очищення святині й скинії заповіту та жертівника, то приведе живого козла.

²¹ І покладе Аарон обидві руки свої на голову живого козла, і визнає над ним усі гріхи Ізраїлевих синів та всі їхні провини через усі їхні гріхи, і складе їх на голову козла, та й пошле через призначеного чоловіка на пустиню.

²² І понесе той козел на собі всі їхні гріхи до краю неврожайного, і пустить того козла в пустиню.

²³ І ввійде Аарон до скинії заповіту, і здійме льняні шати, що зодягнув був при вході його до святині, і покладе їх там.

²⁴ І обмиє він тіло своє в воді в місці святім, і зодягне шати свої та й вийде, і вчинить цілопалення своє та цілопалення за народ, і очистить себе та народ.

²⁵ А лій жертви за гріх спалить на жертівнику.

²⁶ А той, хто відводив козла до Азазеля, випере одежу свою й обмиє тіло своє в воді, а потому ввійде до табору.

²⁷ А теля жертви за гріх та козла жертви за гріх, що їхню кров внесено на очищення в святині, випровадять поза табір, та й спалять в огні їхні шкури, і їхнє м’ясо та їхні нечистости.

²⁸ А той, хто їх палить, випере одежу свою й обмиє своє тіло в воді, а потому ввійде до табору.

²⁹ І це стане для вас на вічну постанову, сьомого місяця, десятого дня місяця будете впокоряти ваші душі, і жодної праці не робитимете ви, ані тубілець, ані приходько, що мешкає серед вас,

³⁰ бо того дня буде окуп ваш на очищення ваше, зо всіх гріхів ваших станете чисті перед Господом.

³¹ Субота повного відпочинку від праці вона для вас, і ви будете впокоряти душі свої, це вічна постанова.

³² А очистить той священик, що помазали його, і що посвятили його бути священиком замість батька свого. І зодягне він льняні шати, шати священні,

³³ та й очистить Святеє Святих, і скинію заповіту, і жертівника очистить, і очистить священиків та ввесь народ громади.

³⁴ І буде це для вас на вічну постанову на очищення Ізраїлевих синів зо всіх їхніх гріхів раз у році. І він учинив, як Господь наказав був Мойсеєві.

Левит 17

¹ І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

² Промовляй до Аарона й до синів його, та до всіх Ізраїлевих синів, та й скажеш їм: Оце та річ, що Господь наказав був, говорячи:

³ Кожен чоловік з Ізраїлевого дому, що заріже вола, або ягня, або козу в таборі, або щось заріже поза табором,

⁴ а до входу скинії заповіту не приведе того на принесення жертви для Господа перед скинію Господню, то кров буде полічена тому чоловікові, він пролив кров. І буде винищений чоловік той з-посеред народу свого,

⁵ щоб приводили Ізраїлеві сини свої жертви, які вони ріжуть на чистому полі, і спроваджали для Господа до входу скинії заповіту до священика, і різали їх, як мирні жертви для Господа.

⁶ І покропить священик тією кров’ю на Господнього жертівника при вході скинії заповіту, та й спалить лій на любі пахощі для Господа.

⁷ І щоб вони вже не різали своїх жертов козлам-демонам, за якими вони блудять. Це буде для них вічна постанова на їхні покоління.

⁸ А їм скажеш: Кожен чоловік із Ізраїлевого дому та з приходька, що буде мешкати серед вас, який принесе цілопалення або жертву,

⁹ а до входу скинії заповіту не принесе того, щоб учинити його для Господа, то буде знищений чоловік той з-посеред народу свого!

¹⁰ А кожен чоловік із Ізраїлевого дому та з приходька, що мешкає серед них, який буде їсти кров, то Я зверну лице Своє проти тієї душі, що їсть вона ту кров, і винищу її з-посеред народу її,

¹¹ бо душа тіла в крові вона, а Я дав її для вас на жертівника для очищення за душі ваші, бо кров та вона очищує душу.

¹² Тому сказав Я Ізраїлевим синам: Кожна душа з вас не буде їсти крови, і приходько, що мешкає серед вас, не буде їсти крови.

¹³ А кожен чоловік із Ізраїлевих синів та з приходька, що мешкає серед них, що вполює здобич звірини або птаства, що їджене, то він виллє кров того й закриє її піском.

¹⁴ Бо душа кожного тіла кров його, у душі його вона. І сказав Я Ізраїлевим синам: Крови кожного тіла ви не будете їсти, бо душа кожного тіла кров його вона. Усі, що їдять її, будуть понищені.

¹⁵ А всяка душа, що їстиме падло та розшарпане серед тубільця і серед приходька, нехай випере одежу свою й обмиється в воді, і буде нечистий аж до вечора, а потім стане чистий.

¹⁶ А якщо він не випере, а тіла свого не обмиє, то понесе свою провину.

Левит 18

¹ І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

² Промовляй до Ізраїлевих синів, і скажеш їм: Я Господь, Бог ваш!

³ За чином єгипетського краю, що сиділи ви в нім, не робіть, і за чином Краю ханаанського, що Я впроваджую вас туди, не зробите, і звичаями їхніми не підете.

⁴ Ви виконуватимете устави Мої, і будете додержувати постанови Мої, щоб ними ходити. Я Господь, Бог ваш!

⁵ І будете додержувати постанов Моїх та уставів Моїх, що людина їх виконує й ними живе. Я Господь!

⁶ Жоден чоловік не наблизиться до жодної однокровної своєї, щоб відкрити наготу. Я Господь!

⁷ Наготи батька свого й наготи матері своєї не відкриєш, вона мати твоя, не відкриєш наготи її!

⁸ Наготи жінки батька твого не відкриєш, вона нагота батька твого!

⁹ Наготи сестри своєї, дочки батька свого або дочки матері своєї, що народилися в домі або народилися назовні, не відкриєш їхньої наготи!

¹⁰ Наготу дочки сина свого або дочки дочки своєї, не відкриєш наготи їхньої, бо вони нагота твоя!

¹¹ Наготи дочки жінки батька свого, народженої від батька твого, вона сестра твоя, не відкриєш наготи її!

¹² Наготи сестри батька свого не відкриєш, вона однокровна батька твого!

¹³ Наготи сестри матері своєї не відкриєш, бо вона однокровна матері твоєї.

¹⁴ Наготи брата батька свого не відкриєш, до жінки його не наблизишся, вона тітка твоя!

¹⁵ Наготи невістки своєї не відкриєш, вона жінка сина твого, не відкриєш наготи її!

¹⁶ Наготи жінки брата свого не відкриєш, вона нагота брата твого!

¹⁷ Наготи жінки й дочки її не відкриєш; дочки сина її й дочки дочки її не візьмеш, щоб відкрити її наготу, вони однокровні її, це кровозмішання!

¹⁸ І жінки з сестрою її не візьмеш на суперництво, щоб відкрити наготу її при ній за життя її.

¹⁹ А до жінки в час відділення нечистости її не наблизишся, щоб відкрити наготу її.

²⁰ А з жінкою свого ближнього не будеш лежати на насіння, щоб нею не стати нечистим.

²¹ А з насіння свого не даси на жертву Молохові, і не зневажиш Імени Бога свого. Я Господь!

²² А з чоловіком не будеш лежати як з жінкою, гидота воно!

²³ І з жодною худобиною не зляжешся, щоб не стати нею нечистим. І жінка не стане перед худобиною на злягання, це паскудство!

²⁴ Не занечищуйтеся тим усім, бо всім тим занечищені ті люди, яких Я виганяю перед вами.

²⁵ І стала нечиста та земля, і Я полічив на ній її гріх, і та земля виригнула мешканців своїх!

²⁶ І ви будете додержувати постанов Моїх та уставів Моїх, і не зробите жодної зо всіх тих гидот, як і тубілець чи приходько, що мешкає серед вас.

²⁷ Бо всі ті гидоти робили люди тієї землі, які перед вами, і стала нечиста та земля.

²⁸ І щоб та земля не виригнула вас через ваше занечищення її, як вона виригнула народ, який перед вами.

²⁹ Бо кожен, хто зробить одну зо всіх тих гидот, то душі, що роблять, будуть винищені з-посеред їхнього народу.

³⁰ І ви будете додержувати наказів Моїх, щоб не чинити чого з тих гидотних постанов, що роблені перед вами, і не споганитеся ними. Я Господь, Бог ваш!

Левит 19

¹ І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

² Промовляй до всієї громади Ізраїлевих синів, та й скажеш їм: Будьте святі, бо святий Я, Господь, Бог ваш!

³ Кожен буде боятися матері своєї та батька свого, а субіт Моїх будете додержувати. Я Господь, Бог ваш!

⁴ Не звертайтеся до ідолів, і не робіть собі литих божків. Я Господь Бог ваш!

⁵ А коли ви принесете мирну жертву для Господа, на вподобання вас принесете її.

⁶ Ви будете їсти її в день принесення вашого та взавтра, а позостале до дня третього огнем буде спалене.

⁷ А якщо справді буде їджене воно третього дня, нечистість воно, не буде вподобане.

⁸ А хто те їсть, понесе він свій гріх, бо споганив він святиню Господню, і буде винищена душа та з-посеред народу свого!

⁹ А коли ти будеш жати жниво своєї землі, не докінчуй жати до краю свого поля, а попадалих колосків твого жнива не будеш збирати;

¹⁰ а виноградника свого не вибереш дорешти, а попадалих ягід виноградника свого не будеш збирати, для вбогого та для приходька позостав їх. Я Господь, Бог ваш!

¹¹ Не будете красти, і не будете неправдиво заперечувати, і не будете говорити неправди один на одного!

¹² І не будете присягати Моїм Іменем на неправду, бо зневажиш Ім’я Бога свого. Я Господь!

¹³ Не будеш гнобити ближнього свого, і не будеш грабувати, і не задержиш в себе через ніч аж до ранку заробітку наймита.

¹⁴ Не будеш проклинати глухого, а перед сліпим не роби перешкоди, і будеш боятися Бога свого. Я Господь!

¹⁵ Не зробите кривди в суді: не будеш потурати особі вбогого, і не будеш підлещуватися до особи вельможного, за правдою суди свого ближнього!

¹⁶ Не будеш ходити пліткарем серед народу свого. Не будеш наставати на життя свого ближнього. Я Господь!

¹⁷ Не будеш ненавидіти брата свого в серці своєму. Конче вияви неправду свого ближнього, і не понесеш гріха за нього.

¹⁸ Не будеш мститися, і не будеш ненавидіти синів свого народу. І будеш любити ближнього свого, як самого себе! Я Господь!

¹⁹ Постанов Моїх будете дотримувати. Не зробиш, щоб худоба твоя злучувалася двоїсто. Поля свого не будеш обсівати двоїсто. А одежа двоїста, мішанина ниток, не ввійде на тебе.

²⁰ А чоловік, коли буде злягатися з жінкою, а вона невільниця, заручена чоловікові, а справді не була вона викуплена, або визволення не було дане їй, то нехай буде кара, але не будуть вони забиті, бо не увільнена вона.

²¹ І спровадить він жертву за провину свою Господеві до входу скинії заповіту, барана жертви за провину.

²² І очистить його священик бараном жертви за провину перед Господнім лицем за гріх його, що він був згрішив. І проститься йому гріх його, що він був згрішив.

²³ А коли ви ввійдете до Краю цього, і понасаджуєте всяке їстивне дерево, то плід його вважатимете за необрізаний, три роки буде воно для вас необрізане, не буде їджене.

²⁴ А року четвертого ввесь плід його присвятиться для Господа.

²⁵ А року п’ятого будете їсти плід його, щоб помножився для вас урожай його. Я Господь, Бог ваш.

²⁶ Не будете їсти з кров’ю. Не будете ворожити, і не будете чарувати!

²⁷ Не будете стригти волосся довкола голови вашої, і не будеш нищити краю бороди своєї.

²⁸ І не зробите на тілі своїм нарізу за душу померлого, і не зробите на собі наколеного напису. Я Господь!

²⁹ Не безчесть своєї дочки, і не роби її блудливою, щоб не стала блудливою ця земля, і не наповнилась земля розпустою.

³⁰ Субіт Моїх будете додержувати, а святиню Мою будете шанувати. Я Господь!

³¹ Не звертайтесь до духів померлих та до ворожбитів, і не доводьте себе до опоганення ними. Я Господь, Бог ваш!

³² Перед лицем сивизни встань, і вшануй лице старого, і будеш боятися Бога свого. Я Господь!

³³ А коли мешкатиме з тобою приходько в вашім Краї, то не будете гнобити його.

³⁴ Як тубілець із вас буде для вас приходько, що мешкає з вами, і ти будеш любити його, як самого себе, бо приходьки були ви в єгипетськім краї. Я Господь, Бог ваш!

³⁵ Не будете чинити кривди в суді, у мірі, у вазі та в мірі рідини.

³⁶ Вага вірна, тягарці вірні, ефа вірна, гін вірний буде в вас. Я Господь, Бог ваш, що вивів вас із єгипетського краю!

³⁷ І ви будете держати всі постанови Мої та всі устави Мої, і виконуватимете їх. Я Господь!

Левит 20

¹ І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

² І скажеш до Ізраїлевих синів: Кожен чоловік із Ізраїлевих синів та з приходька, що мешкає в Ізраїлі, який дасть із насіння свого Молохові, буде конче забитий, народ краю закидає його камінням.

³ А Я зверну лице Своє проти того чоловіка, і винищу його з-поміж народу його, бо з насіння свого дав він Молохові, щоб занечистити святиню Мою, збезчестити Моє святе Ймення.

⁴ А якщо справді люди того краю сховають свої очі від того чоловіка, коли він дасть із насіння свого Молохові, щоб не забити його,

⁵ то Я зверну Своє лице проти того чоловіка та проти родини його, і винищу його й усіх, що блудять за ним, блудячи за Молохом, з-посеред народу його.

⁶ А душа, що звертається до померлих духів та до чарівників, щоб блудити за ними, то Я зверну Своє лице проти тієї душі, і винищу того з-посеред народу його.

⁷ І ви будете освячуватися, і будьте святі, бо Я Господь, Бог ваш!

⁸ І ви будете держати постанови Мої, і будете виконувати їх. Я Господь, що освячує вас!

⁹ Бо кожен чоловік, що прокляне свого батька чи матір свою, буде конче забитий, батька свого чи матір свою він прокляв, кров його на ньому!

¹⁰ А кожен, хто буде чинити перелюб із чиєю жінкою, хто буде чинити перелюб із жінкою свого ближнього, буде конче забитий перелюбник та перелюбниця.

¹¹ А хто буде лежати із жінкою батька свого, він відкрив наготу свого батька, будуть конче забиті обоє вони, кров їхня на них!

¹² А хто буде лежати з невісткою своєю, будуть конче забиті обоє вони, гидоту вчинили вони, кров їхня на них!

¹³ А хто лежатиме з чоловіком як із жінкою, гидоту вчинили обоє вони, будуть конче забиті, кров їхня на них!

¹⁴ А хто візьме жінку й матір її, гидота це, в огні спалять його та її, і не буде кровозмішання серед вас!

¹⁵ А хто паруватиметься з скотиною, буде конче забитий, і скотину ту заб’єте.

¹⁶ А жінка, що наблизиться до якої скотини, щоб лежати з нею, то заб’єш ту жінку та скотину ту, будуть конче забиті вони, кров їхня на них!

¹⁷ А хто візьме сестру свою, дочку батька свого або дочку матері своєї, і побачить наготу її, а вона побачить наготу його, ганьба це! І будуть вони знищені на очах синів їхнього народу, він наготу сестри своєї відкрив, він понесе провину свою!

¹⁸ А хто буде лежати із жінкою, часу хвороби місячним, і відкриє її наготу, він джерело її обнажив, а вона відкрила джерело своєї крови, то будуть вони обоє знищені з-посеред народу свого!

¹⁹ І не відкриєш наготи сестри матері своєї й сестри батька свого, бо однокровну свою обнажив би ти, вони понесуть провину свою.

²⁰ А хто буде лежати з тіткою своєю, він відкрив наготу дядька свого, гріх свій вони понесуть, бездітні помруть!

²¹ А хто візьме жінку брата свого, це нечисть, він відкрив наготу брата свого, бездітні будуть.

²² І ви будете додержувати всі постанови Мої й усі устави Мої, і будете виконувати їх, і не виригне вас земля та, куди Я впроваджаю вас, щоб сиділи ви в ній.

²³ І не будете ви ходити за звичаями люду, що Я виганяю перед вами, бо все те робили вони, і Я їх обридив.

²⁴ І сказав Я до вас: ви вспадкуєте їхню землю, а Я дам її вам на спадщину її, землю, що плине молоком та медом. Я Господь, Бог ваш, що відділив вас від тих народів!

²⁵ І ви відділяйте між худобою чистою та нечистою, і між птаством нечистим та чистим, і не занечищуйте душ своїх худобою й птаством, і всім, що роїться на землі, що Я відділив для вас, як нечисте.

²⁶ І будьте для мене святі, бо святий Я, Господь. І Я відділю вас від тих народів, щоб ви були Мої.

²⁷ А чоловік або жінка, коли будуть вони викликати духа мерців або ворожити, будуть конче забиті, камінням закидають їх, кров їхня на них!

Левит 21

¹ І сказав Господь до Мойсея: Говори до священиків, Ааронових синів, і скажеш їм: Ніхто з вас нехай не занечиститься через доторкнення до померлого серед свого народу.

² Бо тільки через доторкнення до близьких однокровних своїх, через матір свою, і через батька свого, і через сина свого, і через дочку свою, і через брата свого,

³ і через сестру свою, дівчину близьку йому, що не була замужем, через тих він може занечиститися доторкненням.

⁴ Бувши одружений, нехай не занечиститься серед рідні своєї, щоб не збезчестити себе.

⁵ Не зроблять вони лисини на голові своїй, і краю бороди своєї не підстрижуть, а на тілі своїм не наріжуть надрізів.

⁶ Святі вони будуть для Бога свого, і не збезчестять вони Ймення Бога свого, бо вони приносять огняні Божі жертви, хліб свого Бога. І будуть вони святі.

⁷ Жінки блудливої та збезчещеної вони не візьмуть, і не візьмуть жінки, вигнаної від чоловіка свого, бо святий він для Бога свого.

⁸ І освятиш його, бо він приносить хліб Бога твого, святий він буде для вас, бо святий Я, Господь, що освячує вас!

⁹ А священикова дочка, коли зачне робити блуд, вона безчестить батька свого, ув огні буде спалена.

¹⁰ А священик, найбільший від братів своїх, що на голову його буде виллята олива помазання, і буде посвячений на одягання шат, він голови своєї не запустить і шат своїх не роздере,

¹¹ і до жодного вмерлого не ввійде, навіть через батька свого та через матір свою не сміє занечиститься.

¹² І він не відійде від святині, і не занечистить святині Бога свого, бо на ньому посвячення оливи помазання його Бога. Я Господь!

¹³ І він візьме жінку в дівоцтві її.

¹⁴ Удови, і розведеної, і збезчещеної, блудливої, тих він не візьме, а тільки дівицю з-поміж рідні своєї він візьме за жінку.

¹⁵ І не збезчестить він насіння свого в рідні своїй, бо Я Господь, що освячує його.

¹⁶ І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

¹⁷ Промовляй до Аарона, говорячи: Чоловік із насіння твого на їх покоління, що буде в нім вада, не приступить, щоб приносити хліб свого Бога.

¹⁸ Бо жоден чоловік, що в нім вада, не приступить: чоловік сліпий, або кульгавий, або кирпатий або довготелесий,

¹⁹ або чоловік, що матиме зламану ногу або зламану руку,

²⁰ або горбатий, або висохлий, або більмо на оці його, або коростявий, або паршивий, або з розчавленими ядрами,

²¹ кожен чоловік із насіння священика Аарона, що на нім ця вада, не приступить, щоб приносити Господні огняні жертви, вада в нім, не приступить він, щоб приносити хліб свого Бога.

²² Він буде їсти хліб свого Бога з Найсвятішого та зо святощів.

²³ Та до завіси не підійде він, і до жертівника не приступить, бо вада в нім, і не збезчестить святині Моєї, бо Я Господь, що освячує їх.

²⁴ І Мойсей промовляв до Аарона й до синів його, та до всіх синів Ізраїлевих.

Левит 22

¹ І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

² Промовляй до Аарона й до синів його, і нехай вони обережно поводяться зо святощами Ізраїлевих синів, які вони посвячують Мені, і нехай не безчестять Мого святого Ймення. Я Господь!

³ Скажи їм: На ваші покоління кожен чоловік, що наблизиться зо всякого вашого насіння до святощів, які Ізраїлеві сини посвятять Господеві, а нечистість його на нім, то буде винищена душа та з-перед лиця Мого. Я Господь!

⁴ Кожен чоловік з Ааронового насіння, коли він прокажений або течивий, не буде їсти зо святощів, аж поки очиститься. А хто доторкнеться всякого нечистого від мертвого тіла, або чоловік, що з нього вийде насіння лежання,

⁵ або хто доторкнеться до всякого плазуна, через якого він стане нечистий, або до людини, через яку стане нечистий, через усяку нечистість її,

⁶ особа, що доторкнеться до того, то стане нечиста аж до вечора, і не буде їсти зо святощів, поки не обмиє свого тіла в воді.

⁷ А коли зайде сонце, то стане він чистий, а потім буде їсти зо святощів, бо це хліб його.

⁸ Падла та розшарпаного не буде він їсти, щоб не занечиститись ним. Я Господь!

⁹ І будуть вони стерегти Мої прикази, щоб не понести через те гріха на собі, і щоб не померти через нього, коли б збезчестили їх. Я Господь, що освячує їх!

¹⁰ А кожен чужий не буде їсти святощів; осілий у священика й наймит не будуть їсти святощів.

¹¹ А коли священик купить чоловіка, купівля срібла його це, той буде їсти їх, також уроджений дому його, вони будуть їсти його хліб.

¹² А священикова дочка, коли буде видана чужому чоловікові, вона не буде їсти принесених святощів.

¹³ А священикова дочка, коли буде вдова, або розведена, а дітей не має, і вернеться до дому свого батька, як за молодости своєї, буде їсти з хліба батька свого. А кожен чужий не буде їсти його.

¹⁴ А чоловік, коли з’їсть святощі через помилку, то докладе до неї п’яту частину її, і віддасть священикові ті святощі,

¹⁵ і священики не збезчестять святощів Ізраїлевих синів, що вони приносять Господеві,

¹⁶ і не стягнуть на себе вини за провину їдження своїх святощів. Бо Я Господь, що освячує їх.

¹⁷ І промовляв Господь до Мойсея, говорячи:

¹⁸ Промовляй до Аарона й до синів його, та до всіх Ізраїлевих синів, і скажеш їм: Кожен чоловік з Ізраїлевого дому та з приходька між Ізраїлем, що принесе свою жертву за всякими своїми обітницями та за всякими даруваннями своїми, що принесе Господеві на цілопалення,

¹⁹ то нехай принесе на вподобання ваше безвадного самця з худоби великої, з овець і з кіз.

²⁰ Жодного, що в нім вада, не принесете, бо не буде воно на вподобання вас.

²¹ А чоловік, коли принесе Господеві мирну жертву на виразно висловлену обітницю або на дарунок, із худоби великої чи з худоби дрібної, безвадна буде на вподобання, жодна вада не буде в ній:

²² сліпа, або зламана, або скалічена, або шолудива, або коростява, або паршива, не принесете тих Господеві, і жертви огняної не дасте з них на жертівника для Господа.

²³ А вола та вівцю з занадто довгим чи занадто коротким яким членом добровільно принесеш у жертву, а на обітницю вони не вгодні Богові.

²⁴ А того, що має ядра розчавлені, чи збиті, чи відірвані, чи відрізані не піднесете Господеві, і в вашому Краї не зробите того.

²⁵ І з руки чужинця не принесете хліба нашого Бога зо всіх таких, бо в них зіпсуття їх, вада в них, вони не будуть вгодні для вас.

²⁶ І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

²⁷ Віл, або вівця, або коза, коли вродиться, то буде сім день під своєю матір’ю, а від дня восьмого й далі буде вгодне на жертву огняну для Господа.

²⁸ А корови та вівці, її й маля її не заріжете одного дня.

²⁹ А коли будете приносити вдячну жертву для Господа, то приносьте так, щоб вона була вгодна.

³⁰ Того дня буде вона з’їджена, не зоставите з неї аж до ранку. Я Господь!

³¹ І заповіді Мої будете додержувати, і будете виконувати їх. Я Господь!

³² І не будете безчестити Мого святого Ймення, і Я буду освячений серед Ізраїлевих синів. Я Господь, що освячує вас,

³³ що вивів вас із єгипетського краю, щоб бути вашим Богом. Я Господь!

Левит 23

¹ І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

² Промовляй до Ізраїлевих синів і скажеш їм: Свята Господні, що в них скликатимете святі збори, оце вони, свята Мої:

³ Шість день буде робитись робота, а дня сьомого субота повного відпочинку, святі збори, жодної роботи не будете робити. Це субота відпочинку для Господа по всіх оселях ваших!

⁴ Оце свята Господні, святі збори, що скличете їх у їхнім означенім часі:

⁵ У місяці першім, чотирнадцятого дня місяця під вечір Пасха для Господа.

⁶ А п’ятнадцятого дня того місяця свято Опрісноків для Господа, сім день будете їсти опрісноки.

⁷ Першого дня будуть святі збори для вас, жодного робочого зайняття не будете робити.

⁸ І будете приносити для Господа жертву сім день; сьомого дня збори святі, жодного робочого зайняття не будете робити.

⁹ І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

¹⁰ Промов до Ізраїлевих синів і скажеш їм: Коли ви ввійдете до того Краю, що Я даю вам, і будете жати жниво його, то снопа первоплоду ваших жнив принесете до священика,

¹¹ а він буде колихати снопа того перед лицем Господнім, щоб набути вподобання вам; першого дня по святі священик буде колихати його.

¹² І ви прирядите в дні вашого колихання снопа однорічне безвадне ягня на цілопалення для Господа.

¹³ А хлібна його жертва дві десяті ефи пшеничної муки, мішаної в оливі, огняна жертва для Господа, пахощі любі; а жертва лита його вино, чверть гіна.

¹⁴ А хліба, і пряженого зерна, і свіжих зерен ви не будете їсти аж до самого того дня, аж до вашого принесення жертви для вашого Бога. Це вічна постанова для ваших поколінь по всіх ваших оселях.

¹⁵ І відлічите ви собі першого дня по святі, від дня вашого принесення снопа колихання, сім тижнів, повні будуть вони.

¹⁶ А до першого дня по сьомім тижні відлічите п’ятдесят днів, та й принесете хлібну нову жертву для Господа.

¹⁷ З ваших осель принесете два хліби колихання, дві десяті ефи пшеничної муки будуть вони, будуть спечені квашені, первоплоди для Господа.

¹⁸ І принесете понад той хліб сім ягнят безвадних у віці року, й одного бичка та два барани, вони будуть цілопалення для Господа, і жертва хлібна, і жертви литі для них, огняна жертва, пахощі любі для Господа.

¹⁹ І спорядите одного козла на жертву за гріх, та двоє ягнят у віці року на жертву мирну.

²⁰ І священик буде колихати їх разом із хлібом первоплодів, як колихання перед Господнім лицем, над двома ягнятами. Вони будуть святощі для Господа, для священика.

²¹ І скличете того самого дня, і будуть святі збори для вас, жодного робочого зайняття не будете робити. Це вічна постанова для ваших поколінь по всіх ваших оселях!

²² А коли ви будете жати жниво вашої землі, не дожинай краю поля твого, а попадалих колосків жнива твого не будеш збирати, для вбогого та для приходька позоставиш їх. Я Господь, Бог ваш!

²³ І промовив Господь до Мойсея, говорячи:

²⁴ Промовляй до Ізраїлевих синів, говорячи: Сьомого місяця, першого дня місяця буде вам повний спочинок, пам’ять сурмлення, святі збори.

²⁵ Жодного робочого зайняття не будете робити, і принесете огняну жертву для Господа.

²⁶ І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

²⁷ А десятого дня самого місяця день Очищення він, збори святі будуть для вас, і будете впокоряти душі ваші, і принесете огняну жертву для Господа.

²⁸ І жодного зайняття не будете робити того самого дня, бо він день Очищення, щоб очистити за вас перед лицем Господа, Бога вашого.

²⁹ Бо кожна душа, що не буде впокорюватись того самого дня, то буде вона винищена з своєї рідні.

³⁰ А кожна душа, що буде робити яке зайняття того самого дня, то Я вигублю ту душу з-посеред народу її.

³¹ Жодного зайняття не будете робити. Це постанова вічна для ваших поколінь по всіх ваших оселях!

³² Він субота повного спочинку для вас, і ви будете впокоряти душі свої, ввечері дев’ятого дня місяця від вечора аж до вечора будете святкувати вашу суботу.

³³ І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

³⁴ Промовляй до Ізраїлевих синів, кажучи: П’ятнадцятого дня того сьомого місяця, свято Кучок, сім день для Господа.

³⁵ Першого дня святі збори, жодного робочого зайняття не будете робити.

³⁶ Сім день будете приносити огняну жертву для Господа; восьмого дня святі збори будуть для вас, і принесете огняну жертву для Господа; це віддання свята, жодного робочого зайняття не будете робити.

³⁷ Оце свята Господні, що скликуватимете на них святі збори, щоб приносити огняну жертву для Господа, цілопалення, хлібну жертву й заколену жертву, і жертви литі, належне дневі в його дні,

³⁸ окрім Господніх субіт, і окрім дарів ваших, і окрім усіх ваших обітниць, і окрім усіх ваших дарувань, що дасте Господеві.

³⁹ А п’ятнадцятого дня сьомого місяця, коли ви збираєте врожай землі, будете святкувати свято Господнє сім день; першого дня повний спочинок, і восьмого повний спочинок.

⁴⁰ І візьмете собі першого дня плоду гарного дерева, пальмові віття, і галузку многолистого дерева та припоточних тополь, і будете веселитися перед лицем Господа, Бога вашого, сім день.

⁴¹ І будете святкувати його, як свято для Господа, сім день у році. Постанова вічна для ваших поколінь, сьомого місяця будете святкувати його.

⁴² У кучках будете сидіти сім день, кожен тубілець в Ізраїлі сидітиме в кучках,

⁴³ щоб ваші покоління пізнали що Я в кучках посадив був Ізраїлевих синів, коли виводив їх з єгипетського краю. Я Господь, Бог ваш!

⁴⁴ І Мойсей промовляв до Ізраїлевих синів про свята Господні.

Левит 24

¹ І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

² Накажи Ізраїлевим синам, і вони принесуть тобі чистої, вичавленої оливи з оливкового дерева на освітлення, щоб запалювати вічну лямпаду.

³ Поза завісою свідоцтва в скинії заповіту прирядить її Аарон від вечора аж до ранку перед Господнім лицем назавжди. Це вічна постанова для ваших поколінь!

⁴ На чистім свічнику прирядить він ті лямпади перед Господнім лицем назавжди.

⁵ І візьмеш пшеничної муки, і випечеш із неї дванадцять калачів, по дві десяті ефи буде один калач.

⁶ І покладеш їх у два ряди, шість у ряд, на чистому столі перед Господнім лицем,

⁷ і поклади на ряд чистого ладану, і він стане для хліба за пригадувальну частину, огняна жертва для Господа.

⁸ Щосуботи він покладе його перед Господнім лицем завжди, від Ізраїлевих синів, вічний заповіт.

⁹ І він буде для Аарона та для синів його, і вони будуть їсти його в святому місці, бо він найсвятіше з огняних жертов Господніх. Це вічна постанова.

¹⁰ І вийшов син ізраїльтянки, а він був син єгиптянина, між Ізраїлевих синів. І сварився в таборі син тієї ізраїльтянки з одним ізраїльтянином.

¹¹ І син тієї ізраїльтянки богозневажив Ім’я Господнє, і проклинав. І привели його до Мойсея. А ймення матері його Шеломіт, дочка Діври, з Данового племени.

¹² І посадили його під сторожу аж до вияснення через уста Господні.

¹³ І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

¹⁴ Виведи того, що проклинав, поза табір, і покладуть усі, хто чув, свої руки на голову його, і закидає його камінням уся громада.

¹⁵ А до Ізраїлевих синів будеш промовляти, говорячи: Кожен чоловік, коли прокляне Бога свого, то понесе він свій гріх.

¹⁶ А той, хто богозневажив Господнє Ймення, буде конче забитий, конче укаменує його вся громада; чи приходько, чи тубілець, коли богозневажатиме Ймення Господнє, буде забитий.

¹⁷ І кожен, хто заб’є людину, буде конче забитий.

¹⁸ А хто заб’є яку скотину, той відшкодує її, життя за життя.

¹⁹ І кожен, коли зробить ваду своєму ближньому, як хто зробив, так буде зроблено йому:

²⁰ зламання за зламання, око за око, зуб за зуба, яку ваду зробить хто кому, така буде зроблена йому.

²¹ А хто заб’є скотину, той відшкодує її, а хто заб’є людину, той буде забитий.

²² Суд один буде для вас, приходько буде як тубілець. Бо Я Господь Бог ваш!

²³ І Мойсей промовляв до Ізраїлевих синів. І вони вивели того, хто проклинав, поза табір, та й закидали його камінням. І зробили Ізраїлеві сини, як Господь наказав був Мойсеєві.

Левит 25

¹ І Господь промовляв до Мойсея на Сінайській горі, говорячи:

² Промовляй до Ізраїлевих синів, та й скажеш їм: Коли ви ввійдете до землі, що Я даю вам, то святкуватиме земля та суботу для Господа.

³ Шість літ будеш засівати своє поле, і шість літ обтинатимеш свого виноградника, і збиратимеш урожай його,

⁴ а сьомого року субота повного відпочинку буде для землі, повний відпочинок, субота для Господа: поля свого не будеш обсіювати, а виноградника свого не будеш обтинати.

⁵ Саморослого колосу жнив твоїх не будеш жати, а ґрон з необрізаних виноградин твоїх не збиратимеш, рік повного відпочинку буде для землі.

⁶ І те, що саме вродиться в цім відпочинку землі, буде для вас на їжу, для тебе, і для раба твого, і для невільниці твоєї, і для наємника твого, і для осілого твого, що мешкають з тобою,

⁷ і для скотини твоєї, і для звірини, що в Краї твоїм, буде ввесь урожай його на їжу.

⁸ І відлічиш собі сім суботніх років, по сім років сім раз, і будуть для тебе дні семи суботніх років сорок літ і дев’ять.

⁹ І засурмите у сурми сьомого місяця, десятого дня місяця, в день Очищення засурмите в сурми по цілому Краю.

¹⁰ І освятите рік п’ятдесятріччя, і оголосите волю в Краю для всіх мешканців його, ювілей він буде для вас: і вернеться кожен до своєї посілости, і кожен до родини своєї вернеться.

¹¹ Ювілей цей рік п’ятдесятріччя буде для вас: на будете сіяти, і не будете жати саморослі колосся її, і не будете збирати грон з необрізаних виноградин їх,

¹² бо це ювілей, святощі будуть для вас, з поля будете їсти врожай його.

¹³ У році того ювілею вернетесь кожен до своєї посілости.

¹⁴ А коли продасте що своєму ближньому, або купите з руки свого ближнього, не обманюйте один одного.

¹⁵ За числом років по ювілеї купиш від ближнього свого, за числом років урожаю він продасть тобі.

¹⁶ За многістю літ побільшиш ціну тієї купівлі, а за малістю літ зменшиш ціну тієї купівлі, бо він продає тобі число літ урожаю.

¹⁷ І не обманите один одного, і будеш боятися Бога свого, бо Я Господь, Бог ваш!

¹⁸ І ви виконаєте постанови Мої, а устави Мої будете держати, і будете виконувати їх, і безпечно сидітимете на землі.

¹⁹ І земля дасть плід свій, а ви будете їсти досита, і безпечно сидітимете на ній.

²⁰ А коли ви скажете: Що будемо їсти сьомого року, тож не будемо сіяти, не будемо збирати врожаї свої?

²¹ І зошлю Я благословення Своє на вас шостого року, і зродить врожай на три роки.

²² І будете сіяти восьмий той рік, і будете їсти з старих урожаїв аж до року дев’ятого, аж до виросту врожаю його будете їсти старе.

²³ А земля не буде продаватися назавжди, бо Моя та земля, бо ви приходьки та осілі в Мене.

²⁴ А ви в усій землі вашої посілости дозволяйте викуп землі.

²⁵ Коли збідніє твій брат, і продасть із своєї посілости, то прийде викупник його, близький йому, і викупить продаж брата свого.

²⁶ А чоловік, коли не буде йому викупника, а рука його стане спроможна, і знайде потрібне на викуп його,

²⁷ то облічить він літа продажу свого, і верне позостале чоловікові, що продав йому, та й вернеться до своєї посілости.

²⁸ А якщо рука його не знайде потрібного на заплату йому, то буде продаж його в руці покупця його аж до ювілейного року, і вийде він в ювілеї, та й вернеться до посілости своєї.

²⁹ А коли хто продасть мешкальний дім в обмурованому місті, то викуп його буде до кінця року від часу продажу його, рік буде на викуп його.

³⁰ А якщо він не буде викуплений аж до кінця року, то стане той дім, що в місті, яке має мур, назавжди для покупця його на покоління його, не вийде він в ювілеї.

³¹ А доми в оселях, що не мають муру навколо, до поля землі буде те прираховане, і буде йому викуп, і в ювілеї він вийде.

³² А міста Левитів, доми в містах їх посілости викуп для Левитів завжди буде можливий.

³³ А хто викупить від Левитів, то продаж дому й міста посілости його вийде в ювілеї, бо то доми міст Левитів, їхня посілість серед Ізраїлевих синів.

³⁴ А пасовисько навколо їхніх міст не буде продане, бо це вічна посілість для них.

³⁵ А коли збідніє твій брат, а його рука неспроможною стане, то підтримаєш його, приходько він чи осілий, і житиме він із тобою.

³⁶ Не візьмеш від нього лихви та прибутку, і будеш боятися Бога свого, і житиме брат твій з тобою.

³⁷ Срібла свого не даси йому на лихву, і на прибуток не даси їжі своєї.

³⁸ Я Господь, Бог ваш, що вивів вас із єгипетського краю, щоб дати вам ханаанську землю, щоб бути вашим Богом.

³⁹ А коли збідніє брат твій при тобі, і буде проданий тобі, то не будеш робити ним праці раба,

⁴⁰ як наймит, як осілий він при тобі, аж до ювілейного року буде він працювати тобі.

⁴¹ вийде від тебе він та сини його з ним, і вернеться він до родини своєї, і до посілости батьків своїх вернеться він:

⁴² бо вони Мої раби, що Я вивів їх з єгипетського краю, не будуть вони продані продажем раба.

⁴³ Не будеш володіти ним жорстоко, і будеш боятися Бога свого.

⁴⁴ А раб твій та невільниця твоя, що будуть твої, будуть із народів, що навколо вас, із них купите раба й невільницю.

⁴⁵ А також із синів осілих, що мешкають з вами, з них купите та з племені їхнього, що з вами, що породили в Краї вашім, і будуть вони вам на посілість.

⁴⁶ І передасте їх, як спадщину, вашим синам по вас на спадок посілости навіки, ними будете робити, а братами вашими, синами Ізраїлевими, один одним, не будете володіти жорстоко.

⁴⁷ А коли рука приходька чи осілого при тобі спроможна, а брат твій збідніє при ньому, і буде проданий приходькові чи осілому в тебе, або нащадкові племени приходька,

⁴⁸ то потім, як буде проданий, викуп буде йому, один із братів його викупить його,

⁴⁹ або дядько його, або син дядька його викупить його, або з однокровних його, із роду його викупить його, або спроможна рука його, і буде викуплений.

⁵⁰ І облічить він із тим, хто набув його, від року продажу його аж до ювілейного року, і буде ціна продажу його за числом літ; як за дні наймита буде полічено йому.

⁵¹ Якщо ще багато літ, то згідно з ними він верне свій викуп із срібла його купівлі.

⁵² А якщо позостало мало літ до ювілейного року, то облічить йому, згідно з роками його верне свого викупа.

⁵³ Як щорічнии наймит він буде при ньому, він не буде жорстоко панувати над ним на твоїх очах.

⁵⁴ А якщо він не буде викуплений у тих роках, то вийде ювілейного року він та сини його з ним,

⁵⁵ бо Ізраїлеві сини Мої раби, Мої раби вони, що Я вивів їх із єгипетського краю. Я Господь, Бог ваш!

Левит 26

¹ Не зробите собі божків та ідола, і кам’яного стовпа не поставите собі, і каменя з фіґурами не покладете в вашім Краї, щоб кланятися перед ними. Бо Я Господь, Бог ваш!

² Субіт Моїх будете додержувати, а святиню Мою будете шанувати. Я Господь!

³ Якщо будете ходити згідно з постановами Моїми, а заповідей Моїх будете додержувати й будете виконувати їх,

⁴ то дам ваші дощі в їхнім часі, і земля дасть свій урожай, а польове дерево дасть плід свій.

⁵ І молочення досягне вам виноградобрання, а виноградобрання досягне сіяння, і ви будете їсти хліб свій досита, і будете сидіти безпечно в вашому Краї.

⁶ І дам мир у Краю, і ви будете лежати, і ніхто не вчинить, щоб ви тремтіли, бо злу звірину винищу з землі, а меч не перейде через Край ваш.

⁷ І ви будете гнати ворогів своїх, а вони попадають перед вами від меча.

⁸ І п’ятеро з вас поженуть сотню, а сотня з вас пожене десять тисяч, і попадають вороги ваші перед вами від меча.

⁹ І обернусь Я до вас, і розплоджу вас, і розмножу вас, і виконаю Свого заповіта з вами.

¹⁰ І ви будете їсти старе-перестаріле, і повикидаєте старе перед новим.

¹¹ І поставлю місце перебування Свого серед вас, і душа Моя не обридить вами.

¹² І Я буду ходити серед вас, і буду вам Богом, а ви будете Мені народом.

¹³ Я Господь, Бог ваш, що вивів вас з єгипетського краю, щоб ви не були їм рабами. І Я поламав занози вашого ярма, і вивів вас із піднесеною головою.

¹⁴ А коли ви не будете слухняні Мені, і не виконуватиме всіх тих заповідей,

¹⁵ і якщо постановами Моїми будете погорджувати, і якщо душа ваша бридитиметься законами Моїми, щоб не виконувати всіх заповідей Моїх, щоб ламати вам заповіта Мого,

¹⁶ то й Я зроблю вам оце: поставлю над вами перестрах, сухоти й пропасницю, що винищують очі й обезсилюють душу. І ви надаремно сіятимете насіння своє, бо поїдять його вороги ваші.

¹⁷ І зверну Я лице Своє на вас, і ви будете вдарені перед своїми ворогами. І будуть панувати над вами ненависники ваші, і ви будете втікати, хоч ніхто вас не гнатиме.

¹⁸ А якщо й при тому не будете слухняні Мені, то Я семикратно побільшу кару на вас за ваші гріхи.

¹⁹ І зломлю пиху вашої сили, і зроблю ваше небо як залізо, а землю вашу як мідь!

²⁰ І надаремно буде вичерпуватися ваша сила: земля ваша не дасть свого врожаю, а дерево на землі не дасть свого плоду.

²¹ А якщо й тоді підете проти Мене, і не схочете бути слухняними Мені, то Я семикратно збільшу над вами удара Свого згідно з вашими гріхами.

²² І пошлю на вас пільну звірину, а вона винищить вам дітей, і вигубить вашу худобу, і зменшить кількість вашу, і попустошить ваші дороги.

²³ А якщо цими карами не будете навчені, і будете ходити проти Мене,

²⁴ то й Я піду проти вас, і вдарю вас і Я семикратно за ваші гріхи.

²⁵ І приведу на вас меча, що помстить пімсту за заповіта, і ви будете зібрані до ваших міст, і Я пошлю моровицю на вас, і ви будете віддані в руку ворога.

²⁶ Коли Я знищу вам хліб, підпору вашу, то десять жінок будуть пекти хліб вам в одній печі, і вернуть хліб ваш вагою, а ви будете їсти і не насититеся.

²⁷ А якщо й тим не станете слухняні Мені, і будете ходити проти Мене,

²⁸ то й Я з лютістю піду проти вас, і також Я семикратно покараю вас за ваші гріхи,

²⁹ і ви тіло своїх синів будете їсти, і тіло дочок своїх будете поїдати…

³⁰ І поруйную ваші висоти, і повитинаю ваші стовпи сонця, і поскладаю трупи ваші на трупах божків ваших, і обридить душа Моя вас!

³¹ І вчиню міста ваші руїною, і поспустошую ваші святині, і не прийму ваших пахощів любих.

³² І спустошу Я Край той, і будуть дивуватися з того ваші вороги, що мешкають у ньому.

³³ А вас порозпорошую поміж народів, і вийму за вами меча, і стане Край ваш спустошенням, а міста ваші будуть руїною…

³⁴ Тоді земля та надолужить собі за суботні роки по всі дні спустошення її. Коли будете в краї ваших ворогів, тоді ваша земля святкуватиме відпочинок, і надолужить собі за свої суботні роки.

³⁵ По всі дні спустошення святкуватиме вона відпочинок, чого не святкувала в суботні роки, коли ви сиділи на ній.

³⁶ А щодо позосталих серед вас, то впроваджу в їхні серця полохливість в краях їхніх ворогів, і буде їх гнати навіть шелест подмухненого вітром листу, і будуть вони втікати, як утікають перед мечем, та й попадають, хоч ніхто не женеться…

³⁷ І будуть вони спотикатися один об одного, ніби від меча, хоч ніхто не женеться за ними. І ви не зможете стати проти ваших ворогів…

³⁸ І погинете серед поганів, і пожере вас земля ваших ворогів.

³⁹ А позосталі серед вас помарніють у краях ворогів ваших за гріх свій, а також за гріхи батьків своїх помарніють із ними.

⁴⁰ І визнають вони гріх свій та гріх батьків своїх, що ними спроневірилися були Мені, а також, що ходили проти Мене.

⁴¹ Також і Я піду проти них, і впроваджу їх до краю їхніх ворогів. Якщо тоді впокориться їхне необрізане серце, то тоді понесуть кару за свої гріхи.

⁴² І Я згадаю заповіта Свого з Яковом, а також заповіта Свого з Ісаком, і також заповіта Свого з Авраамом згадаю, і згадаю той Край.

⁴³ А Край той буде позбавлений їх, і надолужить собі свої суботні роки, опустілий від них, а вони понесуть кару за свої гріхи, а то для того, що законами Моїми погорджували, а постанови Мої огидила була їхня душа.

⁴⁴ А проте, коли вони пробували в краю своїх ворогів, то Я не погорджував ними, і не збридив їх, щоб винищити їх, щоб зламати заповіта Свого з ними. Бо Я Господь, Бог їх!

⁴⁵ І Я пам’ятатиму їм заповіта з предками, що Я вивів їх з єгипетського краю на очах поган, щоб бути їм Богом. Я Господь!

⁴⁶ Оце постанови, і устави та закони, що дав Господь між Собою та між Ізраїлевими синами на Сінайскій горі через Мойсея.

Левит 27

¹ І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

² Промовляй до Ізраїлевих синів та й скажеш їм: Коли хто складає обітницю Богові за твоєю оцінкою душ для Господа,

³ то буде твоя оцінка: чоловіка від віку двадцяти літ і аж до віку шостидесяти літ, і буде твоя оцінка п’ятдесят шеклів срібла на міру шеклем святині;

⁴ а якщо жінка вона, то буде твоя оцінка тридцять шеклів.

⁵ А якщо від віку п’яти літ і до віку двадцяти літ, то буде твоя оцінка: чоловіка двадцять шеклів, а для жінки десять шеклів.

⁶ А якщо від віку місяця й аж до віку п’яти літ, то буде твоя оцінка: чоловіка п’ять шеклів срібла, а для жінки твоя оцінка три шеклі срібла.

⁷ А якщо від віку шостидесяти літ і вище: якщо чоловік, то буде твоя оцінка п’ятнадцять шеклів, а для жінки десять шеклів.

⁸ А якщо він обіднілий проти твоєї оцінки, то поставить його перед священиком, і священик оцінує його, за тим, що спроможна рука того, хто обіцяв, оцінує його священик.

⁹ А якщо буде худоба, що з неї приносять жертву для Господа, усе, що дається із неї для Господа, буде святощами.

¹⁰ Не вільно обміняти її, ані заступити її, добру злою, або злу доброю; а якщо справді заступить худобу худобою, то буде вона та заступство її буде святощами.

¹¹ А якщо та всяка худоба нечиста, що з неї не приносять жертов для Господа, то він поставить ту худобу перед священиком,

¹² і священик оцінує її чи то добре, чи недобре. Як оцінує священик, так нехай буде.

¹³ А якщо він справді викупить її, то додасть п’яту частину її над оцінку твою.

¹⁴ А коли хто посвятить дім свій на святість для Господа, то священик оцінує його чи то добре, чи недобре. Як оцінує його священик, так стане.

¹⁵ А якщо той, хто посвячує, викупить свого дома, то додасть п’яту частину срібла твоєї оцінки над нього, і буде його.

¹⁶ А якщо хтось посвятить Господеві з поля своєї посілости, то буде оцінка твоя посівом його, посів хомера ячменю за п’ятдесят шеклів срібла.

¹⁷ Якщо він посвятить своє поле від ювілейного року, то воно стане за оцінкою твоєю.

¹⁸ А якщо посвятить поле своє по ювілеї, то священик облічить йому те срібло за роками, позосталими до ювілейного року, і те буде відняте від оцінки твоєї.

¹⁹ А якщо справді викупить те поле той, хто посвячує його, то додасть п’яту частину срібла оцінки над нього, і стане воно його.

²⁰ А якщо він не викупить поля того, і якщо він продасть те поле кому іншому, то вже не буде воно викуплене.

²¹ І буде те поле, коли воно вийде в ювілеї, святість для Господа, як поле закляття, для священика буде посілість ним.

²² А якщо він посвятить Господеві поле купівлі своєї, що не з поля посілости його,

²³ то священик облічить йому суму твоєї оцінки аж до ювілейного року, і дасть твою оцінку того дня, як святість для Господа.

²⁴ В ювілейному році вернеться те поле до того, від кого купив його, що його посілість тієї землі.

²⁵ А вся оцінка твоя буде шеклем святині, двадцять ґер буде шекель.

²⁶ Тільки перворідного в худобі, що визнане, як перворідне для Господа, ніхто не посвятить його, чи то віл, чи то овечка, Господеві воно!

²⁷ А якщо в худобі нечистій, то викупить за твоєю оцінкою, і додасть п’яту частину над нього. А якщо не буде викуплене, то буде продане за оцінкою твоєю.

²⁸ Тільки кожне закляття, що людина заклене Господеві зо всього, що його, від людини, і худоби, і від поля його посілости, не буде продане й не буде викуплене, воно найсвятіше для Господа.

²⁹ Кожне закляття, що буде оголошене за закляття з-посеред людей, не буде викуплене, буде конче забите.

³⁰ А всяка десятина з землі, з насіння землі, з плоду дерева, Господеві воно, святощі для Господа!

³¹ А якщо дійсно викупить хтось свою десятину, той додасть п’яту частину її над неї.

³² А всяка десятина худоби великої та худоби дрібної, усе, що перейде під палицею, десяте буде святість для Господа.

³³ Не буде перебирати між добрим та злим, і не замінить його. А якщо справді заступить його, то буде воно та заступство його, буде святість, не буде викуплене.

³⁴ Оце заповіді, що Господь наказав Мойсеєві для Ізраїлевих синів на Сінайській горі.

4. Четверта книга Мойсеєва: Числа

Числа 1

¹ І Господь промовляв до Мойсея в Сінайській пустині в скинії заповіту першого дня другого місяця, другого року від виходу їх з єгипетського краю, говорячи:

² Перелічіть усю громаду Ізраїлевих синів за родами їхніми, за домами їхніх батьків числом усіх чоловічої статі за їх головами,

³ від віку двадцяти літ і вище, кожного, хто здатний до війська в Ізраїлі, за військовими відділами їхніми перелічіть їх ти та Аарон.

⁴ А з вами будуть по одному мужеві для племени; той муж голова дому батьків своїх він.

⁵ А оце ймення тих мужів, що стануть із вами: для Рувима Еліцур, син Шедеурів;

⁶ для Симеона Шелуміїл, син Цурішаддаїв;

⁷ для Юди Нахшон, син Аммінадавів;

⁸ для Іссахара Натанаїл, син Цуарів;

⁹ для Завулона Елів, син Хелонів;

¹⁰ для Йосипових синів, від Єфрема Елішама, син Аммігудів; від Манасії Гамаліїл, син Педацурів;

¹¹ для Веніямина Авідан, син Ґід’оніїв;

¹² для Дана Ахіезер, син Аммішаддаїв;

¹³ для Асира Паґ’іїл, син Охранів;

¹⁴ для Ґада Ел’ясаф, син Деуїлів;

¹⁵ для Нефталима Ахіра, син Енанів.

¹⁶ Оце покликані громади, начальники племен їхніх батьків. Вони голови тисяч Ізраїлевих.

¹⁷ І взяв Мойсей та Аарон тих мужів, що були названі пойменно,

¹⁸ і вони зібрали всю ту громаду першого дня другого місяця. І вони виявили родоводи свої за домами їхніх батьків числом імен від віку двадцяти літ і вище, за головами їх,

¹⁹ як Господь наказав був Мойсеєві. І він перелічив їх у Сінайській пустині.

²⁰ І було синів Рувима, перворідного Ізраїлевого, їхніх нащадків за їхніми родами, за домами їхніх батьків числом імен за головами їх, усіх чоловічої статі від віку двадцяти літ і вище, кожен, хто здатний до війська,

²¹ перелічені їхні від Рувимового племені сорок і шість тисяч і п’ятсот.

²² У Симеонових синів їхніх нащадків за їхніми родами, за домами їхніх батьків перелік їх числом імен за головами їхніми, усі чоловічої статі від віку двадцяти літ і вище, кожен, хто здатний до війська,

²³ перелічені їхні від Симеонового племени п’ятдесят і дев’ять тисяч і триста.

²⁴ У Ґадових синів їхніх нащадків за їхніми родами, за домами їхніх батьків числом імен від віку двадцяти літ і вище, кожен, хто здатний до війська,

²⁵ перелічені їхні від Ґадового племени сорок і п’ять тисяч і шістсот і п’ятдесят.

²⁶ У Юдових синів їхніх нащадків за їхніми родами, за домами їхніх батьків числом імен від віку двадцяти літ і вище, кожен, хто здатний до війська,

²⁷ перелічені їхні від Юдового племени сімдесят і чотири тисячі й шістсот.

²⁸ У Іссахарових синів їхніх нащадків за їхніми родами, за домами їхніх батьків числом імен від віку двадцяти літ і вище, кожен, хто здатний до війська,

²⁹ перелічені їхні від Іссахарового племени п’ятдесят і чотири тисячі й чотириста.

³⁰ У Завулонових синів їхніх нащадків за їхніми родами, за домами їхніх батьків числом імен від віку двадцяти літ і вище, кожен, хто здатний до війська,

³¹ перелічені їхні від Завулонового племени п’ятдесят і сім тисяч і чотириста.

³² У Йосипових синів: у Єфремових синів їхніх нащадків за їхніми родами, за домами їхніх батьків числом імен від віку двадцяти літ і вище, кожен, хто здатний до війська,

³³ перелічені їхні від Єфремового племени сорок тисяч і п’ятсот.

³⁴ У синів Манасії їхніх нащадків за їхніми родами, за домами їхніх батьків числом імен від віку двадцяти літ і вище, кожен, хто здатний до війська,

³⁵ перелічені їхні від племени Манасіїного тридцять і дві тисячі й двісті.

³⁶ У Веніяминових синів їхніх нащадків за їхніми родами, за домами їхніх батьків числом імен від віку двадцяти літ і вище, кожен, хто здатний до війська,

³⁷ перелічені їхні від Веніяминового племени тридцять і п’ять тисяч і чотириста.

³⁸ У Данових синів їхніх нащадків за їхніми родами, за домами їхніх батьків числом імен від віку двадцяти літ і вище, кожен, хто здатний до війська,

³⁹ перелічені їхні від Данового племени шістдесят і дві тисячі й сімсот.

⁴⁰ У Асирових синів їхніх нащадків за їхніми родами, за домами їхніх батьків числом імен від віку двадцяти літ і вище, кожен, хто здатний до війська,

⁴¹ перелічені їхні від Асирового племени, сорок і одна тисяча й п’ятсот.

⁴² У синів Нефталимових їхніх нащадків за їхніми родами, за домами їхніх батьків числом імен від віку двадцяти літ і вище, кожен, хто здатний до війська,

⁴³ перелічені їхні від племени Нефталимового п’ятдесят і три тисячі й чотириста.

⁴⁴ Оце ті перелічені, кого перелічив Мойсей й Аарон та Ізраїлеві начальники, дванадцятеро мужа, вони були по одному мужеві для дому батьків своїх.

⁴⁵ І були всі перелічені з Ізраїлевих синів за домами батьків своїх від віку двадцяти літ і вище, кожен, хто здатний до війська, в Ізраїлі,

⁴⁶ і були всі перелічені шістсот тисяч і три тисячі й п’ятсот і п’ятдесят.

⁴⁷ А Левити не були перелічені серед них за племенем батьків своїх.

⁴⁸ І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

⁴⁹ Тільки Левієвого племени не переглянеш і не перелічиш їх серед Ізраїлевих синів.

⁵⁰ А ти постав Левитів наглядачами над скинією свідоцтва, і над усіма речами її та над усім, що її. Вони будуть носити скинію та всі її речі, і вони будуть обслуговувати її, і отаборяться навколо скинії.

⁵¹ А коли скинія буде рушати, Левити розберуть її, а коли буде спинятися скинія, Левити поставлять її. А якщо наблизиться чужий, він нехай буде забитий.

⁵² І отаборяться Ізраїлеві сини кожен у таборі своїм, і кожен при своїм прапорі за своїми військовими відділами.

⁵³ А Левити отаборяться навколо скинії свідоцтва, щоб не було гніву на громаду Ізраїлевих синів. І будуть Левити виконувати сторожу скинії свідоцтва.

⁵⁴ І зробили Ізраїлеві сини, згідно зо всім, як наказав був Господь Мойсеєві, так зробили вони.

Числа 2

¹ І Господь промовляв до Мойсея та до Аарона, говорячи:

² Отаборяться Ізраїлеві сини кожен при прапорі своїм за ознаками домів своїх батьків, навпроти скинії заповіту навколо отаборяться.

³ Напереді на схід отаборяться: прапор Юдиного табору за своїми військовими відділами, а начальник Юдиних синів Нахшон, син Аммінадавів;

⁴ а його військо та його перелік сімдесят і чотири тисячі й шістсот.

⁵ А при ньому отабориться Іссахарове плем’я, а начальник Іссахарових синів Натанаїл, син Цуарів;

⁶ а його військо та його перелік п’ятдесят і чотири тисячі й чотириста.

⁷ Плем’я Завулонове, а начальник Завулонових синів Еліяв, син Хелонів;

⁸ а його військо та його перелік п’ятдесят і сім тисяч і чотириста.

⁹ Усіх перелічених Юдиного табору сто тисяч і вісімдесят тисяч і шість тисяч і чотириста за своїми військовими відділами. Вони рушать найперше.

¹⁰ Прапор Рувимового табору на південь, за військовими відділами своїми, а начальник Рувимових синів Еліцур, син Шедеурів;

¹¹ а його військо та його перелік сорок і шість тисяч і п’ятсот.

¹² А при ньому отабориться Симеонове плем’я, а начальник Симеонових синів Шелуміїл, син Цурішаддаїв;

¹³ а його військо та його перелік п’ятдесят і дев’ять тисяч і триста.

¹⁴ І Ґадове плем’я, а начальник Ґадових синів Ел’ясаф, син Реуїлів;

¹⁵ а його військо та його перелік сорок і п’ять тисяч і шістсот і п’ятдесят.

¹⁶ Усіх перелічених Рувимового табору сто тисяч і п’ятдесят і одна тисяча й чотириста й п’ятдесят за своїми військовими відділами. Вони рушать другі.

¹⁷ І як рушить скинія заповіту, то табір Левитів буде серед таборів. Як вони отаборяться, так вирушать, кожен на своїм місці за своїми прапорами.

¹⁸ Прапор Єфремового табору за військовими відділами своїми на захід, а начальник Єфремових синів Елішама, син Аммігудів;

¹⁹ а його військо та їхній перелік сорок тисяч і п’ятсот.

²⁰ А при ньому плем’я Манасіїне, а начальник синів Манасіїних Гамаліїл, син Педацурів;

²¹ а його військо та їхній перелік тридцять і дві тисячі й двісті.

²² І Веніяминове плем’я, а начальник Веніяминових синів Авідан, син Ґід’оніїв;

²³ а його військо та їхній перелік тридцять і п’ять тисяч і чотириста.

²⁴ Усіх перелічених Єфремового табору сто тисяч і вісім тисяч і сто за своїми військовими відділами. Вони рушать треті.

²⁵ Прапор Данового табору північ, за своїми військовими відділами, а начальник Данових синів Ахіезер, син Аммішаддаїв;

²⁶ а його військо та їхній перелік шістдесят і дві тисячі й сімсот.

²⁷ А при ньому отабориться Асирове плем’я, а начальник Асирових синів Паґ’іїл, син Охранів;

²⁸ а його військо та їхній перелік сорок і одна тисяча й п’ятсот.

²⁹ І плем’я Нефталимове, а начальник синів Нефталимових Ахіра, син Енанів;

³⁰ а його військо та їхній перелік п’ятдесят і три тисячі й чотириста.

³¹ Усіх перелічених Данового табору сто тисяч і п’ятдесят і сім тисяч і шістсот. Вони рушать наостанку за прапорами своїми.

³² Оце перелічені Ізраїлевих синів за домами батьків своїх, усіх перелічених тих таборів за своїми військовими відділами шістсот тисяч і три тисячі й п’ятсот і п’ятдесят.

³³ А Левити не перелічені серед Ізраїлевих синів, як Господь наказав був Мойсеєві.

³⁴ І Ізраїлеві сини зробили все, що Господь наказав був Мойсеєві, так вони таборували за прапорами своїми, і так рушали кожен за своїми родами при домі своїх батьків.

Числа 3

¹ А оце нащадки Ааронові та Мойсеєві в дні, коли Господь промовляв до Мойсея на Сінайській горі.

² І оце імена Ааронових синів: перворідний Надав, і Авігу, Елеазар та Ітамар.

³ Оце імена Ааронових синів, помазаних священиків, що він посвятив їх бути священиками.

⁴ Та помер Надав та Авігу перед Господнім лицем, коли вони принесли були чужий огонь перед Господнім лицем у Сінайській пустині, а синів у них не було. І були священиками Елеазар та Ітамар за життя батька свого Аарона.

⁵ І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

⁶ Приведи Левієве плем’я, і постав його перед священиком Аароном, і вони будуть услуговувати йому.

⁷ І будуть вони виконувати сторожу його та всієї громади перед скинією заповіту, щоб виконувати службу скинійну.

⁸ І будуть вони стерегти всі речі скинії заповіту та сторожу Ізраїлевих синів, щоб виконувати службу скинійну.

⁹ І даси Левитів Ааронові та синам його, власне йому вони дані від Ізраїлевих синів.

¹⁰ А Аарона та синів його постав, щоб вони пильнували свого священства, а чужий, хто наблизиться, буде забитий.

¹¹ І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

¹² А Я оце взяв Левитів з-посеред Ізраїлевих синів замість кожного перворідного, що розкривають утробу, з Ізраїлевих синів. І будуть Левити Мої,

¹³ бо Мій кожен перворідний. Того дня, коли Я був ударив кожного перворідного в єгипетськім краї, Я посвятив Собі кожного перворідного в Ізраїлі від людини аж до скотини, Мої вони будуть. Я Господь!

¹⁴ І Господь промовляв до Мойсея в Сінайській пустині, говорячи:

¹⁵ Перелічи Левієвих синів за домами їхніх батьків, за родами їхніми, кожного чоловічої статі від місячного віку й вище перелічиш їх.

¹⁶ І Мойсей перелічив їх за Господнім словом, як йому наказано.

¹⁷ І були за йменнями своїми оці Левієві сини: Ґершон, і Кегат, і Мерарі.

¹⁸ А оце імена Ґершонових синів за їхніми родами: Лівні та Шім’ї.

¹⁹ А сини Кегатові за їхніми родами: Амрам і °цгар, Хеврон і Уззіїл.

²⁰ А сини Мерарі за їхніми родами: Махлі та Муші. Оце вони, роди Левієві, за домами своїх батьків.

²¹ Від Ґершона: рід Лівнієвих та рід Шім’їєвих. Оце вони, роди Ґершонових.

²² Перелічені їхні числом кожного чоловічої статі від місячного віку й вище, перелічені їхні сім тисяч і п’ятсот.

²³ Роди Ґершонових будуть таборувати за наметом на захід.

²⁴ А начальник батьківського дому Ґершонових Ел’ясаф, син Лаїлів.

²⁵ А догляд Ґершонових синів у скинії заповіту: скинія внутрішня і намет зовнішній, і покриття його, і завіса входу скинії заповіту,

²⁶ і запони подвір’я, і заслона входу подвір’я, що на скинії та на жертівнику навколо, і шнури її до всієї служби його.

²⁷ А від Кегата: рід Амрамових, і рід Іцхарових, і рід Хевронових, і рід Оззіїлових, оце вони, роди Кегатових.

²⁸ Числом кожного чоловічої статі від місячного віку й вище, вісім тисяч і шістсот, що пильнували сторожу святині.

²⁹ Роди Кегатових синів отаборяться на подовжньому боці скинії на південь.

³⁰ А начальник батькового дому родів Кегатових Еліцафан, син Уззіїлів.

³¹ А їхній догляд: ковчег, і стіл, і свічник, і жертівники, і святі речі, що служать ними, і завіса, і вся служба при тому.

³² А начальник Левієвих начальників Елеазар, син священика Аарона, що мав догляд над тими, хто пильнує сторожу святині.

³³ Від Мерарі: рід Махлієвих, і рід Мушієвих, оце вони, роди Мерарієві.

³⁴ А перелічені їхні числом кожного чоловічої статі від місячного віку й вище, шість тисяч і двісті.

³⁵ А начальник батьківського дому Мерарієвих родів Цуріїл, син Авіхаїлів. Вони отаборяться на подовжнім боці скинії на північ.

³⁶ А догляд сторожі Мерарієвих синів: дошки скинії, і засови її, і стовпи її, і підстави її, і всі речі її, і вся служба її,

³⁷ і стовпи подвір’я навколо, і їхні підстави, і кілки їхні, і їхні шнури.

³⁸ А ті, що таборують спереду перед скинією, перед скинією заповіту на схід, Мойсей й Аарон та сини його, вони виконують сторожу святині, сторожу за Ізраїлевих синів. А чужий, хто наблизиться, буде забитий.

³⁹ Усі перелічені Левитів, що перелічив Мойсей та Аарон на Господній наказ за їхніми родами, кожен чоловічої статі від місячного віку й вище, двадцять і дві тисячі.

⁴⁰ І сказав Господь до Мойсея: Перелічи всіх перворідних чоловічої статі Ізраїлевих синів від місячного віку й вище, і перелічи число імен їх.

⁴¹ І візьми для мене Левитів Я Господь! замість кожного перворідного Ізраїлевих синів, а худобу Левитів замість кожного перворідного серед худоби Ізраїлевих синів.

⁴² І перелічив Мойсей, як Господь наказав був йому, усіх перворідних серед Ізраїлевих синів.

⁴³ І було всіх перворідних чоловічої статі числом імен від місячного віку й вище, за їхніми переліченими двадцять і дві тисячі двісті і сімдесят і три.

⁴⁴ І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

⁴⁵ Візьми Левитів замість кожного перворідного серед Ізраїлевих синів, а худобу Левитів замість їхньої худоби, і будуть Левити Мої. Я Господь!

⁴⁶ А на окуп тих двохсот і семидесяти і трьох, що позостали понад Левитами з перворідного Ізраїлевих синів,

⁴⁷ то візьми по п’яти шеклів на голову, на міру шеклем святині візьмеш, двадцять ґер шекель,

⁴⁸ і даси ті гроші Ааронові та синам його, як окуп за позосталих серед них.

⁴⁹ І взяв Мойсей гроші окупу від позосталих понад викуплених Левитами,

⁵⁰ від перворідного Ізраїлевих синів узяв він ті гроші, тисячу і триста і шістдесят і п’ять на міру шеклем святині.

⁵¹ І дав Мойсей гроші окупу Ааронові та синами його за Господнім наказом, як Господь наказав був Мойсеєві.

Числа 4

¹ І Господь промовляв до Мойсея й до Аарона, говорячи:

² Перелічи Кегатових синів серед синів Левієвих за їхніми родами, за домами їхніх батьків

³ від віку тридцяти літ і вище й аж до віку п’ятидесяти літ, кожного, хто здатний до війська, щоб виконувати працю в наметі скинії заповіту.

⁴ Оце служба Кегатових синів у скинії заповіту: носити Святеє Святих.

⁵ Коли табір рушатиме, то ввійде Аарон та сини його, та й здіймуть завісу заслони, і покриють нею ковчега свідоцтва.

⁶ І дадуть на нього шкуряне тахашеве накриття, і розкладуть згори покривало, усе з блакиті, і накладуть держаки його.

⁷ А на столі показних хлібів розкладуть блакитну шату, і дадуть на нього миски, і ложки, і чаші, і кухлі на лиття, і хліб повсякчасний буде на ньому.

⁸ І розкладуть на них шату з червені, і покриють її шкуряним тахашевим покриттям, і накладуть держаки його.

⁹ І візьмуть блакитну шату, і покриють свічника освітлення, і лямпадки його, і щипці його, і його лопатки на вугіль, і всі посудини для оливи його, якими служать при ньому,

¹⁰ і покриють його і ввесь посуд його шкуряним тахашевим покриттям, і покладуть на держаки.

¹¹ А на золотий жертівник розкладуть блакитну шату, і покриють його шкуряним тахашевим покриттям, і вкладуть його держаки.

¹² І візьмуть увесь посуд служення, що ним служать у святині, і дадуть до блакитної шати, і покриють їх шкуряним тахашевим покриттям, і покладуть на держаки.

¹³ І заберуть попіл із жертівника, і розкладуть на ньому шату пурпурову,

¹⁴ і покладуть на нього ввесь посуд його, що ним служать на ньому: лопатки на вугіль, видельця, і шуфлі, і кропильниці, ввесь посуд жертівника; і розкладуть на ньому шкуряне тахашеве покриття, і вкладуть держаки його.

¹⁵ І скінчить Аарон та сини покривати святиню та ввесь святий посуд, коли табір рушає, а потім увійдуть Кегатові сини, щоб нести але не доторкнуться до святого, щоб не повмирати.

¹⁶ А догляд Елеазара, сина священика Аарона, олива освітлення, і кадило пахощів, і повсякчасна хлібна жертва, і олива помазання, догляд усієї скинії та всього, що в ній, у святині та в речах її.

¹⁷ І Господь промовляв до Мойсея й до Аарона, говорячи:

¹⁸ Не винищуйте племени Кегатових родів з-посеред Левитів.

¹⁹ І оце зробіть їм, і будуть жити й не повмирають, коли вони підходять до Святого Святих: увійдуть Аарон та сини його, і розмістять їх одного по одному на службі його та на ношенні його.

²⁰ А самі вони не ввійдуть, щоб ані на хвилю не бачити святині, і щоб не повмирати.

²¹ І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

²² Перелічи також Ґершонових синів, вони за домами свої батьків, за родами своїми,

²³ від віку тридцяти літ і вище аж до віку п’ятидесяти літ перелічиш їх усіх, хто здатний для праці, щоб служити в скинії заповіту.

²⁴ Оце служба Ґершонових родів, на службу й на ношення:

²⁵ вони будуть носити покривала скинії, і скинію заповіту, покриття її й покриття тахашеве, що на ній згори, і завісу входу скинії заповіту,

²⁶ і запони подвір’я, і заслону входу брами подвір’я, що при скинії та при жертівнику навколо, і шнури їхні, і ввесь посуд служби їх, і все, що буде зроблене для них, і будуть служити вони.

²⁷ На наказ Аарона та синів його буде вся служба Ґершонових синів щодо всього ношення їхнього та щодо всієї служби їхньої. І доручите їм пильнувати про все, що вони будуть носити.

²⁸ Оце служба родів Ґершонових синів у скинії заповіту, а їхня сторожа у руці Ітамара, сина священика Ааронового.

²⁹ Синів Мерарієвих за родами їхніми, за домами їхніх батьків перелічиш їх

³⁰ від віку тридцяти літ і вище, й аж до віку п’ятидесяти літ, перелічиш їх кожного, хто здатний для праці, щоб служити в скинії заповіту.

³¹ А оце те, що вони повинні носити під час їхньої служби в скинії заповіту: дошки скинії, і засуви її, і стовпи її, і підстави її,

³² і стовпи подвір’я навколо, і їхні підстави, і їхні кілки, і їхні шнури, зо всіма їхніми речами, і зо всією службою їхньою, і пойменно перелічиш речі, що вони дбають про їхнє ношення.

³³ Оце служба родин синів Мерарієвих щодо всієї їхньої служби в скинії заповіту під рукою Ітамара, сина священика Аарона.

³⁴ І перелічив Мойсей та Аарон, та начальники громади Кегатових синів за їхніми родами й за домами їхніх батьків

³⁵ від віку тридцяти літ і вище, і аж до віку п’ятидесяти літ, кожного, хто входить до відділу на службу в скинії заповіту.

³⁶ І було їхніх перелічених за їхніми родами дві тисячі сімсот і п’ятдесят.

³⁷ Оце перелічені Кегатових родів, кожен, хто працює в скинії заповіту, що перелічив Мойсей та Аарон за Господнім наказом через Мойсея.

³⁸ А перелічені Ґершонових синів за своїми родами та за домами своїх батьків

³⁹ від віку тридцяти літ і вище, і аж до віку п’ятидесяти літ, кожен, хто входить до відділу на службу в скинії заповіту,

⁴⁰ і було їхніх перелічених за родами їхніми, за домами своїх батьків дві тисячі й шістсот і тридцять.

⁴¹ Оце перелічені родів Ґершонових синів, кожен, хто працює в скинії заповіту, що перелічив Мойсей та Аарон за Господнім наказом.

⁴² А перелічені родів синів Мерарієвих за їхніми родами, за домами своїх батьків

⁴³ від віку тридцяти літ і вище, і аж до віку п’ятидесяти літ, кожен, хто входить до відділу на службу в скинії заповіту,

⁴⁴ і було їхніх перелічених за родами їхніми три тисячі й двісті.

⁴⁵ Оце перелічені родів синів Мерарієвих, що перелічив Мойсей та Аарон за Господнім наказом через Мойсея.

⁴⁶ Усі перелічені Левити, кого перелічив Мойсей й Аарон та Ізраїлеві начальники, за родами своїми, за домами своїх батьків

⁴⁷ від віку тридцяти літ і вище, і аж до віку п’ятидесяти літ, кожен, хто входить, щоб виконувати працю служби й працю ношення в скинії заповіту,

⁴⁸ і було їхніх перелічених вісім тисяч і п’ятсот і вісімдесят.

⁴⁹ За Господнім наказом перелічено їх через Мойсея кожного на службі його та на ношенні його. І були перелічені, як Господь наказав був Мойсеєві.

Числа 5

¹ І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

² Накажи Ізраїлевим синам, і нехай повисилають з табору кожного прокаженого, і кожного течивого, і кожного нечистого через доторкнення до мертвого тіла.

³ І чоловіка й жінку будете висилати, поза табір будете висилати їх, і вони не занечистять таборів своїх, що Я серед них пробуваю.

⁴ І зробили так Ізраїлеві сини, і повисилали їх поза табір, як Господь промовляв був Мойсеєві, так зробили Ізраїлеві сини.

⁵ І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

⁶ Промовляй до Ізраїлевих синів: Чоловік або жінка, коли зробить який людський гріх, чинячи тим спроневірення проти Господа, і завинить душа та,

⁷ то вони визнають свій гріх, що зробили, і кожен зверне найперше ціну провини своєї, і додасть до неї п’ятину її, та й дасть тому, кому завинив він.

⁸ А якщо в того чоловіка нема викупника, щоб йому звернути ту ціну провини, то провина та буде звернена Господеві, і буде це священикові, опріч барана очищення, що ним очистить його.

⁹ А кожне приношення зо всяких святощів Ізраїлевих синів, що принесуть священикові, буде йому.

¹⁰ І що хто посвятить, буде йому. Що хто дасть священикові, буде йому.

¹¹ І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

¹² Промовляй до Ізраїлевих синів і скажи їм: Кожен чоловік, коли жінка його зрадить і спроневірить його,

¹³ і буде хто злягатися з нею і буде затаєне від очей її чоловіка, і буде заховане, і вона занечиститься, а свідка проти неї нема, і вона не буде схоплена,

¹⁴ та на ньому перейде дух ревнощів, і він буде ревнивий за свою жінку, що вона занечищена; або перейде на ньому дух ревнощів, і він буде ревнивий за свою жінку, а вона не була занечищена,

¹⁵ то приведе той чоловік свою жінку до священика, і принесе за неї жертву її, десяту частину ефи ячної муки, оливи на неї виллє, і не дасть на неї ладану, бо це хлібна жертва ревнощів, жертва пригадувальна, що пригадує провину.

¹⁶ І священик приведе її, і поставить перед Господнім лицем.

¹⁷ І візьме священик святої води в глиняну посудину, і пороху, що буде на долівці скинії, візьме священик, та й дасть до води.

¹⁸ І поставить священик ту жінку перед лицем Господнім, і відкриє голову тієї жінки, і дасть на руки її хлібну жертву пригадувальну, це хлібна жертва ревнощів. А в руці священика буде гірка вода, що наводить прокляття.

¹⁹ І закляне її священик та й скаже до жінки: Якщо ніхто не лежав із тобою, і якщо ти не зрадила нечистим гріхом, живши з чоловіком своїм, очисться від гіркої води, що наводить прокляття!

²⁰ А коли ж ти зрадила, живши з чоловіком своїм, і коли ти занечистилась, і хтось злігся з тобою, крім твого чоловіка,

²¹ і закляне священик ту жінку клятвою прокляття, і скаже священик тій жінці: Нехай дасть тебе Господь на прокляття та клятву серед народу твого тим, що Господь зробить стегно твоє опалим, а живіт твій напухлим,

²² і ввійде ця вода, що наводить прокляття, до нутра твого, щоб зробити живіт напухлим, і щоб зробити стегно опалим. А жінка та скаже: Амінь, амінь!

²³ І напише священик ті прокляття на звої, й обмиє гіркою водою,

²⁴ і напоїть ту жінку гіркою водою, що наводить прокляття; і ввійде в неї та вода, що наводить прокляття, і дає гіркий біль.

²⁵ І візьме священик із руки тієї жінки ту хлібну жертву ревнощів, і буде колихати ту хлібну жертву перед Господнім лицем, та й принесе її до жертівника.

²⁶ І візьме священик жменю з хлібної жертви, як пригадувальну частину, та й спалить на жертівнику. А потім напоїть ту жінку водою.

²⁷ І напоїть водою, і станеться, якщо була вона занечищена й спроневірила своєму чоловікові, то ввійде в неї та вода, що наводить прокляття, і дасть гіркий біль, і опухне живіт її, і западе стегно її, і стане та жінка прокляттям серед народу свого.

²⁸ А якщо та жінка не була занечищена, і чиста вона, то буде очищена, і буде здатна родити дітей.

²⁹ Оце закон про ревнощі, коли зрадить жінка чоловікові своєму, і занечиститься,

³⁰ або коли на чоловіка найде дух ревнощів, і він буде ревнивий за жінку свою, то поставить ту жінку перед Господнім лицем, а священик виконає над нею ввесь цей закон.

³¹ І буде очищений той чоловік від гріха, а жінка та понесе свій гріх.

Числа 6

¹ І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

² Промовляй до Ізраїлевих синів, і скажи їм: Чоловік або жінка, коли вирішиться скласти обітницю назіра, щоб посвятити себе Господеві,

³ то він стримається від вина та п’янкого напою, не буде пити оцту винного та оцту з п’янкого напою, і жодного виноградного соку не питиме, і не їстиме ані свіжого, ані сухого винограду.

⁴ Усі дні посвячення свого не буде він їсти нічого, що зроблене з винограду, від зернят аж до лушпиння.

⁵ Усі дні його посвячення на назіра бритва не торкнеться голови його; аж до виповнення днів, що посвятить Господеві, він буде святий, мусить запустити волосся голови своєї!

⁶ Усі дні посвячення його Господеві не підійде він до мертвого тіла,

⁷ навіть через батька свого та через матір свою, через брата свого та через сестру свою не занечиститься ними, коли б вони померли, бо на голові його посвячення Богу його.

⁸ Усі дні посвячення його святий він для Господа.

⁹ А коли хто помре при ньому несподівано нагло, і він занечистить цим голову свого посвячення, то оголить голову свою в день очищення свого, сьомого дня оголить її.

¹⁰ А восьмого дня він принесе дві горлиці або двоє голубенят до священика до входу скинії заповіту.

¹¹ І священик принесе одне на жертву за гріх, а одне на цілопалення, і очистить його з того, що занечистився він мертвим тілом, і посвятить його голову того дня.

¹² І почне він знову дні посвячення свого Господеві, і принесе однорічне ягня на жертву за провину. А перші дні його будуть надаремні, бо занечистилося його посвячення.

¹³ І оце закон про назіра: того дня, коли виповнюються дні його посвячення, священик приведе його до входу скинії заповіту.

¹⁴ І принесе він Господеві жертву свою, одне безвадне однорічне ягня на цілопалення, і одну безвадну однорічну вівцю на жертву за гріх, і одного безвадного барана на жертву мирну,

¹⁵ і кіш опрісноків із пшеничної муки, калачі, мішані в оливі, і прісні коржі, помазані оливою, і хлібну їхню жертву, і їхні литі жертви.

¹⁶ І принесе священик перед Господнє лице, і принесе його жертву за гріх та його цілопалення.

¹⁷ А барана принесе мирною жертвою для Господа на коші опрісноків, і священик принесе його хлібну жертву та його жертву литу.

¹⁸ І оголить той назір голову свого посвячення у входа скинії заповіту, і візьме волосся голови свого посвячення та й покладе на огонь, що під мирною жертвою.

¹⁹ І візьме священик варену лопатку з барана, і одного прісного калача з коша, і одного прісного коржика, та й дасть на долоні назіра, як він оголить голову свого посвячення.

²⁰ І священик буде колихати їх, як колихання перед Господнім лицем. Це святощ для священика, понад грудину колихання й понад стегно приношення. А по цьому той назір може пити вино.

²¹ Оце закон про назіра, що обіцяє свою жертву Господеві за своє посвячення, крім того, на що спроможна рука його. За обітницею своєю, що обіцює, так він зробить за законом про посвячення його.

²² І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

²³ Промовляй до Аарона та до синів його, говорячи: Так благословляйте Ізраїлевих синів, говорячи їм:

²⁴ Нехай Господь поблагословить тебе, і нехай Він тебе стереже!

²⁵ Нехай Господь засяє на тебе лицем Своїм, і нехай буде милостивий до тебе!

²⁶ Нехай Господь зверне на тебе лице Своє, і хай дасть тобі мир!

²⁷ Вони будуть кликати Ймення Моє на Ізраїлевих синів, а Я благословлятиму їх!

Числа 7

¹ І сталося того дня, коли Мойсей закінчив ставити скинію, і помазав її, і посвятив її та всі речі її, і жертівника та всі речі його, і помазав їх та посвятив їх,

² то поприносили Ізраїлеві начальники, голови домів своїх батьків, вони начальники племен, вони ті, що стояли над переліком,

³ і принесли свою жертву перед Господнє лице: шість критих возів, і дванадцять волів, віз на двох начальників, а віл на одного, і поставили їх перед скинію.

⁴ І промовив Господь до Мойсея, говорячи:

⁵ Візьми від них, і будуть вони, щоб виконувати службу скинії заповіту, і даси їх Левитам, кожному за службою його.

⁶ І взяв Мойсей вози та воли, та й дав їх Левитам:

⁷ два вози та чотири воли дав Ґершоновим синам, за їхньою службою,

⁸ а чотири вози та вісім волів дав синам Мерарієвим за їхньою службою під рукою Ітамара, сина священика Аарона.

⁹ А Кегатовим синам не дав, бо на них лежить служба святині, на плечах повинні носити.

¹⁰ І поприносили начальники жертву на понову жертівника в день його помазання, і поприносили начальники свою жертву перед жертівника.

¹¹ А Господь промовляв до Мойсея: По одному начальнику на день нехай приносять своє приношення на понову жертівника.

¹² І був той, хто першого дня приніс своє приношення, Нахшон, син Аммінадавів, Юдиного племени.

¹³ А жертва його: одна срібна миска, сто й тридцять шеклів вага її, одна срібна кропильниця, сімдесят шеклів на міру шеклем святині, обидві повні пшеничної муки, мішаної в оливі, на хлібну жертву,

¹⁴ одна кадильниця, десять шеклів золота, повна кадила,

¹⁵ одне теля, один баран, одне однорічне ягня на цілопалення,

¹⁶ один козел на жертву за гріх,

¹⁷ а на мирну жертву два воли, п’ять баранів, п’ять козлів, п’ять ягнят однорічних, оце приношення Нахшона, Аммінадавого сина.

¹⁸ Другого дня приніс Натанаїл, син Цуарів, начальник Іссахарів.

¹⁹ Приніс він своє приношення: одна срібна миска, сто й тридцять шеклів вага її, одна срібна кропильниця, сімдесят шеклів на міру шеклем святині, обидві повні пшеничної муки, мішаної в оливі, на хлібну жертву,

²⁰ одна кадильниця, десять шеклів золота, повна кадила,

²¹ одне теля, один баран, одне однорічне ягня на цілопалення,

²² один козел на жертву за гріх,

²³ а на мирну жертву два воли, п’ять баранів, п’ять козлів, п’ять ягнят однорічних, оце жертва Натанаїла, Цуарового сина.

²⁴ Третього дня начальник Завулонових синів Еліяв, син Хелонів.

²⁵ Його жертва: одна срібна миска, сто й тридцять шеклів вага її, одна срібна кропильниця, сімдесят шеклів на міру шеклем святині, обидві повні пшеничної муки, мішаної в оливі, на хлібну жертву,

²⁶ одна кадильниця, десять шеклів золота, повна кадила,

²⁷ одне теля, один баран, одне однорічне ягня на цілопалення,

²⁸ один козел на жертву за гріх,

²⁹ а на мирну жертву два воли, п’ять баранів, п’ять козлів, п’ять ягнят однорічних, оце жертва Еліява, Хелонового сина.

³⁰ Четвертого дня начальник Рувимових синів Еліцур, син Шедеурів.

³¹ Його жертва: одна срібна миска, сто й тридцять шеклів вага її, одна срібна кропильниця, сімдесят шеклів на міру шеклем святині, обидві повні пшеничної муки, мішаної в оливі, на хлібну жертву,

³² одна кадильниця, десять шеклів золота, повна кадила,

³³ одне теля, один баран, одне однорічне ягня на цілопалення,

³⁴ один козел на жертву за гріх,

³⁵ на мирну жертву два воли, п’ять баранів, п’ять козлів, п’ять ягнят однорічних, оце жертва Еліцура, Шедеурового сина.

³⁶ П’ятого дня начальник Симеонових синів Шелуміїл, син Цурішаддаїв.

³⁷ Його жертва: одна срібна миска, сто й тридцять шеклів вага її, одна срібна кропильниця, сімдесят шеклів на міру шеклем святині, обидві повні пшеничної муки, мішаної в оливі, на хлібну жертву,

³⁸ одна кадильниця, десять шеклів золота, повна кадила,

³⁹ одне теля, один баран, одне однорічне ягня на цілопалення,

⁴⁰ один козел на жертву за гріх,

⁴¹ а на мирну жертву два воли, п’ять баранів, п’ять козлів, п’ять ягнят однорічних, оце жертва Шелуміїла, Цурішаддаєвого сина.

⁴² Шостого дня начальник Ґадових синів Ел’ясаф, син Деуїлів.

⁴³ Його жертва: одна срібна миска, сто й тридцять шеклів вага її, одна срібна кропильниця, сімдесят шеклів на міру шеклем святині, обидві повні пшеничної муки, мішаної в оливі, на хлібну жертву,

⁴⁴ одна кадильниця, десять шеклів золота, повна кадила,

⁴⁵ одне теля, один баран, одне однорічне ягня на цілопалення,

⁴⁶ один козел на жертву за гріх,

⁴⁷ а на мирну жертву два воли, п’ять баранів, п’ять козлів, п’ять ягнят однорічних, оце жертва Ел’ясафа, Деуїлового сина.

⁴⁸ Сьомого дня начальник Єфремових синів Елішама, син Аммігудів.

⁴⁹ Його жертва: одна срібна миска, сто й тридцять шеклів вага її, одна срібна кропильниця, сімдесят шеклів на міру шеклем святині, обидві повні пшеничної муки, мішаної в оливі, на хлібну жертву,

⁵⁰ одна кадильниця, десять шеклів золота, повна кадила,

⁵¹ одне теля, один баран, одне однорічне ягня на цілопалення,

⁵² один козел на жертву за гріх,

⁵³ а на мирну жертву два воли, п’ять баранів, п’ять козлів, п’ять ягнят однорічних, оце жертва Елішами, Аммігудового сина.

⁵⁴ Восьмого дня начальник синів Манасії, Гамаліїл, син Педоцурів.

⁵⁵ Його жертва: одна срібна миска, сто й тридцять шеклів вага її, одна срібна кропильниця, сімдесят шеклів на міру шеклем святині, обидві повні пшеничної муки, мішаної в оливі, на хлібну жертву,

⁵⁶ одна кадильниця, десять шеклів золота, повна кадила,

⁵⁷ одне теля, один баран, одне однорічне ягня на цілопалення,

⁵⁸ один козел на жертву за гріх,

⁵⁹ а на мирну жертву два воли, п’ять баранів, п’ять козлів, п’ять ягнят однорічних, оце жертва Гамаліїла, Педоцурового сина.

⁶⁰ Дев’ятого дня начальник Веніяминових синів Авідан, син Ґід’оніїв.

⁶¹ Його жертва: одна срібна миска, сто й тридцять шеклів вага її, одна срібна кропильниця, сімдесят шеклів на міру шеклем святині, обидві повні пшеничної муки, мішаної в оливі, на хлібну жертву,

⁶² одна кадильниця, десять шеклів золота, повна кадила,

⁶³ одне теля, один баран, одне однорічне ягня на цілопалення,

⁶⁴ один козел на жертву за гріх,

⁶⁵ а на мирну жертву два воли, п’ять баранів, п’ять козлів, п’ять ягнят однорічних, оце жертва Авідана, Ґід’онієвого сина.

⁶⁶ Десятого дня начальник Данових синів Ахіезер, син Аммішаддаїв.

⁶⁷ Його жертва: одна срібна миска, сто й тридцять шеклів вага її, одна срібна кропильниця, сімдесят шеклів на міру шеклем святині, обидві повні пшеничної муки, мішаної в оливі, на хлібну жертву,

⁶⁸ одна кадильниця, десять шеклів золота, повна кадила,

⁶⁹ одне теля, один баран, одне однорічне ягня на цілопалення,

⁷⁰ один козел на жертву за гріх,

⁷¹ а на мирну жертву два воли, п’ять баранів, п’ять козлів, п’ять ягнят однорічних, оце жертва Ахіезера, Аммішаддаєвого сина.

⁷² Одинадцятого дня начальник Асирових синів Паґ’іїл, син Охранів.

⁷³ Його жертва: одна срібна миска, сто й тридцять шеклів вага її, одна срібна кропильниця, сімдесят шеклів на міру шеклем святині, обидві повні пшеничної муки, мішаної в оливі, на мучну жертву,

⁷⁴ одна кадильниця, десять шеклів золота, повна кадила,

⁷⁵ одне теля, один баран, одне однорічне ягня на цілопалення,

⁷⁶ один козел на жертву за гріх,

⁷⁷ а на мирну жертву два воли, п’ять баранів, п’ять козлів, п’ять ягнят однорічних, оце жертва Паґ’іїла, Охранового сина.

⁷⁸ Дванадцятого дня начальник Нефталимових синів Ахіра, син Енанів.

⁷⁹ Його жертва: одна срібна миска, сто й тридцять шеклів вага її, одна срібна кропильниця, сімдесят шеклів на міру шеклем святині, обидві повні пшеничної муки, мішаної в оливі, на мучну жертву,

⁸⁰ одна кадильниця, десять шеклів золота, повна кадила,

⁸¹ одне теля, один баран, одне однорічне ягня на цілопалення,

⁸² один козел на жертву за гріх,

⁸³ а на мирну жертву два воли, п’ять баранів, п’ять козлів, п’ять ягнят однорічних, оце жертва Ахіри, Енанового сина.

⁸⁴ Оце обряд освячення жертівника в дні його помазання, від Ізраїлевих начальників: срібних мисок дванадцять, срібних кропильниць дванадцять, золотих кадильниць дванадцять,

⁸⁵ сто й тридцять шеклів одна срібна миска, і сімдесят одна кропильниця. Усе срібло посудин дві тисячі й чотириста шеклів на міру шеклем святині.

⁸⁶ Кадильниць золотих дванадцять, повні кадила, по десяти шеклів кадильниця на міру шеклем святині; усе золото кадильниць сто й двадцять шеклів.

⁸⁷ Уся велика худоба на цілопалення: дванадцять телят, баранів дванадцять, ягнят однорічних дванадцять, та жертва хлібна їх, і козлів дванадцять на жертву за гріх.

⁸⁸ А вся худоба мирної жертви: двадцять і чотири теляті, баранів шістдесят, козлів шістдесят, ягнят однорічних шістдесят. Оце обряд освячення жертівника по помазанні його.

⁸⁹ А коли Мойсей входив до скинії заповіту, щоб говорити з Ним, то він чув голос, що говорив до нього з-понад віка, яке на ковчезі свідоцтва, з-поміж обох херувимів говорив Він до нього.

Числа 8

¹ І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

² Промовляй до Аарона та й скажи йому: Коли ти світитимеш лямпадки, то з переду свічника будуть світити сім лямпадок.

³ І Аарон зробив так, з переду свічника засвітив його лямпадки, як Господь наказав був Мойсеєві.

⁴ А оце робота свічника: він куття золоте аж до підстави його, аж до квіток його куття він. За взірцем, що Господь показав був Мойсеєві, так він зробив свічника.

⁵ І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

⁶ Візьми Левитів з-посеред Ізраїлевих синів, та й очисть їх.

⁷ І так зробиш їм, щоб очистити їх: покропи на них водою жертви за гріх, і нехай обголять бритвою все тіло своє, і нехай виперуть одежу свою, і стануть чисті.

⁸ І вони візьмуть теля, а його хлібна жертва пшенична мука, мішана в оливі, і друге теля візьмеш на жертву за гріх.

⁹ І приведеш Левитів до скинії заповіту, і збереш усю громаду Ізраїлевих синів.

¹⁰ І приведеш Левитів перед Господнє лице, а Ізраїлеві сини покладуть свої руки на Левитів.

¹¹ І буде Аарон посвячувати Левитів, як посвячення перед Господнім лицем від Ізраїлевих синів, і будуть вони на роботу Господньої служби.

¹² А Левити покладуть свої руки на голову телят, і зроби одного жертвою за гріх, а одного цілопаленням для Господа, щоб очистити Левитів.

¹³ І поставиш Левитів перед Аароном та перед синами його, і будеш посвячувати їх, як посвячення для Господа.

¹⁴ І відділиш Левитів з-поміж Ізраїлевих синів, і будуть Левити Мої.

¹⁵ А по цьому Левити ввійдуть, щоб служити в скинії заповіту, і ти їх очистиш, і віддаси їх, як жертву посвячення,

¹⁶ бо вони дані, Мені вони дані з-поміж Ізраїлевих синів; замість перворідного кожного з Ізраїлевих синів, що розкриває кожну утробу, узяв Я їх Собі,

¹⁷ бо Мій кожен перворідний серед Ізраїлевих синів, серед людини й серед худоби; того дня, коли Я побивав кожного перворідного в єгипетськім краї, Я посвятив їх Собі.

¹⁸ І взяв Я Левитів замість кожного перворідного серед Ізраїлевих синів.

¹⁹ І дав Я Левитів, як дар Ааронові та синам його з-поміж Ізраїлевих синів, щоб вони чинили службу Ізраїлевих синів в скинії заповіту, щоб очищали Ізраїлевих синів, щоб не було поразки серед Ізраїлевих синів, щоб Ізраїлеві сини підходили до святині.

²⁰ І зробив Мойсей й Аарон та вся громада Ізраїлевих синів для Левитів усе, як Господь наказав був Мойсеєві про Левитів, так зробили їм Ізраїлеві сини.

²¹ І очистилися Левити, і випрали одяг свій, а Аарон посвятив їх перед Господнім лицем, і очистив їх Аарон, щоб стали чистими.

²² А по тому ввійшли Левити, щоб виконувати свою службу в скинії заповіту перед Аароном та перед синами його. Як Господь наказав був Мойсеєві про Левитів, так їм зробили вони.

²³ І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

²⁴ Оце щодо Левитів: від віку двадцяти й п’яти літ і вище ввійдуть вони до праці на службу скинії заповіту.

²⁵ А від віку п’ятидесяти літ відійдуть від служби, і не будуть уже служити.

²⁶ І будуть вони обслуговувати братів своїх у скинії заповіту, щоб виконувати сторожу, а служби не будуть робити. Так зробиш Левитам у їхній службі.

Числа 9

¹ І Господь промовляв до Мойсея в Сінайській пустині другого року по виході з єгипетського краю, першого місця, говорячи:

² І нехай справлять Ізраїлеві сини Пасху в означений час.

³ Чотирнадцятого дня цього місяця надвечір справите її означеного часу його, за всіма постановами її та за всіма уставами її спорядите її.

⁴ І Мойсей промовляв до Ізраїлевих синів, щоб справили Пасху.

⁵ І справили вони Пасху першого місяця, чотирнадцятого дня місяця надвечір у Сінайській пустині, усе, як Господь наказав був Мойсеєві, так зробили Ізраїлеві сини.

⁶ Та були люди, що були нечисті від дотику до тіла померлої людини, і не могли справити Пасху того дня. І прийшли вони того дня до Мойсея й до Аарона,

⁷ та й сказали ті люди до нього: Ми нечисті через дотик до тіла померлої людини. Чому ми будемо позбавлені ласки принести жертву Господню означеного часу серед Ізраїлевих синів?

⁸ І сказав до них Мойсей: Постійте, а я послухаю, що Господь накаже про вас.

⁹ І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

¹⁰ Промовляй до Ізраїлевих синів, говорячи: Кожен чоловік із вас, або з ваших нащадків, коли буде нечистий через дотик до мертвого тіла, або буде в далекій дорозі, то й він справить Пасху для Господа.

¹¹ Місяця другого, чотирнадцятого дня надвечір спорядять вони її, з опрісноками та з гірким зіллям будуть їсти її.

¹² Не позоставлять із неї до ранку, а костей не зламають у ній, за повною постановою Пасхи справлять її.

¹³ А чоловік, який чистий, а в дорозі не є, і стримається споряджати Пасху, то буде винищена душа та з народу її, бо Господньої жервти він не приніс означеного часу її. Гріх свій понесе той чоловік!

¹⁴ А коли перебуватиме з вами приходько, то справить він Пасху для Господа, за постановою про Пасху та за уставом про неї, так зробить. Постанова одна буде для вас, і для приходька, і для тубільця землі.

¹⁵ А того дня, коли поставлено скинію, хмара покрила скинію над ковчегом свідоцтва. А ввечорі було над скинією, як подоба огню, аж до ранку.

¹⁶ Так завжди бувало: удень покривала його та хмара, а вночі подоба огню.

¹⁷ І коли підіймалася хмара з-над скинії, то потому рушали Ізраїлеві сини, а на тому місці, на якому хмара ставала, там таборували Ізраїлеві сини.

¹⁸ На Господній наказ рушали Ізраїлеві сини, і на Господній наказ таборували. Усі ті дні, коли хмара перебувала над скинією, вони таборували.

¹⁹ А коли хмара багато днів позоставалася над скинією, то Ізраїлеві сини виконували Господню сторожу, і не рушали.

²⁰ І бувало, що хмара була над скинією полічені дні, то вони на Господній наказ таборували, і на Господній наказ рушали.

²¹ І бувало, що хмара була від вечора аж до ранку, а підіймалася хмара вранці, то рушали вони. Або день і ніч була, і підіймалася хмара, то рушали вони.

²² Або два дні, або місяць, або рік хмара була над нею, над скинією, Ізраїлеві сини таборували, і не рушали, а коли вона підіймалась, рушали вони.

²³ На Господній наказ таборували вони, і на Господній наказ рушали вони. Вони виконували Господню сторожу на Господній наказ через Мойсея.

Числа 10

¹ Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

² Зроби собі дві срібні сурмі, куттям зробиш їх; і будуть вони тобі на скликання громади та на рушання таборів.

³ І засурмлять у них, і збереться до тебе громада при вході скинії зборів.

⁴ А якщо засурмлять в одну, то зберуться до тебе начальники, голови Ізраїлевих тисяч.

⁵ А засурмлять на сполох, то рушать табори, що таборують на сході.

⁶ А засурмите на сполох удруге, то рушать табори, що таборують на півдні, будуть сурмити на сполох, щоб рушали вони.

⁷ А на скликання зборів засурмите, але без сполоху.

⁸ А сурмити в сурми будуть Ааронові сини, священики. І ці сурмлення будуть для вас на вічну постанову для ваших поколінь.

⁹ А коли підете війною в вашому Краю на ворога, що гнобить вас, і засурмите на сполох, то ви будете згадані перед лицем Господа, Бога вашого, і будете спасені від ваших ворогів.

¹⁰ А в день вашої радости, і в ваші свята та першого дня ваших місяців засурмите в ті сурми на ваших цілопаленнях та на мирних жертвах ваших, і вони будуть вам на пригад перед лицем вашого Бога. Я Господь, Бог ваш!

¹¹ І сталося, другого року, другого місяця, дванадцятого дня місяця піднялася хмара з-над скинії свідоцтва.

¹² І рушили Ізраїлеві сини з Сінайської пустині на походи свої, і хмара спинилася в пустині Паран.

¹³ І рушили вони вперше за Господнім наказом через Мойсея.

¹⁴ І найперш рушив прапор табору синів Юдиних за своїми військовими відділами, а над військом його Нахшон, син Аммінадавів.

¹⁵ А над військом племени синів Іссахара Натанаїл, син Цуарів.

¹⁶ А над військом племени Завулонових синів Еліяв, син Хелонів.

¹⁷ І була розібрана скинія, і рушили Ґершонові сини та сини Мерарієві, носії скинії.

¹⁸ І рушив прапор табору Рувима за своїми військовими відділами, а над військом його Еліцур, син Шедеурів.

¹⁹ А над військом племени Симеонових синів Шелуміїл, син Цурішаддаїв.

²⁰ А над військом племени Ґадових синів Ел’ясаф, син Деуїлів.

²¹ І рушили сини Кегатові, носії святині, та й поставили скинію до приходу їх, усіх інших.

²² І рушив прапор табору синів Єфремових за своїми військовими відділами, а над військом його Елішама, син Аммігудів.

²³ А над військом племени синів Манасіїних Гамаліїл, син Педацурів.

²⁴ А над військом племени Веніяминових синів Авідан, син Ґідеонів.

²⁵ І рушив прапор табору синів Данових як задня сторожа для всіх таборів за своїми військовими відділами, а над військом його Ахіезер, син Аммішаддаїв.

²⁶ А над військом племени Асирових синів Паґ’іїл, син Охрана.

²⁷ А над військом племени синів Нефталимових Ахіра, син Енанів.

²⁸ Оце походи Ізраїлевих синів за їхніми військовими відділами. І рушили вони.

²⁹ І сказав Мойсей до Ховава, сина мідіянітянина Реуїла, Мойсеєвого тестя: Ми рушаємо до того місця, що про нього Господь був сказав: Його дам вам. Ходи ж із нами, і ми зробимо тобі добро, бо Господь промовляв був добро про Ізраїля.

³⁰ Та той відказав йому: Не піду, але піду до краю свого та до місця своєї батьківщини.

³¹ А Мойсей відказав: Не покидай нас, бо через те, що ти знаєш наше таборування в пустині, то будеш нам очима.

³² І станеться, коли підеш із нами, то те добро, що Господь учинить нам, ми його вчинимо тобі.

³³ І рушили вони від Господньої гори триденною дорогою. А ковчег заповіту Господнього рушав перед ними триденною дорогою, щоб вивідати для них місце спинитися.

³⁴ А хмара Господня була над ними вдень, коли вони рушали з табору.

³⁵ І бувало, коли ковчег вирушав, то Мойсей промовляв: Устань же, о Господи, і хай розпорошаться Твої вороги, і хай повтікають Твої ненависники з-перед Твойого лиця.

³⁶ А коли він ставав, то говорив: Вернися, о Господи, до десятьтисячок тисяч Ізраїля!

Числа 11

¹ І став народ голосно нарікати до Господніх ушей. І почув Господь, і запалав Його гнів, і загорівся між ними Господній огонь, та й пожер їх у кінці табору.

² І народ став кричати до Мойсея. А Мойсей помолився до Господа, і погас той огонь.

³ І він назвав ім’я того місця: Тав’ера, бо між ними горів був Господній огонь.

⁴ А збиранина, що була серед нього, стала вередувати, і також Ізраїлеві сини стали плакати з ними та говорити: Хто нагодує нас м’ясом?

⁵ Ми згадуємо рибу, що їли в Єгипті даремно, огірки й дині, і пір, і цибулю, і часник.

⁶ А тепер душа наша в’яне, немає нічого, тільки манна нам перед очима.

⁷ А манна як коріяндрове насіння вона, а вигляд її, як вигляд кришталу.

⁸ Люди розходилися, і збирали її та мололи жорнами або товкли в ступі, і варили в горшку та й робили з неї калачі. А смак її був, як смак олійного коржа.

⁹ А коли роса спадала на табір, спадала й та манна на нього.

¹⁰ І почув Мойсей, що народ плаче в родинах своїх, кожен при вході намету свого. І сильно запалав гнів Господній, і в очах Мойсеєвих то було зле.

¹¹ І сказав Мойсей до Господа: Нащо вчинив Ти зло своєму рабові, і чому я не знайшов милости в очах Твоїх, що Ти поклав тягара всього народу на мене?

¹² Чи я був вагітний усім тим народом, чи я його породив, що Ти кажеш мені: Неси його на лоні своїм, як мамка носить ссунця, до землі, яку Ти присягнув батькам його?

¹³ Звідки мені взяти м’яса, щоб дати всьому цьому народові? Бо вони плачуть передо мною, говорячи: Дай же нам м’яса, і ми будемо їсти!

¹⁴ Не подолаю я сам носити всього цього народа, бо він тяжчий за мене!

¹⁵ А якщо Ти таке мені робиш, то краще забий мене, якщо я знайшов милість в очах Твоїх, щоб я не побачив нещастя свого!

¹⁶ І сказав Господь до Мойсея: Збери ж мені сімдесятеро люда зо старших Ізраїлевих, яких знаєш, що вони старші народу та його наглядачі, і візьми їх до скинії заповіту, і стануть вони там із тобою.

¹⁷ І Я зійду, і буду розмовляти там із тобою, і візьму від Духа, що на тобі, і покладу на них, і вони носитимуть із тобою тягара того народу, і не будеш носити ти сам.

¹⁸ А до народу скажи: Освятіться назавтра, і будете їсти м’ясо, бо ви плакали до Господніх ушей, говорячи: Хто дасть нам їсти м’яса, бо добре було нам в Єгипті? І дасть Господь вам м’яса, і ви будете їсти.

¹⁹ Не один день будете ви їсти, і не два дні, і не п’ять день, і не десять день, і не двадцять день,

²⁰ але цілий місяць, аж поки не вийде воно з ваших ніздрів, і стане вам на огиду, бо ви знехтували собі Господа, що серед вас, і плакали перед лицем Його, говорячи: Чого це ми вийшли з Єгипту?

²¹ І сказав Мойсей: Шістсот тисяч піхоти той народ, що я серед нього, а Ти сказав: Я дам їм м’яса, і вони будуть їсти місяць часу.

²² Чи худоба дрібна та худоба велика заріжеться для них, і вистачить їм? Чи також збереться для них уся морська риба, і вистачить їм?

²³ А Господь сказав до Мойсея: Чи Господня рука буває коротка? Тепер ти побачиш, чи сповниться тобі Моє слово, чи ні.

²⁴ І вийшов Мойсей, і промовляв до того народу Господні слова. І зібрав він сімдесятеро чоловіка зо старших народу, і поставив їх навколо скинії.

²⁵ І зійшов Господь у хмарі, та й промовляв до нього, і взяв від Духа, що на ньому, і дав на сімдесят чоловіка старших. І сталося, як спочив на них Дух той, то вони стали пророкувати, та потім перестали.

²⁶ І зосталося двоє людей в таборі, ім’я одному Елдад, а ймення другому Медад. І спочив на них Дух; а вони були серед записаних, та не вийшли до скинії, і пророкували в таборі.

²⁷ І побіг юнак, і промовив до Мойсея й сказав: Елдад і Медад пророкують у таборі!

²⁸ І відповів Ісус, син Навинів, Мойсеїв слуга від своєї молодости, та й сказав: Пане мій Мойсею, заборони їм!

²⁹ І сказав йому Мойсей: Чи ти заздрісний за мене? О, якби то ввесь Господній народ став пророками, коли б дав Господь Духа Свого і на них!

³⁰ І вернувся Мойсей до табору, він та старші Ізраїлеві.

³¹ І знявся вітер від Господа, і навіяв перепелиці від моря, і опустив їх над табором, як денна дорога туди й як денна дорога сюди навколо табору, і коло двох ліктів на поверхні землі.

³² І встав народ, і цілий той день і цілу ту ніч, і цілий день назавтра збирали перепелицю. Хто збирав мало, той зібрав десять хомерів, і порозкладали їх собі скрізь навколо табору.

³³ Те м’ясо було ще між їхніми зубами, поки було пожуване, а гнів Господній запалився на народ! І вдарив Господь дуже великою поразкою в народ…

³⁴ І названо ймення того місця: Ківрот-Гаттаава, бо там поховали народ пожадливий.

³⁵ З Ківрот-Гаттаави рушили люди до Гацероту, і були в Гацероті.

Числа 12

¹ І нарікали Маріям та Аарон на Мойсея за жінку кушитянку, що взяв, бо він узяв був жінку кушитянку.

² І казали вони: Чи тільки з Мойсеєм Господь говорив? Чи ж не говорив Він також із нами? І почув це Господь.

³ А той муж, Мойсей, був найлагідніший за всяку людину, що на поверхні землі.

⁴ І нагло сказав Господь до Мойсея й до Аарона та до Маріям: Вийдіть ви троє до скинії заповіту. І вони троє вийшли.

⁵ І зійшов Господь у стовпі хмари, і став при вході скинії, та й покликав Аарона й Маріям. І вийшли обоє вони.

⁶ І сказав Він: Послухайте ж ви Моїх слів: Якщо буде між вами пророк, то Я, Господь, дамся пізнати в видінні йому, у сні говорити з ним буду.

⁷ Не так раб мій Мойсей: у всім домі Моїм він довірений!

⁸ Говорю Я з ним уста до уст, а не видінням і не загадками, і Образ Господа він оглядає. І чому не боялися ви нарікать на Мойсея, Мойого раба?

⁹ І запалав гнів Господній на них, і Він пішов,

¹⁰ а хмара відступила з-над скинії. А ось Маріям прокажена, збілівши, як сніг! І обернувся Аарон до Маріям, аж ось вона прокажена!

¹¹ І сказав Аарон до Мойсея: Будь ласкав, мій пане, не поклади ж на нас гріха, що були ми нерозумні та що прогрішились!

¹² Нехай же не буде вона, як та мертва дитина, що, як виходить з утроби матері своєї, то зітліла половина тіла її.

¹³ І Мойсей кликав до Господа, говорячи: Боже, вилікуй же її!

¹⁴ І сказав Господь до Мойсея: А коли б її батько справді плюнув на обличчя її, чи не буде вона сім день засоромлена? Вона буде замкнена сім день поза табором, а потім повернеться.

¹⁵ І була замкнена Маріям поза табором сім день, а народ не рушив аж до повернення Маріям.

¹⁶ А потім рушив народ із Гацероту, і таборував у пустині Паран.

Числа 13

¹ І промовляв Господь до Мойсея, говорячи:

² Пошли людей, і вони розвідають ханаанський Край, що Я даю Ізраїлевим синам; пошлете по одному чоловікові від племени своїх батьків, кожного начальника в них.

³ І послав їх Мойсей з пустині Паран за Господнім наказом. Усі вони мужі достойні, вони голови Ізраїлевих синів.

⁴ А оце ймення їх: для Рувимового племени Шаммуа, син Заккурів;

⁵ для Симеонового племени Шафат, син Хоріїв;

⁶ для Юдиного племени Калев, син Єфуннеїв;

⁷ для Іссахарового племени °ґ’ал, син Йосипів;

⁸ для Єфремового племени Осія, син Навинів;

⁹ для Веніяминового племени Палті, син Рафуїв;

¹⁰ для Завулонового племени Ґаддіїл, син Содіїв;

¹¹ для Йосипового племени, для племени Манасіїного Ґадді, син Сусіїв;

¹² для Данового племени Амміїл, син Ґемалліїв;

¹³ для Асирового племени Сетур, син Михаїлів;

¹⁴ для Нефталимового племени Нахбі, син Вофсіїв;

¹⁵ для Ґадового племени Ґеуїл, син Махіїв.

¹⁶ Оце ймення тих людей, що Мойсей послав був розвідати той Край. І назвав Мойсей Осію, Навинового сина: Ісус.

¹⁷ І послав їх Мойсей розвідати Край ханаанський, та й промовив до них: Підіть тут на південь, і ввійдете на гору,

¹⁸ та й побачите той Край який він, і народ, що сидить у ньому, чи сильний він, чи слабий, чи малий він, чи численний?

¹⁹ І який той Край, що він сидить у ньому, чи він добрий чи злий? І які ті міста, що він сидить у них, чи в таборах, чи в твердинях?

²⁰ І яка та земля, чи масна вона, чи пісна? Чи є на ній дерево, чи ні? І будьте відважні, і візьміть з плоду землі; а дні ці дні виноградного первоплоду.

²¹ І знялися вони, і розвідали той Край від пустині Цін аж до Рехова, у напрямі до Хамоту.

²² І пішли вони на південь, і прибули аж до Хеврону, а там були Ахіман, Шешай та Талмай, нащадки велетня. А Хеврон був збудований за сім літ перед Цоаном єгипетським.

²³ І прибули вони аж до долини Ешколу, і витяли там галузку з одним гроном винограду, і вдвох понесли його на жердині; також узяли із гранатів та з фіґ.

²⁴ Те місце назвали: Нахал-Ешкол, через те гроно, що Ізраїлеві сини витяли були там.

²⁵ І вернулися вони з розвідки того Краю по сорока днях.

²⁶ І пішли, і прийшли вони до Мойсея й до Аарона та до всієї громади Ізраїлевих синів, до пустині Паран, до Кадешу, і здали справу їм та всій тій громаді, і показали плід того Краю.

²⁷ І вони розповіли йому та й сказали: Прибули ми до Краю, куди ти послав був нас, а він тече молоком та медом, а оце плід його!

²⁸ Та народ той, що сидить у тім Краї, міцний, а міста укріплені, дуже великі. А також бачили ми там нащадків велетня…

²⁹ Амалик сидить у краї південнім, а хіттеянин, і євусеянин, і амореянин сидять на горі, а ханаанеянин сидить над морем та при Йордані.

³⁰ А Калев утихомирював народ перед Мойсеєм та й сказав: Конче ввійдемо ми й заволодіємо ним, бо ми справді переможем його!

³¹ Та люди, що ходили з ним, сказали: Ми не зможемо ввійти до того народу, бо він сильніший за нас…

³² І пустили вони між Ізраїлевими синами злу вістку про той Край, що розвідали його, говорячи: Той Край, що ми перейшли по ньому, щоб розвідати його, це край, який поїдає своїх мешканців. А ввесь той народ, що ми бачили в ньому, люди високі на зріст.

³³ І там ми бачили велетнів, синів Енака, з роду велетнів, і були ми в своїх очах немов та сарана, і такими були ми і в їхніх очах.

Числа 14

¹ І зняла зойк уся та громада, та й заголосила. І плакав народ той тієї ночі.

² І нарікали на Мойсея та на Аарона всі Ізраїлеві сини. І сказала до них вся громада: О, якби ми померли були в єгипетськім краї, або щоб ми померли були в цій пустині!

³ І нащо Господь провадить нас до того Краю, щоб нам попадати від меча? Жінки наші та діти наші стануть здобиччю… Чи не краще нам вернутися до Єгипту?

⁴ І сказали вони один до одного: Оберімо собі голову, та й вертаймось до Єгипту!

⁵ І впали Мойсей та Аарон на обличчя свої перед усім збором громади Ізраїлевих синів.

⁶ А Ісус, син Навинів, та Калев, син Єфуннеїв, із тих, що розвідували той Край, пороздирали одежу свою,

⁷ та й сказали до всієї громади Ізраїлевих синів, говорячи: Той Край, що перейшли ми по ньому, щоб розвідати його, Край той дуже-дуже хороший!

⁸ Якщо Господь уподобає Собі нас, то впровадить нас до того Краю, і дасть його нам, Край, який тече молоком та медом.

⁹ Тільки не бунтуйтесь проти Господа, і не бійтеся народу того Краю, бо вони хліб для нас! °хня тінь відійшла від них, а з нами Господь, не бійтеся їх!

¹⁰ І сказала була вся громада, щоб камінням закидати їх, та слава Господня появилася в скинії заповіту всім Ізраїлевим синам…

¹¹ І промовив Господь до Мойсея: Аж доки буде цей народ зневажати Мене, і аж доки не будуть вони вірувати в Мене, у всі ті ознаки, що Я учинив був серед нього?

¹² Ударю його поразою, і позбавлю його насліддя, а тебе зроблю народом більшим і сильнішим від нього.

¹³ І сказав Мойсей до Господа: І почує Єгипет, що Ти з-посеред нього вивів Своєю силою народ цей,

¹⁴ та й скаже до мешканців цього Краю, які чули, що Ти Господь серед цього народу, що око-в-око являєшся Ти, Господи, а хмара Твоя стоїть над ними, і що Ти ходиш перед ними в стовпі хмари вдень, а в стовпі огню вночі,

¹⁵ якщо заб’єш Ти цей народ, як одну людину, то скажуть ті люди, що чули слух про Тебе, говорячи:

¹⁶ Через неспроможність Господа впровадити той народ до Краю, якого Він заприсяг був їм, вигубив їх у пустині…

¹⁷ А тепер нехай же звеличиться сила Господня, як Ти наказав був, говорячи:

¹⁸ Господь довготерпеливий, і багатомилостивий, Він прощає провину та переступ, і не очистить винного, а карає провину батьків на третіх і на четвертих поколіннях.

¹⁹ Прости ж провину цього народу через велику милість Свою, як прощав Ти цьому народові від Єгипту й аж сюди!

²⁰ А Господь сказав: Я простив за словом твоїм.

²¹ Але, як Я живий, слава Господня наповнить увесь оцей Край.

²² Тому всі ті люди, що бачили славу Мою та ознаки Мої, що чинив Я в Єгипті та в пустині, але випробовували Мене оце десять раз та не слухалися голосу Мого,

²³ поправді кажу, не побачать вони того Краю, що Я заприсяг був їхнім батькам. І всі, хто зневажає Мене, не побачать його!

²⁴ Але раб Мій Калев за те, що з ним був дух інший, і він виконував накази Мої, то Я введу його до того Краю, куди він увійшов був, і потомство його оволодіє ним.

²⁵ А амаликитянин та ханаанеянин сидить у долині. Узавтра оберніться, та й рушайте на пустиню дорогою Червоного моря!

²⁶ І Господь промовляв до Мойсея й до Аарона, говорячи:

²⁷ Аж доки цій злій громаді нарікати на Мене? Нарікання Ізраїлевих синів, що вони нарікають на Мене, Я чув.

²⁸ Скажи їм: Живий Я! Мова Господня: Поправді кажу, як ви говорили до ушей Моїх, так Я зроблю вам.

²⁹ У цій пустині попадають ваші трупи, та всі перелічені ваші всім вашим числом від віку двадцяти літ і вище, що нарікали на Мене.

³⁰ Поправді кажу, ви не ввійдете до того Краю, що Я підносив був на присягу руку Свою, що будете перебувати в нім, окрім Калева, сина Єфуннеєвого, та Ісуса, сина Навинового.

³¹ А діти ваші, що про них казали ви: станете здобиччю ворогові, то впроваджу Я їх, і пізнають вони цей Край, яким ви обридили.

³² І ваші власні трупи попадають у цій пустині!

³³ А ваші сини будуть блукати на пустині сорок літ, і відповідатимуть за зраду вашу, аж поки вигинуть ваші трупи на пустині.

³⁴ Числом тих днів, що розвідували ви той Край, сорок день, будете ви нести ваші гріхи по року за день сорок літ, і пізнаєте, що значить бути покинутими Мною!

³⁵ Я, Господь, говорив: Поправді кажу, оце зроблю всій цій злій громаді, що змовляється проти Мене: у цій пустині вигинуть, і тут повмирають.

³⁶ А ті люди, яких Мойсей послав був розвідати той Край, коли вернулися, то зробили, що вся громада нарікала на нього, і пустили злу вістку на той Край,

³⁷ то ті люди, що пустили були злу вістку на той Край, повмирали від порази перед Господнім лицем.

³⁸ А Ісус, син Навинів, та Калев, син Єфуннеїв, жили з тих людей, що ходили розвідати той Край.

³⁹ І говорив Мойсей ці слова до всіх Ізраїлевих синів, і народ був у тяжкій жалобі!

⁴⁰ І повставали вони рано вранці, та й повиходили на верхів’я гори, говорячи: Ось ми, і ми підемо до місця, що Господь був сказав, бо ми прогрішили.

⁴¹ А Мойсей сказав: Чому ж ви переступаєте наказ Господній? Таж це не вдасться!

⁴² Не виходьте, бо Господь не серед вас, а то будете побиті своїми ворогами.

⁴³ Бо там перед вами амаликитянин і ханаанеянин, і ви попадаєте від меча, бо ви відвернулися від Господа, і не буде Господь із вами.

⁴⁴ Але вони осмілилися вийти на верхів’я гори, а ковчег свідоцтва Господнього та Мойсей не рушилися з-посеред табору.

⁴⁵ І зійшов амаликитянин та ханаанеянин, що сидить на тій горі, та й побили їх, і били їх аж до Хорми.

Числа 15

¹ І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

² Промовляй до Ізраїлевих синів і скажеш їм: Коли ви ввійдете до Краю ваших осель, що Я даю вам,

³ і принесете огняну жертву для Господа, цілопалення, або криваву жертву на сповнення обітниці, або в дарі, або в означених часах при спорядженні любих пахощів для Господа з худоби великої або з худоби дрібної,

⁴ то той, хто приносить, принесе свою жертву для Господа, хлібну жертву, десяту частину ефи пшеничної муки, мішаної в чверті гіна оливи,

⁵ і вина для литої жертви принесеш чверть гіна на цілопалення або для жертви для кожного ягняти.

⁶ Або для барана принесеш хлібну жертву, дві десятих частини ефи пшеничної муки, мішаної в оливі третьої частини гіна.

⁷ І вина для литої жертви третю частину гіна, принесеш пахощі любі для Господа.

⁸ А коли принесеш молодого бичка як цілопалення, або як жертву на сповнення обітниці, або як мирну жертву для Господа,

⁹ то принесеш молодого бичка і хлібну жертву, три десяті частини ефи пшеничної муки, мішаної в оливі половини гіна.

¹⁰ І принесеш на литу жертву пів гіна вина, жертва огняна, пахощі любі для Господа.

¹¹ Так буде робитися для одного вола, або для одного барана, або для ягняти з-поміж овець, або з-поміж кіз.

¹² За числом жертов, що принесете, так зробите для кожної, за числом їх.

¹³ Кожен тубілець так принесе це, щоб принести огняну жертву, пахощі любі для Господа.

¹⁴ А коли з вами буде тимчасово мешкати приходько, або той, що серед вас, постанова для ваших поколінь, то він принесе огняну жертву, пахощі любі для Господа, як принесете ви, так принесе й він.

¹⁵ Збори, постанова одна для вас та для приходька, що мешкає тимчасово, постанова вічна для ваших поколінь: як ви, так і приходько буде перед Господнім лицем!

¹⁶ Один закон і одна постанова буде вам і приходькові, що мешкає тимчасово з вами.

¹⁷ І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

¹⁸ Промовляй до синів Ізраїлевих, та й скажи їм: Як ви ввійдете до Краю, що Я впроваджую вас туди,

¹⁹ то станеться, коли ви їстимете хліб того Краю, ви принесете приношення для Господа.

²⁰ Як початок діж ваших, калача принесете на приношення, як приношення току, принесете його.

²¹ Від початку діж ваших дасте Господеві приношення, постанова для ваших поколінь!

²² А коли ви помилитеся, і не виконаєте всіх тих заповідей, що Господь говорив до Мойсея,

²³ усього, що наказав вам Господь через Мойсея, від дня, коли Господь наказав був і далі для ваших поколінь,

²⁴ то станеться, коли зроблено помилку через недогляд громади, нехай вся громада принесе одного бичка, молоде з великої худоби, на цілопалення, на пахощі любі для Господа, а хлібна його жертва та лита жертва його за постановою, і козла на жертву за гріх.

²⁵ І очистить священик всю громаду синів Ізраїлевих, і буде прощено їм, бо то помилка, а вони принесли жертву свою, жертву огняну для Господа та жертву свою за гріх перед лице Господнє за свою помилку.

²⁶ І буде прощено всій громаді Ізраїлевих синів та приходькові, що мешкає тимчасово серед них, бо то помилковий гріх усього народу.

²⁷ А якщо згрішить помилково одна душа, то вона принесе однорічну козу на жертву за гріх.

²⁸ І очистить священик ту душу, що помилилась, що згрішила помилково перед Господнім лицем, на очищення її, і буде прощено їй.

²⁹ Тубільцеві серед Ізраїлевих синів та приходькові, що мешкає тимчасово серед них, закон один буде вам для того, хто зробить гріх помилково.

³⁰ А та душа, що зробить зухвалою рукою, чи з тубільця, чи з приходька, він Господа зневажає, і буде винищена душа та з-посеред народу її.

³¹ Бо він знехтував слово Господа, і зламав Його заповідь, конче буде винищена душа та, гріх її на ній.

³² І були Ізраїлеві сини в пустині, та й знайшли чоловіка, що збирає дрова суботнього дня.

³³ І привели його ті, хто знайшов його, як збирав дрова, до Мойсея й до Аарона та до всієї громади.

³⁴ І взяли його під сторожу, бо не було вирішене, що зробити йому.

³⁵ І сказав Господь до Мойсея: Конче буде забитий цей чоловік, закидати його камінням усій громаді поза табором!

³⁶ І випровадила його вся громада поза табір, та й закидала його камінням, і він помер, як Господь наказав був Мойсеєві.

³⁷ І сказав Господь до Мойсея, говорячи:

³⁸ Промовляй до Ізраїлевих синів, та й скажи їм: Нехай вони зроблять собі кутаси на краях своїх одеж, вони й їхні покоління, і дадуть на кутаса поли блакитну нитку.

³⁹ І буде вона вам за кутаса, і будете бачити його, і пам’ятатимете всі Господні заповіді, і виконаєте їх, і не будете оглядатися за серцем своїм та за очима своїми, за якими йдучи, ви зраджуєте,

⁴⁰ щоб згадували ви та виконували всі Мої заповіді, і будьте святі для вашого Бога!

⁴¹ Я Господь, Бог ваш, що вивів вас з єгипетського краю, щоб бути вашим Богом. Я Господь, Бог ваш!

Числа 16

¹ І взяли Корей, син °цгара, сина Кегата, сина Левієвого, і Датан, і Авірон, сини Еліявові, та Он, син Пелета, сини Рувимові,

² та й повстали проти Мойсея, а з ними двісті й п’ятдесят мужа Ізраїлевих синів, начальники громади, закликувані на збори, люди вельможні.

³ І зібралися вони на Мойсея та на Аарона, та й сказали до них: Досить вам, бо вся громада усі вони святі, а серед них Господь! І чому ви несетеся понад зборами Господніми?

⁴ І почув це Мойсей, та й упав на обличчя своє.

⁵ І промовив він до Корея та до всієї громади його, говорячи: Уранці Господь дасть знати, хто Його та хто святий, щоб наблизити його до Себе; а кого вибере, того Він і наблизить до Себе.

⁶ Зробіть ви оце: візьміть собі кадильниці, Корею та вся громадо твоя,

⁷ і дайте в них огню та покладіть на них кадила перед Господнє лице взавтра. І станеться, той чоловік, що Господь його вибере, він святий. Досить вам, Левієві сини!

⁸ І сказав Мойсей до Корея: Слухайте ж, Левієві сини,

⁹ чи вам мало, що Бог Ізраїлів відділив вас від Ізраїлевої громади, щоб наблизити вас до Себе, і щоб ви виконували службу Господньої скинії, і стояли перед громадою, щоб служити їй?

¹⁰ І Він наблизив тебе та всіх братів твоїх, Левієвих синів, із тобою; а ти будеш домагатися ще й священства?.

¹¹ Тому ти та вся громада твоя змовилися проти Господа. А Аарон, що він, що ви ремствуєте проти нього?

¹² І послав Мойсей та Аарон закликати Датана й Авірона, синів Еліявових, та сказали вони: Не вийдемо!

¹³ Чи мало того, що ти вивів нас із краю, який тече молоком та медом, щоб повбивати нас у пустині? Хочеш ще панувати над нами, щоб бути також вельможею?

¹⁴ Ти не впровадив нас ані до Краю, що тече молоком та медом, ані не дав нам на власність поля та виноградники. Чи ти вибереш очі цим людям? Не вийдемо!

¹⁵ А Мойсей сильно запалився, та й сказав до Господа: Не обернися до їхнього приношення! Я не взяв від них жодного осла, і зла не вчинив жодному з них!

¹⁶ І сказав Мойсей до Корея: Ти та вся громада твоя будьте перед Господнім лицем, ти й вони та Аарон узавтра.

¹⁷ І візьміть кожен свою кадильницю, і покладіть на неї кадила та й принесете перед Господнє лице кожен кадильницю свою, двісті й п’ятдесят кадильниць, і ти та Аарон, кожен кадильницю свою.

¹⁸ І взяли кожен кадильницю свою, і поклали на них огню, і поклали на неї кадила, та й стали при вході скинії заповіту, а також Мойсей та Аарон.

¹⁹ І Корей зібрав на них усю громаду до входу скинії заповіту. І показалася слава Господня всій громаді!

²⁰ І промовив Господь до Мойсея та до Аарона, говорячи:

²¹ Відділіться від цієї громади, Я винищу їх умить!

²² А вони попадали на обличчя свої та й сказали: Боже, Боже духів і кожного тіла! Як згрішить один чоловік, чи Ти будеш гніватися на всю громаду?

²³ І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

²⁴ Скажи до громади, говорячи: Відступіться зо всіх боків від місця мешкання Корея, Датана й Авірона!

²⁵ І встав Мойсей, і пішов до Датана та Авірона, і пішли за ним старші Ізраїлеві.

²⁶ І він промовляв до громади, говорячи: Відступіть від наметів тих несправедливих людей, і не доторкніться до всього, що їхнє, щоб і ви не загинули за всі їхні гріхи!

²⁷ І вони відступилися від місця мешкання Корея, Датана й Авірона зо всіх боків; а Датан та Авірон вийшли, і стояли при вході наметів своїх, і жінки їх, і сини їх, та діти їхні.

²⁸ І сказав Мойсей: Оцим пізнаєте, що Господь послав мене зробити всі діла ці, що вони не з моєї вигадки.

²⁹ Якщо вони повмирають, як умирає кожна людина, і їх спіткає доля кожної людини, то не Господь послав мене!

³⁰ А коли Господь створить щось нове, і земля відкриє уста свої та й поглине їх та все, що їхнє, і вони зійдуть живі до шеолу, то пізнаєте, що люди образили Господа.

³¹ І сталося, як скінчив він говорити всі ці слова, то розступилася та земля, що під ними!

³² А земля відкрила свої уста, та й поглинула їх, і доми їхні, і кожну людину, що Кореєва, та ввесь їх маєток.

³³ І зійшли вони та все, що їхнє, живі до шеолу, і накрила їх земля, і вони погинули з-посеред збору!

³⁴ А ввесь Ізраїль, що був навколо них, повтікав на їхній крик, бо казали: Щоб земля не поглинула й нас!

³⁵ І вийшов огонь від Господа, та й поїв тих двісті й п’ятдесят чоловіка, що приносили кадило!

Числа 17

¹ І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

² Скажи до Елеазара, сина священика Аарона, і нехай він позбирає ті кадильниці з-посеред погорілища, а огонь повикидає геть, бо вони освятилися,

³ кадильниці тих грішників, їхньою смертю. І нехай і вони зроблять із них биті бляхи на покриття для жертівника, бо приносили їх перед Господнє лице, і вони освятилися. І будуть вони знаком для Ізраїлевих синів.

⁴ І взяв священик Елеазар мідяні кадильниці, що приносили їх ті, що спалені, і перекували їх на покриття для жертівника,

⁵ пам’ятка для Ізраїлевих синів, щоб чужий чоловік, хто не з Ааронового насіння, не наближався кадити кадило перед Господнім лицем, щоб не сталося з ними, як із Кореєм та з громадою його, як Господь говорив йому через Мойсея.

⁶ А назавтра вся громада Ізраїлевих синів нарікали на Мойсея та на Аарона, говорячи: Ви повбивали Господній народ!

⁷ І сталося, коли громада збиралася на Мойсея та на Аарона, то обернулися вони до скинії заповіту, аж ось покрила її хмара, і показалася слава Господня!

⁸ І ввійшли Мойсей та Аарон до переду скинії заповіту.

⁹ І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

¹⁰ Вийдіть з-посеред цієї громади, а Я винищу їх умить! І вони попадали на обличчя свої.

¹¹ І сказав Мойсей до Аарона: Візьми кадильницю, і поклади на неї огню від жертівника, і поклади кадила, та й понеси швидко до громади, та й очисть її, бо вийшов гнів від Господнього лиця, і розпочалася поразка.

¹² І взяв Аарон, як говорив Мойсей, і побіг до середини зборів, аж ось розпочалася поразка народу! І він поклав кадила, і очистив народ.

¹³ І став він поміж умерлими та поміж живими, і затрималась та поразка.

¹⁴ І було померлих поразкою чотирнадцять тисяч і сімсот, окрім померлих у справі Корея.

¹⁵ І вернувся Аарон до Мойсея до входу скинії заповіту, а поразка припинилася.

¹⁶ І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

¹⁷ Промовляй до Ізраїлевих синів, і візьми від них по одній палиці для батьківського дому, від усіх їхніх начальників для дому їхніх батьків, дванадцять палиць; і напиши ймення кожного на палиці його.

¹⁸ А Ааронове ймення напишеш на Левієвій палиці, бо одна палиця для голови дому батьків їх.

¹⁹ І покладеш їх у скинії заповіту перед ковчегом свідоцтва, де Я, за умовою, буду являтися вам.

²⁰ І станеться, той чоловік, що Я виберу його, його палиця зацвіте. І Я відхилю від Себе нарікання Ізраїлевих синів, що вони нарікають на вас.

²¹ І Мойсей промовляв до Ізраїлевих синів, і дали йому всі їхні начальники по палиці від кожного начальника для дому їхніх батьків, дванадцять палиць. А палиця Ааронова серед їхніх палиць.

²² І поклав Мойсей ті палиці перед Господнім лицем у скинії заповіту.

²³ І сталося назавтра, і ввійшов Мойсей до скинії заповіту, аж ось зацвіла Ааронова палиця для Левієвого дому, і пустила пуп’янки, і зацвіла квіткою, і випустила дозрілі мигдалі!

²⁴ І виніс Мойсей усі ті палиці з-перед Господнього лиця до всіх Ізраїлевих синів, і вони побачили, і взяли кожен свою палицю.

²⁵ І сказав Господь до Мойсея: Верни Ааронову палицю до ковчегу свідоцтва, щоб берегти на ознаку для неслухняних синів, і спиниш їхні нарікання проти Мене, щоб не повмирали вони.

²⁶ І зробив так Мойсей, як Господь наказав був йому, так він і зробив.

²⁷ І сказали Ізраїлеві сини до Мойсея, говорячи: Тож ми повмираємо, погинемо, усі ми погинемо!

²⁸ Кожен, хто наблизиться до Господньої скинії, помре. Чи ж ми дорешти вимремо?

Числа 18

¹ І сказав Господь до Аарона: Ти й сини твої та дім батька твого з тобою понесете на собі гріх щодо святині; і ти, і сини твої з тобою понесете на собі гріх щодо вашого священства.

² А також ти наблизиш до себе братів своїх, плем’я Левіїне, плем’я батька свого, і вони злучаться з тобою, і будуть прислужувати тобі, а ти й сини твої з тобою будете перед скинією свідоцтва.

³ І будуть вони виконувати твою сторожу та строжу всієї скинії, тільки до речей святині та до жертівника не приступлять, щоб не повмирали як вони, так і ви.

⁴ І злучаться вони з тобою, і будуть виконувати сторожу скинії заповіту, для всякої служби в скинії, а чужий не приступить до вас.

⁵ І будете ви виконувати сторожу святині та сторожу жертівника, щоб не було вже гніву на Ізраїлевих синів.

⁶ А Я оце взяв ваших братів Левитів з-посеред Ізраїлевих синів для вас, як дар вони дані Господеві, щоб виконувати службу скинії заповіту.

⁷ А ти та сини твої з тобою будете допильновувати ваше священство для всякої речі жертівника та для того, що поза завісою, і будете робити. Як службу дару даю Я священство вам, а чужий, хто приступить, буде забитий.

⁸ І Господь промовляв до Аарона: Я оце доручив тобі пильнувати за приношеннями Моїми. Від усього посвяченого синами Ізраїлевими Я дав частку тобі та для синів твоїх на вічну постанову.

⁹ Оце буде тобі з найсвятіших жертов, без огню: кожна їхня хлібна жертва, і кожна їхня жертва за гріх, і кожна їхня жертва за провину, що звернуть Мені як найсвятіше, тобі це та для твоїх синів!

¹⁰ На найсвятішому місці будеш ти їсти оце. Кожен чоловічої статі буде їсти, це буде святість для тебе.

¹¹ А це тобі приношення їхнього дару всіх колихань Ізраїлевих синів, Я дав їх тобі, і синам твоїм та дочкам твоїм з тобою на вічну постанову, кожен чистий у твоїм домі буде це їсти.

¹² Усе найкраще зо свіжої оливи, і все найкраще з молодого вина та збіжжя, їхні первоплоди, що вони дадуть Господеві, Я віддав їх тобі.

¹³ Первоплоди усього, що в їхньому Краю, що вони принесуть Господеві, будуть для тебе, кожен чистий у твоїм домі буде те їсти.

¹⁴ Усе закляте між Ізраїлем буде тобі.

¹⁵ Усе, що розкриває утробу кожного тіла, що принесуть Господеві з-поміж людей та з-поміж скотини, буде для тебе. Тільки конче викупиш перворідного людини, і перворідне з нечистої худобини викупиш.

¹⁶ А викуп його: від місячного віку викупиш за твоєю оцінкою, п’ять шеклів срібла на міру шеклем святині, двадцять ґер він.

¹⁷ Тільки перворідного з волів, або перворідного з овечок, або перворідного з кіз не викупиш, вони святість: їхньою кров’ю окропиш жертівника, а їхній лій спалиш, як огняну жертву на любі пахощі для Господа.

¹⁸ А їхнє м’ясо буде для тебе, як грудина колихання, і як стегно правиці буде для тебе.

¹⁹ Усі святощі приношення, що Ізраїлеві сини принесуть для Господа, Я віддав тобі, і синам твоїм та дочкам твоїм із тобою, вічною постановою. Це міцний заповіт, він вічний перед Господнім лицем для тебе та для насіння твого з тобою.

²⁰ І сказав Господь до Аарона: У їхньому Краю ти не будеш мати власности, і не буде тобі частки між ними, Я частка твоя та власність твоя поміж Ізраїлевими синами!

²¹ А Левієвим синам Я дав ось кожну десятину в Ізраїлі на спадщину, взамін за їхню службу, бо вони виконують службу скинії заповіту.

²² І Ізраїлеві сини не приступлять уже до скинії заповіту, щоб не понести гріха, і не вмерти.

²³ І буде Левит сам виконувати службу скинії заповіту, і сам понесе вину свою. Це вічна постанова для ваших поколінь, а між Ізраїлевими синами не будуть вони дідичити спадщину,

²⁴ бо десятину Ізраїлевих синів, що вони принесуть як приношення для Господа, Я дав Левитам за спадщину. Тому Я сказав до них: Між Ізраїлевими синами не будуть вони дідичити спадщину.

²⁵ І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

²⁶ А до Левитів будеш ти промовляти та й скажеш їм: Коли візьмете від Ізраїлевих синів ту десятину, що Я дав вам від них на ваше спадщину, то ви принесете з неї Господнє приношення, десятину з десятини.

²⁷ І буде пораховане ваше приношення як збіжжя з току, і як повня з кадки чавила.

²⁸ Так принесете й ви Господнє приношення зо всіх ваших десятин, що візьмете від Ізраїлевих синів, і дасте з того Господнє приношення священикові Ааронові.

²⁹ Зо всіх ваших дарів принесе кожен Господнє приношення, зо всього найкращого посвячення з нього.

³⁰ І скажи їм: коли ви будете приносити найкраще з нього, то це порахується Левитам, як урожай току, і як урожай кадки чавила.

³¹ І будете їсти це на кожному місці ви та дім ваш, бо це нагорода для вас взамін за вашу службу в скинії заповіту.

³² І ви не понесете через це гріха, коли будете приносити найкраще з нього, а святощів Ізраїлевих синів не збезчестите, і не повмираєте.

Числа 19

¹ І Господь промовляв до Мойсея та до Аарона, говорячи:

² Промовляй до Ізраїлевих синів, і нехай вони візьмуть для тебе безвадну руду ялівку, що в ній нема вади, що на неї не накладали ярма.

³ І дасте її до священика Елеазара, а він виведе її поза табір. І заріжуть її перед ним.

⁴ І візьме Елеазар пальцем своїм її крови, та й покропить кров’ю її перед скинії заповіту сім раз.

⁵ І спалиться та ялівка на його очах, шкура її, і м’ясо її, і кров її з її нечистостями спалиться.

⁶ І візьме священик кедрове дерево, і ісоп та червень, та й кине до середини погорілища тієї ялівки.

⁷ І випере той священик шати свої та обмиє тіло своє в воді, а потім увійде до табору. І буде той священик нечистий аж до вечора.

⁸ А той, хто палить її, випере одежу свою в воді й обмиє тіло своє в воді, та й буде нечистий аж до вечора.

⁹ І збере чистий чоловік попіл тієї ялівки, і покладе поза табором в чистому місці, і буде це для громади Ізраїлевих синів на сховок для очищальної води, це жертва за гріх.

¹⁰ А той, хто збирає попіл тієї ялівки, випере одежу свою, і буде нечистий аж до вечора. І це буде на вічну постанову для Ізраїлевих синів та для приходька, що мешкає серед них тимчасово.

¹¹ А той, хто доторкається до всякого мертвого тіла людини, то буде нечистий сім день.

¹² Він очиститься тим попелом дня третього та дня сьомого, і буде чистий. А якщо він не очиститься дня третього та дня сьомого, не буде чистий.

¹³ Кожен, хто доторкується до померлого, до тіла людини, що померла, і не очиститься, він занечистив Господню скинію, і буде винищена душа та з Ізраїля, бо очищальна вода не була покроплена на нього, нечистий він буде, нечистість його в ньому.

¹⁴ Оце той закон: коли в наметі помре людина, то кожен, хто входить до того намету, та все, що в наметі, буде нечисте сім день.

¹⁵ І кожна відкрита посудина, що на ній нема міцно прив’язаного накриття, нечиста вона.

¹⁶ А кожен, хто доторкнеться на поверхні поля до трупа від меча, або до померлого, або до костей людини, або до гробу, буде нечистий сім день.

¹⁷ І візьмуть для того нечистого пороху з погорілища жертви за гріх, і наллють на нього живої води до посуду.

¹⁸ А чистий чоловік візьме ісопу, і вмочить у ту воду, та й покропить на того намета, і на всі посудини, і на душі ті, що були там, та на того, хто доторкується до тієї кістки, або до трупа, або до померлого, або до гробу.

¹⁹ І покропить той чистий на нечистого дня третього та дня сьомого, та й очистить його сьомого дня. І випере він одежу свою й обмиє в воді, і стане чистий увечері.

²⁰ А чоловік, що стане нечистим і не очиститься, то буде знищена душа та з-посеред збору, бо він занечистив Господню святиню, очищальна вода не була кроплена на нього, нечистий він.

²¹ І буде це для них на вічну постанову, а той, хто кропить очищальну воду, випере одежу свою, а хто доторкається до очищальної води, буде нечистий аж до вечора.

²² А кожен, до кого доторкнеться нечистий, буде нечистий, а особа, що доторкується, буде нечиста аж до вечора.

Числа 20

¹ І ввійшли Ізраїлеві сини, уся громада, до пустині Цін першого місяця, та й засів народ у Кадеші. І померла там Маріям, і була там похована.

² І не було води для громади, і вони зібралися проти Мойсея та проти Аарона.

³ І сварився той народ із Мойсеєм, та й сказали, говорячи: О, якби ми повмирали були, коли наші брати вмирали перед Господнім лицем!

⁴ І нащо ви привели Господню громаду на цю пустиню, щоб повмирали тут ми та худоба наша?

⁵ І нащо ви вивели нас із Єгипту, щоб привести нас на це зле місце? Тут не родить збіжжя, ані фіґи, ані виноград, ані гранатове яблуко, і навіть немає напитись води!

⁶ І ввійшли Мойсей та Аарон від громади до входу скинії заповіту, та й попадали на обличчя свої. І слава Господня появилася їм!

⁷ І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

⁸ Візьми жезло, та збери громаду ти та брат твій Аарон, і скажете до тієї скелі на їхніх очах, і вона дасть свою воду. І виведеш для них воду з тієї скелі, та й напоїш ту громаду та їхню худобу.

⁹ І взяв Мойсей те жезло з-перед Господнього лиця, як Він наказав був йому.

¹⁰ І зібрали Мойсей та Аарон громаду перед тією скелею. І сказав він до них: Послухайте ж, неслухняні, чи з цієї скелі ми виведемо для вас воду?

¹¹ І підніс Мойсей руку свою, та й ударив ту скелю своїм жезлом два рази, і вийшло багато води! І пила громада та їхня худоба!…

¹² І сказав Господь до Мойсея та до Аарона: За те, що ви не ввірували в Мене, щоб явилася святість Моя на очах Ізраїлевих синів, ви не введете цієї громади до Краю, що Я дав їм.

¹³ Це вода Меріви, де сварилися Ізраїлеві сини з Господом, і святість Його явилася їм.

¹⁴ І послав Мойсей послів із Кадешу до царя едомського сказати: Так каже брат твій Ізраїль: Ти знаєш усю тяготу, що впала на нас.

¹⁵ І зійшли були наші батьки до Єгипту, і сиділи ми в Єгипті багато часу, а Єгипет чинив зло нам та батькам нашим.

¹⁶ І голосили ми до Господа, і Він почув наш голос, та й послав Ангола, і вивів нас із Єгипту, а оце ми в Кадеші, що при самім кінці твоєї границі.

¹⁷ Нехай же ми перейдемо через твій край! Ми не підемо полем та виноградником, і не будемо пити води з криниці, ми підемо дорогою царською, не збочимо ні праворуч, ні ліворуч, аж поки не перейдемо границі твоєї.

¹⁸ І сказав до нього Едом: Ти не перейдеш у мене, бо інакше я з мечем вийду проти тебе!

¹⁹ І сказали йому Ізраїлеві сини: Ми підемо битою дорогою, а якщо будемо пити воду твою я та худоба моя, то я дам заплату за неї. Нічого більше, тільки нехай перейду я своїми ногами!

²⁰ А той відказав: Не перейдеш! І вийшов Едом навпроти нього з численним народом та з сильною рукою.

²¹ І відмовив Едом дати Ізраїлеві перейти його границі, і Ізраїль збочив від нього.

²² І рушили з Кадешу, і вийшли Ізраїлеві сини, уся громада, до Гор-гори.

²³ І сказав Господь до Мойсея та до Аарона на Гор-горі, на границі едомського краю, говорячи:

²⁴ Нехай прилучиться Аарон до своєї рідні, бо він не ввійде до того Краю, що Я дав Ізраїлевим синам, через те, що ви були неслухняні наказу Моєму при воді Меріви.

²⁵ Візьми Аарона та сина його Елеазара, та й виведи їх на Гор-гору.

²⁶ І нехай Аарон здійме шати свої, і зодягне в них сина свого Елеазара, і Аарон буде забраний, та й помре там.

²⁷ І зробив Мойсей, як Господь наказав був, і вийшли вони на Гор-гору на очах усієї громади.

²⁸ І зняв Мойсей з Аарона шати його, і зодягнув у них сина його Елеазара, і Аарон помер там на верхів’ї гори. І зійшов Мойсей та Елеазар із гори.

²⁹ І бачила вся громада, що помер Аарон, і оплакував Аарона ввесь Ізраїлів дім тридцять день.

Числа 21

¹ І почув ханаанеянин, цар Араду, що сидів на полудні, що Ізраїль увійшов дорогою Атарім, і він став воювати з Ізраїлем, і взяв у нього до неволі полонених.

² І склав Ізраїль обітницю Господеві й сказав: Якщо справді даси Ти народ той у мою руку, то я вчиню їхні міста закляттям.

³ І вислухав Господь голос Ізраїлів, і дав йому ханаанеянина, і він учинив закляттям їх та їхні міста, і назвав ім’я тому міста: Хорма.

⁴ І рушили вони з Гор-гори дорогою Червоного моря, щоб обійти едомський край. І підупала душа того народу в тій дорозі.

⁵ І промовляв той народ проти Бога та проти Мойсея: Нащо ви вивели нас із Єгипту, щоб ми повмирали в пустині? Бож нема тут хліба й нема води, а душі нашій обридла ця непридатна їжа.

⁶ І послав Господь на той народ зміїв сарафів, і вони кусали народ. І померло багато народу з Ізраїля.

⁷ І прийшов народ до Мойсея та й сказав: Згрішили ми, бо говорили проти Господа та проти тебе. Молися до Господа, і нехай Він забере від нас цих зміїв. І молився Мойсей за народ.

⁸ І сказав Господь до Мойсея: Зроби собі сарафа, і вистав його на жердині. І станеться, кожен покусаний, як погляне на нього, то буде жити.

⁹ І зробив Мойсей мідяного змія, і виставив його на жердині. І сталося, якщо змій покусав кого, то той дивився на мідяного змія і жив!

¹⁰ І рушили Ізраїлеві сини, і таборували в Овоті.

¹¹ І рушили вони з Овоту, і таборували в Ійє-Гааварімі, на пустині, що перед Моавом, від сходу сонця.

¹² Звідти вони рушили, і таборували в долині Зереду.

¹³ Звідти рушили й таборували на тім боці Арнону в пустині, що виходить із аморейської границі, бо Арнон границя Моаву між Моавом та амореянином.

¹⁴ Тому розповідається в Книжці воєн Господніх: Вагев у Суфі, і потоки Арнону,

¹⁵ і спад потоків, що збочив на місце Ару, і на моавську границю опертий.

¹⁶ А звідти до Бееру. Це той Беер, що про нього сказав Господь до Мойсея: Збери народ, і нехай Я дам їм воду.

¹⁷ Тоді заспівав був Ізраїль цю пісню: Піднесися, кринице, співайте про неї!

¹⁸ Криниця, вельможі копали її, її викопали народні достойники берлом, жезлами своїми. А з Мідбару до Маттани,

¹⁹ а з Маттани до Нахаліїлу, а з Нахаліїлу до Бамоту,

²⁰ а з Бамоту до долини, що на моавському полі, у верхівки Пісґі, що звернена до пустині.

²¹ І послав Ізраїль послів до Сигона аморейського царя, говорячи:

²² Нехай я перейду в твоїм краї! Ми не збочимо ні на поле, ні на виноградник, не будемо пити води з криниці, ми підемо царською дорогою, аж поки перейдемо землю твою.

²³ І не дав Сигон Ізраїлеві перейти в границі його. І зібрав Сигон увесь свій народ, та й вийшов навпроти Ізраїля на пустині, і прибув до Йогці, і воював з Ізраїлем.

²⁴ І вдарив його Ізраїль вістрям меча, і посів край його від Арнону аж до Яббоку, аж до синів Аммону, бо Аз границя синів Аммону.

²⁵ І позабирав Ізраїль усі ті міста. І осів Ізраїль у всіх аморейських містах: у Хешбоні й по всіх залежних містах його.

²⁶ Бо Хешбон місто Сигона, царя аморейського він; і він воював з першим моавським царем, і забрав увесь його край з його руки аж до Арнону.

²⁷ Тому й розповідають кобзарі: Підіть до Хешбону, нехай він збудується, і хай міцно поставиться місто Сигонове.

²⁸ Бо вийшов огонь із Хешбону, а полум’я з міста Сигонового, він місто моавське пожер, володарів арнонських висот.

²⁹ Горе тобі, о Моаве, ти згинув, народе Кемошів! Він зробив був синів своїх утікачами, а дочок своїх дав у неволю Сигону, царю аморейському.

³⁰ І розбили ми їх, згинув Хешбон до Дівону, і ми попустошили аж до Нофаху, що аж до Медви.

³¹ І Ізраїль осів в аморейському краї.

³² І послав Мойсей розвідати про Язера, і вони здобули його залежні міста, і заволоділи амореянином, що жив там.

³³ І повернулись вони, і пішли дорогою Башану. І вийшов Оґ, цар башанський, насупроти них, він та ввесь його народ, на війну до Едреї.

³⁴ І сказав Господь до Мойсея: Не бійся його, бо в руку твою дав Я його й увесь народ його та край його, і зробиш йому, як зробив ти Сигону, цареві аморейському, що сидів у Хешбоні.

³⁵ І вони побили його й синів його та ввесь народ його, так що нікого не зосталося. І вони заволоділи краєм його.

Числа 22

¹ І рушили Ізраїлеві сини, та й таборували в моавських степах по тім боці приєрихонського Йордану.

² І побачив Балак, син Ціппорів, усе, що зробив Ізраїль амореянинові.

³ І дуже злякався Моав того народу, бо він був великий. І настрашився Моав Ізраїлевих синів.

⁴ І сказав Моав до мідіянських старших: Тепер повискубує оця громада всі наші околиці, як вискубує віл польову зеленину. А Балак, син Ціппорів, був того часу моавським царем.

⁵ І послав він послів до Валаама, Беорового сина, до Петору, що над Річкою, до краю синів народу його, щоб покликати його, говорячи: Ось вийшов народ із Єгипту, ось покрив він поверхню землі, і сидить навпроти мене.

⁶ А тепер ходи ж, прокляни мені цей народ, бо він міцніший за мене. Може я потраплю вдарити його, і вижену його з краю, бо знаю, що кого ти поблагословиш, той благословенний, а кого проклянеш, проклятий.

⁷ І пішли моавські старші та старші Мідіяну, а дарунки за чари в руці їх, і прийшли до Валаама, та й промовляли до нього Балакові слова.

⁸ А він їм сказав: Ночуйте тут цієї ночі, і я перекажу вам слово, як Господь промовлятиме до мене. І зостались моавські вельможі в Валаама.

⁹ І прийшов Бог до Валаама та й сказав: Хто ці люди з тобою?

¹⁰ І сказав Валаам до Бога: Балак, син Ціппорів, цар моавський, послав до мене сказати:

¹¹ Ось народ виходить з Єгипту, і закрив поверхню землі; тепер іди ж, прокляни мені його, може я потраплю воювати з ним, і вижену його.

¹² І сказав Бог до Валаама: Не підеш ти з ними, не проклянеш того народу, бо благословенний він!

¹³ І встав Валаам уранці та й сказав до Балакових вельмож: Вертайтесь до свого краю, бо відмовив Господь позволити мені піти з вами.

¹⁴ І встали моавські вельможі, і прийшли до Балака та й сказали: Відмовив Валаам піти з нами.

¹⁵ А Балак знову послав вельмож, більше й поважніших від тих.

¹⁶ І прибули вони до Валаама та й сказали йому: Так сказав Балак, син Ціппорів: Не стримуйся прийти до мене,

¹⁷ бо справді дуже вшаную тебе, і все, що скажеш мені, зроблю. І ходи ж, прокляни мені народ той!

¹⁸ І відповів Валаам, і сказав Балаковим рабам: Якщо Балак дасть мені повний свій дім срібла та золота, то й тоді я не зможу переступити наказу Господа, Бога мого, щоб зробити річ малу чи річ велику.

¹⁹ А тепер посидьте й ви тут цієї ночі, а я пізнаю, що ще Господь буде говорити мені.

²⁰ І прийшов Бог уночі до Валаама та й сказав йому: Якщо ці люди прийшли покликати тебе, устань, іди з ними. Але тільки те, що Я промовлятиму до тебе, те ти зробиш.

²¹ І встав Валаам уранці, і осідлав свою ослицю, та й пішов із моавськими вельможами.

²² І запалився гнів Божий, що він іде. І став Ангол Господній на дорозі за перешкоду йому, а він їде на своїй ослиці, і двоє слуг його з ним.

²³ І побачила та ослиця Господнього Ангола, що стоїть на дорозі, а витягнений меч його в руці його. І збочила ослиця з дороги, і пішла полем, а Валаам ударив ослицю, щоб збочила на дорогу.

²⁴ І став Ангол Господній на стежці виноградників, стіна з цієї сторони, і стіна з тієї.

²⁵ І побачила та ослиця Господнього Ангола, і притиснулася до стіни, та й притиснула до стіни Валаамову ногу. І він далі її бив.

²⁶ І Ангол Господній знов перейшов, і став у тісному місці, де нема дороги збочити ні праворуч, ні ліворуч.

²⁷ І побачила та ослиця Господнього Ангола і лягла під Валаамом. І запалився гнів Валаамів, і він ударив ослицю києм.

²⁸ І відкрив Господь уста ослиці, і сказала вона до Валаама: Що я зробила тобі, що ти оце тричі вдарив мене?

²⁹ І сказав Валаам до ослиці: Бо ти виставила мене на сміх. Коли б меч був у руці моїй, то тепер я забив би тебе!

³⁰ І сказала ослиця до Валаама: Чи ж я не ослиця твоя, що ти їздив на мені, скільки живеш, аж до цього дня? Чи ж справді