| вальцьо́ваний – дієприкметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | вальцьо́ваний | вальцьо́вана | вальцьо́ване | вальцьо́вані |
| родовий | вальцьо́ваного | вальцьо́ваної | вальцьо́ваного | вальцьо́ваних |
| давальний | вальцьо́ваному | вальцьо́ваній | вальцьо́ваному | вальцьо́ваним |
| знахідний | вальцьо́ваний | вальцьо́вану | вальцьо́ване | вальцьо́вані |
| орудний | вальцьо́ваним | вальцьо́ваною | вальцьо́ваним | вальцьо́ваними |
| місцевий | на/у вальцьо́ваному, вальцьо́ванім | на/у вальцьо́ваній | на/у вальцьо́ваному, вальцьо́ванім | на/у вальцьо́ваних |