| вберегти́ – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | вберегти́ | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | вбережі́мо, вбережі́м | |
| 2 особа | вбережи́ | вбережі́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | вбережу́ | вбережемо́, вбереже́м |
| 2 особа | вбереже́ш | вбережете́ |
| 3 особа | вбереже́ | вбережу́ть |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | вбері́г | вберегли́ |
| жін.р. | вберегла́ | |
| сер.р. | вберегло́ | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| вбере́жений | ||
| Безособова форма | ||
| вбере́жено | ||
| Дієприслівник | ||
| вбері́гши | ||