| | |
| вга́чувати1 – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| (витрачати гроші, матеріали у великій кількості) | | |
| | |
| | |
| Інфінітив | вга́чувати |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | вга́чуймо |
| 2 особа | вга́чуй | вга́чуйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | вга́чуватиму | вга́чуватимемо, вга́чуватимем |
| 2 особа | вга́чуватимеш | вга́чуватимете |
| 3 особа | вга́чуватиме | вга́чуватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | вга́чую | вга́чуємо, вга́чуєм |
| 2 особа | вга́чуєш | вга́чуєте |
| 3 особа | вга́чує | вга́чують |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| вга́чуючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | вга́чував | вга́чували |
| жін. р. | вга́чувала |
| сер. р. | вга́чувало |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
| вга́чуваний |
| Безособова форма |
| вга́чувано |
| Дієприслівник |
| вга́чувавши |
