| вга́чувати1 – дієслово недоконаного виду | ||
| (витрачати гроші, матеріали у великій кількості) | ||
| Інфінітив | вга́чувати | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | вга́чуймо | |
| 2 особа | вга́чуй | вга́чуйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | вга́чуватиму | вга́чуватимемо, вга́чуватимем |
| 2 особа | вга́чуватимеш | вга́чуватимете |
| 3 особа | вга́чуватиме | вга́чуватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | вга́чую | вга́чуємо, вга́чуєм |
| 2 особа | вга́чуєш | вга́чуєте |
| 3 особа | вга́чує | вга́чують |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| вга́чуючи | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | вга́чував | вга́чували |
| жін. р. | вга́чувала | |
| сер. р. | вга́чувало | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| вга́чуваний | ||
| Безособова форма | ||
| вга́чувано | ||
| Дієприслівник | ||
| вга́чувавши | ||