| вгово́рювати – дієслово недоконаного виду | ||
| Інфінітив | вгово́рювати | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | вгово́рюймо | |
| 2 особа | вгово́рюй | вгово́рюйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | вгово́рюватиму | вгово́рюватимемо, вгово́рюватимем |
| 2 особа | вгово́рюватимеш | вгово́рюватимете |
| 3 особа | вгово́рюватиме | вгово́рюватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | вгово́рюю | вгово́рюємо, вгово́рюєм |
| 2 особа | вгово́рюєш | вгово́рюєте |
| 3 особа | вгово́рює | вгово́рюють |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| вгово́рюючи | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | вгово́рював | вгово́рювали |
| жін. р. | вгово́рювала | |
| сер. р. | вгово́рювало | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| вгово́рювавши | ||