| вгодо́ваний1 – дієприкметник | ||||
| (від: вгодува”ти) | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | вгодо́ваний | вгодо́вана | вгодо́ване | вгодо́вані |
| родовий | вгодо́ваного | вгодо́ваної | вгодо́ваного | вгодо́ваних |
| давальний | вгодо́ваному | вгодо́ваній | вгодо́ваному | вгодо́ваним |
| знахідний | вгодо́ваний, вгодо́ваного | вгодо́вану | вгодо́ване | вгодо́вані, вгодо́ваних |
| орудний | вгодо́ваним | вгодо́ваною | вгодо́ваним | вгодо́ваними |
| місцевий | на/у вгодо́ваному, вгодо́ванім | на/у вгодо́ваній | на/у вгодо́ваному, вгодо́ванім | на/у вгодо́ваних |