| взива́тися – дієслово недоконаного виду | ||
| (іменуватися, мати ім’я, назву; називатися, зватися) | ||
| Інфінітив | взива́тися, взива́тись | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | взива́ймося, взива́ймось | |
| 2 особа | взива́йся, взива́йсь | взива́йтеся, взива́йтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | взива́тимуся, взива́тимусь | взива́тимемося, взива́тимемось, взива́тимемся |
| 2 особа | взива́тимешся | взива́тиметеся, взива́тиметесь |
| 3 особа | взива́тиметься | взива́тимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | взива́юся, взива́юсь | взива́ємося, взива́ємось, взива́ємся |
| 2 особа | взива́єшся | взива́єтеся, взива́єтесь |
| 3 особа | взива́ється | взива́ються |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| взива́ючись | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | взива́вся, взива́всь | взива́лися, взива́лись |
| жін. р. | взива́лася, взива́лась | |
| сер. р. | взива́лося, взива́лось | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| взива́вшись | ||