| | |
| виру́лювати – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | виру́лювати |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | виру́люймо |
| 2 особа | виру́люй | виру́люйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | виру́люватиму | виру́люватимемо, виру́люватимем |
| 2 особа | виру́люватимеш | виру́люватимете |
| 3 особа | виру́люватиме | виру́люватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | виру́люю | виру́люємо, виру́люєм |
| 2 особа | виру́люєш | виру́люєте |
| 3 особа | виру́лює | виру́люють |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| виру́люючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | виру́лював | виру́лювали |
| жін. р. | виру́лювала |
| сер. р. | виру́лювало |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| виру́лювавши |
