| ви́ручений – дієприкметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | ви́ручений | ви́ручена | ви́ручене | ви́ручені |
| родовий | ви́рученого | ви́рученої | ви́рученого | ви́ручених |
| давальний | ви́рученому | ви́рученій | ви́рученому | ви́рученим |
| знахідний | ви́ручений, ви́рученого | ви́ручену | ви́ручене | ви́ручені, ви́ручених |
| орудний | ви́рученим | ви́рученою | ви́рученим | ви́рученими |
| місцевий | на/у ви́рученому, ви́рученім | на/у ви́рученій | на/у ви́рученому, ви́рученім | на/у ви́ручених |