| виру́ючий – прикметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | виру́ючий | виру́юча | виру́юче | виру́ючі |
| родовий | виру́ючого | виру́ючої | виру́ючого | виру́ючих |
| давальний | виру́ючому | виру́ючій | виру́ючому | виру́ючим |
| знахідний | виру́ючий | виру́ючу | виру́юче | виру́ючі |
| орудний | виру́ючим | виру́ючою | виру́ючим | виру́ючими |
| місцевий | на/у виру́ючому, виру́ючім | на/у виру́ючій | на/у виру́ючому, виру́ючім | на/у виру́ючих |