| вистрі́лювати1 – дієслово недоконаного виду | ||
| (робити постріл, викидати стебло, стрілку – про рослини) | ||
| Інфінітив | вистрі́лювати | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | вистрі́люймо | |
| 2 особа | вистрі́люй | вистрі́люйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | вистрі́люватиму | вистрі́люватимемо, вистрі́люватимем |
| 2 особа | вистрі́люватимеш | вистрі́люватимете |
| 3 особа | вистрі́люватиме | вистрі́люватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | вистрі́люю | вистрі́люємо, вистрі́люєм |
| 2 особа | вистрі́люєш | вистрі́люєте |
| 3 особа | вистрі́лює | вистрі́люють |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| вистрі́люючи | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | вистрі́лював | вистрі́лювали |
| жін. р. | вистрі́лювала | |
| сер. р. | вистрі́лювало | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| вистрі́люваний | ||
| Безособова форма | ||
| вистрі́лювано | ||
| Дієприслівник | ||
| вистрі́лювавши | ||
| [ рідко] | ||