| | |
| вистрі́лювати1 – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| (робити постріл, викидати стебло, стрілку – про рослини) | | |
| | |
| | |
| Інфінітив | вистрі́лювати |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | вистрі́люймо |
| 2 особа | вистрі́люй | вистрі́люйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | вистрі́люватиму | вистрі́люватимемо, вистрі́люватимем |
| 2 особа | вистрі́люватимеш | вистрі́люватимете |
| 3 особа | вистрі́люватиме | вистрі́люватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | вистрі́люю | вистрі́люємо, вистрі́люєм |
| 2 особа | вистрі́люєш | вистрі́люєте |
| 3 особа | вистрі́лює | вистрі́люють |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| вистрі́люючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | вистрі́лював | вистрі́лювали |
| жін. р. | вистрі́лювала |
| сер. р. | вистрі́лювало |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
| вистрі́люваний |
| Безособова форма |
| вистрі́лювано |
| Дієприслівник |
| вистрі́лювавши |
| | |
| [ рідко] | | |
