| витіюва́тий – прикметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | витіюва́тий | витіюва́та | витіюва́те | витіюва́ті |
| родовий | витіюва́того | витіюва́тої | витіюва́того | витіюва́тих |
| давальний | витіюва́тому | витіюва́тій | витіюва́тому | витіюва́тим |
| знахідний | витіюва́тий | витіюва́ту | витіюва́те | витіюва́ті |
| орудний | витіюва́тим | витіюва́тою | витіюва́тим | витіюва́тими |
| місцевий | на/у витіюва́тому, витіюва́тім | на/у витіюва́тій | на/у витіюва́тому, витіюва́тім | на/у витіюва́тих |
| [книжн.] | ||||