| вси́чувати1 – дієслово недоконаного виду | ||
| (ситити) | ||
| Інфінітив | вси́чувати | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | вси́чуймо | |
| 2 особа | вси́чуй | вси́чуйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | вси́чуватиму | вси́чуватимемо, вси́чуватимем |
| 2 особа | вси́чуватимеш | вси́чуватимете |
| 3 особа | вси́чуватиме | вси́чуватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | вси́чую | вси́чуємо, вси́чуєм |
| 2 особа | вси́чуєш | вси́чуєте |
| 3 особа | вси́чує | вси́чують |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| вси́чуючи | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | вси́чував | вси́чували |
| жін. р. | вси́чувала | |
| сер. р. | вси́чувало | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| вси́чувавши | ||