| | |
| всовіща́тися – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | всовіща́тися, всовіща́тись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | всовіща́ймося, всовіща́ймось |
| 2 особа | всовіща́йся, всовіща́йсь | всовіща́йтеся, всовіща́йтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | всовіща́тимуся, всовіща́тимусь | всовіща́тимемося, всовіща́тимемось, всовіща́тимемся |
| 2 особа | всовіща́тимешся | всовіща́тиметеся, всовіща́тиметесь |
| 3 особа | всовіща́тиметься | всовіща́тимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | всовіща́юся, всовіща́юсь | всовіща́ємося, всовіща́ємось, всовіща́ємся |
| 2 особа | всовіща́єшся | всовіща́єтеся, всовіща́єтесь |
| 3 особа | всовіща́ється | всовіща́ються |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| всовіща́ючись |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | всовіща́вся, всовіща́всь | всовіща́лися, всовіща́лись |
| жін. р. | всовіща́лася, всовіща́лась |
| сер. р. | всовіща́лося, всовіща́лось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| всовіща́вшись |
