| | |
| всу́чувати – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | всу́чувати |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | всу́чуймо |
| 2 особа | всу́чуй | всу́чуйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | всу́чуватиму | всу́чуватимемо, всу́чуватимем |
| 2 особа | всу́чуватимеш | всу́чуватимете |
| 3 особа | всу́чуватиме | всу́чуватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | всу́чую | всу́чуємо, всу́чуєм |
| 2 особа | всу́чуєш | всу́чуєте |
| 3 особа | всу́чує | всу́чують |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| всу́чуючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | всу́чував | всу́чували |
| жін. р. | всу́чувала |
| сер. р. | всу́чувало |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
| всу́чуваний |
| Безособова форма |
| всу́чувано |
| Дієприслівник |
| всу́чувавши |
