| вточи́ти – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | вточи́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | вточі́мо, вточі́м | |
| 2 особа | вточи́ | вточі́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | вточу́ | вто́чимо, вто́чим |
| 2 особа | вто́чиш | вто́чите |
| 3 особа | вто́чить | вто́чать |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | вточи́в | вточи́ли |
| жін.р. | вточи́ла | |
| сер.р. | вточи́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| вточи́вши | ||