вузькоколі́йний – прикметник | ||||
відмінок | однина | множина | ||
чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
називний | вузькоколі́йний | вузькоколі́йна | вузькоколі́йне | вузькоколі́йні |
родовий | вузькоколі́йного | вузькоколі́йної | вузькоколі́йного | вузькоколі́йних |
давальний | вузькоколі́йному | вузькоколі́йній | вузькоколі́йному | вузькоколі́йним |
знахідний | вузькоколі́йний | вузькоколі́йну | вузькоколі́йне | вузькоколі́йні |
орудний | вузькоколі́йним | вузькоколі́йною | вузькоколі́йним | вузькоколі́йними |
місцевий | на/у вузькоколі́йному, вузькоколі́йнім | на/у вузькоколі́йній | на/у вузькоколі́йному, вузькоколі́йнім | на/у вузькоколі́йних |