в’язу́чий – прикметник | ||||
відмінок | однина | множина | ||
чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
називний | в’язу́чий | в’язу́ча | в’язу́че | в’язу́чі |
родовий | в’язу́чого | в’язу́чої | в’язу́чого | в’язу́чих |
давальний | в’язу́чому | в’язу́чій | в’язу́чому | в’язу́чим |
знахідний | в’язу́чий | в’язу́чу | в’язу́че | в’язу́чі |
орудний | в’язу́чим | в’язу́чою | в’язу́чим | в’язу́чими |
місцевий | на/у в’язу́чому, в’язу́чім | на/у в’язу́чій | на/у в’язу́чому, в’язу́чім | на/у в’язу́чих |