вівчарюва́ння – іменник середнього роду | ||
відмінок | однина | множина |
називний | вівчарюва́ння | |
родовий | вівчарюва́ння | |
давальний | вівчарюва́нню | |
знахідний | вівчарюва́ння | |
орудний | вівчарюва́нням | |
місцевий | на/у вівчарюва́нні, вівчарюва́нню | |
кличний | вівчарюва́ння* |