| | |
| відволікти́ся – дієслово доконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | відволікти́ся, відволікти́сь |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | відволочі́мося, відволочі́мось, відволочі́мся |
| 2 особа | відволочи́ся, відволочи́сь | відволочі́ться |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | відволочу́ся, відволочу́сь | відволо́чемося, відволо́чемось, відволо́чемся |
| 2 особа | відволо́чешся | відволо́четеся, відволо́четесь |
| 3 особа | відволо́четься | відволо́чуться |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол.р. | відволо́кся, відволі́кся | відволокли́ся, відволокли́сь, відволікли́ся, відволікли́сь |
| жін.р. | відволокла́ся, відволокла́сь, відволікла́ся, відволікла́сь |
| сер.р. | відволокло́ся, відволокло́сь, відволікло́ся, відволікло́сь |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| відволо́кшись, відволі́кшись |
