| | |
| відгу́куватися – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | відгу́куватися, відгу́куватись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | відгу́куймося, відгу́куймось |
| 2 особа | відгу́куйся, відгу́куйсь | відгу́куйтеся, відгу́куйтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | відгу́куватимуся, відгу́куватимусь | відгу́куватимемося, відгу́куватимемось, відгу́куватимемся |
| 2 особа | відгу́куватимешся | відгу́куватиметеся, відгу́куватиметесь |
| 3 особа | відгу́куватиметься | відгу́куватимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | відгу́куюся, відгу́куюсь | відгу́куємося, відгу́куємось, відгу́куємся |
| 2 особа | відгу́куєшся | відгу́куєтеся, відгу́куєтесь |
| 3 особа | відгу́кується | відгу́куються |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| відгу́куючись |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | відгу́кувався, відгу́кувавсь | відгу́кувалися, відгу́кувались |
| жін. р. | відгу́кувалася, відгу́кувалась |
| сер. р. | відгу́кувалося, відгу́кувалось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| відгу́кувавшись |
