| | |
| віддарува́тися – дієслово доконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | віддарува́тися, віддарува́тись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | віддару́ймося, віддару́ймось |
| 2 особа | віддару́йся, віддару́йсь | віддару́йтеся, віддару́йтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | віддару́юся, віддару́юсь | віддару́ємося, віддару́ємось, віддару́ємся |
| 2 особа | віддару́єшся | віддару́єтеся, віддару́єтесь |
| 3 особа | віддару́ється | віддару́ються |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол.р. | віддарува́вся, віддарува́всь | віддарува́лися, віддарува́лись |
| жін.р. | віддарува́лася, віддарува́лась |
| сер.р. | віддарува́лося, віддарува́лось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| віддарува́вшись |
| | |
| [рідко] | | |
