| відлу́плюватися – дієслово недоконаного виду | ||
| Інфінітив | відлу́плюватися, відлу́плюватись | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | ||
| 2 особа | ||
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | ||
| 2 особа | ||
| 3 особа | відлу́плюватиметься | відлу́плюватимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | ||
| 2 особа | ||
| 3 особа | відлу́плюється | відлу́плюються |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| відлу́плюючись* | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | відлу́плювався, відлу́плювавсь | відлу́плювалися, відлу́плювались |
| жін. р. | відлу́плювалася, відлу́плювалась | |
| сер. р. | відлу́плювалося, відлу́плювалось | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| відлу́плювавшись | ||
| [діал.] | ||