| відпрацьо́ваний1 – дієприкметник | ||||
| (від: відпрацюва”ти) | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | відпрацьо́ваний | відпрацьо́вана | відпрацьо́ване | відпрацьо́вані |
| родовий | відпрацьо́ваного | відпрацьо́ваної | відпрацьо́ваного | відпрацьо́ваних |
| давальний | відпрацьо́ваному | відпрацьо́ваній | відпрацьо́ваному | відпрацьо́ваним |
| знахідний | відпрацьо́ваний | відпрацьо́вану | відпрацьо́ване | відпрацьо́вані |
| орудний | відпрацьо́ваним | відпрацьо́ваною | відпрацьо́ваним | відпрацьо́ваними |
| місцевий | на/у відпрацьо́ваному, відпрацьо́ванім | на/у відпрацьо́ваній | на/у відпрацьо́ваному, відпрацьо́ванім | на/у відпрацьо́ваних |