| відректи́ – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | відректи́ | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | відречі́мо, відречі́м | |
| 2 особа | відречи́ | відречі́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | відречу́ | відречемо́, відрече́м |
| 2 особа | відрече́ш | відречете́ |
| 3 особа | відрече́ | відречу́ть |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | відрі́к | відрекли́ |
| жін.р. | відрекла́ | |
| сер.р. | відрекло́ | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| відрі́кши | ||