відстоя́ти1 – дієслово доконаного виду | ||
(оборонити; стояти деякий час) | ||
Інфінітив | відстоя́ти | |
однина | множина | |
Наказовий спосіб | ||
1 особа | відсті́ймо | |
2 особа | відсті́й | відсті́йте |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
1 особа | відстою́ | відсто́їмо, відсто́їм |
2 особа | відсто́їш | відсто́їте |
3 особа | відсто́їть | відсто́ять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
чол.р. | відстоя́в | відстоя́ли |
жін.р. | відстоя́ла | |
сер.р. | відстоя́ло | |
Активний дієприкметник | ||
Пасивний дієприкметник | ||
відсто́яний | ||
Безособова форма | ||
відсто́яно | ||
Дієприслівник | ||
відстоя́вши |