| відстро́чувати1 – дієслово недоконаного виду | ||
| (відкладати) | ||
| Інфінітив | відстро́чувати | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | відстро́чуймо | |
| 2 особа | відстро́чуй | відстро́чуйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | відстро́чуватиму | відстро́чуватимемо, відстро́чуватимем |
| 2 особа | відстро́чуватимеш | відстро́чуватимете |
| 3 особа | відстро́чуватиме | відстро́чуватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | відстро́чую | відстро́чуємо, відстро́чуєм |
| 2 особа | відстро́чуєш | відстро́чуєте |
| 3 особа | відстро́чує | відстро́чують |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| відстро́чуючи | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | відстро́чував | відстро́чували |
| жін. р. | відстро́чувала | |
| сер. р. | відстро́чувало | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| відстро́чуваний | ||
| Безособова форма | ||
| відстро́чувано | ||
| Дієприслівник | ||
| відстро́чувавши | ||