| відтули́ти – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | відтули́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | відтулі́мо, відтулі́м | |
| 2 особа | відтули́ | відтулі́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | відтулю́ | відту́лимо, відту́лим |
| 2 особа | відту́лиш | відту́лите |
| 3 особа | відту́лить | відту́лять |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | відтули́в | відтули́ли |
| жін.р. | відтули́ла | |
| сер.р. | відтули́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| відту́лений | ||
| Безособова форма | ||
| відту́лено | ||
| Дієприслівник | ||
| відтули́вши | ||