| відхаю́чити – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | відхаю́чити | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | відхаю́чмо | |
| 2 особа | відхаю́ч | відхаю́чте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | відхаю́чу | відхаю́чимо, відхаю́чим |
| 2 особа | відхаю́чиш | відхаю́чите |
| 3 особа | відхаю́чить | відхаю́чать |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | відхаю́чив | відхаю́чили |
| жін.р. | відхаю́чила | |
| сер.р. | відхаю́чило | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| відхаю́чивши | ||