| відча́юватися – дієслово недоконаного виду | ||
| Інфінітив | відча́юватися, відча́юватись | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | відча́юймося, відча́юймось | |
| 2 особа | відча́юйся, відча́юйсь | відча́юйтеся, відча́юйтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | відча́юватимуся, відча́юватимусь | відча́юватимемося, відча́юватимемось, відча́юватимемся |
| 2 особа | відча́юватимешся | відча́юватиметеся, відча́юватиметесь |
| 3 особа | відча́юватиметься | відча́юватимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | відча́ююся, відча́ююсь | відча́юємося, відча́юємось, відча́юємся |
| 2 особа | відча́юєшся | відча́юєтеся, відча́юєтесь |
| 3 особа | відча́юється | відча́юються |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| відча́юючись | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | відча́ювався, відча́ювавсь | відча́ювалися, відча́ювались |
| жін. р. | відча́ювалася, відча́ювалась | |
| сер. р. | відча́ювалося, відча́ювалось | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| відча́ювавшись | ||