| відчебу́чити – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | відчебу́чити | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | відчебу́чмо | |
| 2 особа | відчебу́ч | відчебу́чте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | відчебу́чу | відчебу́чимо, відчебу́чим |
| 2 особа | відчебу́чиш | відчебу́чите |
| 3 особа | відчебу́чить | відчебу́чать |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | відчебу́чив | відчебу́чили |
| жін.р. | відчебу́чила | |
| сер.р. | відчебу́чило | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| відчебу́чивши | ||