від’їда́тися – дієслово недоконаного виду | ||
Інфінітив | від’їда́тися, від’їда́тись | |
однина | множина | |
Наказовий спосіб | ||
1 особа | від’їда́ймося, від’їда́ймось | |
2 особа | від’їда́йся, від’їда́йсь | від’їда́йтеся, від’їда́йтесь |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
1 особа | від’їда́тимуся, від’їда́тимусь | від’їда́тимемося, від’їда́тимемось, від’їда́тимемся |
2 особа | від’їда́тимешся | від’їда́тиметеся, від’їда́тиметесь |
3 особа | від’їда́тиметься | від’їда́тимуться |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
1 особа | від’їда́юся, від’їда́юсь | від’їда́ємося, від’їда́ємось, від’їда́ємся |
2 особа | від’їда́єшся | від’їда́єтеся, від’їда́єтесь |
3 особа | від’їда́ється | від’їда́ються |
Активний дієприкметник | ||
Дієприслівник | ||
від’їда́ючись | ||
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
чол. р. | від’їда́вся, від’їда́всь | від’їда́лися, від’їда́лись |
жін. р. | від’їда́лася, від’їда́лась | |
сер. р. | від’їда́лося, від’їда́лось | |
Активний дієприкметник | ||
Пасивний дієприкметник | ||
Безособова форма | ||
Дієприслівник | ||
від’їда́вшись | ||
[розм.] |