| гарячи́тися – дієслово недоконаного виду | ||
| Інфінітив | гарячи́тися, гарячи́тись | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | гарячі́мося, гарячі́мось, гарячі́мся | |
| 2 особа | гарячи́ся, гарячи́сь | гарячі́ться |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | гарячи́тимуся, гарячи́тимусь | гарячи́тимемося, гарячи́тимемось, гарячи́тимемся |
| 2 особа | гарячи́тимешся | гарячи́тиметеся, гарячи́тиметесь |
| 3 особа | гарячи́тиметься | гарячи́тимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | гарячу́ся, гарячу́сь | гарячимо́ся, гарячимо́сь, гарячи́мся |
| 2 особа | гарячи́шся | гарячите́ся, гарячите́сь |
| 3 особа | гарячи́ться | гаряча́ться |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| гарячачи́сь* | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | гарячи́вся, гарячи́всь | гарячи́лися, гарячи́лись |
| жін. р. | гарячи́лася, гарячи́лась | |
| сер. р. | гарячи́лося, гарячи́лось | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| гарячи́вшись | ||