| глевки́й – прикметник | ||||
| (схожий на мокру глину; недопечений – про хліб; не до кінця сформований; недозрілий; повільний у рухах, неповороткий – про людину). | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | глевки́й | глевка́ | глевке́ | глевкі́ |
| родовий | глевко́го | глевко́ї | глевко́го | глевки́х |
| давальний | глевко́му | глевкі́й | глевко́му | глевки́м |
| знахідний | глевки́й | глевку́ | глевке́ | глевкі́ |
| орудний | глевки́м | глевко́ю | глевки́м | глевки́ми |
| місцевий | на/у глевко́му, глевкі́м | на/у глевкі́й | на/у глевко́му, глевкі́м | на/у глевки́х |