| гучли́вий – прикметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | гучли́вий | гучли́ва | гучли́ве | гучли́ві |
| родовий | гучли́вого | гучли́вої | гучли́вого | гучли́вих |
| давальний | гучли́вому | гучли́вій | гучли́вому | гучли́вим |
| знахідний | гучли́вого, гучли́вий | гучли́ву | гучли́ве | гучли́вих, гучли́ві |
| орудний | гучли́вим | гучли́вою | гучли́вим | гучли́вими |
| місцевий | на/у гучли́вому, гучли́вім | на/у гучли́вій | на/у гучли́вому, гучли́вім | на/у гучли́вих |
| [рідко] | ||||