| гучни́й – прикметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | гучни́й | гучна́ | гучне́ | гучні́ |
| родовий | гучно́го | гучно́ї | гучно́го | гучни́х |
| давальний | гучно́му | гучні́й | гучно́му | гучни́м |
| знахідний | гучни́й, гучно́го | гучну́ | гучне́ | гучні́, гучни́х |
| орудний | гучни́м | гучно́ю | гучни́м | гучни́ми |
| місцевий | на/у гучно́му, гучні́м | на/у гучні́й | на/у гучно́му, гучні́м | на/у гучни́х |