давньокам’яни́й – прикметник | ||||
відмінок | однина | множина | ||
чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
називний | давньокам’яни́й | давньокам’яна́ | давньокам’яне́ | давньокам’яні́ |
родовий | давньокам’яно́го | давньокам’яно́ї | давньокам’яно́го | давньокам’яни́х |
давальний | давньокам’яно́му | давньокам’яні́й | давньокам’яно́му | давньокам’яни́м |
знахідний | давньокам’яни́й, давньокам’яно́го | давньокам’яну́ | давньокам’яне́ | давньокам’яні́, давньокам’яни́х |
орудний | давньокам’яни́м | давньокам’яно́ю | давньокам’яни́м | давньокам’яни́ми |
місцевий | на/у давньокам’яно́му, давньокам’яні́м | на/у давньокам’яні́й | на/у давньокам’яно́му, давньокам’яні́м | на/у давньокам’яни́х |