| | |
| дедукува́ти – дієслово недоконаного і доконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | дедукува́ти |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | дедуку́ймо |
| 2 особа | дедуку́й | дедуку́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | дедукува́тиму | дедукува́тимемо, дедукува́тимем |
| 2 особа | дедукува́тимеш | дедукува́тимете |
| 3 особа | дедукува́тиме | дедукува́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ (МАЙБУТНІЙ) ЧАС |
| 1 особа | дедуку́ю | дедуку́ємо, дедуку́єм |
| 2 особа | дедуку́єш | дедуку́єте |
| 3 особа | дедуку́є | дедуку́ють |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| дедуку́ючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | дедукува́в | дедукува́ли |
| жін. р. | дедукува́ла |
| сер. р. | дедукува́ло |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| дедукува́вши |
