| | |
| декодува́ти – дієслово недоконаного і доконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | декодува́ти |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | декоду́ймо |
| 2 особа | декоду́й | декоду́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | декодува́тиму | декодува́тимемо, декодува́тимем |
| 2 особа | декодува́тимеш | декодува́тимете |
| 3 особа | декодува́тиме | декодува́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ (МАЙБУТНІЙ) ЧАС |
| 1 особа | декоду́ю | декоду́ємо, декоду́єм |
| 2 особа | декоду́єш | декоду́єте |
| 3 особа | декоду́є | декоду́ють |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| декоду́ючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | декодува́в | декодува́ли |
| жін. р. | декодува́ла |
| сер. р. | декодува́ло |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
| декодо́ваний |
| Безособова форма |
| декодо́вано |
| Дієприслівник |
| декодува́вши |
