| | |
| дискредитува́ти – дієслово недоконаного і доконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | дискредитува́ти |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | дискредиту́ймо |
| 2 особа | дискредиту́й | дискредиту́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | дискредитува́тиму | дискредитува́тимемо, дискредитува́тимем |
| 2 особа | дискредитува́тимеш | дискредитува́тимете |
| 3 особа | дискредитува́тиме | дискредитува́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ (МАЙБУТНІЙ) ЧАС |
| 1 особа | дискредиту́ю | дискредиту́ємо, дискредиту́єм |
| 2 особа | дискредиту́єш | дискредиту́єте |
| 3 особа | дискредиту́є | дискредиту́ють |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| дискредиту́ючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | дискредитува́в | дискредитува́ли |
| жін. р. | дискредитува́ла |
| сер. р. | дискредитува́ло |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
| дискредито́ваний |
| Безособова форма |
| дискредито́вано |
| Дієприслівник |
| дискредитува́вши |
